“Мрію, щоби у Львові був сучасний центр науки”

Любов Янків-Вітковська, доцент Львівської політехніки, голова Львівського астрономічного товариства, – про ставлення держави до науки та світовий досвід створення наукових центрів

У той час, як у світі з великою повагою ставляться до науки, Україна цим, на жаль, похвалитися не може. В багатьох країнах влада розуміє, що наукові розробки – це майбутнє, що за ними стоїть прогрес, і сповна підтримує науковців, з великою шаною ставиться до них. А Україна й тут пасе задніх…
“Науковий потенціал – це те, що змогло б досить швидко підняти Україну на шабель високорозвинених держав. Зараз ситуація в науці погана. На жаль, нині в державі немає поваги до науки…. У мене таке враження, що хтось робить все задля знищення наукової еліти в Україні”, – каже у розмові з “Львівською Поштою” доцент кафедри вищої геодезії та астрономії Інституту геодезії Національного університету “Львівська політехніка”, кандидат фізико-математичних наук, голова Львівського астрономічного товариства Любов Янків-Вітковська.
Зі слів співрозмовниці, популяризувати науку треба, варто створювати сучасні центри науки. “Я дуже хотіла б, аби в Україні було бодай п’ять таких центрів. Моя давня мрія – щоби такий центр був у Львові! Хто вже був у таких центрах у світі чи в Європі, зокрема у Польщі, той мене зрозуміє. Поляки мали таку мету і досягли її. Кажу про сучасний красивий Центр науки “Коперник” у Варшаві. Побувавши в таких центрах хоча б раз, хочеться повертатися туди знову і знову. Чому? Бо захоплюють! Будемо звертатися до міського голови Львова Андрія Садового, управління освіти щодо створення центру науки в нашому місті”, – зазначає Любов Янків-Вітковська.
Про створення центру науки, зокрема планетарію, львівські науковці говорили вже давно. Зокрема, проект планетарію створили спільно науковці Львівської політехніки та Франкового вишу. Мовилося про необхідність створення центру науки, щойно заснували в 1998 році Львівське астрономічне товариство.
Сусідня Польща є справді яскравим прикладом поваги до науки. Там багато наукових центрів, створення яких фінансував Євросоюз. Особливу популярність має варшавський Центр науки “Коперник” – один із найбільших у Центральній та Східній Європі об’єктів такого типу.
Як уже писала влітку 2017-го “Львівська Пошта”, шанують науку й у місті Зелена Гура (Любуське воєводство Польщі). Гарним прикладом є тамтешні інтерактивний природний центр та сучасний планетарій. Головний меседж природного центру – навчати дітей через ігри, пізнавати світ через ігри. І це полякам дуже добре вдається. Тут цікаво не лише малечі, а й дорослим. Ще б пак, у цьому центрі можна дізнатися про кількість ударів свого серця, зробити відбиток свого тіла, побачити, як функціонує хребет. Є прилад, який показує, які матеріали та наскільки передають струм. Загалом у центрі – 34 різноманітні інтерактивні атракційні стенди. Будете в Зеленій Гурі, обов’язково відвідайте планетарій (у світі є лише три планетарії з куполом, який піднімається). Один із них – у США. Створення цього унікального об’єкта також фінансували коштом ЄС. До слова, тут можна дізнатися, як довго ви прожили б на Марсі чи Венері.
– Любове Миколаївно, на вашу думку, чи з повагою сьогодні ставляться до науки в Україні?
– Науковий потенціал – це те, що змогло б досить швидко підняти Україну на шабель високорозвинених держав. Зараз ситуація в науці погана. На жаль, нині в державі немає поваги до науки…. У мене таке враження, що хтось робить все задля знищення наукової еліти в Україні. Називаю речі своїми іменами.
Україна – була, є і буде космічною державою. Так склалося історично, що головними особами в космічній галузі були українці: Корольов, Кондратюк були українці, серед розробників космічних апаратів також були українці. Основні заводи, які працювали на космос, основні конструкторські бюро працювали саме в Україні. Зокрема, і конструкторське бюро “Південне”, і завод “Південьмаш”. А скільки науково-дослідних інститутів працювали і на заході, і на сході України! Дуже багато.
