Афера століття у Львові: хто знищив ЛАЗ?

Колись найбільше підприємство України з випуску автобусів, – розграбоване та пусте. Хто винен у руйнації автобусного гіганта та чи має завод майбутнє

Львівський автобусний завод – це легенда української індустрії. Ще 50 років тому підприємство виробляло громадський транспорт для усього Радянського Союзу. Сьогодні територія заводу перебуває у жахливому стані: все розкрадено, знищено та засмічено. Колишні цехи демонтовують, а технічне обладнання вивезли й розпродали. За руйнацію ЛАЗу ніхто не поніс відповідальності, а теперішньому власнику Ігорю Чуркіну заборонено в’їзд до України на п’ять років.
“Із 2015-го територія ЛАЗу була повністю закинутою. Тоді завод вже припинив виробництво автобусів і там ніхто не працював. Сьогодні, проходячи повз завод, бачу, що там працюють будівельники. Багато цехів демонтували, а на їх місце завезли будівельні матеріали. На території заводу розпочалося будівництво новобудов, відкрили сервіс обслуговування автівок. Лише приміщення, які розташовані з боку вул. Стрийської, надалі перебувають у напіврозваленому стані та пустують”, – розповіла “Пошті” Наталія, що мешкає на вул. Стрийській.
Тобто все, що залишилося від колишнього заводу помалу знищують. Тому шанси на відновлення роботи колишнього заводу стають більш нереальними. Також Наталія наголосила: “ЛАЗ – це гордість України! Дуже прикро спостерігати за тим, як завод розтягують по шматках. Я не розумію чому влада не зробила нічого, аби повернути підприємство у державну власність...”

фото: Діана Кормухіна (6)

ЛАЗ 1945-2017: подорож крізь роки

Історія ЛАЗу сягає 1945 року, тоді завод почав свою діяльність. Масове виробництво автобусів для усього СРСР розпочалось у середи­ні 50-их років минулого століття. Особливу увагу варто звернути на модель ЛАЗ-695, – первісток заводу. Виробництво цього автобуса продовжувалося 46 років, – стільки не випускалася серійно ще жодна модель автобуса. Також автобуси львівського заводу були на виставках у Брюсселі, де здобули золоту медаль. Завод розвивався і процвітав багато років, випускав нову техніку, якою забезпечував увесь Радянський Союз.
І лише у 2001 р. ТзОВ “Сіл-Авто”, яке пов’язують із російським бізнесменом Ігорем Чуркіним, викупило у держави понад 70% акцій заводу. Тоді розпочався занепад заводу: масові скорочення, затримки зарплат, а згодом – розпродаж майна. Завод продовжував роботу, але значно зменшили масштаби виробництва. Також ЛАЗ потрапив у вітчизняну “Книгу рекордів Гіннеса” за те, що він довіз на стартовий майданчик космодрому Байконур першого космонавта Землі.
ЛАЗ сьогодні має борги на суму понад 35 млн грн – це заборгованості фіскальній службі, плата за землю і невиплачені зарплати колишнім працівникам заводу
У 2010 р. уряд України обрав ЛАЗ основним постачальником транспорту для міст, що приймають Євро-2012. Однак у жовтні 2014 р. львівський автобусний завод остаточно припинив свою роботу. А у 2016 р. завод опинився у центрі скандалу – виявилося, що колишні приміщення заводу придбала фірма, пов’язана з Ігорем Чуркіним, який і довів ЛАЗ до банкрутства у 2001 р.
Цікаво, що донедавна потрапити на територію ЛАЗу можна було без перешкод. Адже вікна були вибиті багато років, і лише нещодавно їх забетонували. Про те, що відбувалося на території колишнього заводу розповів “Пошті” львів’янин Михайло.
“Я живу неподалік від автобусного заводу, тому з цікавості неодноразово залазив туди з друзями. Останній раз там був у жовтні 2014 р. Тоді там була охорона, однак пройти попри неї було легко. Коли потрапляли в приміщення заводу, час ніби зупинявся: на столі розкидані документи і фото, блокноти з записами, відкрита помада. Таке враження, ніби люди спокійно працювали, аж раптом їм сказали вийти і не повертатися…”, – каже Михайло.
Також наголошує, що на території заводу було багато вартісних речей.
Якщо уся територія заводу цілісно перейде державі, тоді можна приймати комплексне рішення
“В одному з приміщень заводу ми натрапили на бібліотеку. Більшість книг були з автомеханіки, математики та фізики. Ще тоді промайнула думка, що це все пропадає! Також були гітари, синтезатори, друкарські машини та багато музичних платівок. На першому поверсі знайшли лабораторію, де були нові мензурки та різний хімічний інвентар. До речі, на ЛАЗі дуже красивий і просторий актовий зал. Посередині там стояв величезний портрет Тараса Шевченка, а поряд з ним піаніно, –  розповів співрозмовник. – Ми з друзями без перешкод пробиралися на територію заводу з цікавості. Та не виключено, що туди приходили й з іншими цілями. А тепер пізно про щось говорити, бо завод вже розграбовано!”.

