#90днівбезбарахла: виклик для шопоголіків

У соцмережах набирає популярності марафон, учасники якого впродовж трьох місяців відмовляються купувати новий одяг. Яка ідея такої акції та як живеться авантюристам, які підписались випробувати свою шопоголівську душу

Часто ми чимчикуємо крамницями для того, аби придбати не лише новий одяг, а й разом із червоною сукенкою прикупити гарний настрій, із класичним костюмом – ще долю впевненості у собі, а із модним капелюхом намагаємось захопити ще трохи жіночності та грації. Одяг дає можливість за кілька хвилин перевтілитись у нового себе, змінити не лише образ, а й думки та погляди.
Однак нерідко, у погоні за новими “луками”, шопоголіки наче у наркотичному сп’янінні купують речі, які їм не лише не потрібні, а й, можливо, й не дуже личать, а тому банально лежатимуть на полицях роками – аж поки господиня не надумає їх викинути, віддати  комусь чи продати. У кращому випадку – нова блузка чи спідниця матиме один-два виходи у світ.
Якщо задуматись, виходить, що більшість необдуманих покупок не лише забирають наш час, енергію, а й чималу частину місячного заробітку. Та попри все це, мільйони людей на планеті щодня намагаються придбати собі щось нове, аби хоча б на якийсь час втамувати “спрагу до покупок”.
Нещодавно відома українська блогерка, журналістка і письменниця Зоя Казанжи започаткувала флешмоб “#90днівбезбарахла”. Марафон стартував 10 вересня і триватиме до 10 грудня. Мета такого флешмобу – утриматись протягом 90 днів від купівлі будь-яких речей для себе. Заінтригувало? Тоді не баріться, а мерщій долучайтесь до інших учасників.

Розібрати гардероб – зрозуміти себе

Усі учасники цього марафону об’єднуються на Facebook-сторінці “90 днів без барахла” та за відповідним хештегом. “Львівська Пошта” заглянула туди і дізналась, що до оголошення флешмобу його засновницю Зою Казанжи спонукали одразу кілька причин.
 “Перша причина: багато хто з нас часто купує речі, орієнтуючись не на доцільність і необхідність, а виключно на настрій і перше враження.
Друга причина: ми давно не заглядали у свої шафи, а тому не завжди маємо уяву, з чого виросли фізично чи морально. Третя причина: як правило, кожна із нас купує досить типові речі – однакові джинси, схожі блузки і так далі. Просто тому, що хочеться “новенького”, а не тому, що цей предмет одягу дуже нам потрібний. Четверта причина – суспільство орієнтоване на споживання. Тому реклама, маркетологи, продавці орієнтовані на те, щоби ми витрачали гроші бездумно і нераціонально. П’ята причина: часто бездумна купівля одягу ховає вглибину інші проблеми. Хтось “заїдає”, а хтось “закуповує”. От би розібратися, чому ми купуємо часто непотрібні нам речі”, – йдеться на сторінці “90 днів без барахла”.
Вже у розмові із “Львівською Поштою” Зоя Казанжи зізналась, що вже давненько задумувалась про філософію купівлі одягу. Однак спочатку навіть й на гадці не мала перетворювати це на якийсь марафон.
“Я й справді раніше не раз думала, чому постійно купую речі, не ношу їх, за якийсь час перебираю, аби комусь віддати. І, звісно, мені стало шкода своїх зусиль, своєї енергії, які витрачаю на заробляння грошей. А потім це зароблене за лічені хвилини віддаю за непотрібний мені одяг”, – розповідає Зоя Казанжи.
Авторка флешмобу припускає, що така неконтро­льована жага до покупок, зокрема, нового вбрання, родом із СРСР – коли полиці магазинів були пустими й не було можливості експериментувати із одягом.
“Пам’ятаю, як в радянські часи десять років у школі всі носили одну коричневу форму. Звісно, це все також певною мірою вплинуло на наш сьогоднішній стиль життя. Адже коли з’явилась можливість купувати речі, ми почали робити це безсистемно. І так триває без упину, – каже вона. –  Кілька тижнів тому я заглянула у шафу і побачила, що там абсолютний хаос – одяг хоч і розвішений акуратно на вішаках, однак велика частина цих речей мені просто заважає. Тоді ж усвідомила, що більшість одягу абсолютно не моя, а була куплена під якимось незрозумілим впливом. І тоді я написала пост у Facebook із думкою, що було б добре спробувати 90 днів нічого не купувати. А цей своєрідний марафон першою придумала Марина Балабан, моя ФБ-френдеса, а я вже його оформила і роз­повсюдила. Так і стартував марафон #90днівбезбарахла”.

