Руїни в концесію

Фортецям і палацам України пропонують дилему: або занепад, або приватні руки

Фортецям і палацам України пропонують дилему: або занепад, або приватні руки

io.ua
ruins1.jpg
Замок у Старому Селі легше збудувати заново

Незабаром Львівська обласна державна адміністрація оголосить конкурс на концесіо­нера трьох пам'яток архітектури: Свірзького замку, замкових руїн у Старому Селі та палацу в Тартакові. Вже до кінця року ці об'єкти можуть отримати нових управлінців. За прогнозами експертів, це лише перша ластівка. Якщо досвід Львівщини буде успішним, вже невдовзі у концесію можуть передати більшість українських замків та палаців. "Під роздачу" можуть потрапити й інші пам'ятки як національного, так і місцевого значення.

Державний тягар?

Сьогодні сфера культури і далі фінансується в Україні за залишковим принципом. Тому до замків та інших цінних пам'яток архітектури справа доходить дуже пізно, а інколи й запізно. Експерти та архітектори одностайні: для збереження архітектурних пам'яток потрібно залучати приватні гроші. Однак як це робити, наразі не вирішили.

- Держава не зможе забезпечити реставрацію українських замків. У кожному випадку треба вирішувати окремо, що робити: віддавати в приватні руки, віддавати в концесію чи шукати іншу модель. Наприклад, у Львівській області були напрацьовані такі пропозиції: передавати в оренду земельні ділянки біля пам'яток архітектури, а орендну плату використовувати на збереження пам'ятки.

На жаль, зараз не так багато охочих взяти замок у концесію чи купити його. Це вимагає великих капіталовкладень, а віддача буде не скоро. Але не треба боя­тися віддавати пам'ятки у приватні руки. Просто треба за цим стежити. Важливо, щоб це діло ожило і почало працювати, - сказав у коментарі "Пошті" Микола Кучерук, голова Державної служби охорони культурної спадщини.

Як це не парадоксально, точну кількість замків та палаців в Україні назвати складно. За приблизними підрахунками, замків є близько 250 (сюди входять і руїни, що є пам'ятками археології). За словами Миколи Кучерука, офіційно на обліку перебуває 86 замків, 42 з яких можна відреставрувати і використовувати.

Ніхто не може сказати навіть те, скільки палаців та цінних архітектурних панських садиб налічується хоча б у Львівській області. За словами Василя Івановського, начальника управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА, зараз інвентаризація пам'яток архітектури ще триває (!). Сьогодні на Львівщині є десять замків та десятки палаців. Кількості цінних з архітектурного погляду панських садиб експерти не знають, адже значна їх частина не внесена до переліку пам'яток архітектури.

Позиція Кабінету Міністрів України чітка: держава не зможе відреставрувати та утримувати таку кількість замків та палаців, адже йдеться про десятки мільйонів євро для кожного об'єк­та. За словами Ореста Чебеняка, радника віце-прем'єр-міністра України, грошей на відновлення замків у бюджеті немає. Тому приблизно 80 % замків планують передати в концесію. Які саме об'єкти потраплять у цей список, поки що не відомо/

У сусідів

У світі "тягар" збереження більшості пам'яток архітектури давно переклали на приватні гаманці. Ба більше, згідно із законодавством Європейського Союзу, усі замки держави-члени ЄС мають повернути нащадкам колишніх господарів. У державній же власності залишаються лише найбільш знакові та цінні споруди. Щоправда, кожна країна встановлює свої обмеження. До прикладу, Чехія не повертає родові замки сім'ям, які під час Другої світової війни співпрацювали з гітлерівською Німеччиною. Друга умова, яку висуває чеська держава новим-старим власникам, - замки обов'язково мають бути відреставровані та відкриті для відвідування. Із потребою втілювати в життя європейські вимоги щодо палаців та замків зіткнулася й Румунія. Там нащадкам знатних родин повернули більшість із замків, за найцінніший із них - королівський замок Пелеш наразі ще триває судова тяганина. До слова, нині у Європі триває безліч судів щодо права власності на замки, держава не завжди хоче віддавати доведені до ладу пам'ятки. Зрештою, й далеко не усі нащадки хочуть отримувати у спадок замок, адже на його утримання потрібні шалені кошти. У таких випадках придбати палац можна за символічну плату. Та у більшості випадків передача пам'ятки архітектури у приватні руки дає змогу державі зберігати її в хорошому стані, а власникам ще й добре на ній заробити. Часто палаци чи родові угіддя пристосовують під готелі чи ресторани, водночас, зберігаючи їх історичний вигляд. Та якщо палацам знайти застосування значно простіше, то куди більше проблем виникає із фортецями. Більшість із них, оскільки мали оборонне призначення, перебуває у доволі зруйнованому стані. Порятунок цих споруд європейці також вбачають у приватних коштах. До прикладу, у тій же Румунії фортецю Ришнов кілька років тому придбав італійський громадянин, який вклав у неї 900 тисяч євро. Нині колись напівзруйнована й закинута споруда перетворилася на атракційний парк. Її цікавість для відвідувачів не так у нагромадженні історії, як в розвагах. На середньовічних вуличках фортеці, крім невеличкого музею, чимало кав'ярень, пивниць та крамничок із сувенірами, є тир для лучників, також відвідувачів розважають дотепні міми. При початковій "розкрутці" фортеці як туристичного об'єкта лише за вхідні квитки фортеця збирає близько 5 тисяч євро на місяць...