Україна й тепер залишається космічною державою. Науковці зуміли зберегти технології, розвинути методики, які дали можливість створити, наприклад, проект “Морський старт”. Україна створює ракети, проводить унікальні експерименти, збудувала супутник для Єгипту…
Коли говоримо про космічну біологію – це дуже високий рівень науки, це майбутнє. Потенціал надзвичайно великий! Варто пригадати біологічні експерименти, які проводив Леонід Каденюк 20 років тому… Тим часом, яке фінансування виділяють в бюджеті України на науку? Мізерне, на жаль. Фінансування науки маємо за залишковим принципом.
– Скажіть, будь ласка, чи прагне нині українська молодь займатися наукою, чи є у неї таке зацікавлення?
– Молодь хоче і може, але… Закінчуючи навчання у виші, студенти-випускники бачать, що набагато легше заробити на життя, працю­ючи офіціантом, аніж іти працювати асистентом на кафедру у вищому навчальному закладі. Молоді люди йдуть працювати барменами, тоді як асистенти, кандидати наук мають набагато меншу заробітну плату – 3 тисячі 200 гривень. Аби зарплата була вищою, потрібно ще кілька років попрацювати – лише тоді додадуть до заробітної плати за вислугу років.
Чимало молодих науковців зі Львова подалися за кордон, зокрема мої колишні студенти. Вони знають іноземні мови, мають відповідний рівень підготовки. Скажімо, одна дівчина зараз працює в Центрі космічних досліджень Варшави. Ще один колишній студент працює в Німеччині. Мій вихованець із астрономічного гуртка навчається в аспірантурі у Великобританії. Там, за кордоном, вони покажуть свої знання, покажуть, на що здатні українці.
–  Але ж таким чином Україна недоотримає. Держава втрачає якісні кадри, зокрема, молоду наукову еліту.
– Так, важко з вами не погодитися.
– Сьогодні студенти хочуть навчатися чи, навпаки, байдужі до здобуття знань у виші?
– У 2008 році, коли мені запропонували вступити в докторантуру, я погодилася. Чому? Бо на той час мені стало нецікаво працювати зі студентами. Так, це звучить сумно, але я звикла називати речі своїми іменами. 
– А чому було нецікаво?
– Я завжди, ґрунтовно готувалася до лекцій. А коли приходила на пари, то розуміла, що лише один-два відсотки студентів хотіли реально вчитися. Решта вчилася, бо батьки за заробітчанські гроші оплачували навчання. Батьки там, у чужих краях, тяжко працювали і платили за навчання, а їхні діти тут, удома, не хотіли вчитися. Тож мені відповідно було з ними нецікаво…
Закінчивши докторантуру і повернувшись до Львова з-за кордону (по завершенні дипломатичної роботи чоловіка), я знову розпочала викладацьку працю у Львівській політехніці. Врешті-решт “пустоцвіт” відходить… Тішуся, що є більше студентів, які дійсно прагнуть учитися. Їх ще зараз не так багато, та все ж більше, аніж колись. Мовиться про десять відсотків. Решта, так би мовити, вчиться, шукаючи різний спосіб заробітку, зокрема, працює в барах, ресторанах. Реально вчаться ті, які знають, що згодом ці знання їм будуть потрібні у житті, в професії. Є таланти, які подаються на всеукраїнські конкурси, їздять на наукові конференції зі своїми дослідженнями. Це дуже хороші студенти! Такі є, але їх небагато. А знаєте, як прикро, коли я запрошую когось із них на навчання в аспірантуру, а у відповідь чую: “Любове Миколаївно, та я барменом зароблю більше”… Ось такі реалії сучасної української науки.
– На вашу думку, такий стан справ можна змінити?
– Звісно, можна. І потрібно змінювати! Але для цього потрібна політична воля Президента України, прем’єр-міністра і спікера парламенту. Еліта, яка керує державою, має зібрати науковців і всі разом вони мають дійти до спільного рішення, як і куди рухаємося далі, що означає наука для розвитку країни, яке сприяння їй потрібне. Повторюся: науковий потенціал – це те, що змогло б досить швидко підняти Україну на шабель високорозвинених держав.
У нашій державі потрібно створювати й центри науки. Дуже хотіла б, аби в Україні було бодай п’ять таких центрів. Моя давня мрія – щоби такий центр був у Львові!
– У сусідній Польщі наукові центри досить популярні, є відвідуваними як жителями міст, так і туристами. А як туди люблять приходити діти! Особисто бачила. Як гадаєте, чому у Львові досі нема такого центру науки? Що потрібно для цього зробити?
