Львівські університети vs карантин

Франковий виш, «Львівська політехніка» та Український католицький університет: студенти та викладачі розповідають як адаптувались до карантинних змін

фото: Олег Огородник
Карантин став викликом для всіх без винятку. Як студентка, я відчула зміни. Скажімо, раніше не доводилось шукати шляхів комунікації з викладачами. Було простіше: прийшов на лекцію, розпитав про все, що турбує. Та й навантаження чи то не здавалося таким великим, чи просто не було таким. А на носі ще й одвічний головний біль усіх студентів – сесія. Втім, чимало викладачів та студентів досі не розуміють, як вона відбуватиметься.
Тому стало цікаво дізнатись та порівняти, яка ситуація з онлайн-навчанням в кількох університетах Львова. Зокрема, у найпопулярніших: Франковому виші, НУ «Львівська політехніка» та Українському католицькому університеті (УКУ). Як швидко вони адаптувались до нового режиму роботи та як працюють сьогодні. Чи розуміють студенти, як здаватимуть екзамени та чи справився на їх думку університет з карантинним викликом від COVID-19. Розповідає «Львівська Пошта» разом зі студентами та представниками університетів.

«Львівська політехніка»: дистанційне навчання – не новинка

Для вишу дистанційне навчання – не новинка, бо до карантину така опція була доступна. Зараз студенти працюють у системі Віртуального Навчального Середовища (ВНС), де у зручний час ознайомлюються з начальними матеріалами, виконують лабораторні та практичні. 
«Коли треба провести заняття з багатьма студентами одночасно – використовуємо різні зовнішні платформи: Micrоsoft Teams, Zoom, BigBlueButton, Skype, Google Classroom тощо», – пояснює Дмитро Тарасов, директор Інституту дистанційного навчання.
Здебільшого викладачі проводять пари з дому. Та якщо не мають технічної можливості – працюють в окремій кімнаті на кафедрі. Також можуть звернутись за допомогою до системного адміністратора кафедри або інституту, який пояснить, як користуватись тою чи тою платформою.
Зі слів Павла Жежнича, проректора з науково-педогогічної роботи та інформатизації, екзамени студентів складатимуться з двох частин. Перший – електронне тестування або виконанням відкритих завдань у ВНС. Другий – відеоконференц-зв’язок зі студентом.
«Говорячи про тестування, ми побачили – це найкритичніше питання. Якщо одночасно дати завдання для 600 студентів – система «висне» через навантаження. Тому пропонуємо ділити студентів на групи до 30 осіб, які проходитимуть тестування у визначені години», – пояснив Дмитро Тарасов.

Остап, студент Інституту економіки та менеджменту «Львівської політехніки»:
Мій університет одразу відреагував на початок карантину. По суті, в той самий тиждень. Ще через тиждень розпочались дистанційні лекції та практичні. Зараз університет співпрацює з такими платформами, як Zoom, Microsoft Office. Поштою ми користуємось для спілкування з викладачами. В системі ВНС здаємо всі завдання, читаємо лекції, дізнаємось усі новини університету. Щодо сесії, наразі мені нічого невідомо. Серед студентів є думка, що, можливо, ми будемо здавати екзамени безпосередньо в університеті.
Як на мене, політехніка була готова до переходу на дистанційне навчання. Я б нічого не хотів удосконалити, мене все влаштовує. Думаю інших студентів також. Принаймні зараз університет успішно справляється з цим завданням. Можливо тому, що в нас завжди існувала функція, яку студенти називають «дистанційкою». Кожен міг у будь-який момент скористатись нею.
Якби була така можливість, я б спробував працював в такому форматі, як сьогодні, постійно. З одного боку, це дуже зручно: у тебе пара на 11.00 год, ти прокидаєшся за 10 хвилин до неї, робиш собі чай і слухаєш лекцію. З другого боку це нудно, ти цілими днями сам вдома, а в університеті є друзі, з якими можна пожартувати чи сходити на каву. Навіть не можу відповісти точно, який з цих варіантів кращий.

Тетяна, студентка кафедри політології та міжнародних відносин «Львівської політехніки»:
Приблизно після першого тижня карантину мій факультет почав проводити пари в онлайн. Відтоді лекції та практичні відбуваються в Zoom або Skype. До практичних часом додають письмові завдання. На мою думку, політехніка досить успішно справляється з дистанційним навчанням. В університетській системі є всі потрібні матеріали та й викладачі швидко звикли до навчальної програми з онлайн-заняттями. Поки невідомо, коли і як відбуватиметься сесія. Все залежить від того наскільки затягнеться карантин. Але вже говорять про те, що вона також буде в онлайн.