У нас

В Україні таких мальовничих руїн також не бракує. Та українське законодавство унеможливлює світовий досвід. Віддавати замки у приватну власність поки що в Україні неможливо, оскільки діє мораторій на приватизацію пам'яток архітектури. Та навіть після скасування мораторію, більшість найпопулярніших замків та палаців, які є потужними туристичними центрами, потрапить у перелік пам'яток, які не можна буде приватизувати. Більше того, насторожують і результати можливого втілення світового досвіду в українських реаліях. Адже Львівщина вже мала негативний досвід. Йдеться про палац Лянскоронських у Новому Роздолі (пам'ятка архітектури місцевого значення), який продали лише за 460 тисяч гривень, і з якого новий власник вивіз цінностей на кілька мільйонів доларів. Як наслідок, сьогодні палац у занедбаному стані і зачинений не лише для відвідувачів, але й для людей, які повинні вести моніторинг його стану. Однак, на думку фахівців, цей приклад не повинен "поставити хрест" на приватизації інших пам'яток. Адже передача в приватні руки зможе стати справжнім спасінням для десятків та сотень не надто "розкручених" архітектурих шедеврів.

Другий, перевірений світовим досвідом, спосіб врятувати памятки - їх оренда. Однак, за словами Василя Івановського, в українських реаліях через колізії законодавства він теж не можливий. Попри те, що Закон "Про охорону культурної спадщини" це дозволяє, забороняє це зробити Закон "Про оренду державного комунального майна".

Українські фахівці переконані, що втілити в нашій державі європейський досвід теж не вдасться, адже встановити колишніх власників, зважаючи на часті зміни влади, на нашій території буде доволі складно.

Найбільш реальними сьогодні в Україні є три варіанти збереження пам'яток. Передусім це збір меценатських коштів на відновлення тієї чи іншої споруди. Позитивний приклад - саме завдяки цьому значною мірою вдалось відновити та зберегти Свірзький замок. Водночас, цей процес може тривати дуже довго, зважаючи на суми, про які йдеться. До прикладу, нещодавно у Львові презентували новостворений фонд "Підгорецький замок", мета якого зібрати гроші на відновлення цієї пам'ятки. За приблизними підрахунками, для цього потрібно 75 млн євро. За скільки часу вдасться організаторам фонду зібрати таку суму і чи вдасться взагалі, поки що не відомо. 

Другий спосіб - угода про співпрацю. На Львівщині такий досвід вже має Жовківський державний історико-архітектурний заповідник. При цьому об'єкт залишається на балансі заповідника, а інвестор має забезпечити його функціонування.

Та найбільше експерти схиляються до практики передачі пам'яток у концесію. Це дозволяє передати споруду в управ­ління приватній структурі, водночас зберігши її у державній власності.  При цьому держава має всі важелі впливу на концесіонера і при невиконні умов договору може розірвати його у судовому порядку. Львівщина є першопрохідцем на цьому шляху. Результати конкурсу  покажуть, наскільки ефективним є цей спосіб в українських реаліях. До речі, вже зараз до Львівської ОДА надійшла низка звернень від колег з інших областей, які просять поділитися досвідом.

Суб'єктивний погляд
Борис Возницький, Герой України, директор Львівської галереї мистецтв:

Українські замки в концесію не можна передавати. У нас фактично вже немає замків. У нас залишились лише їх руїни і палаци. А саме їх треба передати в концесію. Я можу дати список 30 палаців, які зараз у дуже поганому стані і які треба віддавати в концесію. Хоча у світі ніхто не віддає пам'ятки в концесію. Там їх або передають в оренду, або продають. А концесія - це таємне "відмивання" грошей: хтось отримує ці гроші і віддає замок на 50 років. Але невідомо, що буде через 50 років. Замки краще віддавати в оренду, щоб орендар вкладав гроші в його реставрацію. А взагалі, всі збережені замки треба залишити в державній власності.

До теми: Кожному – своє...

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7229 / 4.18MB / SQL:{query_count}