Спортивна Львівщина: чи є розвиток у селах?

Аби популяризувати спорт серед жителів сіл, в області цього року обіцяють облаштувати майже 150 спортивних майданчиків із тренажерним обладнанням та штучним покриттям

Здавна так склалось, що коли говорили про розвиток сіл і селищ, питання спорту аж ніяк не було першочерговим. Але що може бути важливішим, коли мовиться про здоров’я наших дітей?! Відомо, що повноцінно почуватись здоровим не можна без занять фізичною культурою та спортом. З цим традиційно складніше було у сільській місцевості. Ті, хто навчались в сільських школах, можуть пригадати, що донедавна на уроках фізкультури бракувало елементарного: м’ячів, сіток, спортивних матраців.
Годі було говорити про столи для настільного тенісу, комплекти для гри в бадмінтон або якусь спортивну форму. А про майданчики зі штучним покриттям чи вуличні тренажери лише мріяли. У позашкільний час батьки ламали голову чим зайняти своїх дітей у вільний час. Донедавна понад 70% існуючих спортивних майданчиків, розташованих на території області, не відповідали сучасним вимогам. Нині, зі слів Романа Хім’яка, начальника управління фізичної культури та спорту Львівської облдержадміністрації, ситуація кардинально змінюється.

Підтримка спорту через програми

Єдина програма щодо розвитку спорту, яка сьогодні працює в області, – “Спортивний майданчик”. За цією програмою лише цього року мають реалізувати 226 інфраструктурних спортивних об’єктів за різні кошти на загальну суму 132 млн грн. З них – 147 об’єктів розмістять саме на територіях сільської місцевості. У рамках цієї програми облаштовують спортивні майданчики з тренажерним обладнанням, зі штучним та “наливним” покриттями. А також замінюють штучне покриття на майданчиках, термін експлуатації яких перевищує 10 років.
“Таким чином село у нас у пріоритеті, коли говоримо про розвиток спортивної інфраструктури. Якщо в селі буде футбольний, баскетбольний майданчик, то, певен, діти там точно знайдуть чим зайнятись”, – каже Роман Хім’як.
Програма передбачає змінити умови занять фізкультурою і спортом на місцях, формувати серед населення навички ведення здорового способу життя. Термін реалізації програми – 2017 – 2021 роки. Загалом передбачено облаштувати в містах, селищах та селах області близько 600 сучасних спортивних майданчиків. До слова, до Дня знань, 3 вересня, на Бродівщині у селах Суховоля, Накваша та Голубиця відкрили одразу три тренажерні майданчики у межах реалізації програми “Спортивний майданчик”. Ціна одного – близько 50 тис. грн.
Популяризують спорт у селах і через спортивні заходи. Цього року за перше півріччя їх по області було близько 160-ти. “Наше управління має партнерський структурний підрозділ ВФСТ “Колос”, яке відповідає за розвиток масового спорту у сільській місцевості. Наприклад, минулого тижня організовували козацькі забави. Цікаві змагання пройдуть 8 вересня у селі Солонка з нагоди Дня фізичної культури та спорту серед голів сільських, селищних рад, голів і старост об’єднаних територіальних громад Львівщини”, – веде далі Роман Хім’як.
З поміж іншого, в області працює державна програма “Будівництво футбольних полів зі штучним покриттям в регіонах України” за принципом співфінансування – 50/50. Зокрема у вересні планують відкрити вісім нових футбольних полів зі штучним покриттям. Наприкінці 2018 – 2019 роках у області збудують 32 футбольні майданчики.
“Наша область в цій програмі в пріоритеті. Ми зі своєї сторони  першочергово розглядатимемо знову-таки сільську місцевість, аби там з’являлись поля зі штучним покриттям. В середньому вартість одного – півтора мільйона гривень. Цього року за цією програмою передбачено близько 23 млн грн”, – пригадує Роман Хім’як.
Аби ще активніше розвивати спорт у сільській місцевості в управлінні фізичної культури та спорту ОДА пропонують запустити свою галузеву програму, яка працюватиме за принципом уже відомого конкурсу мікропроектів.
“Наприклад, село має хорошу спортивну команду. Якщо їм знадобиться форма чи інші речі, вони можуть скерувати відповідну заявку, яку розглядатиме відповідна комісія. Тобто механізми нашої галузевої програми мають бути подібними до конкурсу мікропроектів в облраді. Ми вже це обговорювали з профільною комісією облради і керівництвом області. Але це наразі лише в задумах”, – зазначає Роман Хім’як.

