Обережний оптимізм

Вірус не відступає, але карантин все ж послаблять. Якщо люди нехтуватимуть своєю безпекою, його доведеться запровадити знову. Зараз на Львівщині захворюваність все ще тримається високого рівня, медики просять не розслаблятися і дотримуватися карантину

фото: Олег Огородник
Карантин, запроваджений в Україні через пандемію коронавірусу, продовжили до 22 травня, але вже з 11 травня деякі обмеження знімуть. «Карантин буде продовжений до 22 травня. Далі будемо дивитися, як буде рухатися пандемія у світі, як буде відбуватися коливання кривої захворюваності у нас в Україні», –сказав прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час засідання уряду.
Із 11 травня в країні будуть перші послаблення обмежень, зокрема, відкриють парки, сквери, зони відпочинку, салони краси, перукарні, літні майданчики окремих кафе та ресторанів, а також заклади громадського харчування, які працюватимуть на винос. Також дозволять оптову і роздрібну торгівлю непродовольчими товарами. Закритими залишаться зони розваг, фудкорти, кінотеатри і дитячі зони у торгово-розважальних центрах. Дозволять роботу музеїв, бібліотек, які працюватимуть за певними визначеними критеріями. Працюватимуть також стоматологи, аудитори, адвокати, нотаріуси та сервіси побутової техніки. Решта обмежень діятиме щонайменше до 22 травня.
До кожної людини, яку зустрічаєте, ставтеся як до потенційного хворого на коронавірус, а до себе – як до безсимптомного носія вірусу. Можливо, це змусить нас дотримуватися необхідних вимог гігієни
«Треба відкривати магазини – маю на увазі промислову групу, перукарні. Тобто має бути здоровий глузд. Наприклад поляки: в них схожа ситуація, і вони вже готові відкривати дитячі садочки, розсилають батькам відповідні правила. Тому потроху будемо повертатися до нормального життя. Але ті ж маски, рукавиці – це вже буде атрибут до кінця цього року. Тому що ця пандемія буде з нами і до кінця цього року, і, думаю, ще в наступному році», – сказав Андрій Садовий, міський голова Львова.

Статистика дозволяє послаблювати

Із 27 квітня і до перших днів травня в Україні фіксують щодень до пів тисячі нових заражених коронавірусною інфекцією. Станом на ранок вівторка, 5 травня, в Україні підтверджені 12 тисяч 697 випадків коронавірусної інфекції. За добу додалося ще 366 хворих. За весь час від коронавірусу померли понад триста осіб, одужали майже дві тисячі. Трохи більше аніж 130 тисяч ПЛР-тестів загалом провели в Україні. Найбільше хворих у Чернівецькій області та Києві. Втім уряд каже, що статистика дозволяє виходити з карантину.
Фахівці стверджують: для безпечного виходу з карантину кількість людей, які одужують від коронавірусу, має бути більша за кількість нових випадків, тоді обмеження можна послаблювати. Так є в Німеччині, Австрії, Чехії. В Україні справді існує тенденція до зниження кількості хворих, та наскільки все стабільно, судити рано.
Зменшення кількості хворих можливе тільки в двох ситуаціях: якщо значна частина населення перехворіє і виробиться колективний імунітет, захворіти і одужати мали б мільйони українців або ж почнеться інтенсивна робота з виявлення та ізоляції хворих і контактних осіб. На жаль, в Україні поки немає відповідної інфраструктури для таких заходів. Тому карантин, всі обмеження соціального життя і побутові поради на кшталт мити і дезінфікувати – чи не єдине, що стримує вірус в Україні!
Люди втомилися, економічні проблеми стають щораз гострішими. Продовжувати дію карантину стає дедалі складніше незалежно від реальної епідемічної ситуації.
У такому разі критично важливо не скидати маски та рукавички. Носіння засобів індивідуального захисту, миття рук, дезінфекція вулиць, приміщень, обмеження подорожей, заборона на скупчення людей, а також тимчасове закриття публічних закладів стримують епідемію. Попри послаблення карантинних обмежень розслабитися і повернутися до звичного життя, яке ми провадили на початку березня, не вдасться…

