Об’єднані громади Львівщини та їхній туристичний потенціал

Оглянути столітні святині, замки, оборонні вежі, спробувати екопродукцію, піднятись у гори чи долучитись до прощі запрошує Рудківська, Гніздичівська, Бібрська та Новоміська ОТГ

Вихідні не за горами, а отже, саме час найближчими днями запланувати коротку, але насичену мандрів- ку Львівщиною. “Львівська Пошта” продовжує серію матеріалів про туристичні маршрути, які пролягають через перспективні об’єднані територіальні громади в області (ОТГ). Попередню підбірку із чотирьох ОТГ можна переглянути у матеріалі “Об’єднані громади Львівщини та їхній туристичний потенціал” (№52 (2167) за 5 липня 2019 р.). Цього разу виокремлюємо інші чотири – Рудківську, Гніздичівську, Бібрську та Новоміську ОТГ. Навідавшись сюди, вам точно захочеться поділитись новими враженнями з близькими і запросити їх туди ж.

Рудківська громада

Цю міську об’єднану громаду створили у Самбірському районі в жовтні 2017-го. До її складу ввійшло 12 сіл: Колбаєвичі, Чайковичі, Малинів, Подільці, Сусолів, Задністряни, Погірці, Конюшки-Королівські, Конюшки-Тулиголівські, Круковець, Новий Острів та Підгайчики із адміністративним центром у місті Рудки.
Маєток Фредрів. Якщо оберете для мандрівки цю громаду, найперше дорогою до Самбора варто навідатися у село Вишня, що за три кілометри від Рудок. У непоганому стані зберігся розкішний родинний маєток Фредрів, який розташований у величезному парку. Його будівництво тривало із 1685-го по 1728 рік на місці дерев’яної церкви. У ньому жив класик польської літератури, граф Александер Фредро. Його донька Софія стала матір’ю двох сподвижників Української греко-католицької церкви – Андрея та Климентія Шептицьких. Нижче палацової тераси розташоване озеро, а з західного боку парку протікає річка Вишня. До палацового комплексу входять ще дві будівлі – одноповерховий господарський корпус і двоповерховий корпус для прислуги. Донедавна в палаці функціонувала філія Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Цю територію нині можуть відвідати усі охочі. Якщо пощастить, можна зайти у саме приміщення, де в одній із кімнат є музей. Попередньо потрібно звернутися до адміністрації коледжу.
Костел. Пам’ять про рід Фредрів береже давній костел Успіння Пресвятої Діви Марії, що у Рудках. У крипті костелу у 1876 році був похований Александер Фредро. З 1995 року у святині зберігається копія чудотворної ікони Рудківської Богородиці. Поруч із костелом височіє чотириярусна цегляна дзвіниця. Віднедавна там облаштували Музей Александера Фредра.
Площа Ринок. Це колишня торгова площа у центрі Рудок. Біля в’їзду на площі височіє двоповерхова ратуша, збудована наприкінці XIX – на початку XX ст. На цій споруді ви не побачите розкішні елементи декору, тому вона виглядає дещо “аскетично”. На першому поверсі ратуші нині розташовані установи та крамниці, на другому – міська рада. Сама площа замощена бруківкою XIX ст.
Музей-світилиця. На площі Ринок у 1923 році урочисто заклали фундамент Народного дому. У цьому приміщені тільки після здобуття Україною незалежності вдалось облаштувати Музей-світлицю. Експонатів, які ми звикли бачити в музеях, тут немає. Зі слів місцевої вчительки історії, яка підтримує його роботу на волонтерських засадах, нині тут представлено лише фотографії, портрети і інші друковані матеріали про місцевих особистостей, які боролися та творили українську, зокрема священників Степана Онишкевича та Семена Кульчицького. Про відвідини музею треба домовлятися попередньо.
Дендропарк. Найбільший дендропарк на території області площею 59 гектарів, розташований поруч із залізничною станцією Рудки. Є частиною урочища Журавник на околиці містечка. Заснований у 1962 – 1967 роках відомим український лісником Йосипом Біласем. У колекції дендропарку 240 видів та форм дерев, чагарників та ліан (переважно екзоти). Найбільше тут хвойних – 39 видів, зокрема саме тут росте сосна їстівна – вона не дуже поширена в Україні, натомість притаманна флорі США.
Річка. Територією села Підгайчики, яке входить до складу громади, проходить Головний європейський вододіл. Річка Вишенька, яка тече територією села, несе свої води у Балтійське море.
Літні заходи: 24 серпня в Рудках на День Незалежності України громада відзначатиме й День міста. Програму поки допрацьовують.

