Перинатальний: в очікуванні керівника

У Львівській облраді знову не змогли обрати кандидата на посаду директора обласного клінічного перинатального центру. Зараз є п’ять претендентів – конкурсна комісія наразі заслухала двох

фото: Олег Огородник
П’ять років простою, затяжна реконструкція, урочисте відкриття, вісім місяців роботи, а тепер ще й тяганина з призначенням керівника… Уже вкотре у місті не можуть визначитися з кандидатурою на посаду директора Львівського обласного клінічного перинатального центру. Ні повторний конкурс, ні громадські слухання, ні збори трудового колективу, ні засідання комісії не можуть увінчатися успіхом – кандидатам досі бракує одностайності голосування на їхню користь.
Чергове засідання комісії, на якому мали заслухати претендентів на посаду директора Перинатального центру, відбулося учора, 5 грудня. Кожен з п’яти претендентів повинен був презентувати своє бачення розвитку медзакладу на короткострокову та довгострокову перспективи. Проте часу знову не вистачило. За дві години члени комісії встигли заслухали лише двох з п’яти, кандидатів на посаду – Ірину Біль та Володимира Леха. Наступне засідання комісії відбудеться 17 грудня. Тоді свої виступи презентують Марія Малачинська, Ігор Потапов і Михайло Степанчак.
“Ми всі зацікавлені в тому, аби Львівський перинатальний центр очолила людина, здатна ефективно ним управляти, налагодити роботу так, щоб установа стала однією з найкращих. Уже заслухали двох претендентів, 17 грудня – ще трьох. Далі маємо визначитися з переможцем. Це потрібно зробити до 22 грудня”, – сказав заступник голови Львівської облради Володимир Гірняк.
Після обрання кандидата комісією нового керівника буде призначено рішенням сесії строком на п’ять років. Нагадаємо, це вже повторний конкурс на посаду керівника цього закладу. І якщо на перший кандидатів було троє (його визнали таким, що не відбувся, бо жоден із кандидатів не набрав достатньої кількості голосів членів конкурсної комісії. – “Львівська Пошта”), то на другий подалися п’ятеро. Серед них: Марія Малачинська – директор Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення, Ірина Біль – завідувач гінекологічного відділення Перинатального центру, Володимир Лех – головний спеціаліст відділу материнства і дитинства департаменту охорони здоров’я ЛОДА, Ігор Потапов – виконувач обов’язків гендиректора Перинатального центру і Михайло Степанчак – акушер-гінеколог Пологового будинку №1 м. Львова.
За те, щоби Перинатальний центр запрацював сповна, зацікавлені і члени комісії, і громадськість, і молоді батьки.
“На сьогодні, це не Перинатальний центр, а лише пологовий. Ми ж хочемо створити найкращий заклад у регіоні, а може, й за межами України. Це дуже важливо, і для цього потрібно докласти надзусиль як з боку влади, так і керівника”, – зазначила “Львівській Пошті” один із членів конкурсної комісії, громадська активістка Наталя Шелестак.
З її слів, керівником Перинатального центру має стати не так лікар, як людина з хорошими управлінськими і менеджерськими здібностями, яка зможе докласти всіх зусиль для розвитку цього закладу. “Насправді з тих претендентів, які подалися, не так багато людей, які усвідомлюють, що таке менеджмент. Я навіть провела б експеримент і призначила на цю посаду не лікаря, а людину, в якої вже є успішно реалізовані проекти, наприклад, якогось топ-менеджера компанії. Але це неможливо, – веде далі Наталя Шелестак. – Зараз у закладі багато проблем – ще не відкрита гінекологія, немає закритого циклу, де б за жінкою спостерігали від моменту зачаття до народження і виходу дитини та мами здоровими з пологового. Є над чим працювати”.
Чимало відгуків про діяльність Перинатального центру можна почути і від самих матерів, які вже встигли там народити.
На початку жовтня в цьому закладі народила Маріанна Рудик. “Відповідно до прописки, народжувати я мала в пологовому на Раппопорта. Та оскільки в цей час його тимчасово закрили, стала обирати між пологовим на Мечникова і Перинатальним центром. Зупинилася на останньому, бо він новий і був уже багатьма хвалений”, – розповідає жінка.
