Програємо битву за туриста

Туризм у Львові врятує зміна акцентів. Чи оговтається галузь та якої підтримки потребує, «Львівська Пошта» розпитала в експертів та гравців ринку

фото: Олег Огородник (7)
Туризм змінив обличчя Львова. Кілька років галузь була стратегічною. Її стрімкий розвиток дав робочі місця сотні тисяч львів’ян, а у пікові моменти в галузі працювало до 15% населення. Торік місто прийняло понад два мільйони гостей, отримало більше 200 мільйонів гривень до бюджету і створило тисячі робочих місць – тимчасових, довготривалих. Галузь розвивалась, переживши кризу на початку війни у 2014-ому. Втім нині, під час епідемії, туризм потерпає, а Львів, який зазвичай рахував, скільки заробив на туризмі, рахує втрати.
Збитки від коронавірусу рахують у цілому світі. Світова рада з подорожей та туризму підрахувала, що пандемія може завдати туристичній галузі 2,1 трильйона доларів збитків у 2020-ому, а через обмеження на подорожі без роботи можуть залишитися 75 мільйонів людей.
Раніше, за подібними підрахунками, в Україні втрати складали 1,5 мільярда доларів, повідомляють на сайті уряду. Йдеться про зменшення надходжень від іноземних туристів (експорт туристичних послуг) та зменшення витрат українців на поїздки за кордон (туристичний імпорт).

Львів сподівався на своїх

Основні гроші в галузь надходили від іноземних туристів, зокрема з Польщі, Німеччини та Білорусі. Втім, цього року Львів сподівався на своїх, на гостей з Дніпра, Черкас, Києва, Полтави, Запоріжжя, Вінниці.
Та схоже, що внутрішній туризм не рятує ситуацію. Ігор Лильо, керуючий партнер в компанії «Кумпель Тур», відомий львівський екскурсовод, каже «Львівській Пошті», що нині туризму як бізнесу у Львові немає, місто певною мірою стало жертвою своєї відвертості. Дивно ж, бо місяцями розповідати у медіа, яка в нас погана ситуація з коронавірусом, а потім кликати людей у Львів. «Якщо впродовж п’яти місяців кричати «вовки», то вони таки прийдуть. Місяцями на всіх каналах показують, що Львів і область червоні, помаранчеві, то чому ж зараз дивуватись», – каже екскурсовод.
Він каже, що туристичний сезон у Львові закрився не розпочавшись. «Те, що маємо – це 5-10 відсотків від того, що було. Ситуація з туризмом у Львові вкрай погана. І розмови про внутрішнього туриста – це перебільшення. Тому що він жодним чином не витягне галузь. Якщо говорити про екскурсійне обслуговування, то ми би хотіли працювати, але нам забороняють. Ми не можемо мати великих груп. А відсутність великої групи – це не про бізнес. Нині проводимо екскурсії для щонайбільше десяти людей», – розповідає Ігор Лильо.
Півдню пощастило значно більше. «Є такі місця, міста, де взагалі відсутній карантин. Він нібито і є, але його нема, ніяких норм правил ніхто там не дотримується – це південь України, зокрема говорю про Одеську, Херсонську, Миколаївську, Запорізьку області. До прикладу, в Одесі, дуже сумніваюсь, що краща ситуація з коронавірусом, ніж у Львові, та все ж там працюють різні заклади, клуби. А колеги з Херсонської області кажуть, що в них на тиждень заплановано 86 подій, заходів – на від 50 до 250 людей», – додає співрозмовник.
Галузь нині потребує підтримки, і це справа держави, каже Ігор Лильо. «Це не питання до міста. Це питання загальнодержавної політики. Туризм не обмежується кільцевою дорогою Львова. У більшості країн, і навіть у Росії, принаймні вони це декларували, надали адресну допомогу тим туркомпаніям, які займалися внутрішнім туризмом. Зараз і наш уряд оголосив гранти, наша компанія також подається, не знаю, чи вдасться перемогти. Карантин почався в березні, гранти оголосили в серпні, – розповідає екскурсовод. – Немає в Україні законодавства, яке передбачає впорядкування туристичної діяльності. Немає ніяких регуляторних актів, які захищають людей цієї професії. Але є купа регуляторних актів, які хочуть нас загнати. «Ви повинні платити податки», звичайно. Однак треба визначитись: ми спершу корові дамо їсти, а потім її подоїмо, чи ми її одразу заріжемо. Офіційне безробіття і приховане – це абсолютно різні речі. Я знаю принаймні дві величезні компанії у Львові, які просто звільнили своїх працівників у один день, більшість їхніх працівників не мали трудових книжок. Їх просто викинули, їх не було і нема. Я маю сподівання лиш на одне – на вакцину, яку зроблять якісь мудрі люди десь у світі. До цього моменту ніякого туризму як бізнесу не існує. Туризм – бізнес великий і серйозний, він годує тисячі людей, варто говорити відверто».

