Хірург, який робить ювелірні операції

Гнат Герич, завідувач Першого хірургічного відділення Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, – про справу життя, порятунок рук пацієнтів і важливість дотримання карантину

Є люди, які на 100%, ба навіть на 1000%, у своїй професії. Вони віддаються їй сповна, адже це їхнє життя і покликання. Велика честь знати і спілкуватися з такими Особистостями, які живуть медициною у режимі 24/7, які справді люблять свою професію. Для них щастям і успіхом є усмішки вдячних пацієнтів та їхніх рідних після курсу лікування.
Гостем «Львівської Пошти» є Лікар з великої літери, професіонал та гордість медицини Львова та області – Лікар від Бога, знаний хірург, в якого золоті руки, добре і чуйне серце Гнат Герич. Віднедавна він є завідувачем Першого хірургічного відділення Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова. Він проводить унікальні та ювелірні операції! Справжній віртуоз, бо творить дива. Гнат Ігорович – славний син відомого і шанованого хірурга, Лікаря від Бога Ігоря Герича. Гнат гідно продовжує справу батька – Ігор Дионізович покинув цей світ кілька років тому.
Наш співрозмовник продовжує і справу дідуся, який також був хірургом у цій відомій на Львівщині медичній родині. Певна на всі 100%: і батько, і дідусь там на небесах дуже пишаються працею, старанням і вмінням Гната, який продовжив їхню справу і допомагає людям. Так само самовіддано і щиро допомагає людям, як колись і батько з добрим серцем і усмішкою на обличчі Ігор Дионізович… Гнат Герич – приклад для інших медиків, як потрібно любити професію і як максимально допомагати пацієнтам!
Медицина у сучасному світі так стрімко розвивається, що лікар, а особливо хірург, зобов’язаний завше навчатися нових і нових методик
На початку березня новопризначений очільник Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Олег Самчук зізнався, що «ентузіазм і професіоналізм лікарів медзакладу вразив навіть його», розповідаючи про унікальну операцію, коли хірурги врятували руки 23-річному хлопцеві, вберігши його від інвалідності. І дійсно хірурги провели ювелірну роботу і пацієнт тепер усміхається.
«Руки хлопця потрапили в бетономішалку. Це сталося на будівництві, у побутових умовах. До нас він потрапив із важкою зовнішньою кровотечею, на правій руці був ушкоджений палець, ліва – трималася на шматочках шкіри. Ампутація – саме таке рішення ухвалили б у більшості лікарень України, але не тут. Наші спеціалісти вирішили боротися за збереження кінцівки і робити реплантацію кисті. Ушкодження було в критичній зоні, де зосереджені дрібні судини, артерії, нерви, а у пацієнта ще й були повністю вирвані сухожилля. Операція була надважкою і тривала шість годин. Саме стільки часу знадобилося хірургам, щоб пришити мікросудинним швом судини, нерви і, поетапно, структури сухожилля. Їх, до речі, довелося пересаджувати з іншої ділянки руки. Також під загрозою ампутації був палець на іншій руці. Тож, щоб його зберегти, хірурги вдалися до пластичної операції – трансплантації тканин з попереку на ушкоджену ділянку пальця. Пацієнт добре почувається і рухає пальцями на обох руках. Отже, сегмент, який відновили, є працездатним», – розповів Олег Самчук і подякував команді Першого хірургічного відділення політравми – хірургу Гнату Геричу, асистенту Остапу Зубачу, лікарям-інтернам Богдану Гелю та Петру Домбровському Петру. При цім наголосив, що пишається лікарями, бо «це прекрасна роботу, яка зберегла шанс на якісне життя хлопцеві».