Зі її слів, загальне враження від пологового хороше – усюди чисто, гарні умови, привітний персонал, вхід для відвідувачів окремий від входу в приймальню. “Що стосується обладнання, ремонту, то все гарно, як у фільмах. Єдине, що мене здивувало й обурило: в приймальному відділенні кушетка стояла одразу біля дверей – так, ніби на коридорі. Відтак усі, що заходять без стуку, можуть у повній красі побачити жінку в родах, – веде далі вона. – Не обійшлося й без того, що просили купити гель для кардіотокографії (КТГ), бо “якраз на вас закінчився”, баночки/пробірки для аналізів”.
Серед переваг пологового жінка назвала кнопку виклику медсестер, санвузли з цілодобовою подачею води, які є в кожній палаті, і харчування. “Маю з чим порівняти, бо це мої другі пологи. При перших на Раппопорта доводилося щоразу йти в інший кінець коридору, залишаючи немовля, до того ж вода там була не завжди”, – каже жінка.
На жаль, паперова тяганина присутня і тут. Зі слів жінки, за паперами на виписку потрібно ходити самій. “Доводилося медперсонал випитувати, сидіти на коридорі, підписувати. Краще б усе приносили в палату. Так само, як і оформлення свідоцтва про народження дитини. Я його так і не зробила, бо папери потрібно нести в інше крило пологового і стояти в черзі. Чому б не прийти до кожної породіллі і не підписати всі документи в палаті?!” – обурюється співрозмовниця.
Хто саме стане директором Перинатального центру, жінку не надто хвилює. На її думку, не має значення хто, важливо, аби ця людина добре виконувала свою роботу. “Цього разу мене ніхто нічого не просив платити, тільки наприкінці на “фонд відділення”. Але я це все одно проігнорувала, бо не даю хабарів. Сподіваюся, що персонал не споганиться з часом і не вимагатиме “подяк” на все на світі”, – резюмувала Маріанна Рудик.

Ірина Микичак, начальник департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА:
– Акушерство, материнство, дитинство – дуже важлива служба. Життя, яке народжується, те, як буде надана допомога, показники материнської чи дитячої смертності якраз є тими показниками, які визначають якість медицини. Пологові стаціонари зараз перевантажені. Нам дуже важливо, аби Перинатальний центр нарешті повноцінно зафункціонував, колектив працював злагоджено і усюди був присутній нормальний психологічний клімат. На превеликий жаль, підбір кадрів – не лише проблема Перинатального центру. В нашому департаменті охорони здоров’я досі багато вакансій. Наприклад, не можу підібрати собі заступника. Медики сьогодні хочуть працювати в медицині, а не в управлінні. Але зараз директор – це не лише лікар, класний гінеколог чи той, хто вміє бездоганно оперувати. Це може бути людина з не дуже великим досвідом роботи, але повинна розумітися в питаннях економіки, менеджменту, комунікації. Загалом вважаю, що бути директором медичного закладу дуже складно – вимоги високі, увага прискіплива, відповідальність велика, а ресурси обмежені. Особисто я головним лікарем ніколи не пішла б працювати, бо чітко розумію, що це важко. Адміністративного апарату, який би забезпечив рівень управління, ми в лікарнях не маємо, зарплати низькі… Зараз на конкурс на посаду керівника Львівського перинатального центру подалося п’ятеро кандидатів. Усі претенденти достойні, і вже те, що кожен з них прийняв рішення подати свою кандидатуру на посаду, є показовим і заслуговує доброї характеристики. Отож, перед нами складний вибір. З одного боку, визначитися з керівником нам потрібно щонайшвидше, бо є чимало речей, які треба виконувати. З другого боку, ми хотіли б, аби керівник, який прийде на посаду, мав управлінські якості, міг швидко вчитися всього, здобути економічні знання.