Гніздичівська громада

У Жидачівському районі в 2015 році утворили Гніздичівську об’єднану громаду. До її складу ввійшло шість населених пунктів: села Ганнівці, Королівка, Лівчиці, Покрівці, Руда і центр громади – селище міського типу Гніздичів.
Край Виговського. На території ОТГ (в селі Руда) розташований єдиний в Україні Музей Івана Виговського, який є філією Львівської галереї мистецтв. Існує версія, що могила гетьмана розташована у селі Руда. Ці землі колись належали його родині. Музей відкрили в 2004 році. У експозиції відтворена боротьба українського народу за свою незалежність і державність від часу виникнення Запорізької Січі до національно-визвольних змагань ОУН-УПА у 1940-1950-х рр. У музеї експонуються предмети матеріальної культури, знайдені на території колишнього замку гетьмана у селі Руда. Серед рідкісних – дубові двері з родинної церкви Виговських із дарчим написом невістки гетьмана Т. Завадської, дружини сина Остапа. До слова, на території місцевої школи, яка була маєтком Виговського, частково збережені конюшні і росте дуб Виговського, якому понад 500 років. Також у громаді роздумують над туристичним маршрутом із умовною назвою “Гетьманський трикутник”. Відомо, що Жовківщина тісно пов’язана з Богданом Хмельницьким, батько якого служив гетьману Станіславу Жолкевському. На Самбірщині народився Петро Сагайдачний, а Жидачівщина та Стрийщина здавна були землями Виговських.
Монастир св. Герарда. Присілок селища Гніздичів Кохавина став місцем паломництва. Вірян приваблює монастир святого Герарда, де зберігається копія чудотворної ікони Кохавинської Божої Матері, оригінал якої з 1939 року зберігається у Польщі. Кажуть, саме це непомітне місце вподобала собі Пресвята Богородиця ще в далекому 1646 році, об’явивши себе у чудотворному образі.
За історичними переказами, власник тоді ще міста Руда Костянтин Виговський у 1748 році починає будувати нову дерев’яну церкву, щоб у ній був розташований образ Кохавинської Матері Божої. Через великий наплив паломників, які не поміщались у дерев’яній церкві, побудували великий кам’яний храм. У червні 1868 року освячено камінь під будову костелу у романському стилі. Його будівництво тривало довго і з труднощами, тож закінчили його у 1894 році.
Цього ж року відбулося освячення нового костелу, до нього урочисто перенесли чудотворний образ. Після Другої світової війни церкву закрили, всередині зробили склад, а ікону вивезли. Потім святиню передали монахам-редемптористам, де вони розмістили свій новіціят. Сьогодні у монастирі зберігається копія образу, яку привезли з Польщі у 2000 році. Люди й зараз приїздять сюди з прощами.
Інші святині. В селі Руда, окрім Музею Івана Виговського, є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1833 рік). Зі слів місцевих жителів, поблизу храму на цвинтарі може бути могила Івана Виговського. Далі у селі Ганнівці розташована дерев’яна церква Покрову Пресвятої Богородиці (1894 рік). А у селі Покрівці зберігся храм Покрову Пресвятої Богородиці 1896 року.
Палац графа Сторожинського. У селі Лівчиці, що за декілька кілометрів від монастиря у Кохавино, розташований палац, збудований у другій половині ХІХ століття. Точний час і хто ж саме його збудував ніхто достеменно не знає. Навколо палацу зберігся давній парк із алеями. Нині тут розташована спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І – ІІ ступенів.
Фермерське господарство. У цьому ж селі брати Бориси вирощують лохину під власним брендом Borys Fruits Farm. На місці можна збирати ягоди, посмакувати і придбати їх. Сезон тільки розпочався, тож туристів чекають із нетерпінням. До слова, інші місцеві жителі теж готові запропонувати вам екопродукцію, наприклад, мед.
Річка. Дорогою до громади можна зупинитись поблизу гірської річки Стрий. Поруч є лісові галявини, де можна зібрати малину, ожину, гриби.  
Літні заходи. 24 серпня всієї громадою відзначатимуть День міста Гніздичева. Програму допрацьовують. Додамо, що до монастиря часто організовують вело- та піші прощі. Раз на місяць на території святині проводять нічні чування. Якщо потім у приїжджих виникають проблеми з ночівлею, на території монастиря можна переночувати у окремих кімнатах.