У лікарні створили Центр хірургії, в який ввійшли два відділення. Я очолив Перше хірургічне відділення, яке розраховане на лікування 70 пацієнтів
На початку квітня очільник медустанови інформує, що лікарі відкривають нові горизонти – вперше в історії Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги здійснили мікрохірургічну реконструкцію правої кисті на рівні пальців, а згодом – ще одну таку операцію. «18-річному Володимиру через необережність лезо болгарки натрапило на пальці. Чотири з них лишилися триматися на шматочках шкіри. За менш як дві години хлопець із Немирова домчав до Львова. Його екстрено взяли до операційної. Понад чотири години знадобилося лікарям, аби зібрати і зафіксувати кисті, зшити дрібні судини, нерви та сухожилля, – розповів Олег Самчук. – Робили вони це за новою методикою, застосовуючи спеціальний мікроскоп, що дає багатократне збільшення зображення та дозволяє хірургові оперувати за допомогою мікрохірургічних інструментів. Таке швейцарське обладнання віднедавна є і в нашому закладі, що розширює спектр медичних послуг, які можуть отримувати наші пацієнти. Операція пройшла успішно: кровотік і функції пальців повністю відновлені. Після реабілітації рука Володимира працюватиме повноцінно. Дякую завідувачу Першого хірургічного відділення Гнатові Геричу, асистентам Петру Домбровському, анестезіологу Степану Гудзану та медсестрам, завдяки фаховості яких пацієнти усміхаються. Адже це найкращий стимул працювати далі!».
Гнате, прошу сказати, скільки років ви вже у львівській хірургії?
Розпочав, ще коли навчався на другому курсі Львівського медуніверситету. Відтоді розпочав брати участь в операціях. За плечима вже 12 років практичного досвіду у львівській хірургії.
У вас і дідусь і батько були знаними і шанованими хірургами. А ви завжди хотіли бути хірургом? Чи були інші мрії?
Ні, не одразу хотів бути хірургом (Сміється). Свого часу хотів бути професійним футболістом. Чому? Бо футбол мені ще зі школи гарно вдавався. Тоді бачив себе у футболі. Але, коли прийшов момент визначення, де я навчатимуся вищої освіти, то мав серйозну розмову з батьками, зокрема з татом про перспективи і долю футболістів. Як наслідок – я обрав медицину. Звісно, радий своєму вибору, адже люблю медицину. Одразу ж із першого курсу мене зацікавила хірургія. Потім були чергування та асистування у різних операціях. Чітко розумів: хочу і буду хірургом!
Однак дорогий серцю футбол із вашого життя нікуди не зник – ви вже багато років граєте у команді медиків.
О, так! Футбол – це святе. І він завжди поруч. Є українська футбольна асоціація медиків, в яку входить наша львівська команда лікарів. Разом із хлопцями з Львівської футбольної асоціації медиків тішимось, що неодноразово були віце-чемпіонами України. Футбол – це наше, медиків, хобі. Ми поєднуємо і медицину, і спорт. Якщо щось сильно любиш, то це назавжди. Ось так і з футболом.
Велика подяка батькам, що Львів і Львівщина тепер має такого хірурга зі золотими руками як ви, Гнате! Дякуємо, що ви є!
Дякую.
За роки практичної хірургії вашим основним місцем праці була Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, чи ще були інші медустанови Львова?
Так, лікарня швидкої допомоги – основне. Перші ж мої кроки як хірурга були в опіковому дитячому відділенні 8-ої міської лікарні Львова. Це мій перший старт і мої перші операції. Мені було цікаво працювати з дітьми. Мав можливість працювати і в обласній клінічній лікарні, і в лікарні швидкої медичної допомоги. Це великий досвід, знання і методики. Радий, що в своїй практиці зміг побувати на навчаннях в клініці Австрії. Також великий досвід почерпнув і в  Німеччині, зокрема у відомій клініці Шаріте. Окрім цього, побував в Англії, зокрема у Лондоні.
Гнате, ви лікар, який все життя навчається і вдосконалюється, за що респект вам.
Медицина у сучасному світі так стрімко розвивається, що лікар, а особливо хірург, зобов’язаний завше навчатися нових і нових методик.
Чому? Щоб залишатися на високому фаховому рівні і бути в ногу з новими тенденціями в лікуванні пацієнтів, лікар має постійно розвиватися. Не можна бодай на хвильку зупинитися, бо лікар тоді втрачає себе як професіонал. Має бути постійний розвиток.
Мій рекорд за день – шість операцій. Є такі, що тривають кілька годин. Найдовша ж тривала операція 12 годин
За роки роботи у вас за плечима дуже багато операцій. Не секрет, що для медиків бувають і важкі моменти, коли не вдається врятувати пацієнта… Скажіть, будь ласка, що в такі моменти дає силу йти далі і, перепрошую, не опустити руки?
Так, на жаль, у практиці лікарів є такі моменти. Це непросто емоційно. Та найважчим є розмова з родичами пацієнта. У нашій лікарні бувають надзвичайно складні випадки. На жаль, не завжди вдається допомогти і врятувати людей. Були такі випадки, що ти не зміг врятувати людину, а її близькі родичі тобі кажуть «дякую».