Чи має ЛАЗ майбутнє?

Один із колишніх працівників заводу, львів’янин Ілля, розповів “Пошті” про те, як завод працював колись.
“Насправді територія ЛАЗу величезна. Колись завод працював у три зміни. Робота заводу була на найвищому рівні. Функціонували всі цехи та їдальні. Цехів було багато: механічний, штамповий, інструментальний, деревообробний, складальний та інші. Тобто на заводі працювало дуже багато львів’ян. Тепер можна лише уявити скільки людей втратило робочі місця”, – наголошує співрозмовник.
А також запевняє, що, на його думку, майбутнього ЛАЗ не має: “Що залишилося від заводу? Лише назва! Всю техніку та обладнання давно вивезли. Приміщення заводу розвалюється. Там вже немає що відновлювати. Залишилися лише нез’ясовані питання. Чому не відновили роботу заводу? І куди зникли верстати та технічне обладнання?”
Колись завод працював у три зміни, функціонували їдальня та чимало цехів: механічний, штамповий, інструментальний, деревообробний, складальний
Володимир Гірняк, заступник голови Львівської обласної ради у розмові з “Поштою” зазначив, що сьогодні головне – зберегти Львівський автобусний завод! Ситуація дуже запущена, триває багато судових процесів, каже він.
“Пройшло вже понад 15 років відколи прийняли рішення про приватизацію ЛАЗу за дуже дрібні гроші. Зробили це з грубими порушеннями. Та думаю, що все можна виправити. У ситуації, що склалась, потрібно займатися складною, марудною, системною роботою, тоді буде результат. Вирішувати цю проблему повинні не місцеві органи, а державні. До речі, вже зареєстровано законопроект про націоналізацію ЛАЗу”, – каже Володимир Гірняк.
Дуже прикро спостерігати за тим, як завод розтягують по шматках...
Також заступник голови обласної ради запевняє, що не потрібно знищувати ЛАЗ. Адже, якщо завод відновить своє виробництво, то матиме збут, у виготовленій продукції будуть зацікавлені, з’являться робочі місця.
“Аби повернути ЛАЗ у державну власність має активно працювати Фонд державного майна, правоохоронні органи і судова система. Тобто всі заходи, які дозволені чинним законодавством, повинні бути задіяні. Аби змусити власників виконати свої зобов’язання або повернути завод державі. Бо теперішні власники мали 15 років, щоб розвивати завод, натомість його знищили”, – розповідає Володимир Гірняк.
Також він зазначає, щоб відновити ЛАЗ спершу потрібно переглянути всі документи про завод та створити робочу групу на загальнодержавному рівні, яка б вирішувала, що робити із заводом.

