Вугілля ціною в життя

“Пошта” довідалась про ймовірні причини трагедії на шахті “Степова”, а також про умови праці, стан обладнання та дотримання техніки безпеки на вугільних підприємствах Львівщини

Львівщину цього тижня сколихнула жахлива трагедія – у четвер, 2 березня, о 12.46 у Глухові на Львівщині на шахті №10 “Степова” стався спалах метану. Серед загиблих – вісім гірників: наймолодшому з них 19 років, найстаршому – 42. Рідні залишились без батьків, братів, синів...  
Зараз зі всіх кутків говорять про трагедію, про можливі причини біди. Центральна, обласна і міська влади вже тепер – після чергової аварії на шахті України (бо таких було чимало, знаємо), нарешті заговорили про конкретні фінанси, які будуть виділені на модернізацію вугільних підприємств. Знову ж таки: у нашій державі завжди мусить статись біда, аби нарешті почухали голову і взялись до справи. Адже вугільна галузь роками занепадала: шахтарі щодня опускались під землю, ризикуючи життям, бо банально – обладнання застаріле, ще радянське, належних умов гірникам не забезпечують, а про техніку безпеки говорять лише тоді, коли проходить перевірка на об’єктах. Ось такі реалії шахт були  і на Львівщині. Безумовно, це і стало причиною аварії на шахті “Степовій”. Попередня причина спалаху метану – не спрацювали датчики, які мали би повідомити про перенасичення газу.
“З-поміж різних причин може бути іскра, полум’я і при порушенні системи венталяції не спрацювали контролюючі пристрої. Робота по розслідуванню триває”, – зазначив 3 березня у своєму Facebook голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.
З-поміж різних причин може бути іскра, полум’я і при порушенні системи венталяції не спрацювали пристрої контролю
А от шахтарі кажуть, що трагедія сталася через старе обладнання, якому вже десятки років. Вони стверджують, що на зарплати кошти виділялися, а от за станом техніки ніхто не стежив… Зараз на шахті “Степова” робота зупинена. Там працює спеціальна комісія, що з’ясовує причини спалаху метану та проводить дегазацію. 
Також цього тижня стало відомо, що вугілля з шахти “Степова”, де стався вибух і обвал породи, було важливе на тлі блокади Донбасу, оскільки його використовували на ТЕЦ “Західенерго” замість антрациту.
 “Це газове вугілля, воно використовувалося на теплових електростанціях “Західенерго”. Воно надзвичайно дефіцитне. В результаті блокади економили антрацит на складах ТЕЦ і палили газове вугілля”, – сказав Михайло Волинець.

фото: Громадське Червогоградське, Червоноград щоденно(5)

Згадали про гірників… після біди

Президент України Петро Порошенко оголосив 3 березня Всеукраїнською жалобою за загиблими гірниками. Крім того, глава держави доручив Кабінету міністрів провести перевірку всіх вугледобувних підприємств щодо забезпечення засобами і дотримання норм безпеки виробництва.
“Це той випадок, коли треба не тільки розібратися, що тут сталося, а й зрозуміти по інших шахтах країни, що там відбувається з безпекою – як індивідуальною, так і колективною. Це пріоритет №1. Тому ми прийняли наступне рішення – 3 березня утворити Державну комісії на рівні Кабінету міністрів”, – підкреслив прем’єр-міністр Володимир Гройсман, перебуваючи на Львівщині у день трагедії.
Перевірки на шахті хоч і проводили, але на багато проблем або закривали очі, або ці проблеми “косметично” усували до приходу перевірки
“Це наша трагедія, що внаслідок багаторічного недофінансування багатьох важливих сфер життя сьогодні гинуть і страждають люди. Роками і десятиріччями не вкладались належні кошти ані в шахти, ані в дороги, ані в лікарні, ані в об’єкти інфраструктури, ані в соціальну сферу. Але найгірше те, що керівники підприємств і галузей почували себе дуже непогано, але економили на людях: на їх зарплатах, на засобах захисту, на безпеці праці. Як виявилось, потреби забезпечення засобами захисту у вугільній промисловості фінансуються на рівні 15-20%! Мова йде про декілька десятків мільйонів гривень в рік додатково, і я вчора сказав, що особисто обіцяю, що ми це питання вирішимо”, – повідомив Володимир Гройсман.
Сім’ям загиблих гірників на шахті №10 “Степова” виплатять допомогу у розмірі близько 600-700 тисяч гривень. Крім того, 200 млн гривень буде виділено на індивідуальні засоби захисту для гірників, повідомив Глава Уряду.