– Якщо наука є серед пріоритетів держави, то й створення подібних сучасних центрів обов’язкове і важливе завдання. Зокрема, у США в 60-их роках XX століття вчені запропонували уряду створювати центри науки. Навіщо? Передусім, аби популяризувати науку, навчати суспільство, яке буде свідоме, що наука існує для розвитку. Влада підтримала таку ініціативу. Відтак у великих американських містах створили сучасні центри науки, в яких є планетарії та музеї космосу. Згодом такий досвід перейняли Латинська Америка, Австралія, Японія, Європа. Дітей виховують у центрах науки, їм це дуже цікаво. І такий напрямок має фінансову підтримку на державному рівні.
Про створення такого центру науки (зокрема планетарію) у Львові ми, науковці, вже давно говорили. Зокрема, проект планетарію створили спільно науковці Львівської політехніки та Франкового вишу. Говорили про необхідність створення центру науки, щойно заснували в 1998 році Львівське астрономічне товариство. Основною ідеєю товариства є популяризація науки про космос. Тоді цю нашу ідею підтримав і український космонавт Леонід Каденюк.
Коли виникла ініціатива створення центру науки у Львові, я була дружиною посадовця. Отож, аби не чути всіляких шпильок на свою адресу, передала ініціативу керівникові обсерваторії Франкового вишу. Згодом проект опинився у Львівській мерії.
А коли я повернулася до Львова з-за кордону, описала покроково, як Центр науки створювали у Варшаві. Директор тамтешнього Центру, який став добрим другом, розказав алгоритм дій щодо створення такого об’єкта, Створювати центри науки в польських містах допомагав Євросоюз. Як саме? Фінансував проекти. А це чималі кошти.
Ми знову ж таки у Львові сіли із науковцями, детально все обговорили і проект створення центру науки в нашому місті передали мерії. Тоді нас підтримав і міський голова Львова Андрій Садовий. Йому така ініціатива сподобалася. Мер зазначав, що пам’ятає про цей проект… Уже 2017 рік, та віз і нині там… Це ж так було б престижно для міста – мати такий центр!
– Аргументуйте, будь ласка, чому центр науки потрібен Львову.
– Передусім це має бути цікаво для молоді. У сусідній Польщі такі центри досить популярні. Кажу про Центр науки “Коперник” у Варшаві, центри науки в Гдині, Кракові, Вроцлаві. У варшавському Центрі науки є не лише планетарій, але й різні лабораторії – біології, техніки.
Так, це коштовний проект, але він того вартий! У Львові стільки талановитих архітекторів, які могли б долучитися до створення проекту. Могли б допомогти і студенти-архітектори. Це було б так престижно! І львівські будівельні компанії, на мою думку, мали б за честь долучитися до такого солідного і важливого проекту.
– Зараз у книгарнях досить багато різноманітних енциклопедій про космос, які дуже популярні особливо серед хлопчиків. На вашу думку, чи якісною є ця література? Що саме порадите купувати батькам, діти яких цікавляться планетами, зорями, астрономією загалом?
– Я вже десять років є членом журі на Форумі видавців. Кажу про наукову літературу. Треба віддати належне, що за ці роки енциклопедичні книги змінюються на краще. Однак не всі книги є змістовними. Беруть неперевірені факти і друкують їх у книжках. Це недобре! Гонитва за заробітками. Тим часом видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, “Ранок”, Грані-Т” мають хороші книги, які раджу купувати. Зокрема, видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Івана Малковича видало чудову книгу “Український космос”! Оце варто купувати, бо це якісне видання! Це найкраща дитяча книжка львівського Форуму видавців – 2009, нагороджена дипломом Львівського астрономічного товариства.
Однак в Україні ще мало книг про астрономію, космос. А діти потребують такої літератури! До речі, ми зі студентами пишемо і свою книгу про космос для дітвори. Шукаємо зараз видавництво, яке її видасть.
Розмовляла Ірина Цицак
Фото: Олег Огородник, Ірина Цицак, ostarbeiter.vn.ua, modusgroup.com.ua

Будете у Варшаві – відвідайте Центр науки “Коперник”!

Одним із найпопулярнiших об’єктів столиці Польщі і серед самих поляків, і серед іноземних туристів є Центр науки “Коперник” (пол. – Centrum Nauki Kopernik), який відкрили в 2010 році. Це один із найбільших у Центральній та Східній Європі об’єктів такого типу. Відвідувачі можуть дізнатися про закони природи через експерименти на інтерактивних виставках, інформує ostarbeiter.vn.ua. Щороку сотні тисяч людей відвідують Центр науки “Коперник”. Чимало й таких, які повертаються сюди знову.