Винуватці та мільйони боргів

Андрій Садовий, міський голова Львова, в одному з сюжетів у телепрограмі  “Право на вибір” на каналі “Перший Зхідний” розповів, хто відповідальний за знищення ЛАЗу.
“Думаю, що відповідальність лежить на Фонді державного майна. Вони у 90-их рр. робили системну роботу, щоб завод розвалити та знищити. До речі, за руйнацію ЛАЗу ніхто в країні не поніс жодної відповідальності! А є конкретні люди, конкретні прізвища, яких треба банально притягти до відповідальності. Поки держава не буде карати злодіїв – не буде порядку!”, – каже Андрій Садовий.
“Перспектива для використання території колишнього заводу можлива у двох випадках. По-перше, якщо ЛАЗ повернуть у державну власність. А це може бути зроблено лише через ініціювання відповідних законопроектів, зрештою один такий законопроект вже зареєстровано. По-друге, шляхом виконавчих повноважень. Ці варіанти є цілком реальними, та їх реалізація вимагає досить багато часу, – розповідає “Пошті” Роман Филипів, директор департаменту економічної політики Львівської облдержадміністрації. – ЛАЗ реально повернути у державну власність! Але потрібно врахувати й економічне становище. Бо сьогодні завод має борги на суму понад 35 млн грн. Це заборгованості фіскальній службі, плата за землю і невиплачені зарплати колишнім працівникам заводу. Тому, повернувши автобусний завод у державну власність, потрібно розуміти, що має бути механізм “списання” боргів. Або ж держава змушена буде погасити заборгованість”.
ЛАЗ, як економічний феномен минулого, вмирає...
Також Роман Филипів пояснює, що варто розуміти, коли завод повернуть державі, то годі сподіватися, що за два дні там розпочнеться грандіозне виробництво. Того ЛАЗу, який був у 80-их рр. минулого століття, вже не буде! Бо тоді виробництво залежало від кооперативних зв’язків. Тобто на заводі лише збирали автобуси, а комплектуючі привозили із заводів з цілого Радянського Союзу.
“Сьогодні найголовніше – повернути промисловий об’єкт. Звичайно, ідеальний варіант, якщо територію ЛАЗу цілісно повернуть у державну власність. Та якщо цей промисловий об’єкт, земля, будівлі будуть підготовлені для пошуку інвесторів, тоді вже інвестор буде визначати, що робити з територією. Тому якщо завод розпродати по частинах, то кожен буде будувати те, що захоче: багатоповерхівки, магазини чи інші об’єкти. А якщо уся територія заводу цілісно перейде державі, тоді можна приймати комплексне рішення”, – наголошує директор департаменту економічної політики ЛОДА.

Злодії полюють на ЛАЗ

Так як вхід на територію заводу вільний, то туди може потрапити будь-хто з різними намірами. Відтак, 12 квітня затримали сімох учасників злочинної групи, які організували викрадення обладнання та майна з території ЛАЗу. Їх затримали “на гарячому” під час чергового викрадення, повідомляє прес-служба прокуратури Львівщини. Зловмисники організували крадіжку промислового устаткування з території заводу на суму понад 2 млн грн. 
Викрадене майно зберігалося в одному із господарюючих суб’єктів за межами Львова.
“На виробничих територіях, які на даний час належать ряду суб’єктів підприємництва, створених після розподілу заводу, знаходиться майно, промислове обладнання та інше устаткування, яке перебувало в іпотеці та у заставах банків. Зловмисники демонтували, розбирали та вивозили усе цінне, що залишилось від промислового виробництва”, – зазначили у ГУ Нацполіції Львівщини.
Окрім цього, поліція попередила викрадення одного з автобусів ЛАЗ, який виготовили до проведення в Україні “Євро-2012”, вартістю понад 4 млн грн. Його за підробленими документами намагались вивезти до Києва. Загалом сума збитків сягає до 10 млн грн.

