Подивитись у вічі Героям

До 10 вересня в палаці Сапєгів триває фотовиставка “Якби не війна” про історії життя, героїзм та відданість наших захисників

фото: Діана Кормухіна (2)
Весною 2014-го в Україну прийшла війна, яка назавжди змінила життя багатьох із нас. Щодня українські бійці зі зброєю в руках захищають територіальну цілісність нашої держави, ризикуючи найціннішим – власним життям. Війна не дала їм вибору, увірвалась у їхні життя, змінила назавжди, змусила побачити все пекло передової, навчила боротися зі страхом, тамувати біль. І що найважче – миритися зі смертю побратимів, яким ще було жити і жити…
Всі вони – наші Герої. Аби відчути переживання бійців, нагадати собі, що живемо у аж ніяк не мирному світі, що десь там, на Донбасі, за кількасот кілометрів гатять з усіх сторін, вмирають молоді хлопці, а поранені борються за життя. Нагадати собі і дітям, що в країні війна, відчути переживання бійців, які тримають для нас небо…
До 10 вересня у Львові в палаці Сапєгів (вул. Коперника, 40-а), триватиме фотовиставка “Якби не війна” – волонтерський фотопроект, до якого ввійшли портрети 122-ох Героїв України. Це фотографії хлопців та дівчат, які бачили смерть, відчай та все ж знайшли в собі сили жити з цим.
У експозиції вісім тематичних блоків – “Кохання і війна”, “Жінки на війні”, “Мирні професії воїнів”, “Героїчні мами”, “Я – є”, “RIP”, “Легіонери” та “Незламні герої”. Також на виставці продають браслети “Якби не війна”, до яких дають у подарунок книгу, що містить історії всіх бійців, зображених на світлинах. Кошти від її реалізації підуть на допомогу дітям загиблих Героїв та поранених бійців. До слова, на Форумі видавців, який проходитиме у Львові наступного тижня, буде можливість придбати це видання.

фото: facebook.com/ifnotwar

Усвідомити, що в країні війна…

“Цією фотовиставкою ми прагнемо донести до українців, що війна триває. Маємо мобілізуватися та разом боротися з агресором. Звісно, сьогодні далеко не всі свідомі того, що в Україні війна. Більшість відсиджуються та чекають, що за них усе зроблять. Думаю, якщо люди принаймні прийдуть на фотовиставку і зазирнуть в очі загиблим бійцям на світлинах, то, можливо, в когось прокинеться почуття обов’язку. Українці втомилися від війни, тому вкрай важливо проводити такі проекти”, – каже “Львівській Пошті” організаторка фотовиставки, військова волонтерка Олена Соколовська.
ЗМІ регулярно розповідають про чергові втрати. Щодня гинуть бійці, які захищають територіальну цілісність нашої держави. Та ще далеко не всі усвідомили, що Україна в стані війни.
“Сьогодні вкрай необхідно проводити такі фотовиставки. Такі проекти дають можливість не просто почути статистику поранених та загиблих, а й подивитися в очі тим хлопцям, які пройшли тяжкі випробування. Подивитися на бійців, які після важких поранень та операційних втручань знаходять у собі сили всміхатися і радіти життю. Це потрібно показувати українцям! Лише тоді суспільство усвідомить, що робити з людьми, які намагаються нас “заколисати”, аби ми не звертали уваги на те, що в країні триває війна. На жаль, центральні медіа перестали говорити про те, що в Україні війна, забувають і про наших захисників. Натомість нам розповідають, що армія, поранені бійці усім забезпечені, хоча насправді це далеко не так. Звісно, щось робиться, змінюється, але війна все ж триває”, – каже “Львівській Пошті” волонтер, співкоординатор ініціативи “Львівський лицар” Андрій Салюк.

Перемога залежить від кожного

Зі слів Андрія Салюка, саме такі заходи, присвячені війні та бійцям, покликані нагадати українцям, що війна ще не закінчилася.
“Є таке гасло – “Хочеш миру – готуйся до війни!”. Московія завжди нищила Україну та українців незалежно від того, хто там був при владі. І це відбуватиметься доти, допоки Україна не стане сильною, щоби бажання Московії нападати та нищити врешті зникло. Тож завжди маємо бути напоготові. Якщо й надалі будемо слабкими у військовій, економічній, політичній та культурній сферах, то провокуватимемо цим нашого зварйованого сусіда. Гасло нашої волонтерської групи – “Війна стосується всіх. Перемога залежить від кожного!”. Думаю, цим усе сказано”, – наголошує Андрій Салюк.
На його переконання, війна багато чого навчила українців. Насамперед ми усвідомили, що Україна не має від кого чекати допомоги.
“Насправді цілому світу байдуже, що робитиметься в Україні, якщо Московія нападе повноцінною, піде на нас великомасштабною війною. Знову залишимося сам на сам, як це було колись. Тож сьогодні багато українців зрозуміли, що лише коли станемо сильнішими, зможемо чинити спротив. Також війна показала, наскільки одностайними є українці в цілому світі. Коли почалася війна, українська діаспора об’єдналася та почала нам допомагати. Вона усвідомила, що українці – єдиний народ”, – каже Андрій Салюк.
Часто чуємо, як знайомі, друзі чи родичі кажуть, що втомилися від війни. Та більшість із них насправді ще навіть її не відчули...
“Будь-яка виставка, присвячена подіям російсько-української війни, повинна відбуватися. Що більше буде таких проектів, то краще! Нещодавно в соцмережі я поширив вислів: “Щоби війна не прийшла в кожен дім, варто кожному дому прийти на війну”. Тобто поки кожен українець не усвідомить, що в країні війна, доти вона й триватиме. Сьогодні люди, займаючись своїми справами, кажуть, що втомилися від війни. Хоча насправді більшість ще навіть не відчули її. Війна – це бруд, сморід, трагедія, а не брак коштів чи невигоди з добиранням додому”, – каже львовознавець Іван Радковець.

Ірина Яремко, волонтер, співкоординатор Центру забезпечення військових Народної самооборони Львівщини:
– Сьогодні вкрай важливо нагадати українцям, що в країні – справжня війна. Щодня втрачаємо тих, що могли б творити Україну та її майбутнє. Власне виставкою “Якби не війна” хочемо достукатися до кожного серця, показати, що в Україні є жінки-героїні та прості хлопці, які без будь-яких нагород – справжні Герої. Вперше побачила виставку “Якби не війна” в Маріуполі, коли в черговий раз їздила у зону АТО. Вразив блок фотографій бійців зі своїми матерями. Це надзвичайно зворушливі світлини. Адже зрозуміти матір, у якої син щодня ризикує життям, навряд чи хтось зможе. Також є окремий блок із загиблими бійцями – 25 портретів, що символізують 24 області України та Крим. Звісно, волонтерам обрати з кожної області лише одного бійця було дуже важко, бо однозначно всі вони – справжні Герої. Та думаю, що це лише початок, надалі вшановуватимемо пам’ять загиблих бійців у такий спосіб. Безперечно, сподіваюся, що рубрика загиблих Героїв урешті закінчиться. Думаю, що українцям не потрібно жити з війною. Варто повсякчас боротися, і необов’язково із автоматом у руках. Насамперед потрібно бути патріотом своєї країни, перестати давати хабарі та припинити розмови на кшталт “нехай забирають вже той Донбас”. На жаль, багатьох українців війна поки що взагалі нічого не навчила: люди й далі перебувають осторонь всього, що відбувається у державі. Та багатьох війна все ж згуртувала, люди показали свій патріотизм і бажання змінювати країну.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7311 / 4.42MB / SQL:{query_count}