«Тумблер» терпіння

Повне скасування карантину без запровадження профілактичних заходів в Україні може призвести до 140 тисяч смертей від Covid-19 вже до кінця 2020 року, заявив головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Він каже, що запровадження карантину дало свій результат у боротьбі з коронавірусом, але українцям слід «увімкнути тумблер терпіння», щоби вийти з карантину вчасно.
Люди, схаменіться! Зарано розслаблятися! Ми спільними волонтерськими зусиллями спинили хвилю епідемії. Карантин не закінчився! Що ви всі робите на вулицях, в транспорті і в магазинах?!
«Повне скасування карантину без запровадження обґрунтованих профілактичних заходів – це 120-140 тисяч смертей вже до кінця цього року. Такий прогноз отримав від Kyiv School of  Economics. Зараз чуємо дуже багато про вплив карантину на економіку. Але дуже мало почуємо про можливі економічні втрати від смертності, захворюваності та інвалідизації населення. Втрати, пов’язані з недовиробництвом внутрішнього валового продукту через вибуття людини з трудової діяльності через коронавірусну хворобу. Втрати, пов’язані з наданням медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу. І втрати, пов’язані з ненаданням через коронавірус медичної допомоги тим, що її потребують», – сказав Віктор Ляшко.

Хвороба боїться дисциплінованих

У середині квітня один із мобільних операторів оприлюднив аналіз  пересування своїх абонентів. Виявилося, що львів’яни і тернопільці найбільш сумлінно, порівняно з жителями інших великих міст України, дотримуються самоізоляції. З-поміж областей найкраще дотримуються самоізоляції Київщина та Одещина. Та, видається, люди втомилися…
Діти бавляться на майданчику, грають у лови, з’їжджають з гірки. Батьки гріються на сонечку на лавочках поблизу – ідилія. Та в масках жодного, у магазині хто з маскою на чолі, хто на бороді, хто на вусі…  Всезнайки сперечаються про доречність карантину, всі знають, як там у Швеції – все працює, та вже забули, як це було в Італії, коли ніде було ховати померлих.
«Німці вже кличуть до себе на роботу!», «Чехія вийшла з карантину, а ми з голоду помиратимемо!» – чути розмови. Компанія чоловіків і жінок п’є пиво, відпочиває, у них імпровізований літній майданчик на лавочці в парку, що поблизу аеропорту.
На Львівщині кількість пацієнтів у стані середньої важкості та важких збільшилася. Це переважно люди старшого віку, із супутніми захворюваннями
«Люди, схаменіться! Ми спільними волонтерськими зусиллями спинили хвилю епідемії. Карантин не закінчився! Що ви всі робите на вулицях, у транспорті і в магазинах? Зарано розслаблятися!» – застерігає волонтер Іван Шульба, який донедавна працював у своїй ІТ-школі LITS, а нині допомагає медикам.
Така поведінка може призвести не до послаблення карантину, а до нового витка захворюваності, запевняють медики. «У Німеччині захворюваність зросла, потім почала знижуватися, карантин вони послабили, але їхні вчені зазначають, що люди дуже чітко, правильно, дисципліновано виконували всі заходи із протидії коронавірусу. Вони і в нас запроваджені, але як їх дотримуються українці? Така дисциплінованість німців допомогла знизити рівень захворюваності. Звичайно, річ не лише в цьому, в них і набагато більша кількість обстежень, і пошук та ізоляція контактних осіб. Але організованість і відповідальність кожного члена суспільства дуже важливі зараз!» – наголошує «Львівській Пошті» Ігор Берник, заступник директора Львівської обласної інфекційної лікарні.
До послаблення карантину лікар не ставиться однозначно. «Карантин не закінчується, послаблюють певні обмеження. В кожній області України ситуація з вірусом інша. Можливо, в тих областях, де ситуація менш критична, можна послаблювати вимоги карантину. На Львівщині захворюваність все ще на високому рівні, але є стабільною – не збільшується і не зменшується. Тобто ми вийшли на так зване плато. Втім за останній тиждень кількість пацієнтів у стані середньої важкості та важких збільшилася. Це переважно люди старшого віку, із супутніми захворюваннями. Кількість летальних випадків не зросла. Те, як люди дотримуються правил (а зараз спостерігаються і масові скупчення), не носять маски, рукавички, не користуються антисептиками, може привести нас на сам початок. Тож ми просимо й надалі дотримуватись умов карантину, щоб не було підвищення рівня захворюваності», – каже Ігор Берник.
Медик радить бути обережними, якщо не хочемо все літо просидіти в жорсткому карантині. «Коли карантин послаблять і дехто вийде на роботу, то йому доведеться ретельно дотримуватися вимог, відповідально працювати. Моя порада: до кожної людини, яку зустрічаєте, ставтеся як до потенційного хворого на коронавірус, а до себе – як до безсимптомного носія вірусу. Можливо, це змусить нас додержувати необхідних вимог гігієни. Носіння масок, рукавиць, миття рук, антисептики, соціальна дистанція – все це украй важливо, – зазначає  він. Від того, як працюватимуть офіціанти у закладах, яким дозволять відкритися, як працюватимуть перукарі, як поводитимуться клієнти, як будемо провітрювати, «кварцувати», прибирати в приміщеннях, залежатиме ситуація із захворюваністю в нашій країні. Не можу сказати, що позитивно ставлюся до послаблення карантину. Незначне погіршення впродовж останнього тижня було, збільшилася кількість людей, які звертаються в лікарню, збільшилася кількість тяжких хворих. Станом на 5 травня в лікарні 90 пацієнтів із підтвердженим діагнозом коронавірусна інфекція, ще 45 із підозрою. У лікарні до 20 пацієнтів у важкому стані, троє в реанімації. Діти переважно з легкими формами. За весь період важких не було. Нині семеро дітей у лікарні – двоє з підтвердженим діагнозом, п’ятеро з підозрою, найменшому рік і 9 місяців. Це наче й не критично, але кількість хворих збільшується».
Лікар також каже, що в нас хоч і не такий рівень охоплення ПЛР-тестуванням, як у Німеччині, але набагато кращий, аніж раніше. «Спершу у Львівській області ми могли за добу отримати максимум 80 результатів аналізів ПЛР, зараз маємо понад 300. Лабораторії працюють майже цілодобово, результати отримуємо за два-чотири дні. Вчасно розпочатий карантин дав можливість уникнути великої кількості заражених, хворих, померлих. Та люди бачать, що ситуація більш-менш стабільна, тож легковажать», – веде далі Ігор Берник.
Те, як люди дотримуються правил (а зараз спостерігаються і масові скупчення), не носять маски, рукавички, не користуються антисептиками, може привести нас на сам початок. Тож ми просимо й надалі дотримуватись умов карантину, щоб не було підвищення рівня захворюваності
Станом на 5 травня на Львівщині зареєстровано 514 хворих на коронавірус. За увесь час померли 16 осіб, 106 людей одужали, інформує пресслужба Львівської міськради. Впродовж доби лабораторні центри у Львові провели 103 ПЛР-тести, з них вісім позитивні.
Масове тестування стало головною причиною, чому Південна Корея подолала епідемію коронавірусу без карантину. Масове тестування разом із карантинними обмеженнями запровадила й Німеччина (і там, до речі, один із найнижчих рівнів смертності від Covid-19).