У таких ситуаціях ви не лише хірург, але й частково психолог.
Так. Хоча після таких ситуацій інколи і лікареві потрібен психолог.
Що саме вам допомагає найбільше у непростих ситуаціях – підтримка родини, колег чи молитва? Що дає вам ту силу працювати далі та допомагати іншим людям?
Дуже велику підтримку дає дійсно дає родина, за що їм щиро вдячний. Така робота лікаря, що є багато стресів і переживань, а підтримка родини – це потужна сила. Духовно допомагає і молитва в одній з церков Львова, куди приходжу після непростих нічних чергувань. Також перед кожною складною операцією духовною підтримкою є молитва.
Не буду приховувати, що лікарні недостатньо забезпечені індивідуальним захистом лікарів. Потребуємо захисних костюмів, респіраторів, окулярів, рукавичок. Будемо вдячні за допомогу всім, хто має бажання допомогти
У вас за плечима, напевно, вже тисячі операцій?
Так. Мій рекорд за день – шість операцій. Все залежить від складності операції. Є такі, що тривають кілька годин. Найдовша ж тривала операція 12 годин. Тоді я асистував одному дуже відомому хірургові за кордону. Ми разом оперували одного пацієнта. Також довготривалі операції ті, які пов’язані з реконструкцією кінцівок.
Власне, як ви розповідали «Львівській Пошті» у березні, шість годин тривала надважка операція під вашим керівництвом, коли ви з командою хірургів врятували 23-річному юнаку руки, що травмувала бетономішалка. Очільник лікарні швидкої допомоги був вражений професіоналізмом і назвав цю операцію унікальною. Подяка вам за професійність, ювелірну працю і врятовані руки хлопцеві! Дякую, що допомагаєте людям усміхатися!
Це була складна операція та нам, Богу дякувати, все вдалося. 7 березня хлопець мав останню операцію (їх було декілька) і поїде згодом щасливо реабілітуватися додому. 23-річний юнак під час роботи бетономішалки ледь не позбувся рук: за лічені секунди потрощило кістки, розірвало судини, нерви і сухожилля. На правій був ушкоджений палець, ліва майже повністю відірвана – трималася на шматку шкіри. Хлопець допомагав знайомим на будівництві. Запхав ліву руку в бетономішалку, подаючи туди суміш, а товариш, не помітивши цього, раптово ввімкнув машину. Руку затягло та почало молоти. Правою рукою юнак намагався витягнути ліву, тож пальці правої руки також постраждали. У важкому стані з великими крововтратами його доправили у лікарню швидкої допомоги. Ми заново склали кістки, зшили сухожилля та шкіру, і результат виявився успішним – відірвана рука вже працює!
Попри те, що ми, хірурги, наголошуємо про правила техніки безпеки, не всі дослухаються і травмуються. Маємо щодня кілька операцій після нещасних випадків. Виконуючи небезпечну роботу, завжди будьте пильні та дотримуйтеся інструкції. Не беріться працювати чи з бетономішалкою, бензопилою, «болгаркою» чи з верстатом, якщо на цьому не розумієтеся! А якщо ж, не дай Боже, станеться біда, як-от важка травма кінцівки, звертайтеся тільки в спеціалізовану лікарню!
Медики працюють, а вас, жителів Львова та області, закликаємо залишатися вдома
Подібні нещасні випадки були завжди, чи під час карантину, коли багато людей вдома, таких випадків побільшало?
Так, бачимо, що у час карантину випадків побільшало. Особливо травм є багато у суботу. Зазвичай це райони області. До нас приїздять пацієнти не лише з Львівської області, але й з Волині та Закарпаття. Це означає, напевне, що наша хірургія є на хорошому рівні.
Дякую десяткам людей, які внесли свою роль у моєму житті. Насамперед цей мій тато і дідусь! Щиро дякую їм, найдорожчим! Дякую хірургам Ігорю Стояновському і Василю Савчину з 8-ої лікарні Львова
Зазвичай ваші пацієнти, напевно, чоловіки?
Так. А ось жінки зазнають ушкоджень кінцівок на кухні, зокрема, коли працюють із ножем.
Вас знають як хірурга, який рятує руки, і робить ювелірні операції. Ви відомі і як хірург, який займається спортивними травмами.
