Анастасія чи Патриція, Максим чи Едгар?

Як називали дітей у 2018-ому на Львівщині. Чим пояснюється мода на екзотичні імена, якими критеріями варто керуватися батькам при виборі імені доньки чи сина та як раніше українці називали своїх діточок

Чи не кожні батьки замислюються над тим, яке ім’я дати своїй дитині. Одні вибирають красиве, сучасне, таке, щоби відповідало характеру, другі  вишукують давно забуте, треті стараються дати лише християнське, зважаючи на його значення. А проте до питання вибору імені дитини треба підходити з усією відповідальністю, серйозністю, оскільки воно супроводжуватиме дитину все її життя. Кажуть, що, даючи ім’я дитині, батьки стають відповідальними за її долю.

Оригінальність в міру

Цього року найпоширенішими хлопчачими іменами у Львівській області були: Максим, Матвій, Давид, Артем, Олександр, Владислав, Данило, Дем’ян, Назар і Дмитро. Дівчаток найчастіше називали Анастасія, Софія, Анна, Вероніка, Діана, Вікторія, Мілана, Злата, Соломія і Марія.
Проте, зі слів керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ірини Оливи, при реєстрації дітям часто давали рідковживані, навіть екзотичні імена.
“Дітей цього року називали по-різному. Наприклад, хлопцям давали імена Йосип, Лука, Едгар, Мефодій, Дарій, Кирило, Северин, Устим, Енвер, дівчаткам – Іларія, Патриція, Стефанія, Квітка, Елеонора, Амелія, Ванесса, Мотря, Барбара, – каже вона. – Були й більш екзотичні – Орхідея, Лейла, Меліса, Мілада, Оріана, Неоніла, Лама, а також Мурат, Тамерлан, Рувим, Алан, Ельдар, Аслан, Самір, Ліам, Кларенс, Кайлас”.
Проте, як виявилося, в нашій області батьки обирають дітям більш-менш “пристойні” імена. За даними Міністерства юстиції України, в країні були зареєстровані такі імена, як… Черешня, Золушка, Атлантида, Агент 007, Таймер, Сервер, Космос, Кукла, Мерседес, навіть Янукович.
Заборонити називати дітей дивними іменами, особливо коли це вигадані персонажі, символи, цифри, хвороби і відверто нецензурна лексика, мають намір у Верховній Раді. За даними Ірини Оливи, вже зареєстрований проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права на визначення імені особи (№9092). Його текст є на сайті парламенту.
Законопроектом у Сімейному кодексі України пропонується, зокрема, встановити: ім’я дитини повинно відповідати її статі. Дитині не можна буде дати ім’я, що складається з назв неживих предметів, вигаданих персонажів, географічних назв, титулів, хвороб, абревіатур; ім’я, що містить букви, символи та/або цифри; ім’я, що містить нецензурну лексику або ображає суспільну мораль. Водночас рішення органів реєстрації актів цивільного стану про відмову в присвоєнні дитині імені з підстав невідповідності вимогам частини 2 цієї статті може бути оскаржене батьками (або одним із батьків) до органу вищого рівня або до суду.

Сім разів подумай – один раз назви!

До вибору імені дитини батькам варто ставитися дуже серйозно. Зі слів психолога Уляни Шпак, обираючи ім’я дитині, не варто зважати на модні тенденції чи улюблені фільми, бо згодом такий вибір може дитині тільки нашкодити. Навпаки, батькам варто інтуїтивно відчути, прислухатися до ще не народженої дитини, яке ім’я їй пасувало б найбільше.
Зі слів священика Івана Владики, варто звернути увагу й на милозвучність імені, а головне подумати, чи матиме дитина свого небесного покровителя, чи святкуватиме іменини.
“Ім’я не має великого значення, надзвичайну силу має саме Таїнство хрещення. Підбираючи ім’я дитині, батьки повинні добре подумати. Робити це варто осмислено, тим паче якщо ви – християни. Але навіть якщо ви не є православними християнами, не варто зупиняти свій вибір на якомусь імені тільки через те, що воно вас дуже захопило або ви його десь просто почули! На перший погляд це, можливо, й цікаві імена, проте згодом, коли дитина виросте, може запитати вас, що це за ім’я, звідки воно взялося, чому саме так ви її назвали і що воно означає. Дитина може навіть незлюбити своє ім’я”, – каже Іван Владика.

