Біль втрати не вщухає досі…

У Львові вшанували пам’ять загиблих 16 років тому на Скнилівському летовищі

фото: Олег Огородник
Уже традиційно 27 липня – в роковини Скнилівської трагедії – родичі та близькі загиблих, а також небайдужі львів’яни прийшли до каплиці Всіх святих українського народу, зведеній на спомин жертв, аби помолитись за них. Заупокійна божественна літургія, парастас, відвідини меморіалу безпосередньо на летовищі, на місці трагедії… Все як і щороку. Уже 16 років поспіль… Для багатьох із тих, що прийшли сюди, це роки скорботи, роки болю, роки самотності.
Загинуло 77 людей, із них 28 дітей. За кількістю загиблих цю подію вважають найбільшою катастрофою в історії авіашоу. Деякі родини втратили двох, а то й більше своїх найдорожчих – дітей, онуків, братів і сестер… Це й роки домагання справедливості, адже скільки часу вони домагаються, аби їх визнали потерпілими, чимало з них полягли в цьому протистоянні – важка втрата підкосила здоров’я, забрала всі сили.
Кілька сотень поранених, більш ніж десяток стали інвалідами внаслідок трагедії. А скільки пережили серцеві напади, гіпертонічні кризи та інші гострі стани через стрес, безнадію та відчай. Списки почали з’являтися лише на третій день. Люди розшукували своїх близьких. Телефонували родичі з інших міст… Навіть ті, що в той чорний для Львова день не були на летовищі, пам’ятають його донині.

Тоді подивитись авіашоу, приурочене до 60-ї річниці створення авіаційного корпусу, зібралося понад 10 тисяч людей. А скільки планувало піти, але не вдалося. Люди прийшли цілими родинами, адже яка це романтика, особливо для хлопчаків, побачити зблизька літаки! Люди були в очікуванні вражень і свята, а отримали жахіття і пекло. Багато хто з них додому не повернувся…
Як нині стверджують, трагедія ця стала наслідком фатального поєднання прикрого випадку і людської безвідповідальності й недбалості.
Розслідуванням авіакатастрофи займалася Генеральна прокуратура України і спеціальна комісія Міністерства оборони України. До відповідальності за трагедію були безпосередньо притягнуті 10 осіб, половина з них виправдані. Осіб, причетних до організації авіашоу, та льотчиків визнали винними у аварії через недбалість та невиконання плану польоту. Ніхто з обвинувачених своєї вини в трагедії не визнав.
Результатами розслідувань залишились незадоволені й потерпілі, адже справжні винуватці, на їхню думку, так і не були покарані, неналежною була й компенсація. Родичів загиблих і тих, що отримали різного роду травми, так і не визнали офіційно потерпілими, держава не взяла на себе відповідальність за трагедію і не вибачилась перед своїми громадянами. Тільки 46 осіб отримали цього року допомогу (по 2 тисячі гривень) від Львівської міськради як постраждалі в трагедії. 
Родичі не надто хочуть спілкуватися з журналістами. Мимоволі переймаєшся їхнім горем, що не стихає. Вони прийшли сюди, бо тут відлетіли на небо душі їхніх близьких. Ці люди приходять сюди, щоби вшанувати їх пам’ять і щоб відчути себе спільнотою, адже спільне горе і роки поневірянь по різних інстанціях зблизили їх.
Ярослав Козак приходить сюди щороку, бо тоді на летовищі загинув його племінник. Батько загиблого – Стефан Козак, який був головою громадської організації «Скнилівська трагедія», помер кілька років тому, мати ще скоріше: «Не можу не приходити. Брат намучився, настарався, добивався тої правди і помер, зломлений жалем і клопотами. А ми їздимо щороку, вшановуємо пам’ять і нашого племінника, і всіх загиблих. Хай з Богом спочивають, вічна їм пам’ять. І нехай така біда, яку ми пережили, минає родини, нехай ніколи не повториться».
Все, що їм залишилося, це приходити щороку сюди, до каплички, молитись, запалювати свічки, класти квіти… І пам’ятати загиблих молодими та юними, закоханими в життя…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9608 / 4.37MB / SQL:{query_count}