Герої не вмирають, допоки про них пам’ятають

П’ята річниця найзапекліших боїв під час Революції Гідності: як сьогодні живуть сім’ї загиблих і чи відчувають зміни в країні. Як на Львівщині вшанують Героїв Небесної Сотні

П’ять років тому, з 18 по 20 лютого, у найзапекліших боях Революції Гідності українці, відстоюючи національну гідність і виборюючи свободу для своєї країни, віддавали життя. Українці різного статусу та віку об’єднались, щоб здобути шанс на майбутнє для своїх дітей. Проти озброєних та екіпірованих “беркутівців” і снайперів безстрашно виходили з дерев’яними щитами, палицями та у будівельних касках. Зі світлин тих недавніх часів на нас дивляться потемнілі від диму шин обличчя і світлі натхненні втомлені очі. Деякі з цих фото стали останніми для українців, які тепер називаються Небесною Сотнею.
Герої не вмирають, допоки вони живуть у нашій пам’яті. На п’яту річницю масових розстрілів на Революції Гідності кожен з нас має усвідомлювати, чим завдячує Небесній Сотні та згадувати про Героїв не лише у відведені для цього дні. 20 лютого у календарях українців відзначений День Героїв Небесної Сотні. Це день, коли обов’язково маємо вшанувати загиблих на Майдані, їхній подвиг.
До роковин тих подій “Львівська Пошта” поспілкувалась із родичами Героїв Небесної Сотні, дізналась більше про загиблих, їхню боротьбу на Майдані та чи відбулись у країні ті зміни, заради яких Герої віддали свої життя.

“Він вірив, що мирним шляхом можна чогось досягти”

Його молоде життя обірвала куля снайпера на Інститутській. Володимирові Жеребному було 28 років, коли він став Героєм Небесної Сотні. Він не міг терпіти несправедливості, що відбувалася в країні, тому ціною свого життя відстояв нашу гідність і право бути українцями в Україні, без диктатури та Митних союзів із “старшими братами”. З дерев’яним щитом і палицею проти озброєних “беркутівців” Володимир Жеребний проявив свою мужність і відвагу, а це б зробив не кожен.
Через п’ять років після кривавих подій лютого 2014 року Микола Жеребний, батько Володимира Жеребного, Героя Небесної Сотні, згадує про сина: “Спогади про нього постійно мене супроводжують. На Володю я покладав великі надії. Він закінчив школу на відмінно, вступив у коледж, де також взірцево навчався. Згодом вступив до Львівського національного університету на економічний факультет, заочне відділення. Працював викладачем у коледжі, який закінчив. Всебічно розвинений, комунікабельний, виважений і спокійний – це про мою дитину. Син багато читав, захоплювався історичною літературою, був сильним в точних науках. Його бібліотеку ми передали у Музей новітніх Героїв при школі, де навчався Володя”.
З дерев’яним щитом і палицею проти озброєних «беркутівців» Володимир Жеребний проявив свою мужність і відвагу, а це б зробив не кожен
Зі слів батька Героя, Володимир Жеребний терпіти не міг несправедливість, а на революцію поїхав обдумано та впевнено, не слухаючи прохань рідних залишитись вдома.
“Син багато працював зі студентами, тому коли в Києві вночі 30 листопада побили молодь, наступного дня поїхав у столицю. Потім він розповідав нам з дружиною про людей, з якими познайомився на Майдані, про доброзичливість і єдність, що була там, – розповідає Микола Жеребний. – У Києві Володя перебував впродовж всієї революції, а приїжджав лише двічі. Там він чергував, спілкувався з журналістами, не ховав обличчя. Володя поїхав на Майдан у 28 років обдумано, з добрими намірами. Він вірив, що мирним шляхом можна чогось досягти”.
Батько Героя додає, що після загибелі сина друзі-побратими Володимира з Майдану і сьогодні телефонують йому, підтримують контакти, разом ходять на могилу. Микола Жеребний каже, що неможливо змиритися з такою втратою.

