“Важливо, коли перемагає тверезий розум”

Оксана Юринець, парламентар, – про роботу у ВРУ, діяльність групи “Львівщина” і про те, чи балотуватиметься вона на мера

фото: Володимир Шурубура
“Що ти сьогодні зробив для України?” – саме на це запитання щодня дає собі відповідь парламентар Оксана Юринець. “Змінюйте світ до кращого, бо ви в ньому живете!” – наголошував Кузьма Скрябін. Насправді це прості, але водночас такі важливі та сильні слова, які маємо пам’ятати завжди”, – каже співрозмовниця “Львівської Пошти”.
Вона додержує думки, що якщо мати мету, стукати і бути наполегливим – тобі відчинять. А ще, аби в країні було більше перемог на місцях, українцям варто подолати лінощі, забути про неробство і плачі на кшталт “все пропало, всюди зрада”.
“Я певна, що в нашій країні всім розумним людям вистачає місця, вистачить і роботи. Якщо не будемо щодня один одного “виїдати”, а руйнуватимемо негативні стереотипи, не будемо множити корупцію (себто не давати і не брати хабарів), руйнуватимемо неробство і лінощі, то нам багато що вдасться”, – переконує парламентар. – Частина українців живуть міфами, ще частина – чужим життя. Жити потрібно своїм життям, життям своєї родини, вчитися і працювати, багато працювати!”.
Щодо нагальних проблем Львова, то парламентар виокремлює три  – вирішення питання транспортних розв’язок, нестача паркінгів у середмісті, а також те, що забудовники зводять багато житла, “забуваючи” про будівництво садочків і шкіл.

На запитання, що є найбільшою цінністю в житті, Оксана Юринець лаконічно відповідає: “Здоров’я!”. “Інколи дивуюся, чому люди, будучи здоровими, вважають себе бідними та нещасними… Здоров’я, зокрема рідних, є найбільшим щастям! Коли нема здоров’я, тоді людині нічого не треба”, – каже вона і додає, що особисто для неї непростим був 2016-ий.
Після викладацької роботи в НУ “Львівська політехніка” парламентську працю співголова групи міжпарламентських зв’язків з Польщею, голова підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС у комітеті ВРУ з питань європейської інтеграції Оксана Юринець називає “важкою школою та життєвим досвідом, який коштує здоров’я і часу”. На запитання, чи їй, безпартійній, у політиці  комфортно, відповідає: “У політиці нереально, аби було комфортно. Це дуже некомфортно. Чому? Бо часто-густо дізнаєшся про себе багато неправди і негативу, хтось створює якісь міфи про тебе. Врешті-решт час розставляє все на свої місця… У політиці я навчилася не перейматися брехнею”.
Тішуся, що уряд нас почув і що Львівщина отримала гроші на реконструкцію перинатального центру
І про брехню. До слова, чимало галасу в мас-медіа наробила історія з молитовним сніданком у Вашингтоні, куди поїхали українські парламентарі, зокрема і Оксана Юринець. “Глобальна політика часто керується банальними побутовими речами. Якщо тебе кілька разів запрошують, а ти відмовляєш, то потім не розраховуй ні на наступні запрошення, ні на візити у відповідь. Тому навіть коли доводиться жертвувати власним часом, здоров’ям, фінансами – їдеш, бо є високий коефіцієнт корисної дії. Вся ця істерія навколо візиту української делегації до Вашингтона для участі у Національному молитовному сніданку з якимось дивним підґрунтям. Як мінімум не дуже правдивим, – зазначає Оксана Юринець. – Отож, українська делегація налічувала близько 40 осіб, із яких 12 (!) народних депутатів. Натомість у медіа звучала цифра 50… Ми провели майже півсотні зустрічей. І сніданок був лише добрим приводом для цього. Ми не “селфились” із президентом США, бо в цей час мали розмови з конгресменами, сенаторами, а потім зустрічі в Пентагоні, МВФ, Державному департаменті, USAID, OpenWorld, з представниками AMAZON, із бізнес-асоціацією “Україна – США”, аналітичними центрами, численними делегаціями з інших країн. За  кожної нагоди ми наголошували на необхідності спільної боротьби з російським агресором і домовилися про візити ключових осіб США до нас. Ми “вилетіли” з графіка роботи ВРУ на три з половиною дні, а прилетіли з конкретними домовленостями на наступні кілька місяців. Причому своїм коштом, бо пропущені у ВРУ робочі дні – це відпустка за власний рахунок. Так от, зраду, яку всі так активно шукають, варто, напевно, пошукати в іншому місці”.