Бібрська громада

Ця міська громада, що на Перемишлянщині, створена у грудні 2018-го. Вона об’єднала шість рад із 27 селами та хуторами із центром в місті Бібрка. Це Бібрська міська рада та Великоглібовецька, Ланівська, Романівська, Свірзька, Стрілківська сільські ради.
Пам’ятки історії та культури Бібрки. У місті районного значення збереглось кілька історичних будівель, які привернуть вашу увагу. Це будинок магістрату (початок ХХ ст., нині – пошта). Будинок, де була штаб-квартира товариства “Сокіл”, а в радянські часи – кінотеатр. Зараз він зачинений. Але вже тривають роботи з його відновлення, планують створити тут культурний центр. Зупиніться в місті біля музичної школи (колись деканат (кінець ХІХ ст.). Історичним є приміщення міської ради та приміщення поліклініки на території лікарні в Бібрці, збудоване 1908 року. Збереглись ще кілька історичних будинків в центрі міста (забудова ХІХ – ХХ ст.). Також цікавим є будинок дитячої та юнацької творчості, будинок пожежної охорони, графська садиба Чайковських та їхній парк.
Храми та каплиці. Найдавніша споруда у Бібрці – оборонний костел святих Миколая та Анни 17 ст. Фундатор храму – Завіша Чорний, польський лицар та дипломат. Поруч збереглася мурована дзвіниця. Костел занесений до Реєстру пам’яток України національного значення. Є також церква Покрову Пресвятої Богородиці, збудована у 1906 році (архітектор Василь Нагірний). Чин освячення церкви здійснив Митрополит Андрей Шептицький у 1907 році.
На території громади є ще кілька цікавих каплиць: каплиця святої Покрови, розташована на горі Щека (1854 рік). Каплиця на площі Стрілецькій, зведена у 1996 році на честь 785-річчя Бібрки. Каплиця на Замлинні, зведена наприкінці ХІХ ст. біля приватної садиби. Каплиця на Осіллі, зведена в другій половині ХІХ ст. на землі родини Грабовських. Каплиця Воздвиження Чесного Хреста в селі Шпильчині (орієнтовно 1860 рік будівництва) на землі родини Сікорських.
Сакральні пам’ятки. На Бібрському цвинтарі похована найвідоміша українська стигматка, монахиня-василіянка Анастасія Волошин (сестра Міріам). На цьому ж кладовищі є каплиця-усипальниця родини Чайковських, бібрських дідичів-землевласників графів Чайковських (1891 – 1894 роки). Крім того, тут є багато польських могил. У Бібрці (на околиці) був маєток, який належав родині Чайковських, зокрема Яну Чайковському, львівському адвокату.
Синагоги. У місті збереглися руїни двох синагог. Одна – так звана Велика синагога, збудована у 1821 році. Вона розташована в центральній частині міста, на північ від ринкової площі. На північ від ринкової площі і на схід від Великої синагоги розташована божниця, яку збудували у середині XIX ст. На захід від центру міста було єврейське кладовище XVIII ст., яке зруйнували у радянський час.
Свірзький замок. Серед найближчих туристичних об’єктів поблизу Бібрки (11 км) – Свірзький замок. Побудований у стилі ренесанс, закладений у XV столітті Андрієм і Мартином Свірзькими. Нині замком екскурсії не проводять, проте на територію вхід безкоштовний, а в окремі літні дні громада організовує фестивалі.

