Не дати згаснути у полум’ї

Унікальні дерев’яні храми Львівщини можуть згоріти, адже лише в окремих дотримані правила пожежної безпеки

фото: Діана Кормухіна (3)
Пам’ятки дерев’яної сакральної архітектури – це безцінний скарб, який дістався нам у спадщину. Ці храми унікальні і не мають аналогів у світі. Більшість із них розташовані в Західній Україні та Східній Польщі. Зокрема на Львівщині збереглося найбільше дерев’яних храмів серед всіх областей України – близько 800. Сотні років тому їх спорудили наші предки, молились тут. Аура всередині дерев’яних церков та капличок – особлива. Витесані дерев’яні барельєфи,  художні розписи, які століттями прикрашали стіни храмів – заворожують. Їхня краса та сила – у простоті…
“Пам’ятки дерев’яної сакральної архітектури – унікальні. Такий вид архітектури найчастіше зустрічається на теренах Західної України – у Волинській, Івано-Франківській, Закарпатській областях. У світі немає аналогів таких пам’яток, тому докладаємо зусиль, аби більше українських дерев’яних храмів внесли до списку світової спадщини ЮНЕСКО”, – каже т. в. о. директора департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації Оксана Ткачук.
Однак, українці ще, здається, не осягнули всієї цінності дерев’яних храмів, які часто згорають майже до тла через чиюсь необережність або ж тому, що ніхто й не думає про їх протипожежну безпеку! На жаль, багато дерев’яних храмів знищені через влучення блискавки, замикання електрики або ж халатне ставлення людей…

Без пожежної сигналізації та вогнегасників

“За останніх два роки жодної дерев’яної церкви не згоріло. Цього року було дві пожежі, які, на щастя, вдалося загасити. Однак виконання протипожежних заходів у церквах не повне – вони не забезпечені потрібним обладнанням, не всюди встановленні системи громовідводу та пожежні сигналізації”, – каже “Львівській Пошті” начальник відділу пожежної безпеки ДСНС у Львівській області Орест Галунько.
З його слів, потрібно більш серйозно підходити до питання пожежної безпеки дерев’яних храмів.
“Дорожчий вогнезахист прослужить десять років, дешевший – два. Тобто все одно потрібно проводити регулярні перевірки та оновлювати обладнання, щоб зберегти культурну пам’ятку. Наприклад, в Турківському районі у дерев’яну церкву, яка входить до спадщини ЮНЕСКО, влучила блискавка. На щастя, церква була оснащена системою пожежогасіння, яка, власне, врятувала храм”, – розповідає Орест Галунько.
За часи незалежності України горіло понад 70 дерев’яних церков, з яких приблизно 18 – вщент
Співрозмовник наголошує, що безпека церкви у руках тих, хто нею опікується.  “Багато церков погоріло, бо невчасно виключили електромережу, або ж вона була непридатна чи тріснуло заземлення. Загалом два рази на рік робимо перевірку в церквах, проводимо інструктажі, розказуємо, що потрібно робити, аби уникнути пожежі. Перевіряємо виконання протипожежних заходів – наявність та справність вогнезахисту, сигналізації та вогнегасників”, – каже він.
Водночас, священнослужителі нарікають, що нічого конкретного задля попередження пожежі у дерев’яних храмах не роблять. І підтвердження цьому – кількість знищених церков за останні роки.
“Знаю, що за часи незалежності України горіло понад 70 дерев’яних церков, з яких приблизно 18 – вщент. Зокрема, за безпеку відповідає Львівська облдержадміністрація. Інше питання – як вони захищають ці церкви. Бо за 25 років навіть не зробили таблиць, що це пам’ятка архітектури, яка знаходиться під охороною держави”, – запевняє отець Севастіян Дмитрух.

