Увіковічити Героїв Майдану

У 2018-ому у Львові на “Губернаторських валах” облаштують простір пам’яті Героїв Небесної cотні. Як виглядатиме місце пам’яті загиблих на Майдані, який задум мають автори ідеї та чи схвалюють проект родини Героїв

Візуалізації проекту-переможця простору пам’яті Героїв Небесної Сотні (4). Автори: Андрій Лесюк, Марія Яструбчак, Христина Пундак.
На початку лютого у Львові завершився прийом робіт на конкурс із облаштування громадського простору з меморіалізацією подій Революції Гідності на території вул. Кривоноса (“Губернаторські вали”). Нагадаємо, конкурс тривав із листопада 2016-го. Загалом оргкомітет отримав 25 проектів від українських архітекторів, які були представлені на огляд громадськості.
А вже наприкінці зими конкурсне журі відзначило чотири роботи. Відповідно присуджено перше, друге і третє місце та одну роботу відзначили окремо. Перше місце отримав авторський колектив – Андрій Лесюк, Марія Яструбчак, Христина Пундак. ІI місце присуджено колективу –  Віктору Кудіну, Ользі Рябовій. ІІІ місце посів авторський колектив – Володимир Дідюк, Андрій Дідюк, Дзвонковський Мирослав.
При визначенні переможців керувалися чотирма основними критеріями: просторові якості роботи, композиційні якості, толерантність до ландшафту існуючого середовища, і найголовніше – емоційно-змістове навантаження.
Площа нагадуватиме рану та символізуватиме вічну рану в історії нашої держави і наших серцях
Для переможців конкурсу передбачено призовий фонд із міського бюджету у розмірі 180 тис. грн, тобто 90, 60 та 30 тис. грн для першого, другого та третього місць відповідно. 
До слова, перший конкурс облаштування простору пам’яті Героїв Небесної сотні, який відбувався у червні 2016 року, зібрав лише 7 робіт і він “провалився” – журі не змогло обрати переможця. Тому  оголосили новий конкурс, інформує прес-служба Львівської міськради.
“Вибране місце на “Губернаторських валах”, яке розділене дорогою на вул. Кривоноса, це між Високим Замком і центром – це місце має неймовірні потенційні можливості як місце-магніт. На жаль, перший конкурс зібрав 7 робіт, із яких було важко вибрати переможців, бо у кожному з цих проектів чогось бракувало. Журі вирішило оголосити новий конкурс. Зареєстровано було 36 учасників із дуже різних міст України – зі Львова, Тернополя, Харкова, Києва, Одеси, в тому числі, з окупованих територій. Учасник просив не називати його прізвище. Але свої роботи встигли подати 25 осіб. Тішить, що більшість авторів робіт досить толерантно ставиться до середовища, враховують особливості рельєфу. Більшість робіт не мали буквальних символів, мали більше філософський підхід. Це певна еволюція архітектурної школи України”, – розповів Юліан Чаплінський, головний архітектор Львова. 

Об’єднати меморіальний комплекс і громадський простір

За словами відповідального секретаря конкурсу Мар’яна Кардаша, роботи подавали анонімно з відповідними шифрами. 
“До останнього члени журі не знали, хто ж стане переможцем – для всіх це було несподіванкою. Але із проектом, який виборов першість, всі таки погодились у кінцевому результаті”, – зауважив “Пошті” співрозмовник. 
На його думку, завдання конкурсу було складне. І архітекторам треба було добряче потрудитись, щоби знайти золоту середину між меморіальним комплексом і громадським простором. 
“Але водночас одне не має супере­чити і переважати іншому. Меморіалізація не має вбити ту площу, не має зробити її мертвою. Це виклик для архітекторів, і не так багато це відчувають і розуміють. Багато проектів, які подавали на конкурс, “перекошували”  або у бік меморіалізації, або ж пропонували банальний ландшафтний проект. Було важко і тому, що в Україні немає якісного досвіду втілювати такі речі, – зазначив Мар’ян Кардаш. – Добре, що запропонували премію – вона немала і не надто велика. В принципі всі архітектори, незалежно від досвіду, могли взяти участь у конкурсі. І дуже добре, що перемогли молоді архітектори, але які вже мали досвід у проектах тематики Небесній сотні”.