Нам не треба більше, ніж нам треба

Сьогодні учасниками марафону вже стали близько півсотні людей із абсолютно різних сфер та із різними поглядами, але з однією метою – випробувати свою силу волі впродовж 90 днів.
“Спонукаю учасників разом навчитись раціонально використовувати гроші на купівлю одягу. Адже за ці зекономлені кошти можна записатись на курси англійської, курси водіння чи витратити їх на щось, що допоможе нам розкрити свій потенціал та почати жити краще. Тобто привчити себе жити якісно, а не мірятись кількістю однакових кофтинок”, – говорить Зоя Казанжи.
До слова, авторка марафону також разом з іншими учасниками бере участь у цьому флешмобі.
“Від старту #90днівбезбарахла я придумала для себе таку гру – завжди фотографуватись при виході з дому, незалежно від того, куди йду. Таким чином я намагаюсь зрозуміти, що я ношу та за яким принципом обираю образи на щодень. Усі фото зберігаю, занотовуючи дату. Після десяти днів марафону напишу про це у своєму Facebook. Наразі лише зазначу, що вже встигла зробити висновки: ношу я здебільшого один і той же одяг у різних комбінаціях. І це тоді, коли у шафі даремно пролежує велика кількість різноманітних речей, навіть з етикетками, які я жодного разу не одягала. Чому так – наразі намагаюсь зрозуміти”, – розповідає Зоя Казанжи.
Каже, що марафон #90днівбезбарахла мав би допомогти знайти відповіді на усі такі запитання.
“Також мені цікаво послухати досвід інших людей щодо вбрання, щодо підбору гардеробу. Після цих 90 днів ми запланували з’їхатися до Києва – хто зможе і захоче, щоб порозмовляти-подискутувати на тему, що нам дав цей досвід, чи виправдалися сподівання та які речі варто купувати у майбутньому – за рамками флешмобу. За короткий період цієї акції, я, до слова, вже встигла познайомитись із цікавими людьми, знайди однодумців. Разом ми намагаємось пройти цей шлях, запастись новим досвідом, який, маємо надію, навчить нас більш відповідального споживання за принципом “нам не треба більше, ніж нам треба”. Йдеться про якість життя, про рівень життя, а не кількахвилинні радості від купленої блузки чи сукні, які  приречені “гріти” шафу. Зрештою, кожному учаснику флешмоб приносить щось нове: хтось викидає старі речі, хтось для того, аби не купувати нового, шукає у шафі щось цікаве, куплене кілька років тому”, – повідомляє пані Казанжи.

Звільнити шафи, щоб легше дихати

Як зазначила нам організаторка марафону, приєднатись до 90-денного флешмобу можна у будь-який момент. Для того, аби взяти участь у марафоні, потрібно насамперед розібрати шафи і полички, відсортувати потрібні і непотрібні речі, залишити те, що справді вам пасує і тішить. У процесі участі у флешмобі не менш важливо наважитися все-таки винести з дому речі, які ми роками не носимо, чекаючи моменту власного схуднення чи якоїсь міфічної нагоди.
Зоя Казанжи агітує також дати друге життя непотрібним речам.
Адже навкруги нас, як зазначає авторка ідеї #90днівбезбарахла, є багато тих, кому ваша блузка чи сукня, які висять у шафі, просто зараз дуже потрібні: “На мій погляд, захаращені квартири/будинки/кімнати заважають дихати. Часто в прямому сенсі цього слова. А легко дихати – дуже важливо! Ба більше – зекономлені від купівлі непотрібних речей гроші можна витратити на справді необхідні і цікаві справи – книжки, театр, кіно, поїздки, навчання, розваги. Тому я з нетерпінням чекаю грудня, коли ми зможемо обговорити наші емоції після пройденого. Адже все це не тільки про одяг, а й про нас”.
Мар’яна Савка, головний редактор і співзасновник “Видавництва Старого Лева”, українська поетеса, літературознавець, публіцист:
– Вирішила взяти участь у цьому флешмобі, як то кажуть, за компанію. У такий спосіб мені захотілось підтримати своїх подруг-ентузіасток, які захотіли змінити своє життя, очистивши шафи від мотлоху. Зрештою, участь у марафоні – це хороший спосіб для мене випробувати свою силу волі. Адже так склалось, що я ніколи не пробувала сідати на дієту, починати ходити у спортзал тощо. А тому, можливо, навіть не знаю, чи є в мене сила волі бодай не купувати за звичним сценарієм непотрібних речей, які спочатку здаються нам такими необхідними. Наразі мені не важко жити без покупок. Стало навіть якось простіше, бо не треба планувати наступні шопінг-пригоди. Також цей марафон корисний тим, що змушує тебе так чи інакше переглянути старий гардероб, аби викинути непотріб та нарешті одягнути те, що так і не носив. Наразі мені цікаво. Впевнена, що протримаюсь до кінця.
Тетяна Пилипець, директор Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука:
– Щойно почула про флешмоб #90днівбезбарахла, одразу зацікавилась. Із Зоєю Казанжи ми приятелюємо, тому вирішила підтримати таку оригінальну ідею, адже головні меседжі марафону справді варті уваги. Одразу зізнаюсь, що для мене не було викликом позбавитись старого одягу. За останні чотири місяці мені вдалось позбутись близько 30 кілограмів, тому, звісно, більша частина мого гардеробу просто стала мені не потрібна. Тому успішно утилізувала тридцять пакунків одягу. Краще вбрання віддала потребуючим, а непридатний одяг – викинула. Зараз мій гардероб дуже малий – залишилось близько дев’яти речей, які я можу носити щодня і які мені підходитимуть по розміру. Небагато, тому щоранку мені доводиться вмикати фантазію і шукати якісь цікаві рішення, аби зі смаком комбінувати ці речі. Адже головна умова марафону – не дозволяти собі купувати новий одяг, а обмежуватись тим, що є. Зізнаюсь, що мене трохи лякає цьогорічне похолодання, адже через втрату ваги мені варто було б придбати собі новий верхній одяг. Однак я не засмучуюсь. Вирішила йти до кінця, тому вірю: мені вдасться щось придумати, аби якийсь час ще поносити одяг із минулих сезонів. Дуже сподіваюсь, що мій експеримент буде успішний. А от на свято Миколая, 19 грудня, вже точно зроблю собі якийсь презент.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1084 / 4.46MB / SQL:{query_count}