“Тим, хто має бажання, ми завжди раді”

3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Де і якими видами спорту можуть займатися діти з обмеженими можливостями

На жаль, ми рідко цінуємо те, що маємо. Передусім здоров’я. Так само рідко можемо ввійти у ситуацію людей, які мають ту чи ту проблему зі здоров’ям: уявити, яким є наш світ для нечуючого чи незрячого, для того, хто пересувається у кріслі-візку. А також подумати, як ми можемо зробити його привітнішим, приязнішим до людей з інвалідністю. Приміром, пам’ятати, що, паркуючись на тротуарі, створюємо проблему тим, що ходять містом наосліп. Не боятися запитати людину в кріслі-візку, яка намагається виїхати на високий бордюр, чим і як я можу допомогти.
Нагадати про це має відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю, а також усвідомлення того, що вони потребують від нас не жалісливого погляду, а солідарності, аби ми не створювали їм додаткових бар’єрів, а дали можливість жити на рівних. Адже, за оцінками Світового банку, кожна десята людина в світі має ту чи ту фізичну або ментальну обмеженість і належить до осіб з інвалідністю за медичними показаннями та критеріями ВООЗ.
Ще важливіше дати шанс на повноцінне життя дітям, які змалечку, а чимало і з народження, змушені докладати значно більше зусиль до своєї боротьби за місце під сонцем, за рівність можливостей. Значну роль в такому самостановленні відіграє можливість займатися спортом дітям з інвалідністю.
Як розповів “Львівській Пошті” провідний спеціаліст Львівського регіонального центру фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” Михайло Демський, можливості займатися фізкультурою і спортом у Львові дітям із різними категоріями інвалідності існують.
Сам Михайло Демський – випускник Львівської школи-інтернату для незрячих і слабозорих. Ще під час навчання у школі займався спортом, виступав на змаганнях, а після закінчення вступив до Харківської фізкультурної академії. Окрім організаційної роботи в “Інваспорті”, є ще тренером з легкої атлетики дітей, що мають проблеми із зором. Заняття проводять на базі школи-інтернату.
“Нині активно займається легкою атлетикою четверо дітей школи. Діти з інвалідністю займаються не так спортом, як фізкультурою. Якщо дитина досягає кращих результатів, тоді переходить у спорт, до більш цілеспрямованих занять. Чому це важливо? Передусім дитина спілкується зі своїми однолітками, покращує свою фізичну форму, а отже, має менше проблем зі здоров’ям. Відповідно до виду спорту набуває певних вмінь, навичок, якостей, вчиться спілкуватися з людьми, виходити з обмежень і використовувати всі свої можливості. А виїзд на змагання – справді подія. Переважно поїздки по Україні. А показавши високі результати, можна потрапити і на змагання за кордон. Це дуже змінює самооцінку, показує можливості, відкриває нові перспективи. Тих, що показали кращі результати, ми також виставляємо на змагання, зокрема міські, які проводять серед здорових дітей. Так, наші діти не посідають перші місця на таких змаганнях, але й не останні! Це свідчить про те, що вони можуть багато в чому у житті перебувати на рівних, додає впевненості”, – каже Михайло Демський.
З його слів, “Іваспорт” працює зі спеціалізованими закладами для дітей з тими чи тими проблемами. Проте із впровадженням інклюзії чимало дітей з інвалідністю вже навчаються в загальноосвітніх закладах.
Аби діти займалися фізкультурою і спортом, їхні батьки можуть звернутися чи в “Інваспорт” на Харківську, 6, чи одразу в ДЮСШ “Галичина” на вул. Генерала Грекова, 1. Там відповідно до профілю інвалідності можна обрати вид занять.
“На жаль, маємо деякі обмеження, бо не на всі напрямки є фахівці, але завжди можна щось обрати, аби дитина могла займатися, розвиватися, спілкуватися. Заняття безкоштовні, потрібно лише подати документи, що підтверджують ту чи ту категорію інвалідності. Держава як може забезпечує матеріальну базу, хоч і не завжди на такому рівні, якого хотілося б. Але можливість займатися є! Головне бажання дітей і їхніх батьків. На жаль, буває чимало випадків, коли дитина хоче займатися, а батьки не мають змоги возити її на заняття, бо працюють чи проживають далеко. Але, що ще прикріше, є непоодинокі випадки, коли батьки просто кажуть: “Навіщо йому це? Нехай сидить удома!”. Тим, хто має бажання, ми завжди раді. Працюємо з дітьми із вадами зору, з вадами слуху, з проблемами опорно-рухового апарату і дітьми з ДЦП. Є деякі види занять для дітей із порушеннями розумово-фізичного розвитку. Є й змішані групи”, – веде далі представник “Інваспорту”.
Для різних нозологій види спорту або занять ним різняться. Є легка атлетика, плавання, настільний теніс, шахи, шашки, паверліфтинг, голбол для дітей із вадами зору, бадмінтон та кульова стрільба для тих, що мають проблеми зі слухом. Є й баскетбол на візках, фехтування на візках, стрільба з лука тощо. “Варто лише прийти і обрати те, що до снаги, до душі. Безперечно, це буде лише на користь дитині!” – наголошує Михайло.