Саме так. Є чимало пацієнтів, які звертаються і зі спортивними травмами. Лікуємо (Сміється) і маємо позитивні результати. Багато прооперував відомих футболістів із різних клубів України.
Ви вже можете бути позаштатним медиком будь-якої спортивної команди.
Та так і є (Сміється). Постійно спілкуюся з лікарями з футбольних клубів, радимося, що і як робити.
Відомо, що зараз на лікарню швидкої допомоги Львова колосальне навантаження, адже зі всіма травмами везуть виключно до вас (8-ма міська лікарня визначена як одна з опорних у боротьбі з коронавірусом, вона на третьому рівні). Справляєтесь?
Це нелегко, та ми зобов’язані впоратися щодня. Це колосальне навантаження. У такій ситуації медики ще ніколи не працювали. Наша лікарня є єдиною, яка надає комплексну допомогу з різних невідкладних станів. На хірургію зараз велике навантаження.
І саме в такий напружений час керівник лікарні швидкої медичної допомоги пропонує вам очолити Перше хірургічне відділення. Заслужена, як на мене, і логічна пропозиція, водночас дуже відповідальна. Одразу погодилися?
Це було раптово і для мене було несподіванкою. Обміркував і прийняв  пропозицію. Свідомий, що це дуже відповідально. У лікарні створили Центр хірургії, в який ввійшли два відділення. Я очолив Перше хірургічне відділення, яке розраховане на лікування 70 пацієнтів. Зараз відділення цілком заповнене.
Дякую мамі за підтримку! Мама, сестра, бабуся – мої найближчі люди, які підтримують мене
Які головні завдання від керівника медзакладу вам, як керівнику відділення?
Найголовніше – налагодження адекватного епідеміологічного режиму під час карантину. Маємо розподіляти лікарів на певні групи, якщо б відбувся, не дай Боже, спалах чи захворювання працівників, аби не оголити відділення, яке є ключовим хірургічним відділенням у Львівській області зараз. Також важливим є покращення гігієнічного режиму в лікарні, зокрема чистоти. Над цим активно працюємо.
Також у планах – масштабні реконструкції відділень. Зокрема, трансформація їх у сучасні клініки. Окрім цього, налагодження клінічної роботи – мовиться про науково-клінічну роботу за типом європейських клінік. Це певний підхід до розгляду складних випадків, обговорення та залучення спеціальної техніки і нових методик діагностики. Важливим є і розвиток нових операційних технологій, які ми вже активно почали запроваджувати, та розширення нових напрямків роботи хірургічного відділення.
Якщо щось сильно любиш, то це назавжди. Ось так і з футболом
Яка ситуація щодо засобів захисту для медперсоналу Першого хірургічного відділення під час боротьби з коронавірусом? Захисних костюмів вистачає чи бракує?
Наша лікарня є ключова в лікуванні всіх гострих станів. Маємо достатню кількість експрес-тестів. Україна обрала лінію не тотального тестування, а жорсткого карантину і тестуванню за симптомами. Ті країни, які не оголосили карантин, а обрали тотальне тестування, показали погані результати за зростанням захворювання. Карантин – це правильне рішення. Водночас певен: важливим є потужний індивідуальний протиепідемічний захист лікарів і дотримання всіх протиепідемічних заходів, які впроваджені і ефективно діють у нашій лікарні. Не буду приховувати, що лікарні недостатньо забезпечені індивідуальним захистом лікарів, тобто захисними костюмами. Так, потребуємо захисних костюмів, респіраторів, окулярів, рукавичок. Будемо вдячні за допомогу всім, хто має бажання допомогти. Загалом в нашій лікарні зараз суворий карантин. Це правильно. Такого режиму не пам’ятаю я, не пам’ятають лікарі старшого віку. У такий непростий час буде максимально все робити, аби ефективно працювало наше відділення.
Гнате, кому б у житті ви хотіли подякувати за науку, поради, дороговкази у професійному плані?
Я дякую десяткам людей, які внесли свою роль у моєму житті. Насамперед цей мій тато і дідусь! Щиро дякую їм, найдорожчим! Дякую хірургам Ігорю Стояновському і Василю Савчину з 8-ої лікарні Львова. Це і колектив мого відділення у лікарні швидкої допомоги, і відділення в обласній клінічній лікарні, і відділення 8-ої міської лікарні.
Скажіть, будь ласка, часто згадуєте тата, Ігоря Дионізовича? І його відому і улюблену оптимістичну фразу «Все буде добре!», якою він завше всіх нас підтримував?