Правила «адаптивного карантину»

Впродовж 18 днів в Україні стабільна ситуація щодо зростання кількості хворих. Згідно з розрахунками, пік захворюваності закінчиться 8-9 травня, і це дає можливість із 11 травня почати перший етап послаблення карантину. Як це відбуватиметься, розповів глава уряду Денис Шмигаль. Міський транспорт поки працюватиме в такому ж режимі, як і зараз, однак міські голови можуть ухвалювати рішення щодо збільшення його кількості та змінювати графік руху.
Із 11 травня відкриють фактично всі магазини, окрім тих зон у ТРЦ, в яких утворюються великі скупчення людей: зони розваг, дитячі зони, кінотеатри та фудкорти. Магазини ж зможуть працювати за алгоритмом, розробленим МОЗ.
Після 22 травня карантин, імовірно, продовжать, але послаблять. Із 11 травня починаємо використовувати так званий адаптивний карантин. Якщо будуть осередки спалахів хвороби, державна та обласні комісії ТЕБ і НС ухвалюватимуть відповідні рішення про посилення карантинних заходів у окремих областях, містах, селах або навіть окремих закладах.
«Під час карантину ми зупинили роботу в шести галузях економіки. Пандемія показала важливість цих сфер для розвитку економіки і в Україні, і в світі. Уряд працює над розробкою програм, зокрема з підтримки креативних індустрій. Ця сфера нарівні зі сферою туризму має надзвичайно великий вплив на створення робочих місць і сплату податків. Для мікро- та малого бізнесу ми вже створили інструмент, який дає змогу рефінансувати кредити під 0% із відтермінуванням сплати тіла кредиту. Зараз працюємо над програмою «Нові гроші». Уряд надалі підтримуватиме сфери, які найбільше постраждали від карантинних заходів», – зазначив Денис Шмигаль.