Вбивці Небесної Сотні непокарані

На п’яті роковини Революції Гідності вбивці Небесної Сотні не покарані. Цей факт засмучує і розчаровує батька Володимира Жеребного: “Зміни в країні є, адже ми всі ідентифікуємо себе українцями, незалежно від регіону, в якому живемо. До революції більшості було байдуже на те, ким вони є. Українці вже знають своїх героїв, зокрема новітніх. Хочеться, щоб зміни відбувалися швидше, щоб ще я у своєму житті побачив, що моя дитина і вже тисячі інших загинули недаремно”.
“Прикро, що за п’ять років вбивці не покарані. Десять батьків Героїв Небесної Сотні вже померли, не дочекавшись кінця розслідування. Безліч фото та відео з тих подій, очевидці, докази – усе це не допомагає у слідстві, а нам і далі розказують казки. Я б хотів поглянути в очі тому, хто це зробив і запитати: “За що?!”. Коли в мене питають, чи допомагає держава, відповідаю, що краще б знайшли тих, хто вбивав наших рідних”, – розповідає Микола Жеребний.
Чоловік вважає, що не може дати синові вже нічого, але як батько мусить зберегти пам’ять про нього. Школа, у якій навчався Володимир Жеребний, названа його іменем, на її території батько побудував каплицю. У цій же рудківській школі створили Музей новітніх Героїв України, які походили з Рудок.

“Брат любив справедливість!”

Працьовитий і щирий Іван Бльок з Городка став Героєм Небесної Сотні, коли йому було 40. Батько трьох дітей, коханий чоловік, син та брат загинув на 20 лютого Інститутській від кулі снайпера, яка влучила у серце чоловіка. Герой приїжджав до Києва в найвідповідальніші моменти революції: в час найзапекліших боїв та сутичок. Він вийшов на Майдан за майбутнє своїх дітей і за нього віддав життя.
Про брата як про найсвітлішу людину згадує Світлана Бльок, сестра Івана Бльока, Героя Небесної Сотні: “Мій брат був надзвичайно доброю людиною, щирою. Іван дуже любив свою сім’ю. Перед Майданом хвилювався за майбутнє своїх діток, мріяв дати їм хорошу освіту. З цієї причини дуже багато і важко працював, всього в житті досягав сам. У 38 років він вже побудував власний будинок, у якому прожив ще два роки з сім’єю. Для мене і мами брат був великою підтримкою. Ми всі трималися разом: жили в одному батьківському домі дев’ять років, разом виховували дітей, допомагали один одному, як тільки була найменша потреба”.
Зміни в країні розпочалися з Майдану. Українці стали об’єднаними і жертовними. Тепер ми вміємо брати на себе відповідальність, жити сьогоднішнім, будувати майбутнє
Світлана Бльок додає: брат любив справедливість і йому було боляче дивитись на корупцію, на нечесних можновладців. 30 листопада Іван Бльок сказав, що їде до Києва, щоб його дітей в цій країні не били, як побили студентів на Майдані.
“У столиці він не був постійно, а приїжджав, коли були бої та загострення ситуації. Іван мав проблеми з хребтом, йому не можна було переохолоджуватись і спати на незручних поверхнях, адже наслідки таких дій були складними, – пригадує сестра Героя. – Через це ми не відпускали його на Майдан, проте 20 лютого він поїхав туди”.
 “Через п’ять років після Революції Гідності можу сказати, що вона тепер має два боки: для мене – сумний, адже я втратила брата, а для країни – позитивний, адже розпочались зміни. Звичайно, в нас багато проблем, жити не легко, але згадую 2014 рік, коли ми боролися, щоб Україна не зникла. Ми боремось. Найкращі українці досі віддають своє життя за наше майбутнє. На жаль, ми швидко все забуваємо”, – розповідає Світлана Бльок.

“Ця велика жертва була немарною!”

