Велодоріжки є! Велокультури немає…

Де у Львові цього року прокладуть нові велошляхи та чому пішоходи і роверисти досі не можуть порозумітися

фото: Діана Кормухіна (2)
Уже кілька років поспіль місто вкладає чималі кошти у розвиток велосипедної інфраструктури, щоб хоч якось побороти постійне транспортне напруження – вічні затори, переповнений громадський транспорт. Роверисти тішаться, а пішоходи зловживають – ходять велодоріжками, не даючи можливості велосипедистам сповна насолодитись їздою. Водночас пішоходи скаржаться, що частенько роверисти виїжджають на пішохідні алеї на вулицях міста та у парках. Тому велосипедисти та пішоходи досі не можуть знайти спільної мови. Мовляв, суспільство ще не досягло того рівня велокультури, як у європейських містах.

Велоплани Львова на 2018-ий

Головні інфраструктурні проекти цього року – будівництво велодоріжок на вул. Княгині Ольги, просп. Чорновола – вул. Варшавській і продовження велодоріжки на вул. Сихівській, розповів “Львівській Пошті” позаштатний радник міського голови Львова з питань транспортної інфраструктури Олег Шмід.
“Важливо, що робитимемо ці проекти комплексно. Тобто будуватимемо не лише велодоріжки, а й реконструюватимемо тротуари, робитимемо паркомісця для автівок тощо. Тобто переглянемо увесь простір за межами велодоріжок. Окрім цього, райадміністрації також реконструюватимуть окремі частини велодоріжок, коли ремонтуватимуть відповідні вулиці”, – каже Олег Шмід.
“Відверто скажу, велодоріжок у Львові бракує. Думаю, їх буде достатньо, коли збудують бодай ті 268 кілометрів велодоріжок, що затверджені програмою розвитку велоінфраструктури у місті до 2020-го. Наразі маємо орієнтовно 100 кілометрів – цього справді мало, щоб забезпечити нормальний велорух. До слова, за минулий рік майже нічого не збудували – лише частину велодоріжки на вул. Сихівській. Свідомий, що тоді у міста були сміттєві проблеми, тож вирішили зекономити на велоінфраструктурі. Цього року анонсували досить великі ділянки – вул. Княгині Ольги, просп. Чорновола. Якщо їх збудують вчасно, то це суттєво покращить велорух у місті”, – наголошує учасник Львівської асоціації велосипедистів, роверист Орест Олеськів.
Цього року запланували будівництво велодоріжок на вул. Княгині Ольги, просп. Чорновола – вул. Варшавській і продовження велодоріжки на вул. Сихівській
Велодоріжок буде вдосталь тоді, коли вони з’єднають усі частини міста, вважає приватний підприємець Ігор Мартинів, який часто їздить на велосипеді.
“Маємо розуміти, що веломережа не будується за день-два. Для цього потрібно чимало коштів і часу. Сьогодні спостерігаємо за тим, як поступово протяжність велошляхів збільшується, і пересування на ровері стає все більш комфортним, – наголошує Ігор Мартинів. – Часто львів’яни кажуть, що велодоріжки “починаються нізвідки і закінчуються ніде”. Потрібно розуміти, що нові велошляхи закладають тоді, коли ремонтують вулиці. Тобто сьогодні велодоріжки – явище хаотичне. Однак певен, з часом побачимо цілісний пазл”.

Велодоріжки – не місце для прогулянок

У країнах Європи велодоріжки – місце виключно для велосипедистів. Однак поряд із ними розташовані алеї для прогулянок – щоб ніхто нікому не заважав. У Львові з цим ситуація важча.
“Будують велодоріжки повільно і хаотично – 300 метрів є, 50 метрів немає, ще 200 метрів є, а от доріжка і закінчилась… Та все ж приємно усвідомлювати, що місто робить бодай якісь кроки, щоб наблизитись до Європи!”, – розповідає студентка географічного факультету Франкового вишу, роверистка Вероніка Небесна.
З її слів, частенько люди думають, що велодоріжки компенсують жахливі алеї для прогулянок та розбиті тротуари, тож сміливо крокують ними назустріч велосипедистам.
“Як пішохід я, звісно, розумію цих людей. Та хіба проблема поганих алей та тротуарів повинна лягати на плечі велосипедистів? Львів’яни мають усвідомлювати, що прогулянки велодоріжками можуть обернутись поганими наслідками. Особливо для батьків, які гуляють ними із дітьми. Велосипедист їде достатньо швидко, зважаючи на те, що велодоріжка відведена саме для нього. Тому зреагувати та зупинитись перед дитиною, яка раптово вибігла йому назустріч за м’ячем, велосипедист не встигне!”, – наголошує Вероніка.
З її слів, загалом велодоріжки є лише на окремих вулицях, які не можуть навіть частково задовольнити потреби велосипедистів.

