“Медицина і освіта у нас в пріоритеті”

Оксана Юринець, парламентар, – про законодавчі напрацювання, міжнародну діяльність та роботу в окрузі

Грудень приносить нам не лише приємні клопоти святкових приготувань, але й найактивніший період підсумовувань і прогнозувань. Представники різних сфер  намагаються намалювати умовну лінію між минулим і майбутнім. Політика тут не виняток. У народних депутатів це ще й обов’язок – звітувати виборцям за пророблену роботу не рідше двох разів на рік. Щоправда, як свідчить статистика, лише 15% обранців виконують цю норму закону.
Більшість або не звітують взагалі, або представляють за звіт будь-яку довільну інформацію. Однак є й такі, які рятують статистику систематичними рапортами про діяльність. Відстеживши сторінки нардепів у соціальних мережах, ми зупинилися на одній із таких, парламентареві Оксані Юринець.
У Верховній Раді України вона представляє Львів та інформує своїх виборців про виконану роботу щомісяця. А на кінець року готує великий публічний звіт за період від початку каденції і дотепер. Випередивши подію, ми розпитали депутата про головні досягнення останніх чотирьох років.

Відкриття приймального відділення львівського ОХМАТДИТу

– Пані Оксано, на початку кожного місяця ви детально звітуєте за попередній, а зараз ще й плануєте великий звіт за останні чотири роки. Схоже на те, що така практика для вас важлива?
– По-перше, це норма закону. Якщо законотворці не зважатимуть на правила, то що тоді говорити про пересічних людей. По-друге, це свідчення відкритості і публічності діяльності депутата. Мені немає що приховувати, є важливі речі, на оприлюднення яких часто бракує часу і місця у теле-, радіоефірах і в газетах, тому інструмент звіту – це можливість розповісти виборцям, які мене делегували до парламенту про те, що я роблю. У нас це увійшло в звичку. Щомісяця ми з командою звітуємо про пророблене. А завтра, 14 грудня о 18.00, у Франківській районній адміністрації Львова звітуватимемо за всі останні чотири роки. Принагідно усіх запрошую.
– Очікуєте багато людей? 
– Сподіваюся на небайдужість. Знаєте, коли ми розклеювали в ЛКП оголошення про звіт, в одному із них працівниця перепитала, чи нам дійсно потрібно розмістити інформацію так, щоб її бачили, чи так, щоб ніхто не помітив? Ми довго сміялися. І знаєте, куди повісили оголошення? На двері кабінету директора підприємства, який найбільше відвідують.
– Пригадуючи вашу передвиборчу програму, ви обіцяли враховувати пропозиції громадян у законотворчому процесі. Як це працює?
– За останні чотири роки я провела 66 особистих прийомів громадян. Це щоразу по 10-15 заявників. Нерідко такі зустрічі народжують законодавчі ініціативи. Ухвалені законопроекти мого авторства про електронний квиток, про транскордонне співробітництво, про житлові права мешканців гуртожитків –  яскравий цьому приклад. Останній, до речі, переходив з каденції в каденцію і тільки зараз нам вдалося довести його до кінця.
З іншого боку, є й інші чарівні штурхани, продиктовані передвиборчою програмою. Наприклад, зареєстрований мною законопроект №9118 щодо зобов’язання забудовників великих житлових кварталів будувати об’єкти соціальної інфраструктури. Він зумовлений моєю обіцянкою сприяти відкриттю нових дитячих садків. І хоча це обов’язок місцевої влади, намагаємося як законотворці знайти важелі впливу  на ситуацію. Крім того, Кабінет Міністрів за результатами наших звернень вніс зміни до санітарних норм, і це посприяло спрощенню процедури відкриття приватних ДНЗ.