Андрій Дигдалович 20 лютого рятував життя побратимів з Майдану на Інститутській, де й загинув від снайперської кулі. Родичі згадують Героя як відважного патріота і сильну духом людину. Він не міг змиритися з тим устроєм, який був у країні, зокрема з хабарництвом і несправедливістю, тому вирушив на революцію, щоб стати рушієм змін.
Наталія Дигдалович, дружина Героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича ділиться спогадами про чоловіка: “Для мене він ще живий, не можу змиритись, що чоловіка вже немає. Андрій був надзвичайно життєрадісним і ніколи не міг всидіти на місці. Сміливий, вольовий, зі загостреним почуттям справедливості – він не міг змиритися з тим, що на Майдані 30 листопада побили дітей, тому без сумніву зібрався і поїхав до Києва. Чоловік казав, що захищатиме тих дітей, бо побиті студенти були того ж віку, що й наша донька. Він знав, що має бути там”.
За п’ять років вбивці не покарані. Десять батьків Героїв Небесної Сотні вже померли, не дочекавшись кінця розслідування
“З 1 грудня по 20 лютого лише кілька разів приїжджав додому. Один із приїздів був спричинений його кульовим пораненням правого ока, яке він отримав на Грушевського, на “Криваве Водохреща”. Тоді на Грушевського Андрій вперше зауважив снайпера, – розповідає дружина Героя. – З помітним пораненням він не міг їхати до Львова сам, адже це було небезпечно, тому хлопці, які поверталися до Львова, взяли його з собою. Першими його словами вдома були: “Я ще повернусь на Майдан! Моє місце там”. Вдома ми довго розмовляли, він казав, що боїться за тих молодих хлопців: розумних, начитаних, патріотичних”.

“При собі мав лише дерев’яний щит…”

Наталія Дигдалович додає, що 16 лютого чоловік мав повернутися додому, але його номінували на нагородження, через що він затримався в Києві до 20 лютого. В останню ніч, о 03.00 він ніби щось передчував, адже давав настанови їй та дітям, довго розмовляв. Вранці у день нагородження, 20 лютого, під штабним наметом сказав хлопцям: “Та який з мене герой… Але зараз я ним стану”. Після цих слів пішов на Інститутську, бо розумів, що приїхало багато хлопців, які кинулись з голими руками проти ворога. Він побіг їх рятувати. При собі мав лише дерев’яний щит – вся його зброя, пригадує жінка.
Майданівські побратими з усієї України підтримують сім’ю Героя і сьогодні. 10 хлопців-побратимів Андрія Дигдаловича віддали своє життя на сході України. Дружина Героя впевнена, якби її чоловік був живим, то теж би пішов на війну.
“У мене не було й хвилини сумніву, що ця велика жертва була немарною. Зміни в країні розпочалися з Майдану. Українці стали об’єднаними і жертовними. Тепер ми вміємо брати на себе відповідальність, жити сьогоднішнім, будувати майбутнє. За ці п’ять років ми зрозуміли, що нема різниці, чи зі сходу ти, чи зі заходу, бо все одно ти українець”, – резюмує Наталія Дигдалович.
фото: прес-служба ЛОДА, архів “Пошти“

Вшануймо Героїв: заходи, що приурочені до Дня Героїв Небесної Сотні

15 лютого презентують виставку “Герої поміж нас. Небесна Сотня” у Львівській спеціалізованій школі №28, що на вул. Тютюнників, 2. В межах першої виставки вшанують пам’ять Героя України Володимира Бойківа, який навчався у вищезгаданій школі. Основу виставки складуть стенди-життєписи, виготовлені минулого року в Музеї визвольної боротьби України за участі родин Героїв Небесної Сотні. Виставка впродовж року “мандруватиме” Львівщиною.
18 лютого о 15.00 розпочнеться тиха акція “Ангели пам’яті” на просп. Шевченка у Львові. Цього року спільно з родинами Героїв Небесної Сотні та учнями шкіл на просп. Шевченка у місті Львові розвішають на дерева алеї символічні паперові витинанки у вигляді ангелів.
Упродовж 18 – 21 лютого у школах області відбудуться тематичні уроки. А у населених пунктах Львівщини також планують створити алеї “Ангелів пам’яті”. Окрім Львівської області, акція відбудеться у Києві, Авдіївці, Вінниці, Дніпрі, Краматорську, Кропивницькому, Полтаві, Тернополі, Тульчині, Хмельницькому, Чернігові, а також у Парижі.
19 лютого об 11.00 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут на одній з будівель відкриють пам’ятну дошку Устимові Голоднюку, Герою України, Герою Небесної Сотні.
20 лютого вранці у храмах області відбудуться поминальні панахиди за Героями Небесної Сотні.
Також 20 лютого о 16.00 відбудеться покладання квітів та лампадок до могил Героїв, що загинули під час Революції Гідності та борців за волю України на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища.
Спільно з учнівським парламентом Львівщини, молодіжними громадськими організаціями ЛОДА проведе вечір пам’яті на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку, де згадуватимуть усіх тих, хто загинув на Майдані. Опісля у Львівському обласному молодіжному центрі організують літературно-бардівський вечір “Пам’яті Героїв Небесної Сотні”.
У школах, де навчалися Герої Небесної Сотні, мають намір заснувати іменні премії. Нагороду найкращому учневі за підсумками року вручатимуть під час останнього дзвоника. А обиратимуть достойних не лише за успіхи у навчанні, а й за громадську позицію, лідерські якості та досягнення на олімпіадах. У департаменті освіти та науки Львівської ОДА розробляють механізми запровадження грошової премії для школярів.