«Потрібен час звикнути, що тепер буде по-іншому»

Лариса Дідковська, психологиня, доцентка кафедри психології Львівського нацуніверситету ім. І. Франка, – про спротив і примирення з новими правилами життя, екзистенційні виклики та відновлення психічних потужностей

Майже два місяці ізоляції, нових правил життя, нових викликів… Ми подолали різні етапи в цій кризі і лише починаємо усвідомлювати, що з цим вірусом доведеться жити… Через неможливість вплинути на ситуацію наша психіка стає вразливою. Безсилля, безпорадність, втрата контролю – воно все атакує, виводить з рівноваги. Доводиться пристосовуватися до нових правил, долаючи труднощі.
Як же їх долати, до чого готуватися і як поглянути на те, що відбувається, ніби звіддаля, аби відновити рівновагу і боротися далі?
– Скажіть, будь ласка, яким має бути вихід із карантину?
– Він має бути дуже індивідуальним. Є люди, які хочуть, щоб їх виписали з лікарні щонайшвидше, а є більш тривожні, які хочуть точно пересвідчитися, що з ними все гаразд. Про те, що існують різні типи особистості, сангвініки, меланхоліки, флегматики, холерики, нам відомо з часів древніх філософів, від Гіппократа. Зрозуміло, що ми різні, і те, що пасує одному, не пасує другому. Тож при виході з карантину треба враховувати індивідуальні психологічні особливості людей.
Це як у річку ввійти: хтось із берега розганяється і стрибає у воду одразу, а хтось заходить поволеньки, трохи похлюпається, призвичаїться і йде далі. Для кожного свій спосіб добрий. Для тривожного, обережного, контролюючого форсування і примус швиденько активуватися буде травматичним. Але якщо ми гальмуватимемо того, хто готовий, відважний, у нього це також викликатиме спротив.
– Чи не переслідуватиме нас хвилювання про своє здоров’я?
– Сам страх не є чимось, що нам заважає. Це щось, що нам допомагає. Це наш інстинкт самозбереження. Ми від страху не ліземо під колеса авта, від страху обережно поводимося з гострими предметами, від страху не ризикуємо надміру. Інстинкт самозбереження властивий усім живим істотам. Коли страху стає забагато, він перестає рятувати, застерігати, він починає заважати. Норма посередині – це адекватна тривога, адекватний контроль і адекватна відповідальність за те, щоб організувати власну безпеку.
Король Швеції своїм підданим казав, що це ваша відповідальність, ваше життя. Ми говоримо, якими є правила: соціальна дистанція, маски, уникання скупчення людей. Але будете ви це виконувати чи ні – це ваша відповідальність. Має бути здорова безпека, здоровий контроль, але не надмірний.
Стосовно дітей. Коли ми дитину переводимо через дорогу, то вчимо, що ось це світлофор, ось це зебра, а ось тут треба дивитися направо і наліво. Дитина цього навику ще не має, тож їй потрібен так званий екстернальний локус контролю, або зовнішній «хтось», хто допоможе їй перебувати в безпеці. Та з певного віку – сім-вісім років – цей екстернальний локус стає інфернальним, і багато речей дитина повинна вміти контролювати сама. Звичайно, відповідно до віку. Якщо діти маленькі, то відповідальність за себе не делегується їм самим, бо вони не зможуть цього організувати. Але якщо дитина у віці, коли може переходити через дорогу на зелене світло і пам’ятає, що треба дивитися направо і наліво, йти по «зебрі», то ми не робимо цього за неї. Ми не водимо через дорогу підлітків. Тому в часі пандемії треба навчити свою дитину дбати про себе. Це також певною мірою зніме тривогу за її здоров’я з батьків.
Є ще одна важлива правда. Почуття матері, батька або базового об’єкта прив’язаності. Це тому, що дитя ще нічого не знає про світ, а дорослі знають і на початку життя формують у нього базову довіру до світу або базову недовіру до світу. Якщо дитині показують, що світ безпечний, що все буде добре, що з нею нічого не трапиться, перешкоди треба долати, а помилки існують для того, щоб їх виправляти і так більше не робити, то вона виросте з базовою довірою до світу. Її не лякали, не казали, що довкола жахіття, її вчили, як собі з цим життям дати раду.
Натомість є батьки, які кажуть «не йди, бо впадеш», «не чіпай, бо поріжешся», «не виходь, бо бабай забере», «не гуляй, бо цигани вкрадуть»… То що думатиме така дитина? Що світ – це суцільна небезпека, що довкола самі вороги. Батьки формують у дітей схеми очікування катастроф. Поки людина маленька, вона не може їм заперечити чи піддати сумніву їхні настанови.
Якщо мати спокійна, емоційно стабільна, сама знає конструктивні способи і навички долання перешкод, небезпек, то й дитина біля неї теж цього навчиться. Якщо ж дорослі налякані, підозрілі, то таке уявлення про світ матиме й дитина.
– Чи потребуватиме зусиль відновлення психічної потужності?
– Наше суспільство було гіперстимульоване. Ми набрали такої шаленої  швидкості, на якій гальмувати досить небезпечно. Були гіперфункціональність, гіперконкурентність, гіперконсюмеризм. А ми все ж загальмували. Якщо після перелому рука в гіпсі, то це не означає, що ми нею вже не користуємося. Просто потрібен час, щоби після того, як гіпс знімуть, вона відновила свої функції повною мірою.