Олег Синютка, голова Львівської облдержадміністрації:
– У вибір директора Львівського перинатального центру не втручався і не втручатимусь. Для цього є затверджена відповідна фахова комісія, яка має прийняти правильне рішення. На мою думку, керівником Перинатального центру має стати професійна людина, з досвідом керівника і роботи в медичній галузі. Звісно, це також має бути чесна людина, бо навколо таких установ, як Перинатальний центр, завжди шириться багато чуток… Утім якщо б головою згаданої комісії був я, то певен, що керівника ми обрали б з першого разу. Сьогодні дуже важливо, аби кожна жінка, яка прийняла для себе рішення народжувати в Перинатальному центрі, була впевнена, що отримає там якісне і професійне обслуговування, що ніхто не зазіхатиме на якісь додаткові оплати, кошти, не передбачені законом. Пам’ятаю критично недовірливе ставлення багатьох людей, які не хотіли, аби цей центр запрацював. Та, незважаючи на все, сьогодні Перинатальний центр – це заклад, де народжується найбільша кількість дітей на Львівщині. Вважаю, що ті умови, які створені у Львівському перинатальному центрі, дійсно є мрією кожної молодої мами. Ба більше, певен, що у 2019-ому буде введено в дію другу чергу установи, і тоді Перинатальний центр стовідсотково відповідатиме всім вимогам і стандартам закладу найкращого європейського рівня. Потрібно лише зачекати, щоби комісія обрала найкращого і щоби фаховий керівник правильно організував роботу.
Марія Малачинська, директор Центр репродуктивного здоров’я населення, претендентка на посаду керівника Перинатального центру:
– Перинатальний центр – дуже важливий заклад для Львівщини. Тут мають надавати таку допомогу і підтримку, яку не надають у звичайних пологових. Має бути присутній комплексний підхід до вирішення багатьох питань – від планування вагітності, інтервалів між пологами, профілактики лікувань порушення репродуктивного здоров’я, виношування вагітності до самого народження дитини і спостереження після пологів. Це єдиний механізм, який має працювати у замкнутому колі і не має права на збої та порушення. Бо якщо постраждає одна ланка, то може потягти за собою наступні. Цього допустити не можна, бо ж це відповідальність за життя двох людей – дитини і матері! Таку стратегію я презентувала на минулому конкурсі і чітко її дотримуватимуся цього разу. Я за комплексний і системний підхід до збереження репродуктивного здоров’я в Перинатальному центрі. Тобто вважаю, що питання планування сім’ї, профілактики репродуктивного здоров’я, спостереження за вагітністю, чим зараз і займаюся, має мати продовження в Перинатальному центрі. Маючи досвід і знання, усвідомлюю і чітко розумію, як це реалізувати. Тому й вирішила податися на повторний конкурс і продовжувати боротьбу. Розумію, що керівник Перинатального центру має бути і менеджером, і управлінцем, адже структура і штат закладу дуже великі. Сім років працюю керівником Центру репродуктивного здоров’я населення, є магістром з державного управління, експертом із репродуктивного здоров’я і планування сім’ї при департаменті охорони здоров’я, тому гадаю, що мій управлінський досвід дозволить швидко та якісно впровадити інновації, які дозволять усім отримувати висококваліфіковану медичну допомогу. Найперше потрібно запустити другий корпус центру – гінекологічний, який дозволить здійснювати щоденний контроль за вагітними. Наступний крок – центр необхідно перетворити в комунальне некомерційне підприємство, що дасть змогу додатково автономізувати заклад, більше працювати з господарським напрямком, частіше залучати кошти, підписувати договори з Національною службою здоров’я. Також дуже хочу, аби в Перинатальному центрі народжувати воліли не лише львів’янки, жительки області, а й інших регіонів України, навіть жінки з-за кордону. Звичайно, багато зараз говорять і про корупційні складові, і про хабарі. Докладу максимальних зусиль, аби цього не було. Вже навіть пропрацювала юридичну складову легалізації доплати працівникам. Тобто на бажання пацієнти матимуть змогу офіційно і прозоро вносити кошти на рахунок установи. Якщо це благодійні кошти і в квитанції прописано, що це на зарплату лікарю, то так і буде. Якщо буде вказано, що гроші на матеріально-технічне оснащення, відповідно їх і використовуватимемо. Такі речі мають бути офіційні та максимально прозорі.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7448 / 4.49MB / SQL:{query_count}