“Друга позиція – сьогодні про це говорили представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості – сьогодні не вистачає засобів захисту для шахтарів у шахтах. На засоби нам потрібно 200 млн грн. Я взяв на  себе зобов’язання – я його виконаю – 200 млн грн додатково шахтарі отримають для того, щоб отримати індивідуальні засоби захисту. Нічого не має дорожчого, ніж життя і здоров’я шахтарів, які й так працюють у надзвичайно складних умовах”, – підкреслив Володимир Гройсман.
У 2017 році виділено 1,8 млрд грн на модернізацію і фінансування шахт, нагадав прем’єр-міністр.
3 березня усі 20 гірників, постраждалих внаслідок вибуху метану на шахті “Степова”, госпіталізовані до опікового відділення 8-ї клінічної лікарні Львова, про що повідомила в.о. директора департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірина Микичак. Постраждалі шахтарі забезпечені належним лікуванням та інтенсивною терапією. Серед ушкоджень – опіки шкіри та верхніх дихальних шляхів, які є найбільш складними. За словами Ірини Микичак, на даний час триває медичне обстеження пацієнтів, загрози їх життю немає.

Звільнився із “Степової”, бо не витримав…

Впродовж двох днів “Пошта” намагалась порозмовляти із шахтарями шахт Львівщини. Чимало чоловіків просто відмовлялись коментувати свою роботу на шахтах області, бо банально – бояться, що “керівництво довідається”. А ті, хто погодились все ж таки розказати “Пошті” про умови праці на вугільних підприємствах, про дотримання техніки безпеки шахтарями, про стан устаткування, категорично відмовились називати свої імена, прізвища, а дехто навіть просив не вказувати, про яку шахту йдеться. Отак подумати – тоталітарний режим маємо в незалежній Україні. Думаємо, керівництву вугільних підприємств є про що задуматись.
Відтак, один із з колишніх працівників шахти “Степова”, дільниці №2 (саме тої на якій трапилась аварія 2 березня), розповів “Пошті”, що звільнився із роботи якраз тому, що не витримав нелюдські умови праці та постійну небезпеку для життя. 
Шахтарі “Степової” взимку працювали у футболках і стікали сьомим потом через брак кисню і загазованість
“Чіткої техніки безпеки не було. Обладнання старе – ще з радянських часів. 
Найнебезпечніше проходка тунелів і  “добич” – там де й стався вибух і де завжди було багато газу і вугільного пилу. Перевірки на шахті хоч і проводили, але на багато проблем або закривали очі, або ці проблеми “косметично” усували до приходу перевірки”, – пояснив шахтар, який працював 10-ій шахті.  
З його слів, реконструкції потребують майже всі гірничі виробки, бо велика їх частина в аварійному стані: “Всі датчики працюють тільки тоді, коли іде інспектор. Як тільки він проходить, все знімається. Думаю, на цій шахті завжди буде небезпека, поки  не відкачають весь метан”. 
А от аварію, яка трапилась на шахті 2 березня, колишній її працівник прокоментував так. 
“У цій гірничій виробці( штреку 119), де стався вибух, завжди було погане провітрювання. Люди навіть взимку працювали у футболках і стікали сьомим потом через брак кисню і загазованість.  А враховуючи те, що люди в працювали у футболках, в них і більше обгоряла шкіра, бо належного захисту не було. От вам і техніка безпеки, і “належні” умови чи то краще “не умови” праці”, – наголошує співрозмовник. 

За день до аварії вже був витік газу?

Ще один шахтар, з яким таки вдалось порозмовляти “Пошті” сумно констатує: з радянських часів на шахтах нічого не змінилось. 
“Та у часи СРСР хоч працювалось краще, бо виділяли додаткові кошти на охорону праці, на підтримку у належному стані обладнання. А тепер що?! Вже березень, а ми ще не бачили зарплати за січень. Кажуть, що “рахунки заблоковані”. Досить того, що працюємо у небезпечних умовах, то ще й заробленої копійки не можемо дочекатись. Чому копійки? Бо за ту роботу, яку ми робимо, не можна платити так мало. Ще до курсу це було гроші, а тепер, -бідкається шахтар. – Тепер про людей мало дбають на шахтах. Загнали – і працюйте. А чоловіки місцеві і дуже вибору не мають, бо Червоноград – шахтарське місто. Але зараз також багато втікають за кордон. Багато людей звільняються із шахти”.
Всі датчики працюють тільки тоді, коли іде інспектор, а як тільки він проходить, все знімається
Інший шахтар, який мешкає у Червонограді, каже, що відсутність заробітної плати також впливає і на психологічний стан працівників шахти.
“Несвоєчасна виплата грошей шахтарям також може стати причиною того, що вони не дотримуються техніки безпеки. Мовляв, а за що я працюю, чому я маю про це піклуватись тощо. У середньому шахтар заробляє  8000-9000 грн, а деякі працівники і 6000 грн. Це дуже мало для такої чорної роботи”, – каже шахтар. 
Співрозмовник, як і його колеги, повідомляє, що обладнання на вугільних підприємствах області – застаріле. 
“Але люди працюють на цьому. Нарікати на директора – не правильно, як на мене. Бо всі знають, що нема фінансування “зверху”, то що від керівництва хотіти?! А якщо обладнання старе, то воно вже є небезпечні. Бо старі прилади будуть показувати хибний рівень того ж метану. Ризик завжди під час роботи на шахті, бо це шахта, але, як на мене, держава мала б зводити цей ризик до мінімуму, щоби люди не гинули, – наголошує шахтар. – Мої друзі, які працюють на “Степовій”, завжди нарікали на своє керівництво. Ця шахта славиться просто поганим ставленням до робочих. Людей заганяють у небезпечні умови, якщо хтось відмовлявся працювати, то кажуть: “Звільняйся! І на тому все!”. 
З його слів, також “Степова” – складна шахта: “там завжди багато води, насоси не встигають її викачувати, обладнання не витримує того об’єму роботи”. “Хлопці говорили, що за день до трагедії вони припиняли роботу через витік газу. Можу припустити, керівництво змусило їх у день аварії спуститись у шахту, а шахтарі просто не мали вибору”, – резюмує у розмові з “Поштою” шахтар.