Старосільський замок. Оборонний замок князів Острозьких розташований у селі Старе Село, яке не входить в ОТГ, але якщо зберетесь у подорож, то дорогою варто туди навідатись (це 12 км від Бібрки). Замок побудований у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу (1584 – 1589).
П’ятничанська вежа. Оборонна споруда замкового типу, розташована поблизу села П’ятничани (Жидачівський район, 8 км від Бібрки). Археологічні знахідки біля вежі датуються XIV ст., а от ніяких письмових документів про споруду не збереглося. Зараз тут розташований музей “П’ятничанська вежа”.
Гора Камула. Найвища вершина Подільської височини, пам’ятка природи місцевого значення. Розташована у західній частині гірського пасма Гологори, на південь від села Романова. Від Бібрки – близько 12 км (можна підніматися від села Підгородища або від села Романова).
Літні заходи. 25 серпня громада святкуватиме 550-річчя отримання магдебурзького права в Бібрці, де проведуть масштабний фестиваль. Програму доопрацьовують.

Новоміська громада

У Старосамбірському районі цю ОТГ створили у жовтні 2015-го, об’єднавши села Нове Місто, Посада Новоміська, Комаровичі, Грабівниця, Боневичі, Городисько, Грушатичі, Дешичі, Саночани, Чижки, Конів, Товарна, Болозів, Нижня Вовча.
Ковбойське містечко. Новоміська громада реалізовує за підтримки ЄС проєкт “COWBOYky: Український дикий захід”. Почали поєднувати ресурси громади, влади та бізнесу, щоб створити особливий туристичний етнопроєкт. Із 2018 року в громаді працюють над створенням туристичного кластеру із різними локаціями, стилізованими під Дикий Захід, але з українською бойківською автентикою. Проєкт навесні почали активно втілювати. 21 липня в селі Дешичі відкриють пекарню, де для дітей проводитимуть майстер-класи з випікання хліба, булочок, паляничок.
Також сюди вже можна навідатись на майстер-класи з приготування страв бойківської кухні, які проводить місцева господиня Світлана Савка.
До слова, цього літа в громаді хочуть відкрити парк сімейного дозвілля, де буде мотузковий парк, рекреаційний простір для дітей і дорослих, барбекю-зона.
Є вже підготовані бізнес-плани з реалізації проєктів сироварні, екосадиби і тепличного господарства, де хочуть вирощувати органічну продукцію.
Ратуша. Цікавою у Новому Місті є будівля ратуші, яку збудовано у 1910 році у стилі модерн. У Новоміській ратуші були міський магістрат і пожежна частина. Сьогодні в ОТГ планують реновацію приміщення, яке, на жаль, не вдалося зберегти повністю.
Костел. Мурований костел св. Мартина, будівництво якого почалося 1512 року, у давнину виконував роль міської фортеці у Новому Місті. Костел оточували земляні вали, на яких у першій половині XVII ст. стояв частокіл. З 1694 року і до сьогодні у місті проводиться щорічний ярмарок на день св. Мартина 11 листопада. Нині ця будівля залишається однією із основних архітектурних родзинок громади. А над південною частиною села височіє церква Успіння Пресвятої Богородиці. Її попередниця, дерев’яна одноверха церква, була збудована 1775 року. Протягом 1901 – 1908 років стараннями отця Стефана Макара і парафіян зведено новий мурований храм у стилі Rohbau.
Перша залізниця. У 1872 році біля містечка прокладено залізничну колію, яка з’єднувала Львів і Перемишль із Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. Наприкінці XIX ст. у Новому Місті проживала майже тисяча осіб, більшість – поляки, а також євреї.
Замок Гербуртів. Новоміська ОТГ розташована за 31 км від районного центру, неподалік міста Добромиль. Дорогою в цю ОТГ можна навідатись й у замок Гербуртів, який розташований за кілька кілометрів від містечка Добромиль Старосамбірського району. Він є пам’яткою архітектури другої половини XVI ст. національного значення. До слова, у хорошу погоду з мурів замку можна побачити міста Перемишль (близько 30 км) і Самбір (близько 40 км)
Літні заходи. 21 липня у громаді відкривають пекарню, де для дітей проводитимуть майстер-класи з випікання хліба, булочок, паляничок. А 30 серпня в Новоміській ОТГ відзначатимуть Свято обжинок. Програму допрацьовують.