Так само і з виходом з карантину. За ці два місяці у нас виробився умовний рефлекс до дистантності, ізоляції, меншої соціальної комунікації. Тому доведеться витратити ще якийсь час на відновлення своїх соціальних обов’язків. Навіть техніка має час на гальмування і на розгін. І гальмування та розгін потребують часу.
– Чи вихід із карантину, із самоізоляції може спровокувати відчуття незахищеності?
– Це спричинить додаткову напругу, стрес, фрустрацію, зміну звиклого способу функціонування. Якщо машина їде трасою на третій передачі, то вона умовно споживає сім літрів пального на сто кілометрів. Якщо ж ця машина їхатиме містом, то споживатиме більше пального, бо десь стоятиме в заторі, десь поспішатиме, маневруватиме. Невизначеність, метання вимагає більше енергії, більше зусиль. Змінюється те, до чого ми звикли, тож нам доведеться подолати цю тривогу.
Коли людина з відпустки повертається на роботу, їй ще потрібен час для адаптації. І нам він знадобиться після самоізоляції.
Чи підвищиться рівень тривожності? Вочевидь, так. У маршрутках їздитимемо в масках і рукавичках. Потім за якийсь час адаптуємося, звикнемось, відчуття безпеки повернеться… Не гаснуть умовні рефлекси тільки від наших бажань!
Нам потрібен час для того, щоби звикнути, що тепер буде по-іншому, рівно так само, як потрібен був час звикнути до карантину.
– Чи загострить карантин екзистенційні питання?
– Так, як і будь-яка криза. Відоме китайське прокляття «щоб вам довелося жити в часи змін». Але є продовження – «не дай вам Бог не скористатися можливостями цього часу». Криза – це складно, але це шанс. Це шанс на ревізію пріоритетів, час на ревізію своїх цінностей, можливість зупинитися там, де раніше не встигав. Коли ми їдемо зі швидкістю 200 кілометрів на годину, то за годину будемо за двісті кілометрів від старту. Але все, що буде дорогою, ми пропустимо. Не побачимо, як розпускається квітка, як птаха сідає на гніздо, не почуємо, як дзюрчить струмок.
Тому, можливо, це така собі підказка людству. Можливо, це ручні гальма, бо несеться цей світ із надмірною швидкістю. Мовиться не про те, що варто повернутися в якусь древність і ходити пішки. Чимало філософів та психологів певні, що ця криза дає можливість людству замислитися. І, можливо не лише про втрати, про свою вразливість чи ілюзорну всемогутність. Вона дає можливість прислухатися до себе, до власних потреб і цінностей. До себе, а не до того, що диктує маркетинг.
– Ви не перестаєте працювати, консультуєте дистанційно. Чи зауважили зміну запитів, із якими до вас звертаються?
– Люди стали частіше звертатися щодо збільшення напруження. Очевидно, ми маємо стрес, а стрес породжує напругу. І в цій напрузі психіка діє за іншими законами. В афекті ми маємо звужену свідомість. Збільшилася кількість внутрішніх сімейних конфліктів, бо сімейна система – це також система, переважно відкрита. Вона має зовнішні ресурси, має різні можливості для вирішення своїх проблем. Та якщо ця система стає закритою, то вона і щось доброго може отримати всередині, але «відреагувати» всю злість, кривди ненависть, невдоволення теж можна лише на близьких. Більше запитів з комунікативними проблемами, особистісними, партнерськими, батьківсько-дитячими.
Такі анекдоти, як, до прикладу, той, що мати п’ятьох дітей на четвертий день карантину винайшла ліки від коронавірусу, – це про замкнуту сімейну систему. Тому що коли за звичних умов життя ви посварилися з кимось, із чоловіком, дружиною чи дитиною, пішли на роботу і там переключили увагу, десь отримали підтримку якоїсь своєї цінності, вартості, важливості і повернулися додому з цим зовнішнім ресурсом. Але якщо вас обізвали або знецінили, скривдили, а пересвідчитися в протилежному більше нема де, то ви й залишитеся з цим відчуттям і захочете відомстити.
– Втомлені карантином, правилами люди часто обурюються через продовження дії обмежень. Як все ж таки змусити себе не ігнорувати їх?
– Люди дуже різні. Є ті, що тієї ж маски жодного разу не надягнули. Стрес має свої етапи. Був у нас етап мобілізації, коли всі лякалися, всі щось робили, щоб із цим упоратися. Є фаза демобілізації, коли ти вже виснажився і сили більше не маєш. І, врешті, є фаза адаптації. Спершу гойдалку закидає в один бік, потім у другий, і лише згодом ми опинимося на «здоровій» середині. А для того, щоб опинитися посередині, треба перебути на обох полюсах. Не все, що ми робимо, ми усвідомлюємо, але точно все проживаємо. Це як в універсальній формулі переживання втрати. Спершу шок: ніхто не думав, що ми зможемо бути в карантині, ми переживали втрату свободи, втрату звиклого функціонування, звиклого життя. Потім фаза злості – ми стали шукати винного китайця, чи ще когось, обурювалися, що ж то за несправедливість. Потім фаза торгу – що можна робити, щоб усе-таки зберегти життя. Люди організували безпеку, запровадили карантин, носили маски, дотримувались умов ізоляції, обробляли все антисептиком. Потім прийшов час депресії – четвертий етап. Непросто жити в таких умовах. Але врешті-решт настає фаза прийняття. Люди адаптувалися до цього. Зворотний процес буде за тим самим принципом.
Розмовляла Вікторія Савіцька