Війна за туристів програна?

Чимало закладів харчування, гостелів у місті закрилися через карантин. Фахівці кажуть, що найбільшого удару обмежувальні заходи завдали малому та середньому бізнесу, який не мав тої фінансової подушки, яка би змогла амортизувати удар епідемії. А тим, хто все ж зміг зберегти свій бізнес, зараз нелегко. Туристів у місті мало, і витрати тих, хто все ж приїхав, скоротились на 30%.
«Нам вдалось зберегти бізнес – це найголовніше, чим ми займались. Сказати, що хтось займався туризмом можна лиш з великою натяжкою. Думаю, що війну за туристів Львів програв. Не зарано говорити таке. Бачив, як працюють інші міста. На їхньому тлі Львів не дуже добре виглядає», – ділиться своїми міркуваннями із «Львівською Поштою» ресторатор Вардкес Арзуманян.
Бізнесмен певен, що стратегію виходу з такої ситуації мало би розробити управління туризму Львівської міськради. Але чи ще не пізно за таке братись?
«Пізно, бо галузь недоотримала дуже багато коштів. Пішли зміни бізнес-потоків – нові регіони з’явились, які до того не були туристичними. А Львів лиш чекав, а може, хтось сюди заїде. В інших містах йшла акційна робота через туроператорів, щоб молодь їхала, проводила вихідні в їхніх містах. Львів у цьому випадку був на останньому місці», – додає співрозмовник.
А винен у всьому негативний образ. «Спілкувався з одеситами, киянами – всі були певні, що в нас на вулицях лежать хворі люди. До Львова не можна їхати, бо тут всі хворі, немов чума покосила усе місто. І в нас нічого не зробили, аби заперечити такі чутки, – обурюється бізнесмен, – У День Незалежності вперше отримали продажі, які були минулого року. В середньому сума в чеку впала на 30 відсотків. Економлять люди. А ще епіднорми вимагають додаткових немалих витрат, а ціни в закладах ми не підвищуємо».
Вардкес Арзуманян певен, аби в туристичній галузі почалися позитивні зміни, таки треба дочекатися виборів міського голови.
«Тоді необхідно буде зібратися основним гравцям ринку і поговорити стосовно розвитку туризму і наших подальших дій. Ми інфраструктуру створили, зробили все, аби туристу було комфортно, але туризмом треба займатися. Зараз треба взятися за залучення інвесторів для побудови хороших виставкових центрів, залучення операторів, які в нас можуть проводити європейські виставки. Напрямків дуже багато. Перший етап створення інфраструктури ми пройшли, зараз треба працювати над причиною – створювати причину приїзду. А цього немає», – каже він.