Краплі дощу ніби сльози Героїв

Робота авторського колективу Андрія Лесюка, Марії Яструбчак та Христини Пундак, яка отримала перше місце, буде взята за основу для створення громадського простору з меморіалізацією подій Революції Гідності на території вул. Кривоноса (“Губернаторські вали”) у Львові.
У дощову погоду краплі дощу протікатимуть через імена, що символізуватиме вічний плач за нашими Героями, а у сонячну – імена проектуватимуться на стіну, що символізуватиме світле майбутнє, до якого прагнули Герої
Як розповіли учасники авторського колективу, на створення проекту пішло півтора місяця. За складністю проект – простий, однак враховує усі поставлені завдання конкурсу, а саме – збереження парку, зелених насаджень, змістове та емоційне наповнення. Проект має бути виготовлений зі сталі кортен, яка, за словами переможців, гармонійно вписується в навколишнє середовище. Основними у задумі є людина і природа.
“Особливістю нашої роботи є її форма. Найперше – це міст, на якому будуть вирізьблені імена Героїв Небесної сотні. У дощову погоду краплі дощу протікатимуть через імена, що символізуватиме вічний плач за нашими Героями. У сонячну погоду імена проектуватимуться на стіну, що символізуватиме світле майбутнє, до якого прагнули Герої. Також за нашим проектом передбачено формування площі, яка нагадуватиме рану, та символізуватиме вічну рану в історії нашої держави і наших серцях”, – розповіла Христина Пундак, одна з авторів роботи-переможниці.
За словами Андрія Лесюка, представника авторського колективу, у своїй роботі вони відійшли від стереотипів та запропонували новаторські ідеї.
“Ми прагнули передати гордість за свій народ, любов до нього, чуття себе громадянами. Ми за демократичні цінності, за які стояв Майдан”, – наголосив “Пошті” Андрій Лесюк. – Наша ідея полягала в тому, щоби зробити демократичний проект, зберегти максимально середовище, оптимізувати витрати на проект. Ми використали ідею світла, функціональність і єднання з  природою – це три основні речі, якими керувались. Чому саме така форма? Тому, що ми не хотіли суперечити Богу, природі, бо не можемо з Ним сперечатись, а лише доповнювати”.

Не зіпсувати природу, а доповнити

Як пояснив “Пошті” Андрій Лесюк, працювати над такою складною тематикою авторському колективу було непросто. 
“Багато довелось пройти, щоби зробити щось вартісне. Чимало ідей відкидали, бо тема простору – непроста”, – каже Андрій Лесюк.
Цікавою, з його слів, є ще одна задумка їх простору. 
“Якщо ви стоятимете на початку мосту, то він вам здаватиметься непрохідним – це така зорова обманка, гра деталей. Візуально ви не можете його пройти, а фізично – цілком. Часто людина не бачить світла, шлях здається складним до тих пір, поки ви не почнете йти ним, бо вже дорогою з’являтиметься можливість, і з кожним кроком світла ставатиме більше”, – зауважує співавтор проекту-переможця.
Якщо ви стоятимете на початку мосту, то він вам здаватиметься непрохідним – це така зорова обманка, гра деталей
“Ми намагались цією простою формою, ідеєю з легкістю підійти до завдання. Тому що там дуже гарне середовище, гарний рельєф. Не ставили собі за мету просто створити меморіал, а й також поєднати його з цим середовищем,  яке вже сформоване. Перше завдання було якраз – не зіпсувати природу. Тамтешній простір, територія, спокій дає змогу створити там такий куточок пам’яті, де ви можете побути на самоті, згадати та осмислити події на Майдані.
Проект був досить простий, без нічого зайвого.  Захотіли зробити щось європейського зразка, щоби показати, що ми йдемо до простоти, до легких ненав’язливих форм”, – розповіла “Пошті” учасник авторського колективу Марія Яструбчак.