Мирослава Туркало, директор департаменту з питань культури, національностей та релігій у Львівській ОДА:
– Цього року вже вдруге будемо проводити проект спільно з родинами Героїв Небесної Сотні, який називався “День народження Героя Небесної Сотні”. Проте у 2019-ому проект стане мандрівним, у нього увійдуть пересувна виставка фотографій та інформація про Героїв, а також відео про Небесну Сотню. Розпочинає свою діяльність проект 15 лютого у львівській школі №28, де навчався Герой України Володимир Бойків. Триватиме цей проект впродовж року і “мандруватиме” Львівщиною. Також другий рік поспіль долучаємось до тихої акції “Ангели пам’яті”. 18 лютого о 15.00 прикрасимо проспект Шевченка у Львові білими ангелами. У кожній школі Львівщини відбудуться уроки пам’яті Небесної Сотні. Охочі школи можуть долучитись до акції “Ангели пам’яті” і створити такі алеї біля своїх навчальних закладів. З 18 по 24 лютого Музей визвольної боротьби проводитиме виставку, яку запрошуємо відвідати до 14.00-15.00, щоб спільно переглянути документальні фільми про Революцію Гідності й згадати, як це було. Для багатьох Майдан став точкою неповернення. Революція була потрібна для того, щоб розуміти, хто ми, знати історію і кожному бути на своєму місці й будувати країну, в якій хочеш жити. Пам’ять про Героїв – це дуже важливо, адже вони не залишились вдома, не злякались, не вболівали на дивані, а поїхали на Майдан, щоб проявити свою громадянську позицію, заявити, що вони українці. На розповідях про таких Героїв мають виховуватись наші діти, а Героїв Небесної Сотні має пам’ятати кожен українець.
Андрій Ковальський, директор департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА:
– 19 і 20 лютого у Львові відбудеться низка заходів, приурочених до п’ятої річниці найкривавіших подій Революції Гідності, на яких вшануємо Героїв Небесної Сотні. 19 лютого у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут на одній з будівель відкриють пам’ятну дошку Устиму Голоднюку, Герою України, Герою Небесної Сотні. 20 лютого у храмах області відбуватимуться панахиди. Основні заходи розпочнуться о 16.00 на Личаківському цвинтарі, де здійснять покладання квітів та відправлять панахиду. Опісля біля пам’ятника Тарасу Шевченку спільно з молоддю організуємо вечір пам’яті Героїв Небесної Сотні. На 18.00 запрошуємо усіх охочих на літературно-бардівський вечір пам’яті, який відбудеться у Львівському обласному молодіжному центрі. Гаслом цих роковин Революції Гідності стали такі слова: “Пам’ятаємо, пишаємось і наслідуємо!”. Герої Небесної Сотні віддали своє життя на початку тої боротьби, яка продовжується зараз на сході України. Ми мусимо пам’ятати про це і передавати цю пам’ять наступним поколінням, щоб утверджувати українську державу.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7857 / 4.26MB / SQL:{query_count}