На роботу на ровері: а ви так добиралися?

Як у Львові та інших європейських містах розвивається велорух і чому щораз більше містян обирають велосипед як альтернативу громадського транспорту

Нині за кордоном щораз більше людей пересідають на велосипед, щоби дістатися ним до місця роботи або навчання. Адже таким чином можна зекономити гроші на громадському транспорті або ж бензині, самостійно скласти маршрут, без проблем оминути затори на дорогах.
Львів’яни нарікають, що в місті бракує велодоріжок, а також зовсім відсутня велокультура. А проте з кожним роком у місті Лева кількість велосипедистів на вулицях збільшується.
“Львівська Пошта” поспілкувалася з роверистами, які ледь не щодня “вигулюють” своїх двоколісних, про те, чому велосипеди стають популярнішими серед містян, які переваги та недоліки такої альтернативи громадського транспорту та як розвивається велорух за кордоном.


120 кілометрів велодоріжок

“У 2019-ому у Львові вдалося прокласти близько 20 кілометрів велодоріжок. Також цього року працювали над завершенням велошляху від автовокзалу, що на вулиці Стрийська, до Брюховичів. Якщо їхати від автовокзалу, то шлях пролягатиме через вулиці Стрийська – Наукова –Княгині Ольги – Сахарова – Коперника – проспект Свободи – проспект Чорновола – вулиці Варшавська –Замарстинівська до Брюховичів. Наразі цей велопроєкт уже реалізували на 80 відсотків”, – розповів “Львівській Пошті” позаштатний радник міського голови з питань транспортної інфраструктури Олег Шмід.
На його думку, велодоріжок бракує. Є сегменти велоінфраструктури, які не пов’язані між собою. Окрім цього, з розвитком велосипедної інфраструктури в місті почали виникати конфлікти між пішоходами, роверистами і водіями автівок. Частенько пішоходи дозволяють собі виходити на велодоріжки, не даючи можливості велосипедистам сповна насолодитися їздою. Водночас роверисти виїжджають на пішохідні алеї на вулицях міста і в парках.
“Нині я спостерігаю позитивні зміни з боку пішоходів та велосипедистів. Ще п’ять-сім років тому пішоходи взагалі не розуміли, яке призначення велодоріжок, тож спокійно ходили ними. Сьогодні ж роверисти активно їздять велодоріжками, тож пішоходи стараються уникати велодоріжок, бо розуміють, що це небезпечно!” – наголосив Олег Шмід у статті “Відмовся від автобуса – сідай на ровер” (“Львівська Пошта”, №42 (2157) за 29.05. 2019 р.).
З його слів, досі трапляються прикрі випадки за участі невихованих як пішоходів, так і велосипедистів. Та на щастя, їх меншає.


Спеціальна розмітка і світлофори для роверистів

Вероніка Небесна навчається у Вроцлаві, на пари їздить велосипедом. Каже, що ровер для неї – найзручніший транспортний засіб.
“Мережа велодоріжок у Вроцлаві пролягає через усе місто, що дає змогу без проблем оминути затори на дорогах. Крім того, вартість проїзду в громадському транспорті тут досить висока, тож велосипед вважають доволі бюджетним видом транспорту. В місті є багато точок велопрокату. Щоб ними скористатися, потрібно завантажити спеціальний додаток на телефон. Перші 20 хвилин можна користуватися велосипедом безкоштовно, наступна година – два злотих, ще наступна – чотири. Зрештою, у Львові діє схожа система вело прокату”, – розповідає дівчина.
З її слів, на відміну від українських велодоріжок у Польщі на них є спеціальна розмітка і світлофори.
“На велодоріжках у Польщі ви не зустрінете ні бігунів, ні матерів із дітьми. Крім того, велодоріжки використовують водії електросамокатів, які можна взяти напрокат ледь не на кожній вуличці. Електросамокат –хороша альтернатива автобуса, якщо поспішаєте, або велосипеда, якщо втомилися. Загалом у Польщі ровери значно популярніші та доступніші. На відміну від Львова там не просто прокладені велодоріжки, а функціонують цілі велошляхи. Тобто велодоріжки з’єднують різні точки міста. На жаль, у Львові ще мало велодоріжок, тому я не певна, що функціонує бодай один суцільний велошлях. Також у Вроцлаві є спеціальні місця для велосипедистів на регульованих перехрестях, а ще тут працюють вело світлофори”, – веде далі Вероніка.