Юстин Бойко, священик УГКЦ:
– Раніше у виборі імені був переважно історично-традиційний підхід. Він полягав у тому, що людині давали таке ім’я, в день якого святого вона народилася. А ще називали дітей іменем найближчого, згідно з церковним календарем, святого або ж називали ім’ям родича, який відійшов на той світ. Цих традицій чимало людей дотримуються і тепер – дитині дають те чи те ім’я, щоб вона мала свого святого покровителя в Небі. Водночас не можу сказати, що в нашій області не дають інших імен. Зараз бачимо традицію відновлення старих імен, тобто люди все частіше називають своїх дітей давніми, дещо забутими іменами: Палагна, Меланія, Агафія. Річ у тім, що багато церковних святих у календарі були взяті з грецького і римського світу. Християни називали їх поганськими, але вони в календарі є. Варто пам’ятати, що не ім’я освячує людину, а людина ім’я! Якщо батькам подобається певне ім’я, якщо сім’я побожна, якщо відомо, що вона цю дитину виховає в доброму християнському дусі, заперечувати вибору імені не буду. Також не пригадую випадків, коли мені доводилося відмовляти батьків не давати дитині те чи те ім’я. Пам’ятаю, як одного разу охрестив дівчинку, яку назвали Вів’єн. Знаючи, що та сім’я є хорошою, християнською, охрестив дитину, навіть не даючи їй другого імені. Ставлюся до цього дуже спокійно. Винятки становлять ідеологічні імена: коли дітям присвоюють імена вождів світового пролетаріату, комуністів. Цього категорично не підтримую! Також у нас, як і в цілій Європі, дуже поширені подвійні, навіть потрійні імена. Особисто зустрічав людей, які це робили. Щодо цього є різні мотивації, але часто їх пояснення не має християнського підґрунтя. Думаючи над вибором імені, раджу батькам звернутися до спеціальних книжок, з’ясувати, що це ім’я означає, а вже потім називати ним дитину. Але найголовніше, щоби при виборі імені батьки не пересварилися. Також варто подумати над тим, щоби потім дитина не мала жалю на батьків, що вони дали їй таке ім’я. Інколи можна почути, що дитині при хрещенні дають два імені, і перше має зберігатися в таємниці усе життя. Це не християнські звичаї, радше поганські! Нічого спільного з вірою вони не мають.
Леся Горошко, етнолог, старший науковий співробітник Інституту народознавства Національної академії наук України:
– Називання іменем – дуже тонка річ, яку кожна родина повинна вирішувати сама. Так було раніше, так є тепер. Кожен керувався якимось своїм баченням. Однозначно можу сказати те, що зараз давні імена стали повертатися. Якщо ще 10-15 років тому ні Лук’янів, ні Дем’янів не було, то тепер ці імена можна чути все частіше. Поняття того, як колись називали і чому саме так, різне. Наприклад, називання відбувалося переважно за церковним календарем. Тобто в який день святого народилася дитина, так її і називали. А тим, що таких традицій не дотримувалися, відразу казали, що їхня дитина не матиме щастя, бо її не оберігатиме жоден святий. Бували ситуації, коли священики самі обирали ім’я дитині. Це стосувалося найперше позашлюбних дітей. За моїми свідченнями, люди самі казали, що в такому випадку дітям давали “нефайні” імена – Фотина, Февронія, Йосафат. Також, мандруючи селами і збираючи різні дані, мені вдалося з’ясувати, що раніше дітей називали й іменами героїв книжок. Наприклад, після прочитання “Кайдашевої сім’ї” дехто назвав доньку Мелашка. Інші ж, навпаки, з огляду на міфологічні уявлення й перестороги до самого обряду Меланки, були категоричні у виборі такого імені. А в одному із сіл мені пояснили, що хлопчиків не називають Андріями тільки тому, що в день ушанування цього святого є традиція робити один одному збитки. У народних традиціях існує таке поняття, як називання на честь родичів – дідусів, бабусь, татусів, матерів. Але тут також не все однозначно. Наприклад, під час збирання етнографічних даних в одній сільській місцевості мені доводилося чути, що називати дитину на честь батька чи матері не можна, бо вони будуть суперниками. А ось на честь бабусі чи дідуся варто. Мода модою, але традиційно маємо чимало імен, якими називали раніше і роблять це досі. Наприклад, Марії та Василі будуть завжди: десь більше – у селах, десь менше – в містах, але будуть. Проте це не означає, що в тих же селах нема Ангелін чи Алін – вони там також є. Зрештою, люди читають газети, книжки, дивляться телевізор, тому й називають дітей по-різному. Наприклад, мої знайомі після прочитання книжки назвали свою доньку Ольвією.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9883 / 4.44MB / SQL:{query_count}