Немає держпідтримки, а без неї не дамо ради

Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку, певен, що галузь має можливості відновитись, покладаючись на внутрішній туризм та конференц-індустрію.
«Багато малого і середнього бізнесу працюють в галузі надання послуг, тому в міської влади була програма на підтримку галузі. Крім того, ми зараз запустили декілька промоакцій, гештег «я їду до Львова». Також плануємо престури, блогертури. Намагаємося максимально, у межах тих обмежень відновлювати галузь. Близько 100 тисяч людей працювали в цій індустрії, чи то пак були до неї залучені, – розповідає заступник міського голови. – Ми виграли зараз кілька заявок на конференції. У Львові відбудеться міжнародна конференція на 150 людей, відповідно до дозволів, це будуть лікарі. Робимо ставку на конференц-індустрію, в середньому один такий захід приносить місту п’ять мільйонів гривень. А є конференції, які приносять і сто мільйонів, наприклад, «ІТ-арена». Тому і такий гість, який приїздить на неї, витрачає в місті втричі більше, ніж відпочинковий турист. Цього тижня була акція «Я їду до Львова». Ми пропонували три ночі за ціною двох або чотири за ціною трьох. Ми щось придумуємо, працюємо. Є втрати. Знаю, що, до прикладу, у Польщі на рівні держави є певні компенсаторні механізми для бізнесу, зокрема і в туристичній галузі, втім це на рівні держави. Ми як місто звільняли підприємців від плати оренди чи плати за літні майданчики, втім важливо, щоби була державна підтримка», – каже Андрій Москаленко.

