Для гарних вихідних: топ-6 околиць Львова

Список цікавих локацій передмістя, які можна і об’єднати в одноденну подорож, і відвідати окремо

«Львівська Пошта» продовжує подорожувати. Цього тижня пропонуємо розглянути варіант мандрівки найближчими околицями Львова. Локацій чимало, проте кожна з них по-своєму цікава. Мовиться і про сучасну львівську «Малу Швейцарію», де у минулому фактично відбулось перше збройне зіткнення радянських та німецьких військ, і про український Нотр-Дам де Парі, де просто неба розташований вівтар знаменитого на весь світ галицького скульптора Пінзеля, і про Чортові скелі, де можна спробувати, чи по силі вам альпінізм. І це ще далеко не весь перелік локацій. Якщо оберете цю мандрівку, то помилуєтеся не лише гарною природою, але й перлинами барокової архітектури, шедеврами абстрактної скульптури, доісторичним городищем та військовим фортом.
Задля того, аби описати ці об’єкти поблизу Львова, ми поспілкувалися з кількома експертами, які розповіли нам цікаві та маловідомі факти про всі шість локацій.

Туди, де чорти камені розсипали

Розпочати цю подорож варто зранку, близько 8.30, радить Ганна Сидоренко, експертка туристичного бізнесу та співзасновниця туристичних компаній Karpaty Travel і Karpaty.info. Виїжджайте зі Львова і прямуйте до Чортових чи так званих Чатових скель, які розташовані між Львовом та Винниками.
За однією з легенд, це місце назвали так, бо колись давно чорт ніс великі камені, щоб знищити християнський храм у Львові. Однак дорогою розсипав їх, а один впав у Винниківському лісі, де, власне, і розташовані сьогодні скелі. До слова, вони є найвищою місцевістю в околицях Львова (400 м над рівнем моря), а максимальна висота самої скелі – 20 м. Свого часу Чортові скелі слугували оглядовим пунктом, наші предки слідкували на вершині за набігами татар і турків, тому існує друга версія назви – Чатові скелі. Біля них також знайшли залишки культури часів короля Данила.
Сьогодні мальовничий ліс біля скель – улюблене місце відпочинку мешканців Львова та околиць, а альпіністи облюбували цю локацію для своїх тренувань. Упродовж цих вихідних (17 – 19 липня) на скелях проводитиме навчання Вадим Гапко, член Міжнародної федерації асоціації гірських гідів. Разом зі своєю командою чоловік розробив на скелях три маршрути для тренування альпіністських технік.
«Цих вихідних буквально зранку та до вечора я разом із колегами буду навчати альпіністів-початківців скелелазінню. Працюватимемо з групою з шести людей, але кожен охочий може поспостерігати та зрозуміти – хоче чи не хоче спробувати подібний вид туризму. Також можливо домовитись про тренування на Чортових скелях на зручний для вас час. Вартість заняття становить приблизно 300 гривень, триває воно три години. Для початку я можу надати своє спорядження, щоб людина зрозуміла, чи хоче займатись подібним спортом надалі. Згодом можемо розробити цілий курс тренувань», – пояснює Вадим Гапко.
Співрозмовник додає, що, на його думку, Чортові скелі – досить цікава туристична локація. Нещодавно до нього приїжджали гості з Києва, які були щиро здивовані, що у Львові є подібне місце і для відпочинку, і для активного туризму. Знайти докладну інформацію про тренінги з альпінізму можна на сторінці Ukrainian Mountain Guides у фейсбуці.
Як дістатись до скель? Є різні варіанти: від дороги Львів – Винники, від вулиці Тракт Глинянський. Йдучи пішки, головне підніматися постійно догори, а лісові стежки виведуть вас до скелі. Пішки доведеться рухатись близько півтори години, дорога автівкою займе півгодини. Якщо їхатимете громадським транспортом, то найкраще на зупинці біля цирку сідати на маршрутку №29 і, проїхавши 18 зупинок, вийти у селі Лисиничі. Звідти ще приблизно 19 хв потрібно рухатись до Чортових скель.

Далі – до «Малої Швейцарії»