Дуже часто. Особливо в непростих випадках. Бувають різні підказки. Мені це важко пояснити, але так є. Зокрема, і під час складних операцій. Дякую йому за це.
Напевно, батько хоче вам допомогти.
Думаю, що так. Я це завжди відчуваю.
Знаю, що мама пишається сином, що так гідно продовжуєте справу батька. Тішиться, що вас шанують і люблять люди. Звісно, радіє вашим успіхам. Ви її опора, а вона – ваша.
Дякую мамі за підтримку! Дуже сильну моральну підтримку. Мама, сестра, бабуся – мої найближчі люди, які підтримують мене. Зараз із такими колосальними навантаженнями значно менше часу можу їм приділити. Вдячний моїм дорогим за потужну підтримку!
Дякую вам, Гнате, що під час карантину ви і команда Першого хірургічного відділення і всієї лікарні швидкої медичної допомоги працюєте! Чому вкрай важливо дотримуватися карантину?
Карантин є дуже важливим! Будь ласка, дотримуйтеся чемно його! Якщо немає карантину, бо в один момент захворіє дуже велика частина людей, а це вкрай небезпечно. Це означає, що може паралізувати усі служби, бракуватиме місць в лікарнях, апаратів ШВЛ. Отже, зростає летальність, як це сталося в Італії та Іспанії. Там були запізнілі заходи карантину, не всі його дотримувалися. Якщо би в Україні всі люди 100% дотримувалися карантину, не порушували його, то карантин тривав би набагато менше. Якщо люди будуть легковажно ставитися до карантину, то потрібно буде потрібно розтягувати такі заходи. Тому медики працюють, а вас, жителів Львова та області, закликаємо залишатися вдома.
Розмовляла Ірина Цицак

Василь Савчин, завідувач Центру термічної травми та пластичної хірургії 8-ої міської клінічної лікарні м. Львів:
– Династія Геричів – це медична гордість Львівщини. Із відомим хірургом Ігорем Дионізовичем Геричем ми були близькими друзями. Його син – Гнат Герич – ріс на моїй очах. У Гната був дуже хороший батько, він мав у кого вчитися. Він взяв від тата всі позитивні якості. Коли не стало Ігоря Дионізовича, Гнат самоорганізувався і почав посилено працювати. Він завжди багато часу приділяв праці в лікарні, менше бував вдома. У нього завжди був і є потяг до нових знань. Він завжди вдосконалюється, що тішить. Гнат – хороший спеціаліст. Маю надію, що він досягне батьківських вершин. Останнім часом він мене кликав на допомогу, ми разом оперували. Радію, що маємо хороші результати співпраці. Зичу Гнату успіхів на посаді завідувача Першого хірургічного відділення Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги і хорошої команди однодумців. Попри те, що Гнат приділяє багато уваги медицині, бажаю йому мати поруч також теплий сімейний затишок.
Ігор Стояновський, завідувач відділом хірургії 8-ої міської клінічної лікарні м. Львів:
– Усі, хто береже найтепліші спогади про професора Ігоря Герича, наповнює такими ж почуттями і своє ставлення до його родини, зокрема до Гната Герича. Гнат Ігорович своїми добрими вчинками дає дедалі більше підстав об’єктивно та неупереджено оцінювати його особисті здобутки. Він уже сформувався як самостійний, зрілий лікар, який за короткий час здійснив надзвичайно важливий «квантовий стрибок» – вийшов із тіні слави батька Ігоря Герича та дідуся Дионізія Герича, кожного дня кропіткою працею нарощує власні хірургічні оберти. У мене особисто і багатьох колег-хірургів це викликає велике захоплення і радість! Сьогодні я з великим оптимізмом сприймаю призначення Гната Герича завідувачем відділення хірургії, бо знаю, що його почуття відповідальності, особисті моральні якості та чесноти дозволять створити у колективі добру атмосферу, яка важлива для хірургічного прогресу, одужання пацієнтів і гармонійної комфортної праці кожного працівника, адже хірургія – це завжди командна робота. Думаю, лідерські навички, які Гнат так старанно відточив у футболі, стануть йому зараз дуже корисними в ухваленні правильних рішень! Щиро бажаю Гнату Геричу та усім колегам-хірургам Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги нових здобутків!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.5466 / 4.33MB / SQL:{query_count}