Осінь покаже

Треба розглядати епідемію як можливість, вважає незалежна експертка з питань туризму, маркетингу території та комунікації Галина Малець. Йдеться про можливість знайти нові підходи зацікавити туристів, убезпечити їх. Індустрія туризму любить спокій та безпеку, щойно щось трапляється – галузь зупиняється. От епідемія й призупинила індустрію гостинності.
«У Львові галузь туризму розвивали останні десять років, а то й більше. У нас все прекрасно йшло, була стратегія розвитку міста, яка базувалася на індустрії. Це була одна із конкурентоспроможних галузей, векторів, куди може рухатися Львів. І тут в один момент зупинилася галузь, ніхто не знає, як бути, на кого подивитися, хто дасть правильний рецепт, як вийти з цієї ситуації, – каже Галина Малець. – Так, з одного боку, це велика проблема, з другого боку, маємо розглядати епідемію як можливість. І є такі регіони, які використали цю можливість. Уже влітку, коли послабили карантин, деякі локації взялися розвивати туризм. У них є всі заходи безпеки, дотримуються дистанції, цього вимагають всі заклади розміщення, харчування. Таке ми бачимо в Карпатському регіоні і Південному, де є море. У Львові ситуація інша, туристів влітку майже немає».
На думку експертки, про абсолютну втрату туристів у місті говорити ще зарано. Оскільки туристичний сезон починається тут восени. «Львів – це міський туризм, тури вихідного дня. Що потрібно Львову для цього зробити? Оновлювати, додавати щось цікаве. Треба працювати з тими споживачами, які вже були тут і залучати нових. Однозначно, нині маємо орієнтуватися на внутрішнього туриста», – вважає Галина Малець.
Сьогодні потрібно починати працювати над тим, аби вдався зимовий сезон, планувати 2021-ий. Звісно, є ризик другої хвилі епідемії, це потрібно враховувати.
«Бізнес, міська влада завжди працювали над тим, що Різдво треба святкувати у Львові. Але тут теж треба пам’ятати, що в нас велика кількість захворювань. Чи буде друга хвиля? Якщо статистика й надалі буде не дуже втішна, то ми маємо бути свідомі того, що туристи так швидко не повернуться. Треба братися за планування осіннього і зимового періоду, опрацьовувати туристичну пропозицію на наступний рік. Львів себе завжди позиціонував як місто фестивалів. Вони притягували велику кількість відвідувачів на вихідні у місто. Зараз фестивальні заходи під великим знаком питання, вони переформатовуються. І це вже є не є першочерговою причиною відвідати ту чи іншу локацію», – каже експертка.
Ще однією проблемою, яку необхідно вирішити, є конференц-туризм. Багато заходів переформатувалися в онлайн. Це є ризик для Львова, вважає співрозмовниця.
«У місті з’являлися нові конференц-зали, готелі будувалися, враховуючи цей сегмент. Зараз потрібно об’єднуватися бізнесу та владі, напрацьовувати спільний план дій. Навіть якщо ми зробимо промоакцію в соцмережах «Я їду до Львова», то це не спрацює. Має бути напрацьований цілий комплекс кризових заходів. У місті закрились багато закладів харчування, гостелів, не всі готелі працюють. І це проблема, передусім робочих місць. Це означає, що Львів стає біднішим. Якщо раніше ми робили підрахунки, скільки місто заробило на туристах в тому чи іншому періоді, то зараз можемо рахувати, скільки Львів втратив», – зазначає Галина Малець.
Так, ситуація важка. Часто можна почути запитання, чи не варто місту змістити акценти на іншу галузь. Але фахівці зазначають, що не варто ставити хрест на туризмі. Якщо з такої складної кризової ситуації виходять цілі країни, які здебільшого заробляють лише на туризмі, то невже Львів не зможе знайти шляхів вирішення проблеми?
«Туризм – галузь економіки. Місто задало ритм, останніми роками вона сама розвивалася. На початку ми обираємо шлях конкурентоспроможної індустрії та підтримуємо її більше, ніж інші галузі. Але це не означає, що решту галузей не підтримують взагалі. Чи зараз Львів має робити акценти на чомусь іншому, а про туризм вже й не говорити? Ні, так неправильно. Тим паче, у такий складний час, коли індустрія дуже постраждала. Не можна покинути в біді тих людей, які працювали і працюють в галузі», – резюмує експертка.
Павло Григораш, директор Української асоціації туристичних агентств:
– Найбільш успішний досвід відновлення туристичної галузі наразі у Туреччини. Це країна, яка під час пандемії розробила державні протоколи безпеки. Вони деталізовані, розписано все і для місць розміщення, і для ресторанів, і для трансферів. Там також проводять сертифікацію: якщо хочете приймати туристів – проходите сертифікацію і можете працювати, дотримуючись, звичайно, всіх вимог і рекомендацій. Вони зробили досить дешеві тести на коронавірус. Якщо турист прилетів у Туреччину і має високу температуру, його скеровують на безкоштовне тестування. Якщо в нього виявляють коронавірус, його ізолюють у тому місці, де він і мав проживати, і це йому нічого не коштує. Щодо лікування, то все, що не покриває страховка, бере на себе уряд Туреччини. Туреччина взяла курс на туризм, бо це великий відсоток ВВП, для них дешевше покривати вартість лікування коронавірусу і обсервацію, ніж втратити туриста. Якщо ми хочемо зараз залучати туристів, то передусім треба робити наголос на внутрішньому туризмі. Але навіть для внутрішнього туризму треба збільшувати гарантії безпеки для здоров’я туриста, гарантувати гігієну, належні обробку приміщень, дистанцію. Судячи з того, що відбувалось на одеських пляжах на День Конституції, до прикладу, навіть із фото в мережі видно, ні про які заходи дистанціювання там і приблизно не мовилось. Думаю, що нині турист, якщо обиратиме між закордоном і Україною, він зважатиме на безпеку. Якщо людина летить у Туреччину, то має бодай якусь певність, що там дотримуються правил, а як потрібно, то полікують. А в Україні розраховувати можна тільки на себе. Моя позиція така, що внутрішній, туризм треба розвивати незалежно від епідемії чи якихось інших зовнішніх подій. Має бути певна стратегія, певні кроки, які треба впроваджувати.