Після скель прямуємо до «Малої Швейцарії», якою на Львівщині називають місто Винники. Воно розташоване над річкою Марунькою та відокремлене від Львова великим лісовим масивом. Саме завдяки горбистій місцевості, яку вкривають дубово-грабові ліси, Винники мають таку народну назву.
Та це не лише місто з красивою природою, але й з вражаючою історією та низкою цікавих локацій. У Винниках, ще задовго до виникнення самого міста з його сучасною назвою, колись було селище виноградарів. Виноградні плантації його мешканців простягались від схилів Замкової гори, вздовж Личакова і аж до території сучасних Винників. Не дивно, що символ міста – гроно винограду, повідомляє Карпати. Travel.
«Із містом пов’язано кілька цікавих фактів. Зокрема, тут зростав австрійський письменник Леопольд фон Захер-Мазох, від імені та творчості якого з’явився психологічний термін «мазохізм». Крім того, можна сказати, що у Винниках було перше збройне зіткнення радянських та німецьких військ у вересні 1939 року. Вермахт два дні бомбардував місто. Тоді ж радянські танки просувались зі сходу без жодних розпізнавальних знаків, тому дуже були схожі на польські. Німці не бачили радянських прапорів, тому Вермахт відкрив вогонь», – каже Ганна Сидоренко.
Цим містом варто прогулятись, щоб побачити стару тютюнову фабрику, кірху та приклади сакральної архітектури – класицистичну церкву Воскресіння Господнього (вул. Т. Шевченка, 13) та неймовірної краси бароковий Вознесенський костел (вул. Львівська, 1). До слова, його спроєктував архітектор львівського собору Святого Юра – Бернард Меретин. У цій подорожі ви відвідаєте низку його творінь, але про це згодом.
Винниківська тютюнова фабрика (вул. Т. Шевченка, 1) – найстаріша в Україні, розташована у приміщенні колишнього Винниківського замку (1779 р). Наприкінці XVIII ст. замок із фабрикою всередині горів, тому споруда була перебудована, але основне планування замку залишилось.

Шляхами Меретина: Наварія та Годовиця

Наступні дві локації, власне, пов’язані з творчістю архітектора Бернарда Меретина. Спершу від Винників їдьте до села Наварія. Автівкою це займе приблизно пів години. Тут нам потрібно знайти костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Його історія почалась ще 1624 року. З цього часу і аж до 1740 року костел переживав не найкращі часи: його нищили татари, він палав у пожежах та був пошкоджений під час Хмельниччини. Незадовго до початку відновлення, у 1739 році костел узагалі частково розбирали, щоб вберегти від повного обвалу.
Упродовж наступних 20 років під керівництвом Бернарда Меретина відбувалась його реставрація. Сьогодні у Наварії ми бачимо інтерпретацію робіт саме цього відомого архітектора.
Його ж творіння можна побачити за 16 км від Львова, у селі Годовиця. Цій локації пощастило більше: впродовж останній років до неї активно привертає увагу Івона Лобан, громадська активістка, дизайнера та організаторка проєкту «Під Зорею Пінзеля», в межах якого влаштовували різноманітні події для привернення уваги до творчості Пінзеля та збереження костелу у Годовиці.
«У чому його унікальність? Насамперед його автор Бернард Меретин, тому уважні туристи помітять схожість елементів декору зі собором Святого Юра у Львові. Цікаво, що Годовицький костел був збудований раніше, ніж відомий львівський собор. Та, як на мене, найбільша родзинка цього місця – вівтар Пінзеля, який раніше був розташований у костелі. Завдяки Борису Григоровичу Возницькому його реставрували та представляли на виставці у Луврі від нашої країни. Що це означає? Таким кроком Україна показала – Пінзель був українським скульптором, адже всі його витвори, як і цей вівтар, розташовані на теренах Західної України. Зараз ви можете побачити вівтар у Музеї Пінзеля, що на площі Митна, 1», – зазначає Івона Лобан.
Громадська активістка акцентує, що костел у Годовиці, як український Нотр-Дам де Парі, бо 1974 року тут трапилась пожежа, невдовзі після якої завалився дах XVIII століття. Вже близько 45 років просто неба залишаються унікальні 300-літні фрески Олександра Ролінського, на які можна подивитись під час мандрівки.

Розкішна оброшинська пустка

Як відомо, більше 400 років Оброшине належало львівським архієпископам. Не дивно, що у 1730-х один із них, Ян Скарбек, будує розкішний бароковий палац. Згодом палац став літньою резиденцією архієпископів. Без перебільшень епітет «розкішний» стосується саме цього місця.
Насамперед тому, що сама будова оточена величезними деревами, адже палац розташований у дендропарку, де росте близько 60 видів дерев і чагарників. Головні ворота не менш вражаючі: їх оздобили скульптурами у стилі рококо. Вхідні задні сходи до палацу більш модернові, зверніть увагу на спіральні стовпи. Крім того, в оздобі простежується бароковий стиль. Тобто Палац Архиєпископів у Оброшині – це своєрідний синтез різних стилів, що надає йому особливої цікавості.
Втім, ця розкіш із кожним днем розсипається, палац стоїть пусткою. І якщо парадний вхід до будови після здобуття незалежності Україною хоч трохи, але реставрували, то далеко не у найкращому стані.