УКУ: «не втратили жодного дня навчання»

Як зазначають в УКУ, працівникам було легко перейти на дистанційну форму роботи. Популярними стали лекції, записані заздалегідь, а також онлайн-заняття. Четвертий рік поспіль університет передплачує Zoom, близько року користується Microsoft Teams.
«З 2015 року користуємось LMS Moodle, де більшість викладачів розробили електронні курси. Практикували заняття змішаної форми, з використанням технологій. Ще до карантину студентів зарахували на курси в системі Сourse Мanagement System (CMS), тож студенти були знайомі з подібною роботою», – каже Аліна Синицька, представниця Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ.
З її слів, викладачам допомагали у технічному плані: проводили консультації, вирішували питання доступу до інтернету та при потребі забезпечували ноутбуками. Затребуваними стали цифрові компетенції кожного учасника навчального процесу, здатність швидко адаптуватись до обставин.
«При організації сесії керуємось рекомендаціями МОН і своїм баченням. Отож, сесія відбудеться за розкладом, але дистанційно (за виключенням випускники бакалаврів та магістрів). Заліки та іспити будуть поєднувати різні типи робіт і складатись із кількох елементів: тестів, письмових робіт, усних відповідей, тощо», – додає співрозмовниця.
Аліна Синицька підсумовує: карантин матиме свою користь і для викладачів, і для студентів. Адже усі зможуть навчитись працювати у змішаному форматі з дистанційною складовою, комунікувати та підтримувати один одного заради досягнення навчальних цілей. «Все це і про роль викладача, який майстерно володіє методиками, знає інструменти, розвивається і навчається, і про студента, який є активним у навчанні, який бере відповідальність за остаточні результати на себе», – каже вона.

Ірина, студентка факультету прикладних наук УКУ:
Переконана, що УКУ був готовий до карантину, бо і раніше не було чогось на кшталт здачі «рукописних курсових». З початку мого навчання в університеті була налагоджена онлайн-комунікація з викладачами в Slack 24/7.
Зараз всі заняття відбуваються за розкладом, як і колись. Користуємося Microsoft Teams: там зібрали весь факультет, створили окремі команди для кожного курсу та предмету. Практичні виконую так, як до карантину. В нас є CMS, тому перехід в онлайн був не надто складним: змінилось лише те, що не треба ходити в університет.
Ще в квітні нам повідомили загальну політику УКУ: сесію проводитимуть онлайн, як виключення – на початку осіннього семестру. Вже тоді ми знали – можна впевнено виселятись з колегіуму чи орендованого житла та їхати додому на карантин. Я зможу здати все онлайн: захистити фінальні проєкти, усні іспити. Тому сесія закінчиться десь наприкінці травня. Це навіть швидше, ніж зазвичай.
Якщо підсумувати, то ідеальною для мене є комбінація онлайн та офлайн навчання, як до початку карантину. Виключно в онлайн складніше сприймати інформацію. Все легше, коли чуєш та бачиш викладача, вловлюєш жести та інтонацію, можеш після лекції додатково поспілкуватись.

Дарина, студентка кафедри культурології гуманітарного факультету УКУ:
13 березня почались мої онлайн-заняття в zoom. Університет без паніки перейшов у цей формат. Лекції відбуваються в онлайн, в електронному доступі є оцифровані книги та матеріали, деякі семінари трансформували з усної відповіді в есе. Можу сказати, що наш університет не втратив жодного дня навчання.
Кожен викладач вибрав зручну форму роботи, обговорив її зі студентами. В нас викладач поважає студента, враховує кожну думку. Наприклад коли ми відчули, що перенавантажені – дали знати про це кафедрі. Там проаналізували погодинне навантаження, запропонували альтернативу, аби полегшити навчальний процес.
Онлайн-сесія нас не лякає, бо це не перший досвід роботи з технологіями. Вже віддавна працюємо в системі CMS. На платформі є можливість впроваджувати тестові завдання. Користувались нею на минулих сесіях. Тому проблем і стресу не має бути.
Єдине, чого б хотілося – живий контакт із аудиторією та викладачем. В житті можеш будь-коли поставити питання, а техніка чи інтернет часом підводять. Та якби карантин тривав довго – за своє навчання я б точно не турбувалась. Гадаю, УКУ на 100% був готовий до таких змін і є гарним прикладом для інших навчальних закладів.

