“Машини возять тіло, байки носять душу…”

Цієї неділі, 29 квітня, львівські байкери офіційно відкриють мотосезон. Які міфи у суспільстві про мотоциклістів та чим живуть власники залізних коней?

фото: Діана Кормухіна
Щороку у Львові лише зростає кількість мотоциклістів. Відчуття свободи, адреналін, ризик, пригоди і безліч неймовірних вражень манять не лише хлопців, а й дівчат. Лише раз сівши на мотоцикл, вони на все життя закохуються у те відчуття особливої свободи. Звісно, є й такі, що не схвалюють їзду на залізних конях. Здебільшого через ті міфи про байкерів, які досі залишились у суспільстві.
“На двоколісному уже провела два мотосезони. За цей час зрозуміла, що машини – це потреба, а мотоцикл – задоволення. За що я люблю мотоцикл? Мабуть, за ті відчуття, які він мені дарує! І це не відчуття якоїсь крутості, як помилково вважає більшість людей. Це просто відчуття свободи і щастя! Звісно, щастя за гроші не купиш, але за них можна заправити повний бак і побачити, що один день, проведений у дорозі, у інших місцях, дає більше, аніж десять років життя вдома. У людей різне ставлення до мотоциклів, але у мене все просто – любиш кататись, люби і катайся!” – розповідає студентка Вероніка, яка уже третій рік їздить на мотоциклі.
Потрібно зрозуміти, що ти хочеш бути байкером, а вже потім обирати клас мотоцикла, в залежності від стилю їзди
Цього тижня, 29 квітня у Львові відбудеться відкриття мотосезону. Тож усі бажаючі зможуть спостерігати за тим, як вулицями міста проїде ціла колона мотоциклістів.
“О 12.00 мотоциклісти стартують від Арени Львів, проїдуть вул. Стрийська, Вітовського, Кн. Романа, просп. Свободи, просп. Чорновола. Далі вони розвернуться і поїдуть на свою кінцеву зупинку – вул. Городоцька, 306. Тобто жодних зупинок на просп. Свободи, як минулих років, не буде”, – розповіла керівник відділу спорту Львівської міськради Ксенія Пилипів.

Хобі чи стиль життя?

Бажання їздити на мотоциклі має йти з душі. Насамперед потрібно зрозуміти, що ти хочеш це робити, а вже потім обирати клас мотоцикла, в залежності від стилю їзди, розповідає член львівського мотоклубу Lions MC Іван з позивним Джон.
“Хтось купує мотоцикл, зважаючи на зовнішній вигляд, дехто сідає на двоколісного, щоб відчути свободу, подорожувати, а є й такі, що просто випендрються”, – каже Іван.
“Насправді байкери – нормальні спокійні люди. Якщо мотоцикліст бачить, що у іншого проблема на дорозі, то він завжди зупиниться, щоб допомогти. І неважливо з якої країни буде цей мотоцикліст, яку віру сповідуватиме, і на якій мові розмовлятиме. Чому? Тому що мотоцикл – це небезпечний транспортний засіб. Коли машина ламається у грозу, дощ, мороз, то водій автівки спокійно залишається у салоні, і чекає евакуатор. Якщо ламається мотоцикл, то ситуація гірша. Тому взаємодопомога серед байкерів дуже важлива. Кожен розуміє, що зможе опинитись у складній ситуації, і від кого тоді чекати допомогу, як не від свого?”, – розповідає мотоцикліст.
З його слів, є мотоциклісти, які увесь тиждень працюють, і чекають вихідних, щоб сісти на свого залізного коня, і поїхати до своїх мотодрузів. Для них мотоцикл – це певне хобі. А є байкери, які ще й займаються продажем, ремонтом мотоциклів. Тобто усе їхнє життя пов’язане з байками.
Чому мотоциклісти обирають цей вид транспорту? Бо це дає певну свободу, ризик, розповідає Сніжана Подгорна з позивним Панонія, яка уже декілька років катається на ретро-мотоциклі.
“Колись займалась кінним спортом, і, мабуть, тому згодом сіла на мотоцикл. Для мене це механічний кінь. А взагалі любов до байків почалась ще з дитинства. У 14 років закохалась у хлопця, який катався на Чезеті. Він був дещо старший, і не звертав на мене увагу. Тож згодом кохання до хлопця минуло, а до мотоциклів залишилось. Загалом вважаю, що їзда на мотоциклі – це певний стиль життя. Коли починаєш їздити на байку, то одразу змінюється свідомість. Недарма кажуть, що машини возять тіло, байки носять душу. Мабуть, це гасло усіх мотоциклістів!”, – каже Сніжана.