Бабусі на роверах і стильні велосипедисти

Велокультура у Львові набуває повільного хайпу (інтенсивне розкручування, піар. – “Львівська Пошта”), бо українці почали все частіше бувати по другий бік кордону, зокрема в Амстердамі та Стокгольмі, які є меккою для роверистів, розповідає “Львівській Пошті” львів’янка Катерина Васинчук.
“Думаю, що такий ажіотаж навколо велоруху – радше тренд, хоча, звісно, є львів’яни, які доросли до того, щоби стати більш свідомими в екоплані, та використовують ровер для добирання до потрібного місця. Особисто я постійно їжджу велосипедом. У мене їх кілька. Скажімо, на роботу беру міський велосипед. “Підсадили” мене на ровер саме на роботі, коли я працювала за кордоном. Там це звична справа”, – пояснює Катерина.
Дівчина каже, що перевагами добирання до потрібного місця велосипедом є  швидкість, зручність при обранні маршруту, а також те, що ніхто не наступає на кеди.
“На жаль, Львів не можна назвати веломістом. Тут мало велодоріжок, велостоянок, загалом відсутня велокультура. Звісно, це все якось модифікується, але важко та повільно... Що стосується велокультури, то пішоходи не звертають уваги на велосипедистів, спокійно ходять велодоріжками. А водії автомобілів – узагалі окрема тема. Їхній егоїзм просто зашкалює, вони вважають себе панами всього дорожнього руху”, – нарікає співрозмовниця.
І каже, що за кордоном на велосипедах їздять люди різного віку. Це одразу видно, бо у Львові ровер – більше для молоді.
“За кордоном люди різного віку, із різних соціальних верств використовують для добирання на роботу велосипед. Побачити там бабусю на ровері – цілком нормальне явище. В Україні ж не такі стильні велосипедисти. Можливо, це пояснюється тим, що у нас ровер щойно входить у моду. Та й по наших ямах стильним сильно не поїздиш... До слова, у Стокгольмі є цілі клуби, стилі. У Варшаві також велосипедисти виглядають дуже круто. Як на мене, то це додає певного шарму місту. А щодо Львова, то я певна, що тут все ще попереду. Із кожним роком щораз більше людей пересідає на “велик”. І не тільки тому, що це модно, а й тому, що це здорово, екологічно та не потребує додаткових витрат!” – наголошує Катерина.


“Велосипед – чудовий спосіб бути здоровим і щасливим!”

Микола Таран їздить на велосипеді щодня, аби бути в тонусі, а також використовує його як альтернативу автобуса. 
“Не уявляю свого життя без велосипеда! Певен, що тепер щораз більше людей починають їздити на ровері, бо зрозуміли, що він не лише робить життя цікавішим, а й тіло здоровішим. Тішуся, що за останні кілька років на вулицях міста кількість велосипедистів зростає. І їздять на ровері не лише на прогулянки, а й використовують його як повноцінний транспортний засіб”, – вважає Микола.
Хлопець уже давно почав їздити на роботу велосипедом. Мовляв, це відповідає його стилю життя, так він почувається здоровішим і нікуди не спізнюється. Бо якщо користуватися громадським транспортом, то більшість часу проводиш у заторах...
“Єдиний недолік велосипеда – це те, що погода не завжди дозволяє ним користуватися. Загалом у Львові небагато велодоріжок, але велорух розвивається, що не може не тішити! У місті успішно працює система велопрокату, має попит як серед львів’ян, так і серед туристів. До слова, для туристів велопрокат є доброю можливістю побачити більше за коротший час. Що стосується велокультури, то за останні кілька років більшість велосипедистів все ж таки дотримуються правил, а пішоходи намагаються не створювати їм дискомфорт”, – каже хлопець.
З його слів, за кордоном велокультура, велорух загалом, на значно вищому рівні, аніж в Україні.
“Наприклад, у Амстердамі майже всі беруть велосипед як на прогулянку, так і на роботу. Там його вважають основним транспортним засобом, тож влада приділяє багато уваги розвитку велосипедної інфраструктури. Там давно зрозуміли, що велосипед –  чудовий спосіб бути здоровим і щасливим!” – наголошує Микола.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6573 / 4.15MB / SQL:{query_count}