Олег Дуда, голова Українського лікарського товариства у Львові:
– Я розумію, що карантин усім набрид, що економіка від нього дуже страждає. Потрібно поволі повертатися до роботи. Якщо правильно все організувати, не нехтувати безпекою, дотримуватися всіх правил, дистанції, то варто працювати. Якщо говорити про дозвілля чи якісь святкування, то цього все ще потрібно уникати й обмежувати. Ми не знаємо, як буде розвиватися ситуація із пандемією в світі. Не знаємо реальної ситуації з вірусом в Україні. У нас не була проведена достатня кількість лабораторних досліджень, які давали б можливість проаналізувати кількість хворих. У США, Кореї, Італії дуже багато людей перехворіли. Там зробили величезну кількість ПЛР-тестів, виявили хворих, ізолювали заражених. У нас же перехворіла невелика кількість людей. Ситуація така, що якщо є один хворий, то навколо нього за якийсь час з’явиться ще декілька заражених. Відомі випадки, коли, наприклад, із коронавірусом везли пацієнтку машиною в лікарню, а за декілька днів у лікарню потрапив її чоловік, ще за декілька – водій, який її привіз. Таким є ланцюжок поширення. Тож саме карантин дає можливість тримати захворюваність на низькому рівні. Ми не знаємо, як вірус поведеться далі. Якщо дозволити людям повністю нехтувати карантинними обмеженнями, то масового поширення захворювання не уникнути! Варто розуміти, що наші лікарні не стали більшими, ми все ще не маємо тисячі апаратів ШВЛ, не можемо розраховувати на потужну медичну систему. Зрештою, і системи охорони здоров’я багатьох розвинених країн також не впоралися… Смертність від Covid-19 у світі перевищує смертність від серцево-судинних захворювань і смертність від онкологічних недуг, а також смертність унаслідок аварій. Варто задуматися, адже це щось означає? Як я вже казав, не варто нехтувати заходами безпеки. Потрібно пам’ятати, що все ще нема ліків, нема вакцини. Ми все ще не знаємо, чи можливе повторне зараження. Уся світова наука працює над тим, аби напрацювати модель поведінки з цим вірусом.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.6926 / 4.38MB / SQL:{query_count}