Шахи допомагають розвинути уяву

Вже майже 20 років Олександр Хрепунов навчає незрячих та слабозорих дітей гри в шахи. Працює тренером у ДЮСШ “Галичина”, а самі заняття проходять на базі спеціалізованої школи-інтернату для незрячих і слабозорих №100, що на вул. І. Франка, 119. Нині, згідно з журналом, там займається 16 дітей, проте тренер намагається, щоб кожен учень школи мав уявлення, що таке шахи і як грати в цю давню гру.  “Шахи – це такий вид спорту, що доступний усім: дорослим і дітям, жінкам і чоловікам, здоровим і з інвалідністю. Для незрячих шахи особливо корисні, бо розвивають уяву. Кожен шахіст, навіть той, що добре бачить, уявляє позицію на дошці не ту, що є зараз, а ту, що буде за три-п’ять ходів. Сильні гросмейстери розраховують і на 10-15 ходів наперед. Незрячим уява необхідна. От я, незрячий, іду містом з роботи і на роботу. І якби не уявляв місто – де яка вулиця, як би орієнтувався? А шахи розвивають уяву, мислення, розрахунок. У нас життя динамічне, тож доводиться швидко приймати рішення, зваживши при цьому на різні варіанти. А під час гри треба з двадцяти, а часом і з п’ятдесяти можливих ходів вибрати найкращий, найефективніший. До того ж зробити це швидко, бо час на роздуми обмежений: за півгодини треба зробити 30-40 ходів. Це привчає людину до порядку, навчає швидко приймати рішення. І це необхідне людям не лише з інвалідністю, а й здоровим, – розповідає Олександр Хрепунов. – Я особисто навчився грати в шахи в дитинстві. Це було моє постійне хобі. Поки ще ліпше бачив, перепробував себе в різних видах спорту, займався плаванням, армреслінгом, туризмом тощо. Однак сталося так, що потрібен був тренер. А я саме виконав норму кандидата в майстри спорту і мав педагогічну освіту, закінчив історичний факультет Чернігівського педінституту. Тож наважився спробувати, хоч спершу було лячно: я незрячий, вони також, як це робити? Згодом втягнувся, з’явилися результати”. У згаданій школі часто проводять шахові турніри з різної нагоди, аби діти перейнялися духом змагання, відчули смак перемоги. А от змагання “Повір у себе” проходить у кілька етапів – спершу в школі, потім на обласному рівні, тоді на всеукраїнському етапі. Раніше цей заключний етап проводили в “Молодій гвардії”, цього року – в селі Коблеве Миколаївської області . “У ньому взяли участь двоє наших дівчат. Інна Добрей уже втретє виступила на цих змаганнях і вдруге стала чемпіонкою, а от Орися Кляйн, якій 11 років, уперше виступала на таких змаганнях, але повернулася зі “сріблом”, – з гордістю каже тренер. – Та й раніше ми мали чемпіонів України. Безперечно, є талановиті діти, однак я лише намагаюся той талант розвинути”.
Окрім самої гри, пан Олександр навчає і шахової грамоти, адже є свої особливості запису партії шрифтом Брайля, і учасники турнірів мають вміти це робити. Та й, як каже тренер, є спеціальна література з шахів для незрячих, тож користати вони мають з чого.  “Шахи – це такий вид спорту, що стоїть на межі науки, мистецтва і спорту. Це мистецтво, бо має красиві комбінації, етюди. Це як поезія в шахах. Наука, бо потрібен певний точний розрахунок, і як нема певного інтелектуального рівня для цього, то ради не даси. Ну і спорт, бо є напруга, інтрига, бо можна зробити 30-40 ходів і лиш одну помилку, а в результаті програти. Зрештою, завжди треба враховувати, що суперник також сильний. Тому має бути і певний рівень фізичної підготовки, бо серйозна партія забирає багато сил”, – пояснює тренер.
Аби незрячі могли грати в шахи не лише в уяві, є для цього спеціальний інвентар – білі поля шахівниці трішки “втоплені”, натомість чорні – виступають. У центрі кожної клітинки – отвір, у який вкладається “ніжка” фігури. Людина, яка не бачить, може просто намацати фігури, їх не так легко змахнути з шахівниці. Білі та чорні фігури також різняться: білі мають додаткове фризування внизу, а чорні гладенькі. Це ще радянський варіант. У європейському зразку на чорних фігурах зверху гострячки.  Діти кажуть, що навчатися гри їм цікаво і корисно. Десятирічні Оксанка і Юля переконані, що покращити результати з математики їм допомогли саме заняття шахами, мовляв, раніше було 6-7 балів, а тепер 9-10. Одинадцятирічній Орисі в шахах подобається сам процес – обдумувати, вирішувати. Нудними, з її слів, вони можуть здатися тому, хто їх не знає. А коли знаєш, яка фігура що може, то гра захоплює. Одинадцятикласник Петро вже п’ять років займається шахами і тепер жалкує, що бракує на них часу – багато домашніх завдань. Каже, що це цікава гра, інтелектуальна, розвиває мозок, допомагає відволіктися і наче перенестися в іншу реальність.
Олександр Хрепунов готовий навчити гри в шахи кожного, хто має бажання. Тож радо прийме новачків із числа дітей, які мають проблеми з зором, але навчаються в загальноосвітніх закладах. Докладнішу інформацію можна одержати за номером його телефону 063 327 51 50 або звернутися в “Інваспорт” чи ДЮСШ “Галичина”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2133 / 4.45MB / SQL:{query_count}