Це масштабний комплекс, де можна провести час цікаво та пізнавально.  Сплативши вартість квитка (можна заздалегідь замовити по інтернету), ви потрапите в дивовижний світ наукових дослідів та різноманітних моделей, покликаних наочно проілюструвати ті чи ті фізичні, хімічні та інші закони й закономірності. У Центрі “Коперник” діє сім постійних тематичних виставок.
Виставка “Людина і середовище”. Тут можна в найнезвичніших ракурсах побачити, як саме влаштована людина і яким чином вона взаємодіє з природою. Наприклад, показана практична схема, яка пояснює природу і причини виникнення атеросклерозу.
Виставка “Зона світла”. Таємниці оптичних ілюзій, вплив електромагнітного випромінювання і безліч інших пов’язаних з різними випромінюваннями явищ можна побачити за допомоги різноманітних приладів та наочних пристосувань.
Виставка “Світ в русі”. На цій виставці відвідувачі зможуть, використовуючи різні механічні та електронні пристосування, на власному досвіді дізнатися, що таке смерч, як людина почувається під час землетрусу.
Виставка “Театр роботів”. Дивовижне подання, в якому перед здивованими глядачами грають… роботи. Створені британськими ученими, вони виконують різні театральні дії відповідно до розроблених для них зусиллями варшавських фахівців програм. Подивитися на гру справжніх роботів-гуманоїдів охоче приходять і діти, і дорослі.
Окрім того, в Центрі науки  “Коперник” є постійні діючі майстер-класи, на яких школярі та студенти можуть практично осягати різні таємниці тієї чи іншої науки. Невід’ємною складовою цього комплексу є один із кращих в Європі планетарій, у якому можна подивитися унікальні презентації, що розповідають про зоряне небо, походження Всесвіту та інші дива космосу.


Юля Хомчин, депутат Львівської міськради:
– У Львові, де є багато розумних людей, постала дуже нагальна потреба створення сучасного центру науки. Певна, що його створити більш ніж реально! Тим паче, що такі ініціативи та ідеї зароджуються і є в головах багатьох мудрих людей Львова – громадських активістів, науковців, депутатів, бізнесменів. Вірю, що невдовзі такий центр буде в нашому місті. Мовиться про осередок, у якому поєднаються сучасні інтерактивні наукові виставки для дітей, медіатека для майбутніх науковців, гуртки робототехніки, програмування, лабораторії для молодих дослідників, експериментальні багатофункціональні майданчики, обсерваторія – простори, де наука буде цікавою і доступною. Такі пізнавально-освітні центри дуже популярні за кордоном. Зокрема, мені особисто дуже подобається Центр науки у Варшаві “Коперник”. У 2010 році його створила міська влада спільно з міністерством освіти. І зараз це одна із найвідоміших та найбільш відвідуваних установ, якою пишається Польща. “Коперник” покращує імідж міста, спонукає його розвиток як наукового центру та є джерелом надходжень у бюджет. Вперше я побувала у варшавському Центрі науки зі своїм сином два роки тому. Синові там так сподобалося, що забрати його звідти було майже нереально! Прийшли ми в “Коперник” уранці, а вийшли аж увечері. Там стільки різних пізнавальних цікавинок не лише для малих, а й для дорослих. Його варто відвідати! І хочеться повернутися знову. Згодом, перебуваючи у Варшаві, ми із сином знову прийшли в Центр науки. Коли я перебуваю за кордоном, то завше стараюся відвідати аналогічні центри науки, бо це справді дуже цікаво, пізнавально, багато інтерактиву. Про проект створення центру науки, ініціаторами якого є науковці Львівської політехніки та Франкового вишу, мені особисто нічого не відомо. Торік на сесії Львівської міськради я озвучила потребу створення у Львові сучасного наукового центру. Ми почали напрацьовувати концепцію, працюємо над нею й зараз. До слова, проекти, які подавали на цьогорічний Громадський бюджет Львова, свідчить, що в нашому місті є чимало людей, не байдужих до науки. Як із цього не тішитися?! Львів – місто не лише туризму і культури, але й науки! Можна мати амбіційні плани щодо створення великого центру науки, а можна почати з невеликих наукових просторів, що зацікавлять дітей, яким важливі знання, які хочуть пізнавати світ. Такі простори для малечі – це й альтернативні освітні майданчики, куди діти охоче приходитимуть.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8372 / 4.55MB / SQL:{query_count}