Читайте іншу підбірку про ОТГ та їхній туристичний потенціал у наступних номерах газети “Львівська Пошта”.

Тарас Лозинський, заступник начальника управління туризму та курортів Львівської ОДА:
– Склалось історично, що всі ці ОТГ на своїх територіях мають пам’ятки архітектури, які добре відомі і місцевим жителям, і загалом українським туристам. Тут характерний сімейний та дитячий вид туризму. Та одні громади більше акцентують на своєму туристичному потенціалі (на це впливає і близькість до кордону, і кількість написаних проєктів), інші поки менше. Та всі розуміють, що туристична сфера – невід’ємна складова нашої економіки. Новоміська ОТГ значно вирізняється з цього переліку громад. Бо у громаді реалізовується проєкт міжнародної технічної допомоги “COWBOYky: Український дикий захід”. Мета проєкту – розробити і прорекламувати новий туристичний продукт під брендом “ковбойки”. Тобто природний потенціал, культурну спадщину краю, етнічну групу бойків повинні поєднати з культурними традиціями американських ковбоїв. Проєкт реалізовують із 2018 року, кошти виділяє ЄС. Туристи зможуть тут покататись не тільки на конях, а й подорожувати пішохідними, кінними та веломаршрутами цієї громади. У межах проєкту розвиватимуть у цій ОТГ і гастрономічний вид туризму. Гостям пропонуватимуть локальний вид продуктів, які вирощуються в цьому краї фермерськими господарствами. Отже, створюють багато нових робочих місць, що сприятиме розвитку зеленого туризму. Певна інфраструктура вже розвинена, там має бути створена мінізалізнична дорога, якою організовуватимуть екскурсію. Проєкт на етапі реалізації, там буде цікаво дорослим і дітям. Завершити почате повинні до 2021 року. У Бібрській ОТГ добре розвивається медичний туризм, бо на їхній території в селі Стрілки є курортний спа-готель Edem Resort & Spa. До слова, з-поміж інших видів туризму медичний приносить уп’ятеро-ушестеро більші прибутки. Іноземців приваблює наша цінова політика на такі послуги. У цій громаді варто відвідати Свірзький замок, оборонну вежу в П’ятничанах. У Гніздичівській ОТГ буде цікавим туристу монастир Герарда, що в Кохавині. Сюди часто організовують паломницькі тури. Тож місцевість добре відома багатьом. Неподалік монастиря є вартий уваги палац графа Сторожинського. У Рудківській ОТГ є цікавий костел Успіння Пресвятої Діви Марії, у крипті якого похований Александер Фредро, класик польської літератури.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7581 / 4.56MB / SQL:{query_count}