Франковий університет: «треба розвивати те, що є»

«Стараємось зробити онлайн-навчання зручним для викладачів та студентів. До карантину урізноманітнювали звичайне навчання елементами електронного за допомогою Moodle, де викладачі поширювали навчальні матеріали для студентів. Тепер також працюємо там. Звісно, активніше, тому навантаження на систему зросло. Відтак, рекомендуємо працювати не в час пік, а зранку або після обіду», – розповідає «Львівській Пошті» Віталій Кухарський, проректор з науково-педагогічної роботи та інформатизації університету.
Також в ЛНУ є закрита платформа E-learning.lnu.edu.ua з авторськими курсами викладачів, доступними певним академічним групам студентів. Skype, Zoom, Microsoft Office 365 – також в користуванні університету. Зі слів співрозмовника, близько 5000 студентів зареєструвались на курси від Coursera за ліцензією від ЛНУ.
«Для викладачів проводимо онлайн-семінари, на яких пояснюємо, як працювати на тій чи тій онлайн-платформі. Просимо комунікувати на рівні кафедри, допомагати старшим колегам, – каже Віталій Кухарський. – Готуємось до дистанційної сесії. Наразі на етапі інформування про те, як вона буде відбуватись. А буде приблизно так: старости груп збиратимуть електронні пошти всіх студентів, які введуть у систему Microsoft Office 365. Там викладач засобами MS Teams зможе зібрати свою групу студентів і провести іспит. Поточну успішність формуватимемо в онлайн-системі Деканат, де викладач заповнюватиме журнал успішності студента. Успішність, як і свій розклад, навчальний план, курси вільного вибору студенти можуть відстежувати в особистих онлайн-кабінетах».

Анастасія, студентка юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка:
Після запровадження карантину нам одразу запропонували провести онлайн-практичні. Зізнаюсь, на таку пропозицію ми відреагували... ігнором. Але не зачисляйте нас до лави «найлінивіших студентів». Ми працювали весь час: від 12 березня і до сьогодні. На сайті факультету розміщували завдання, які ми виконували; викладачі кидали презентації, конспекти та проводили онлайн-лекції. На початку квітня почали активніше користуватись Zооm, а ще працюємо в Мoodle. Виконані практичні скидаємо на пошту викладачам,а потім перевіряємо їх разом в онлайні.
Викладачі стараються максимально відтворити нашу роботу до карантину. Щодо сесії, нам відповіли на всі питання, що нас цікавили. Чесно кажучи, я скучила за деталями студентського життя: щоранковою подорожжю у трамваї, пробіжкою до університету (особливо коли запізнюєшся), кавуванням з одногрупниками та навіть семінарами п’ятою парою (Усміхається).

Максим, студент факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету ім. Івана Франка:
Якщо згадувати, то наші викладачі швидко відреагували на зміни у зв’язку з карантином. Майже відразу почали проводити онлайн-заняття. Стосовно допоміжних платформ, то кожен викладач самостійно домовлявся з групою, де зв'язуватись. Переважно це Zoom або Skype. Та я б хотів, щоб проводили більше цих пар, бо їх майже немає. Відповідно, повного розуміння, як відбуватиметься сесія також. Якщо це предмет, з якого треба здати завдання, на яке був виділений семестр, то тут зрозуміло – треба просто здати це завдання. А як бути з іншими? З одного предмету повідомили, що будуть тести на онлайн-платформі. З інших предметів поки невідомо. Чи був готовий університет до дистанційного навчання? Я думаю, що до нього не треба готуватися. Просто береш і проводиш пари дистанційно. Зараз у нас немає загального розкладу занять. Дехто проводить пари регулярно, дехто інколи, а дехто взагалі не проводить. Особисто моє дистанційне навчання не сильно відрізняється від недистанційного. Якби надалі була можливість вчитися вдома – не погодився б тільки через те, шоб вдома не сидіти.

Ольга, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка:
Вважаю, що дистанційне навчання таки застало зненацька мій університет. Хоча жодних складнощів до його переходу не бачу: в нас є створені електронні кабінети студентів та журнали, але зараз, вони, на жаль, не працюють. Маю надію, що університет таки розвиватиме те, що є. Онлайн-заняття викладачі почали проводити, оговтавшись – майже за місяць після введення карантину. Процес проведення онлайн-лекцій зараз як своєрідний експеримент. Але мені подобається, що можна бути у ліжку в піжамі, зі запасами їжі та котом на животі. Хоча є викладачі, які хочуть тобі зіпсувати цей кайф, тому ставлять пари на 9 ранку (Сміється). Якщо серйозно, то хотілося б, щоб на онлайн-пари запрошували викладачів практичних, вели електронну звітність оцінювання та давали більш цікаві завдання. Бо практичні для мене – біда: бракує мотивації навіть починати їх робити. Тому дедлайни горять, поки прокрастинація з кожним днем наближається до апогею.