– У вас подвійна відповідальність – в парламенті ви представляєте Львів і Львівщину, а за кордоном – Україну. Наскільки вам вдалося те, що планували зробити як парламентар у 2017-ому?
– Вдалося чимало. Хоча рік був доволі напружений. Коли за кордоном спілкуюся українською, мене запитують: “Ви із Західної України?”. Моя відповідь традиційна: “Я з України!”. Російською категорично ніколи не спілкуюся. До слова, зараз щодня вчу англійську – займаюся через скайп із викладачем. Навчання – це тренування мозку. Щоденне читання книг – аналогічно. Українці, на жаль, мало читають або й узагалі не роблять цього. Ситуацію потрібно виправляти. Завдання батьків – привчати дітей до книги. Як? Насамперед своїм прикладом. Читайте!
Отож, торік мною було зареєстровано 27 законопроектів, шість із них стали чинними актами. Це і законопроект щодо реалізації житлових прав мешканців, і щодо впровадження електронного квитка, і щодо добровільного об’єднання територіальних громад, і щодо реєстрації іноземних інвесторів та інші.
Дуже важливим є прийняття закону про гуртожитки. Цим питанням я почала займатися ще тоді, коли була депутатом Львівської обласної ради. Тоді відбулося дуже багато круглих столів, обговорень, дискусій. Принагідно дякую викладачам Львівської політехніки, адже я багато спілкувалася, радилася з ними саме з цього приводу! І зараз звертаюся до них за порадами – маємо тісну і продуктивну співпрацю.
Вагомим є й питання створення першого робочого місця. Триває добра співпраця з Львівською ОДА. На наші запрошення приїздять посли з різних країн. Згодом це виливається в залучення інвестицій у наш край, створення нових підприємств і, відповідно, нових робочих місць. Відтак випускники мають куди йти працювати, мають вибір. Наголошую, що це спільна праця задля того, аби жителі Львова та області мали роботу тут, удома, а не їхали на заробітки за кордон!
У Вашингтоні ми наголошували на необхідності спільної боротьби з російським агресором і домовилися про візити ключових осіб США до нас
Загалом торік із державного бюджету вдалося залучити 126 мільйонів гривень у округ та в регіон: 45 мільйонів на реконструкцію Львівського обласного перинатального центру, 40 мільйонів на будівництво гуртожитку Львівської політехніки, 20 мільйонів на реконструкцію Святоюрського собору тощо.
– Зараз у парламенті фактично найбільше лобі з народних депутатів, які представляють Львівщину чи родом із Львівщини.
– У парламентській групі “Львівщина” об’єднуються депутати із Львівської області. Нас понад 30. Є й колишні народні депутати, а зараз міністри (Остап Семерак та Лілія Гриневич), які родом із Львівщини. Свої ідеї, думки та пропозиції озвучуємо в групі, яка має чотирьох співголів: Ірину Подоляк, Ігоря Васюника, Романа Шухевича і мене. Чи достатньо активна наша група? Думаю, так. Не раз зустрічалися з головою Львівської ОДА Олегом Синюткою та департаментом фінансів, коли мовилося про необхідність фінансування з держбюджету України тих чи тих програм або загалом задля вирішення нагальних проб­лем Львівщини.
Спільно набагато ефективніше виробити алгоритм лобіювання цих питань перед Кабміном, зокрема перед Міністерством фінансів. Буває й так, що доводиться займати лідируючі позиції. А це не завжди легко і просто. Можливо, тому, що я волію не просто говорити, а націлена на ефективний результат задля Львова та області. Такий вже у мене характер – просто беру і роблю, таке моє життєве кредо (Сміється).
Спільно можемо зробити багато речей – правильних, конструктивних, корисних для Львівщини. Так, ми представляємо різні політичні партії, але всі разом ми – представники однієї області, тому наше місто і регіон є пріоритетами нашої роботи в парламенті.
У 2017-ому було й те, що нас, на жаль, роз’єднувало: різне бачення вирішення проблеми сміттєвого колапсу у Львові. Однак через якийсь час ми, парламентарі від Львівщини, виступили з єдиною позицією щодо захисту Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. І академію цю Львівщина відстояла! Дуже важливо, коли перемагає тверезий розум.
Тішуся, що уряд нас почув і що Львівщина отримала гроші на реконструкцію перинатального центру. П’ять років поспіль цей заклад не працює… Вже знаємо, що навесні тут почнуть приймати перших пацієнток. Цієї події чекають як майбутні матусі, так і медики.