Іван Радковець, львовознавець, екскурсовод:
– Як на мене, сьогодні створена масова стабільно-депресивна ситуація в місті, в країні. У такому випадку людям не до поїздок, не до екскурсій. Кількість гостей міста не значно скоротилась, десь відсотків на 15-20, але кількість туристів скоротилась на відсотків 80. Не кожен гість міста стає туристом. Турист – це людина, яка їде щось пізнати. Місто за останні роки зробило гарну промоцію Львова як туристичного центру, але підтримки в цій ситуації галузі не дало. Найгірше те, що немає чітких, конкретних правил гри у цих умовах. Частиною туризму є концертні заходи, театри, масові дійства. Купуючи квиток на таке дійство, чи людина застрахована, що до цього концерту добереться, якщо завтра введуть червоний режим через ситуацію з коронавірусом? Ні, вона може просто втратити кошти. Львів завжди був транзитним туристичним містом. Куди через Львів турист міг їхати? Із Східної Європи в Західну і навпаки. Сьогодні через скорочення лоукостів ми втратили значну кількість таких туристів. Турист приїжджає до Львова, аби дізнатися щось про місто. Але дату-архітектор-стиль людина не запам’ятає. Турист зі собою вивозить атмосферу, в якій він побував. І яку атмосферу вивозить турист зі собою нині? У інших містах України львів’ян знаєте по чому впізнають? По дуже суворому дотриманню маскового режиму в транспорті, в магазинах. І цю атмосферу страху турист зі Львова везе. Зараз місто чекає загострення ситуації з епідемією. Ми зараз напередодні 1 вересня. Повертаються студенти, учні та відпускники. Якщо зараз маємо проблеми з громадським транспортом, то буде ще гірше, якщо маємо невеликі затори на дорозі, то буде ще гірше, якщо маємо конфлікти локальні стосовно дотримання протиепідемічних норм, то все стане ще складніше, бо людей побільшає на вулицях. Ситуація нагнітається, напруга зростає. Місто зацікавлене лиш у тому, аби турист залишив кошти. Він не повинен цього робити, якщо йому тут зле. Ба більше, він сюди більше не поїде. Те, що створювали десятиліттями, можна зруйнувати за кілька місяців. Ситуація у ресторанному бізнесі. Немає закладів, наприклад, які працюють цілодобово у місті. А це також відлякує туриста. Припустимо, людина приїхала о третій ночі, могла поснідати одразу, добравшись до центральної частини, зранку прогулятися містом і в обід виїхати з Львова. У місті створені абсолютно антиекскурсійні умови. Раніше, коли лиш починали свою з братом діяльність, всі туристичні компанії займалися вивозом туристів зі Львова. І те, що зараз є у Львові, створено приватними підприємцями, львів’янами, які дбали, щоб сюди їхали люди. Зараз ми повертаємося до початку. Людям потрібно пояснювати, що тут безпечно. На вулицю знову повернулося шахрайство – обманюють не тільки туристів, а й львів’ян. Наприклад, на площі Ринок є хлопці, які зав’язують синьо-жовті стрічки на руку, а потім вимагають грошей за це. Ще «прийшли» шахрайські маніпуляції, які притаманні іншим містам. Припустимо, вам потрібно на три ночі забронювати помешкання. Першу ніч заселяють у нормальний номер, а наступну селять у такі «трущоби», а діватись уже нікуди. Епідемія лиш показала проблеми, які вже роками виростали у туристичній галузі. Все впирається навіть в те, як Львів почав себе позиціонувати, змінивши гасло. Попереднє гасло було «Львів – перлина Європи». Перлина – коштовність, всі їдуть на неї подивитись, помилуватись, але ніхто не хоче її забрати, купити. Зараз гасло «Львів відкритий для світу». Це так, якби стояла повія і казала, що може задовольнити усіх. Львів скотився до провінційної, не дуже привабливої панянки, яка хоче на кожному метрі заробити. Пройдіться від площі Галицької до вулиці Краківської. Там живуть львів’яни? Ні, там гостели, кав’ярні, крамнички. А місце, де немає місцевого населення, стає нецікаве туристу. Люди приїжджають побачити місто, а не музифіковані вулиці. Венеція обмежила в’їзд туристів. Якщо у вас немає заброньованого квитка на відвідування музею, припустимо, то можете заселятися де завгодно, тільки не в історичній частині міста. Значить, ви не зацікавлені в історії цього міста, ви туди можете заїжджати-виїжджати, але там не мешкати. Турист хоче, але ми не зобов’язані давати йому те, що він хоче. Він приїжджає, аби подивитися на нашу культуру, традиції. У нас є правила: або він цього дотримується, або хай шукає інші місця.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.2759 / 4.29MB / SQL:{query_count}