Під час візиту в. о. президента ПА НАТО Раси Юкнявічене на Яворівський полігон

Ще один приклад – законопроект №9335 щодо оптимізації розміру єдиного внеску для підприємств учасників бойових дій. Це, так би мовити, комбінація передвиборної обіцянки і впливу військових, з якими часто зустрічаємося за різних обставин. Якщо ж узагальнити, то за звітний період я зареєструвала 189 законопроектів, з яких 41 набув чинності.
– Ви депутат-мажо­ритарник, тому, крім загальної роботи у парламенті та в Комітеті з питань європейської інтеграції, до якого входите, на вас накладаються ще й зобов’язання перед округом?
– Безумовно. І не тільки перед округом. Часто це цілий Львів. Бо відстоюючи 2,2 мільйона фінансування на ремонт приймального відділення Львівського ОХМАТДИТу, чи 45 мільйонів на Обласний перинатальний центр, або більше 12,5 мільйона на пологове відділення Обласної клінічної лікарні, 1 мільйон на Чорнобильську лікарню, ми із командою розуміли, що це не наш округ, але це заклади, які обслуговують і наших виборців.
Загалом медицина і освіта у нас в пріоритеті. Скажімо, на освітні заклади лише округу за останні 4 роки вдалося залучити 65 мільйонів гривень, маю на увазі школи та університети, на дитячі садки – майже 3 мільйона. Із декількома працюємо по кілька разів. Так було з 33 школою, ліцеєм ім. В. Стуса, школами №5, №55, №53, ліцеєм “Надія”, класичною гімназією при НУ “Львівська політехніці”, ДНЗ №37, №134, №163, №118, №3, №129, №38, №41, №43, №57, №69, №33, №73, №131.
Для мене важливо доводити ситуацію до завершення. Тому Національна академія сухопутних військ ім. П. Сагайдачного попри шалений опір залишилася у Львові, обласна філармонія отримала статус національної, театр імені Марії Заньковецької зміг провести ремонтні роботи, Палац мистецтв втримався в обласній власності.

З новобраною президенткою ПА НАТО Мадлен Мун (м. Галіфакс, Канада)

– Це величезні об’єми робіт. Очевидно, що без допомоги нереально реалізувати стільки ініціатив?
– Абсолютно маєте рацію. Маю команду професіоналів, а крім того часто  організовуємо різні ініціативи з допомогою наших друзів, просто ініціативних людей. Так, ми “витягли” із російського полону Ореста Петришина, Тараса Колодія та інших хлопців, звільнили із зали суду невинного, який 11 років незаслужено просидів у СІЗО. У співпраці з волонтерами реалізовуємо вже сьомий етап проекту “Ангели надії”. Малюємо небесних охоронців задля допомоги військовим та Центру реабілітації воїнів АТО “Фенікс”. Коли об’єднує мета, то навіть дружина Президента долучається, як це було з етапом проекту у Верховній Раді.
– Влітку цього року ви привезли до Львова із першим візитом до України в статусі Президента Парламентської Асамблеї НАТО Расу Юкнявічене, а в вересні – делегацію Парламентського комітету асоціації. Як вдалося переконати?
– Міжнародна робота – те, що забирає дуже багато часу і сил. І діяльність у  Парламентській асамблеї НАТО та Парламентському комітеті асоціації, найоб’ємніша. Проте результати тішать. І отриманий безвіз, і право України приймати сесію ПА НАТО у 2020 році у Києві власне є заслугою і нашої із колегами роботи. У відрядженнях ми часто працюємо понаднормово, щоб донести міжнародним партнерам більше інформації. Так і зав’язуються нові дружні стосунки, як і у випадку з Расою Юкнявічене. Колись вона створювала українсько-польсько-литовську бригаду, колишня міністр оборони Литви, тому дуже добре розуміється на ситуації в Україні. Один із найсильніших лобістів нашої держави на міжнародній арені. До речі, за результатами її цьогорічного візиту до Львова домовлено провести семінар Асамблеї НАТО влітку 2019 року саме у нашому місті. І це суперуспіх. Бо “натівські” делегати з різних країн зможуть відвідати Яворівський полігон, самостійно оцінити рівень підготовки наших військових, оцінити ситуацію.
– Менше як за два тижні Новий рік, Різдво. Чого побажаєте читачам “Львівської Пошти”?
– Миру! Насамперед мирного, спокійного неба над головою усім нам. Також здоров’я,  добробуту, любові, затишку і можливостей більше часу бути з cім’єю.
Розмовляла
Ірина Погорілко
особливий погляд
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.5386 / 4.41MB / SQL:{query_count}