Міфи про байкерів

Люди різне вигадують про байкерів. Про них ходить багато легенд, власне, через американських байкерів, які у 60-70 роках минулого століття у США організовувалися у банди і були закритими спільнотами. Часи змінились, і тепер байкером можна вважати кожного, хто має мотоцикл і їздить на зліти.
“Часто кажуть, що ми смертники, що літаємо на дорогах, і п’ємо... Здебільшого до мотоциклів негативно відносять ті, хто ніколи не мав до них відношення. Той, хто хоча б раз спілкувався з байкерами, катався, ніколи не скаже чогось поганого про мотоциклістів. Звісно, бувають різні люди, у яких, мабуть, відсутній інстинкт самозбереження. Маю на увазі тих, які сідають п’яними за кермо. Вони й покидають цей світ найшвидше… Та насправді таких дуже мало. Свідомий мотоцикліст, у якого сім’я, діти, плани на майбутнє ніколи не дозволить собі сісти п’яним за кермо”, – розповідає мотоцикліст Іван.
Сьогодні мотоциклісти беруть активну участь у суспільному житті, їх часто запрошують на різні заходи у Львові. Тобто байкери абсолютно адекватні люди, розповідає Сніжана.
“Колись мали радянську мотокультуру, згодом перейняли американську – “безбашеність”, безстрашність тощо. Досі люди помилково вважають байкерів бандитами. Насправді це лише певний образ, навіяний здебільшого закордонними фільмами про мотоциклістів. Зараз все змінюється, багато поважних людей їздять на мотоциклі – лікарі, адвокати тощо”, – каже Сніжана.

Львівська мотокультура

Сьогодні у Львові налічується три мотоклуби – Huligan bikers Lviv, Lions MC, Biker Club LX. За ідеєю вони майже нічим не відрізняються, але потрапити у будь-який з них доволі складно. 
“Спершу потрібно звернутись до хлопців з мотоклубу. Довгий час до людини будуть придивлятись, визначати, чи справді людині це потрібно. Звісно, для цього потрібен час. Якщо людина відчує, що це її, матиме той світогляд, то отримає звання, нашивки і стане членом клубу. Надалі потрібно робити щомісячні внески на розвиток клубу, атрибутику тощо”, – розповідає Джон, мотоцикліст клубу Lions MC.
З його слів, мотоклуб – це спільнота людей. Кожен має свою історію.
Свідомий мотоцикліст, у якого сім’я, діти, плани на майбутнє ніколи не дозволить собі сісти п’яним за кермо
“Lions MC починався з того, що кілька хлопців сиділи у гаражі, і збирали мотоцикли. Вирішили організувати клуб, і назвати його у честь міста Лева. З часом кількість мотоциклістів у клубі зростала. Історія Huligan bikers Lviv теж цікава. Спершу хлопці їздили на мотоциклах без документів, хуліганили. Однак час йшов, вони дорослішали, ставали більш серйозними. Відтоді залишилась лише назва – хулігани”, – каже Джон.
З його слів, до тих, хто хоче вступити у будь-який мотоклуб, є певні вимоги.
“Насамперед мотоцикл має бути з документами, і вік мотоцикліста не менше 18 років. Що стосується нашого мотоклубу Lions MC, то одна з вимог – мотоцикл має мати двигун не менше, ніж 400 куб. см. Також, коли мотоцикліст стає членом клубу, він повинен мати спеціальний одяг, у якому повинен бути усіх мотозаходах. Та найголовніше – це залишатись людиною у будь-яких ситуаціях”, – розповідає Джон.
Тож мотоциклісти – це мирний народ, який просто дуже любить мотоцикли та відчуття свободи. До слова, байкери часто займаються благодійністю, возять подарунки для діток у дитячі будинки.
“Наш мотоклуб допомагає діткам з інтернатів, дитячих будинків. Наприклад, нещодавно у Львові катали усіх бажаючих на байках за 100 гривень. За день зібрали близько 25 тисяч гривень, які передали у дитячий будинок. І таких акцій проводимо чимало”, – розповідає Джон.
“Спільнота “Вільні байкери” також допомагає діткам. Наприклад, щороку на День св. Миколая робимо їм подарунки. Окрім цього проводимо різні заходи, акції”, – розповідає Сніжана.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
6.3806 / 4.43MB / SQL:{query_count}