Не просто данина моді, не просто пам’ятник

Як розповіла Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища, член конкурсного журі, дана робота була її фаворитом.
“Робота з одного боку є дуже лаконічною і мінімалістською. Проте має велике смислове навантаження. Це є стежка, стежка як шлях на Голгофу. Проект дуже добре вписується в існуюче історичне середовище і ландшафт території. Сподіваюся, що при проектуванні майбутнього меморіалу будуть враховані кращі пропозиції кожної з робіт і цієї зокрема. Вона варта уваги”, – резюмувала Лілія Онищенко.
Меморiалізація не має вбити ту площу, не має зробити її мертвою
Важливою при цьому була думка і сприйняття конкурсних робіт родинами  Героїв Небесної сотні. 
“Коли йшла мова про концепцію цього меморіалу, простору, ми всі розповідали, що не хочемо, щоб це була данина моді, щоб це не був пам’ятник. Ми дуже хотіли, щоб людина, яка прийшла туди, могла осмислити, чого вона ще не зробила, щоб бути достойним і гідним цієї жертовності”, – зазначила “Пошті” Наталя Дигдалович, дружина загиблого на Майдані Андрія Дигдаловича, член журі конкурсу.
З її слів, для Львова ганебно залишитись без простору пам’яті  Героїв Небесній сотні. 
“Навіть в області, по глухих селах, люди ставлять пам’ятні знаки і бодай таким чином вшановують пам’ять загиблих. І ганебно, що у Львові, крім могил на Личаківському кладовищі, немає навіть згадки про ті події, які були на Майдані, – розповіла “Пошті” Наталя Дигдалович. – Дуже прикро, що так мало митців долучились до цього конкурсу. Перший конкурс через те і “провалився”, що було мало ідей”.
Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку:
– Рішення по таких проектах, як простір пам’яті Героїв Небесної cотні не може бути, як на мене, дуже швидким. Воно має прийматись на основі достатньо багатьох обговорень. Цей конкурс, який завершився, власне мав всю цю основу. Тематика простору – це дуже складна емоція. І тут неабияк важливо, щоби люди, які віддали своє життя на Майдані, не були забутими. Щоби цим простором ми говорили до майбутніх поколінь, які будуть після нас, щоби доносили до них меседж. Простір Небесної сотні – це цікава інфраструктурна річ, яка буде дуже практичною для людей і яку зможуть використовувати кожного дня – йдучи на роботу, прогулюючись з дитиною чи приїхавши вперше у наше місто. Таким чином кожен зможе для себе по-новому відкрити події на Майдані, по-новому трактувати місію загиблих Героїв. Бо концепція мосту у цьому просторі – це цілком новий погляд на Небесну сотню. Сподіваємось, що все вдасться втілити. Важливі наступні стадії, які стосуватимуться вже безпосередньо реалізації проекту.
Юліан Чаплінський, головний архітектор Львова:
– Якщо професійне журі з великою перевагою проголосувало за проект-переможець, то, вочевидь, це достойна робота. Це смілива річ. Якщо говорити про його реалізацію, то не скажу, що проект надто складний, але він і не надто простий. Львівський простір Небесної cотні – це однозначно перемога сучасного мистецтва над ретроградністю. Тому я дуже вітаю цей проект. Перемогла молода команда – жваві і креативні люди – які, до слова, вже брали участь у конкурсах, у тому числі і в Америці. Автори, як на мене, розробили дуже достойну річ. Це буде пілотним проектом у їхній кар’єрі. Хоча були ще інші гідні роботи. Втім переможці отримали 18 балів, а друге місце – 10 балів. Тому фаворит очевидний. Такі конкурси дають змогу відкривати нові імена, щоби не було звинувачень у кулуарних домовленостях тощо. Стосовно реалізації проекту. Наразі ситуація складна, бо нам не оминути бюрократичної тяганини. Зараз працюватимемо над детальним планом території. Крім того, є окремі проекти по реновації парку “Губернаторські вали” – є пропозиції від спілки архітекторів, є спортмайданчики, а також доручення міського голови Львова щодо теоретичної можливості розташування канатної дороги у межах цієї території. Перед нами стоїть завдання: зв’язати це все у єдиний грамотний генплан. Також треба не забути про місце для паркування туристичних автобусів. Якщо попрацюємо над генпланом, то лише тоді зможемо видавати містобудівні умови на землекористувача, який вже реалізовуватиме все напрацьоване. Після генплану будемо проводити ще деякі дослідження. І вже коли напрацюють стадію проекту, то зможемо орієнтовно порахувати кошторис. Гроші виділятиме місто. Думаю, що простір пам’яті Героїв Небесної сотні орієнтовно реалізують у 2018-ому.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7558 / 4.49MB / SQL:{query_count}