Фінішуємо у Брюховичах

Брюховичі розташовані за 10 км від Львова, ще їх називають «зеленими легенями» міста Лева, навіть на гербі селища зображені три ялинки. Якщо їхати до Брюхович зі Замарстинова, то на в’їзді можна побачити скелі та залишки австрійського форту часів Першої світової війни. Він розташований на З’явленській горі, хоча місцеві часом так і називають форт – З’явленською горою – і вірять, що колись на вершині пагорба було капище.
Не знаємо точно, що було там колись, але сьогодні ви безсумнівно зможете оглянути колишній форт, споруджений на початку ХХ ст. Він є одним із 11-ти фортів, які свого часу оточували Львів. Брюховицький оборонний вал складається з декількох критих галерей, бійниць та мережі окопів. Їх залишки збереглися донині. Полазити ними та уявити, як відбувались бої під час Першої світової війни – мегацікаво.
Наступна цікавинки цього селища – Троїцька церква (1756 р.), яка є пам’яткою дерев’яної сакральної архітектури. Особливість церкви у тому, що чимало науковців сходяться на думці: храм є рідкісним типом двокамерних церков. Тобто будова складається лише із двох зрубів. Третя частина церкви, бабинець, більш подібна на сіни, збудовані незрубним методом.
Одним із найцікавіших та найінтерактивніших місць у Брюховичах є Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри. Там ви побачите більше 800 єдиних у своєму роді творів абстрактного мистецтва. Скульптури пластичних асоціацій, абстрактні форми, рельєфні портрети – все це є у музеї Михайла Дзиндри. Сам митець – відомий український художник, графік, скульптор та архітектор. Свого часу він навіть потрапив до «десятки Нью-йоркської групи українських художників». Дзиндра емігрував до США в період німецької окупації, а з проголошенням незалежності України повернувся на рідні терени та своїми силами відкрив музей. До слова, на відкриття архітектор витратив 13 років і понад 100 тис. дол. На жаль, сьогодні Михайла Дзиндри вже немає, втім у Брюховичах можна переглянути всі його роботи. Дивацькі форми скульптур вас і насмішать, і налякають, проте точно не залишать байдужими. Щоправда, мусимо попередити, що до 31 липня музей закритий у зв’язку з карантином. Про це «Львівській Пошті» повідомили на сторінці Музею модерної архітектури у фейсбуці. Однак пообіцяли, що скоро з’являться анонси низки заходів, які відбудуться на території музею.
Відстежувати новини про діяльність Музею модерної скульптури Михайла Дзиндри можна на сторінці у фейсбуці: www.facebook.com/dzyndramuseum/
Наталія Табака, керівниця управління туризму та курортів Львівської ОДА:
– Мандрівки околицями Львова зазвичай дуже популярні серед велосипедистів. Це невеликі дистанції, які можна подолати за день, таким чином поєднавши корисне з приємним: займатись спортом та відвідувати якісь нові локації. Зокрема, у межах запропонованого маршруту раджу випробувати частину веломаршруту Львів – Брюховичі – Домажир. Його протяжність становить 50 кілометрів, він повністю ознакований та має середній рівень складності. Подолавши його, ви зможете відвідати всі запропоновані локації у самих Брюховичах: австрійський форт, Музей Михайла Дзиндри тощо, а закінчите свою подорож у ведмежому притулку «Домажир», де можна отримати просто неймовірні емоції. До слова, у самих Брюховичах також раджу піти до астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка. Також у межах маршруту «Львівської Пошти» можна заскочити до села Басівка (Пустомитівщина), де є Музей-криївка підпільної типографії УПА, створений на місці справжньої автентичної криївки.
Івона Лобан, громадська активістка, дизайнера та організаторка проєкту «Під Зорею Пінзеля»:
– На 23 серпня, у межах заходу «Під Зорею Пінзеля», ми готуємо великий проєкт, присвячений 100-річчю Першого театру. Рік тому вони поставили виставу Pentecost югославського режисера про церкву, за яку воюють і політики, і громада, і церковна спільнота, і мистецтвознавці. Чому? Бо у церкві розташована унікальна фреска. Як вирішать цей конфлікт – можна буде побачити вже у серпні в Годовиці у інтерпретації акторів Першого театру. Цією виставою хочемо привернути увагу до теми збереження історичної та архітектурної спадщини. Трішки згодом оголосимо, скільки людей зможуть відвідати цю подію, з огляду на розвиток епідемічної ситуації. Та сподіваємось, що до цього часу показники захворюваності зменшаться, і ми зможемо прийняти якомога більше гостей. Чому туристові варто навіть просто так поїхати в Годовицю? Це недалечко від Львова, дорога до костелу дуже хороша і головне, що це місце, де немає великого тлуму туристів, тому можна приїхати та насолодитись красою давнього мистецтва сповна. Костел Усіх Святих – дуже романтична локація. Він розташований на березі озера, тому для тих, хто відвідає Годовицю вперше, це буде наче поїздка у казку. Якщо порівнювати, то сьогодні про цю казку знає набагато більше львів’ян, ніж раніше. Тішусь, що наш проєкт «Під Зорею Пінзеля» вніс свою лепту в популяризацію цієї локації.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7288 / 4.24MB / SQL:{query_count}