Їздити пішохідними алеями зась!

Не раз роверисти нарікали на пішоходів, які гуляють велодоріжками. Та як виявилося, самі велосипедисти також порушують правила – їздять парковими алеями, призначеними для прогулянок пішоходів.
“Часто роверисти їздять алеями у парках. Звісно, розумію, що їм бракує велодоріжок, а їздити дорогами небезпечно. Однак у парках гуляє чимало діток, і якщо доросла людина зорієнтується, що їде велосипедист і потрібно відійти, то дитина може покалічитись. Якщо роверисти і їздять пішохідними алеями, бо іншого виходу немає, то повинні бодай швидкість тримати на рівні пішоходів!”, – розповідає львів’янин Михайло, який час від часу ходить пішки на роботу через Стрийський парк.
Велодоріжок у Львові буде вдосталь тоді, коли вони з’єднають усі частини міста
Поки що у місті Лева лише формується велокультура, розповідає роверист Орест Олеськів.
“Сьогодні пішоходи не зважають на велосипедистів, а ті, у свою чергу, й самі не вміють правильно їздити. Тобто суспільство ще не розуміє призначення велодоріжок. До слова, зауважив, що за останні роки люди починають звертати увагу на роверистів, робити зауваження тим пішоходам, які ходять велодоріжками. Це приємно. Тобто поки що велокультура у львів’ян лише формується. Певен, за п’ять-десять років ситуація суттєво зміниться”, – каже Орест.
Роверистів у Львові значно менше, аніж у інших європейських містах, розповідає Ігор Мартинів.
“Зазвичай львів’яни користуються велосипедом час від часу, щоб покататись. Рідко містяни використовують ровер як щоденний засіб пересування. Тобто поки що велосипедист – рідкісне явище, тому люди ще не звикли до того, що потрібно ділити з ними алеї, доріжки. Якщо б роверистів було більше, то пішоходи, з ціллю безпеки, навіть не наважувалися б ходити велодоріжками. Певен, сьогодні йдемо у тому напрямку, який колись пройшли інші європейські міста. Отже, з часом суперечок між велосипедистами та пішоходами уже не виникатиме!”, – переконаний Ігор Мартинів.

Історія будівництва велодоріжок у Європі

У Нідерландах перші велосипеди з’явилися у 1870-ому і одразу стали основним транспортним засобом. Тож уже наприкінці ХІХ ст. розпочалося будівництво перших голландських велодоріжок. А у 1920-ому частка велосипедистів у транспортному русі сягала 75%.
У Німеччині велодоріжки почали будувати у 1920-их. Тоді у світі якраз почався автомобільний бум, відповідно масштаби виробництва автівок витісняли велосипедистів. Причому тоді ще не було автошляхів. Були звичайні дороги та вулиці, якими до початку ХХ ст. пересувалися лише пішоходи або велосипедисти. Тому в Німеччині будівництво велосипедних доріжок розпочалось, щоб роверисти не заважали водіям автівок.
В Англії на початку ХХ ст. велосипедисти намагались будь-якими методами заборонити автомобілям їздити звичайними дорогами та вулицями. Бо ж це вважалося місцем виключно для пішоходів та велосипедистів. Спершу, поки машин було мало, це було легко. Однак впродовж декількох років перемогу одержали все ж автомобілісти. Тому для роверистів розпочали будівництво велодоріжок.
У Швеції пішоходів і велосипедистів відносили до однієї групи, тому й доріжки та алеї для них будували за однаковим принципом. А найчастіше їх поєднували. Тобто для велосипедистів і пішоходів будували спільні тротуари та алеї для пересування.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7361 / 4.43MB / SQL:{query_count}