У пріоритеті – футбол, волейбол, шахи

Серед районів-лідерів щодо спорту співрозмовник виокремлює ті, що ближче Львова – Пустомитівський, Жовківський, Городоцький, Золочівський. Та у той час, коли розвивається спортивна інфраструктура у сільській місцевості, питання чи впливає це на зацікавлення місцевих і чи заохочує більше займатись спортом? “Нещодавно мали плановий об’їзд Городоцьким, Самбірським, Старосамбірським, Туківським районами, де облаштовують сім великих спортивних об’єктів. Але, що зауважив, повертаючись під вечір через село Верхній Лужок (межа Старосамбірського та Турківськуого району) на спортивному майданчику бачив як власне старші люди проводили там свій вільний час – грали у волейбол. Це дуже тішить. Цікаво, що у нас самостійно чоловіки старшого віку створюють ветеранські футбольні команди. Наприклад, у Пустомитах є потужна ФК “Кар’єр”, – зазначає начальник управління фізичної культури та спорту Львівської облдержадміністрації.
Серед  видів спорту, які найбільше цікавлять мешканців області, він виділяє ігрові види спорту – футбол, волейбол, шахи.
А на запитання, як виглядає успішне спортивне село, відповідає: “Спочатку потрібно відштовхуватись від людського ресурсу. Коли триває процес об’єднання громад ми неодноразову скеровували звернення в ОТГ, аби вони в новостворених структурах призначали хоча б дві особи відповідальних за спорт. Адже переважно це питання тримається на ентузіастах. Що стосується спортивної інфраструктури, то скажу, що обов’язково по селах, селищах  мають бути майданчики зі штучним покриттям, які залишатимуться доступними в будь-яку пору року. Важливо, щоби по селах були й вуличні тренажери. Щодо інвентарю – м’ячів, волейбольної сітки – з цим проблем нема. Голови своїми силами вирішують ці питання”.

Радянські підходи до спорту у школах

Надважливу роль у становленні та розвитку дітей, а також у формуванні здорових звичок, в тому числі через уроки фізкультури, має школа. Для когось ці уроки були улюбленими, а для інших – каторгою. З вересня 2018-го у школах впровадили нову систему освіти. Та що змінилось в уроках  фізкультури?
Галина Бордун, депутат, заступник голови комісії з питань освіти і науки Львівської облради пояснює, аби говорити про якісь зміни в концепції освіти в сільських школах, потрібно ще часу.
“Треба, щоб бодай пройшло два-три місяці. Але, переконана, що зміни не відбудуться, якщо в школах ставлення батьків і дітей до власного здоров’я і до уроків фізкультури залишається на “совдєпівському” рівні. Не допоможе тут і новий спортивний інвентар. До прикладу, в п’ятницю працювала з батьківськими комітетами, з батьками, діти яких пішли в перший клас, або вже випускники. На жаль, побачила, що відношення батьків до базових уроків – англійської, математики, української мови – серйозніше, ніж до інших не менш важливих предметів. Тож нічого не поміняється, допоки не почнемо кожного дня концептуально міняти щось у наших головах”, – вважає Галина Бордун.
З її слів, якщо підсумовувати цьогорічну підготовку шкіл в районах області до початку навчального року, то це виглядало приблизно так: “Майже усі були зайняті виключно ремонтними роботами. По районах звітували доглянутими футбольними полями, де покосили траву, нанесли розмітки і   інвентарем. Аби комплексно зрозуміти, що помінялось у наших школах в тому числі через конкурс мікрокпроектів, зможемо детальніше говорити за два-три тижні”.
Вчитель фізичної культури Ставчанського НВК Роман Добровецький працює у школі близько двох десятків років. У 2012 році в Ставчанах відкрили нову школу. До цього місцеві діти навчались у закладі, якому, за неофіційними даними, було більше ста років. Тож вчитель розповідає нашому виданню, що зараз має з чим порівняти уроки фізкультури.
“Наш новий спортзал зайнятий від ранку до пізнього вечора. Тут проводять гуртки з футболу, кікбоксингу, волейболу. Маємо свою волейбольну команду, яка, до речі, посіла цього річ третє місце у Пустомитівському районі. Щодо спортивного інвентарю, то все необхідне тепер у нас є. Не скажу, що усього вдосталь, але й нарікати нема на що”, – каже Роман Добровецький.
Втім, зауважує, що фізичний розвиток дітей дуже слабенький: “Це можна спостерігати навіть по результатах медогляду, який пройшли діти перед навчанням. Боюсь давати лишні навантаження. Діти стали слабшими, аніж це було раніше. Чому? Бо самостійно не рухаються. І в тому числі через залежність від комп’ютерів, гаджетів. До слова, цього року була гарна зима зі снігом, і я не бачив, щоб хтось із дітей в селі самостійно збирався на гру в хокей чи просто покататись на санках”.
Зі слів вчителя, також місцева молодь тепер має куди подітись, бо нещодавно у селі встановили вуличні тренажери, облаштували дитячий майданчик. А у планах майданчик зі штучним покриттям.
Співрозмовники резюмують: спорт, особливо у сільській місцевості, потребує ще більше промоції. Аби він став стилем життя для всіх українців. “Бо, якщо в місті більше доступу до інформації, то по деяких селах старші люди, які мають бажання бігати по стадіоні чи займатись на вуличних тренажерах, бояться це роботи. Думають, що з них сміятимуться. Та варто розуміти, чим більше часу проводимо на стадіонах, тим менше – у лікарнях. Певен: через п’ять років ми вийдемо на хороші показники”, – вважає Роман Хім’як.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
8.0828 / 4.18MB / SQL:{query_count}