Пам’ятка ЮНЕСКО родом із Дрогобича

На Львівщині чотири дерев’яні храми, які занесені у світову спадщину ЮНЕСКО – у Турківському, Жовківському районах та у Дрогобичі.
“Такий шанс отримав храм святого Юра у Дрогобичі – США виділили грантові кошти на реставрацію стінописів у розмірі 700 тисяч гривень. Надалі цю пам’ятку реставруємо за кошти з Програми охорони та збереження культурної спадщини, яка діє на території Львівщини. На реставрацію храму вже скерували 1,5 мільйона гривень. Кошторис усіх робіт – 7 мільйонів гривень. Цього року у церкві Юра плануємо завершити роботи в обхідній галереї та зробити паркан. А згодом хотіли б реставрувати дзвіницю, яка в аварійному стані. Сподіваємось, що з наступного року пам’ятки ЮНЕСКО фінансуватимуть також із державного бюджету”, – наголошує Оксана Ткачук.
На Львівщині чотири храми, які занесені у світову спадщину ЮНЕСКО – в Турківському, Жовківському районах та у Дрогобичі
З її слів, загалом в Україні збереглося багато дерев’яних церков, і їх архітектура неповторна. Однак, майже всіх їх реставрували або перебудовували, тож ЮНЕСКО не хоче їх брати під свою опіку. Але враховуючи те, що храм св. Юра у Дрогобичі лише мінімально реставрували, його внесли до спадщини ЮНЕСКО.
“Живопис у церкві святого Юра дуже давній, тож реставраційні роботи були доволі складні. Декілька років тому негода пошкодила дах, і живопис намок. Під час реставрації ліквідовували наслідки: “законсервували” живопис, щоб зберегти автентичний фарбований шар. Роботи з реставрації живопису тривали понад три роки”, – розповів художник-реставратор, керівник відділу реставрації живопису Інституту “Укрзахідпроектреставрація” Олег Рішняк.
Цікаво, що у храмі, на західній стіні, навпроти вікна зображено покарання Єви Адамом. Дослідники запевняють, що цю сцену не зустрінеш в інших церквах, тож це своєрідна родзинка дрогобицького дерев’яного храму.

“Насправді церква св. Юра у Дрогобичі унікальна – аналогів, безперечно, немає. Храм вражає дерев’яним плетивом, пластикою чудернацьких форм. Ззовні церкву прикрашають пластичні барокові форми, а всередині – унікальні розписи. До того ж, сьогодні в Україні вже не збереглося дерев’яних храмів, де розписані всі стіни від підлоги до склепіння. Посол США Джон Теффт казав: “Я бачив багато дерев’яних церков красивих ззовні та багато красивих всередині. Та, власне, унікальність цієї – неперевершеність ззовні і всередині”, – каже директор музею “Дрогобиччина” Алла Гладун.
З її слів, аби зберегти церкву, декілька років тому за кошти музею встановили охоронну сигналізацію. Згодом храм виграв грант посольського фонду США. Власне, за умовами цього гранту потрібно було встановити також пожежну сигналізацію, систему пожежогасіння та реконструювати електропостачання.
“За радянських часів багато церков перемалювали, перетворили на склади або ж знищили. На щастя, церква Юра мала щасливу долю. У 1939 році тут припинилися постійні богослужіння і її зачинили. Лише в 60-их роках минулого століття відновили богослужіння, проте лише на великі свята. Тобто вже тоді люди розуміли, що церква не може витримувати цього постійного навантаження – свічки, дим, велику кількість прихожан. Тож до сьогодні богослужіння у храмі відбувається лише на свято Юрія та у другий день Великодня. Тобто храм Юра у Дрогобичі – тепер виключно музейний об’єкт”, – розповідає Алла Гладун.
Львів-Дрогобич-Львів
Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури:
– Дерев’яні храми в Україні сьогодні в поганому стані. Бо окрім реставрації потрібно за ними ще доглядати. А у нас реагують лише тоді, коли доходить до пожежі. Насправді, коли дерев’яною церквою ніхто не опікується – це вже трагедія. Адже вона гниє, нищиться і з часом стає непридатною для експлуатації. На жаль, щороку кількість таких церков лише зростає. Загалом за часи незалежної України згоріло 29 дерев’яних храмів. Вважаю, насамперед владі варто зрозуміти, що витрачати гроші потрібно не лише на усунення аварійно-небезпечних проблем. Ще варто проводити превентивну реставрацію – оглядати пам’ятки, усувати проблемні зони, щоб не доводити їх до критичного стану. Взагалі в Україні працює програма, що передбачає встановлення протизламної та протипожежної сигналізації в церквах. Зокрема ми, як громадська організація, теж встановлювали ці сигналізації за громадські кошти. Однак чомусь різниця в кошторисах різнилася в п’ять, а то й шість разів. Як це сталося? Важко пояснити, та, думаю, кожен сам здогадається куди дівалися гроші. В Україні кошти на збереження культурних пам’яток виділяє лише міська та обласна ради. Уся центральна влада доводить питання збереження культурної спадщини до абсурду. Зокрема, Міністерство культури самоусунулося від охорони культурної спадщини, їх нічого не цікавить. Тобто сьогодні в Україні на державному рівні ніхто не займається питанням збереження культурних пам’яток. Також потрібно уважніше підійти до питання забезпечення церков вогнегасниками. Наші протипожежні норми вимагають, щоб вогнегасники були в церкві. Відповідно, коли храм загоряється через коротке замикання чи удар блискавки, полум’я охоплює вхід церкви, і немає можливості взяти вогнегасники, щоб загасити пожежу. Тож переважно вони згоряють разом із церквою. Такі випадки траплялися неодноразово. Намагався поговорити з пожежниками, щоб вогнегасники зберігали в найближчій хаті біля церкви. Та вони сказали, що згідно з правилами цього робити не можна.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7300 / 4.44MB / SQL:{query_count}