«Буде великим безглуздям, якщо університети не зроблять висновків з цієї кризи…» – Софія Опацька 

Під час карантину фестиваль «Вітер На-Дії» вирішив підтримати молодь, проводячи #ЗустрічіВітру, на яких експерти з різних сфер спілкуються зі студентами про теми, які їх турбують під час карантину.
Так, нещодавно, 5 травня, відбувся шостий такий ютуб-ефір разом зі Софією Опацькою, проректоркою з науково-педагогічної роботи УКУ та деканом-засновницею Lviv Business School. На онлайн-зустрічі спікерка розповідала про роботу університетів та дистанційну освіту в умовах карантину. «Львівська Пошта» виділила декілька цікавих думок, які пролунали на зустрічі. Отож, про можливості освіти для студентів, які дав карантин.
«З одного боку, освіта стала на порядок ближчою – з’явився доступ до великої кількості освітніх ресурсів. У перші дні карантину чимало дорогих курсів стали у вільному доступі. Скажімо, курси від Coursera (освітня компанія, заснована Стенфордськими професорами для проходження курсів із різних дисциплін, після чого можна отримати сертифікат про їх успішне закінчення, – ред. «Львівська Пошта») курс коштував близько 100 доларів. Зараз студенти деяких університетів можуть це робити безкоштовно.
З іншого боку, подорожувати зараз складніше та небезпечніше. Якщо колись заради якісної освіти студенти готові були їхати в інший кінець країни чи взагалі світу, то тепер вони думають – варто це робити чи ні. Скажімо, зазвичай у цей час абітурієнти США вже знали, куди хочуть вступити. Зараз бачимо – вони починають змінювати свої рішення».

Про зміну ролі студента:

«Молодим людям треба пам’ятати – роль студента зараз дуже змінилась. Якщо раніше він міг бути пасивним учасником навчання: приходити на заняття та отримувати інформацію просто на лекції тепер ситуація дещо інакша. Нову роль студента я називаю «менеджер свого навчання». Бо лише сам студент обирає скористатись усіма доступними можливостями на повну, частково чи взагалі не брати їх до уваги».

Про проблеми освіти, які виникли під час карантину:

«Як зазначила на одній зустрічі Ганна Новосад (колишня міністерка освіти і науки України, – ред. «Львівська Пошта»), карантин загострив управлінські проблеми системи освіти. Вони, в свою чергу, впливають на навчання студентів та певною мірою формують їх досвід. Зараз найважливішою є комунікація між студентом та викладачем. Знаю, що у деяких університетах студенти не розуміли, як буде відбуватись дистанційне навчання, а згодом сесія. Якщо подивитись на приклади західної комунікації, то чимало навчальних закладів створили спеціальні сторінки COVID-19, де поширюють найактуальніші університетські новини. Відсутність такого спілкування в Україні сьогодні є наслідком управлінських проблем. Бо система не орієнтується на студента, як на свого клієнта».

Про конкуренцію між ВНЗ при вступній кампанії 2020:

«Зараз усе вийшло на поверхню. Університети показали, хто на що здатен. Хтось адаптувався швидко, комусь знадобилось більше часу. Враховуючи це, абітурієнт може побачити – де йому дійсно нададуть якісну освіту. Тому конкуренція значно зросла. Тим паче, що економічна ситуація в країні змінилась і є ризик, що немало абітурієнтів відтермінують рішення про вступ. У всьому світі університети погоджуються – стане набагато складніше».
Після онлайн-зустрічі на своїй сторінці Софія Опацька підсумувала. «З одного боку, буде великим безглуздям, якщо університети не зроблять висновків з цієї кризи і не навчаться максимально використовувати онлайн. Але з іншого боку, дуже важливо повернути студентів у стіни університету, як тільки це буде безпечно. Адже університет – це не лише про передачу знань, але також про творення спільноти, формування навичок співпраці, творчі, волонтерські та спортивні проекти. А поки навчальні заклади адаптуються до умов карантину, студентам не варто забувати, що однією з найбільших їх цінностей є час. Цей час, в якому ми зараз живемо, також можна максимально творчо і корисно використати, для творення свого майбутнього».
Переглянути запис зустрічі можна за посиланням на ютуб-канал
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9184 / 4.26MB / SQL:{query_count}