фото: Олег Огородник
Дуже важливим був і закон, якого була співавтором, щодо  розмитнення автомобілів. Запам’ятався відгук дружини одного з львівських бійців: завдяки ухваленню цього закону їхній родині вдалося купити авто. Завжди ставлю цю родину в приклад – вона змогла заплатити державі податки, то чому інші хочуть бути хитріші і воліють їздити на “бляхах”, уникаючи розмитнення автівок?! До Європи хочемо всі, тому й податки маємо сплачувати справно, адже це наповнення до державного бюджету!
Закон про розмитнення автомобілів дав можливість отримати до держбюджету більш ніж 11 мільярдів гривень. Зокрема, для Львівщини це понад мільярд гривень, з яких половину скерували на ремонт доріг області. Наголошувала і наголошую: саме ті люди, які чемно сплачують податки, будують нашу країну!
Бог дав Україні нелегкі випробування, але водночас і шанс. Два Майдани, а тепер війна на сході дають нам можливість визначити пріоритети і зробити переоцінку цінностей – що першочергове, а що  другорядне. Особливо зараз дуже важливими є наші цінності, мораль, національні, історичні та культурні традиції.
– З вашої активності у стінах парламенту та небайдужості до проблем Львівщини видно, що вам цікаво бути депутатом. Ви себе, як то кажуть, знайшли. Невдовзі нові парламентські вибори. Чи маєте амбіції щодо продовження каденції у ВРУ, а чи, можливо, будете балотуватися на міського голову Львова?
– Розкажи про свої плани Богові, і він із того посміється. Моя родина, діти, не дуже в захваті від того, що я народний депутат. Чому? Бо мене часто нема вдома, діти не бачать маму. Інколи мені здається, що вони дуже пишаються, що я парламентар, а інколи – що цю мою роботу вже ненавидять. Часом просять, аби я вранці не їхала знову до Києва чи за кордон, а залишилася з ними… Богу дякувати, маю хорошу підтримку рідних, за що їм щире спасибі! Вони моя опора і сила! Бог створив чоловіка і жінку, аби вони одне одного доповнювали, підтримували і допомагали.
Такий вже у мене характер – просто беру і роблю, таке моє життєве кредо
Ми в команді навіть жартуємо, що мене дуже цікавить перспектива бути міським головою, але… Ще потрібно вчитися. У цивілізованому світі інститут мерства набагато важливіший, аніж будь-які інститути. Чому? Бо ти тут фактично і депутат, і уряд, і президент в одній особі. Це маленька модель великої держави. В Україні перемагатимуть національні команди фахових людей, які якісно та відповідально виконуватимуть свою роботу. Якщо повертатися до ВРУ, то саме в парламенті ще маю багато напрацювань, які потрібно реалізувати.
– Під час закордонних поїздок ви зустрічаєтеся з українцями, які поїхали в ті чи ті країни у пошуках кращого життя. Чи захоче, на вашу думку, бодай частина цих людей повернутися в Україну?
– Це завдання парламентарів – створити в Україні такі умови, які дадуть можливість розвиватися всім. Не хочу, аби звідси їхали наші співвітчизники. Люди – основний потенціал країни, її сила. Дійсно, за кордоном маю зустрічі з українцями. Вони їдуть за кордон, бо хочуть кращої оплати праці, бачать там більше перспектив для реалізації свого потенціалу.
Коли люди почуватимуться в безпеці, бачитимуть, що сповна зможуть реалізувати себе тут, в Україні, то, звісно, не виїздитимуть за кордон. Стримати нікого не зможемо… Є й такі, що побачать світ і повертаються назад додому, до рідних, до друзів. Так, ми живемо у складний час, але це час становлення української нації. Певна, що коли Україна стане членом НАТО, то поменшає тих, що матимуть намір виїхати з країни. Коли країна є членом НАТО – це не лише безпека і зброя, але й вища якість життя.

– В Україні четвертий рік триває війна, яка забирає найкращих чоловіків, яка калічить і фізично, і морально, війна, через яку тепер, у XXI столітті, матері та дружини чекають з полону своїх синів і чоловіків, війна, яка мобілізувала небайдужих громадян, котрі тепер і дня не уявляють без волонтерства задля допомоги бійцям. Як думаєте, скільки ще триватиме ця війна? Які уроки варто засвоїти українцям у ці важкі часи?
– Це складне запитання. На нього важко відповісти… Дивилася фільм “Темні часи”. Бачила, які рішення приймав Черчілль. Темні часи тривають і в нас… Так історично склалося, що маємо групування країн за рівнем підтримки нас: перша – Литва, Канада і США, друга – Англія і Швеція, третя – решта країн, зокрема й Польща.
Теперішня війна – це не тільки війна за територію, це війна за ідентичність, за майбутнє! Дуже багато життів уже віддано… Ухвалення такого важливого закону про реінтеграцію Донбасу було досить складним. Однак маємо 280 голосів “за”. Сподіваюся, що дуже скоро ми згадуватимемо це, як страшний сон. Дуже сподіваюся…
Розмовляла Ірина Цицак

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7609 / 4.5MB / SQL:{query_count}