Нове життя закинутим підприємствам

За кордоном реконструкція та ревіталізація (відновлення зі зміною функціонального призначення приміщення – ред. “Пошта”) закинутих заводів практикується давно. Останніми роками особливо популярний стиль в архітектурі лофт (з англ. горище – житло), переоснащене із приміщення закинутої фабрики чи іншої промислової будівлі. Колишній завод може стати молодіжнім клубом, музеєм або ж бізнес-центром чи арт-простором. У таких приміщеннях високі стелі й гарне освітлення, що дуже приваблює жителів.
На жаль, в Україні старі підприємства вкрай рідко відновлюють. Переважно закинуті будівлі простоюють посеред міст багато років. Однак доля цих підприємств могла бути іншою. До прикладу, колишня текстильна фабрика у Великобританії, ревіталізована у 1980 році в художній центр Salts Mill, який навідує близько 100 тисяч людей щороку. Або ж у Польщі, у місті Лодзь, було відновлено старий тканинний завод. На його місці побудовано торгово-розважальний центр Manufaktura, що став одним з найбільших у східній Європі.
Проекти ревіталізації та реконструкції за кордоном фінансуються місцевими органами або ж підприємцями. Даний спосіб надання нового життя закинутим підприємствам цілком вигідний державі. Це збільшить прибутки, а головне – надасть нові робочі місця.


Ростислав Сорока, голова Регіональної ради підприємців Львівщини:
– У минулому робота ЛАЗ була надзвичайно вигідною для Львова. Завод був бюджетоутворюючим підприємством. Там працювала велика кількість львів’ян. Тобто з погляду працевлаштування і внесків у бюджет – ЛАЗ був лідером міста. Сьогодні на території колишнього заводу розпочалась житлова забудова. Ті споруди, які були цехами, в занедбаному стані, а деякі з них – демонтовують. Тобто якісь дії все ж відбуваються, та широкому загалу вони невідомі. Юридичних документів я не бачив, однак, на мій погляд, розпочато демонтаж усього автобусного заводу. Очевидно, чиновникам відомо, що відбувається. Насправді відновлення ЛАЗу дуже складне питання. Бо є декілька сторін: власники, кредитори і влада. Для кредиторів важливо повернути гроші, тому для них найкраще – продати все, що там залишилося. Влада прагне зберегти хоча б технічну документацію та обладнання. І на основі цих активів спробувати розвернути менші підприємства. Наприклад, на ЛАЗу є лабораторія по випробовуванню автобусів. Колись вона виконувала величезну роботу. Багато українських компаній тестували там свої автобуси. Шкода це все втратити… Тобто якісь елементи ще можна було б врятувати. Однак я вважаю, що повністю відновити ЛАЗ неможливо! Як саме використати територію колишнього заводу – це питання до органів влади. Варто подумати, що найперспективніше можна зробити у цій зоні. Щодо обладнання ЛАЗ, то зараз йде ліквідація заводу. Є безліч кредиторів, які виставляють умови до різних власників. Хто продає технічне устаткування заводу? Очевидно, ліквідаційна комісія. Я не є учасником процесу, тому я можу лише здогадуватись як саме відбувається цей процес.
Юліан Чаплінський, начальник управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради:
– Питання щодо ЛАЗ потрібно вирішувати шляхом розробки детального плану території. У цьому плані обґрунтувати чи можливі там якісь зміни, чи ні. За кордоном закинуті промислові комплекси реконструюють. І їх функції можуть змінитися. Тобто колишній завод може стати житловим приміщенням, офісом чи торговельною точкою. Територія ЛАЗу є надважливою для нашого міста! До речі, у Львові вже є приклади реконструкцій закинутих приміщень. Наприклад, занепалий “Кінескоп”, який розвивався досить “стихійно”. Там з’явилися офіси, житло, спортивні комплекси та готель. Він не розвивався шляхом детального планування, а по мірі необхідності та вкладання інвестицій. Або ж сьогодні маємо детальний план території колишнього заводу залізобетонних виробів, що на вул. Кульпарківська. Поки що лише “на папері”, але це вже погоджено. Тобто реконструкція закинутих підприємств у Львові вже практикується. Однак поки що ініціатив реконструкції ЛАЗу у міськраду не надходило.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7255 / 4.53MB / SQL:{query_count}