Аварії на шахтах України:
4000 за 25 років незалежності

За інформацією незалежного експертного Центру рятувальників у США, в незалежній Україні відбулося близько тисячі підземних пожеж і понад 60 вибухів, а загинуло близько чотирьох тисяч гірників. За даними Держнаглядохоронпраці, видобуток вугілля на шахтах проводиться за вкрай важких гірничо-геологічних і температурних умов, за яких не працюють у жодній країні світу. Середня глибина розробки вугілля вже досягла 900 м. Тим часом, за останні 25 років реконструйовано лише вісім шахт.
Загалом в Україні налічується близько 150 шахт, з яких 75% належать до 1-ї категорії з підвищеною небезпекою вибуху метану, а решта – до небезпечних за вибухами вугільного пилу.

9 червня 1992 року. Шахта “Суходільська-Східна” (63 загиблих)
На шахті стався вибух метану й загинуло 63 людини, ще 37 отримали поранення. Ця шахта вважається однією з найнебезпечніших у донецькому вугільному басейні, інформує tsn.ua.

На підприємстві “Краснодонвугілля” стався вибух пило-повітряної суміші, займання почалося від іскріння у високовольтному кабелі. 

4 квітня 1998 року Шах­та Скочинського (63 загиблих)
Саме ця шахта вважається другою за кількістю жертв та є однією з найглибших вугільних шахт світу.

На підприємстві “Донвугілля” (м. Донецьк) стався вибух метано-повітряної суміші й обвал породи. Займання метану почалося у вугільному бункері від іскріння в коробці вводів електродвигуна стрічкового конвеєра та призвело до вибуху вугільного пилу, що поширився по виробках виїмкових дільниць двох рядів. Загинули 63 гірники та 51 людина зазнала поранень.
Тоді було звільнено майже весь керівний склад підприємства: директора шахти, головного інженера, головного енергетика, заступника директора з ОП та двох начальників ділянок.

24 травня 1999 року. Шахта імені Засядька (50 загиблих)
За кількістю жертв серед гірників найбільш небезпечною вугільною шахтою в Україні й досі є шахта імені Засядька, що у Донецьку. Того дня загинуло 50 гірників, ще 49 постраждали. У Донецьку стався вибух метану в результаті закорочення в двигуні електровоза. 

11 березня 2000 року. Шахта ім. Баракова (80 загиблих)
Це була єдина аварія на цій шахті, проте масштабна. 80 шахтарів загинули, семеро постраждали. Причиною стали численні порушення техніки безпеки. Варто зазначити, що за місяць до катастрофи держкомісія виявила понад 2 тисячі порушень у роботі шахти, проте її так і не закрили.
За допущену аварію було звільнено все керівництво та відкрито кримінальне провадження щодо головного інженера, головного механіка і начальника конвеєрного транспорту. У результаті начальник ділянки і головний механік були засуджені на 5 років, головний інженер на 3,5 року, гірничий майстер отримав 4 роки умовно, а директор шахти 5 років умовно.

19 серпня 2001 року. Шахта імені Засядька (55 загиблих)
Через вибух метано-повітряної суміші загинули 55 шахтарів та 33 постраждали. 

7 липня 2002 року. Шахта “Україна” (35 загиблих)
Шахта “Україна” вважається однією з найбільш небезпечних у країні. У 2002 році на ній виникла пожежа і гірників накрило димом. Спеціальні дихальні апарати не допомогли, 35 гірників загинули, 29 отримали поранення. Це найбільша пожежа в шахті, яка не була викликана метаном і не призвела до вибухів.

20 липня 2004 року. Шахта “Краснолиманська” (37 загиблих)
Краснолиманська шахта забрала життя 37 гірників через вибух копального газу. Саме це підприємство визнавалося одним із найбільш успішних та з найбільшим вугільним виробітком в Україні. 

1-2 грудня 2007 року. Шахта імені Засядька (106 загиблих)
Найбільша аварія сталася на початку грудня 2007 року, коли в одному з пластів вибухнула повітряно-метанова суміш. Тоді загинув одразу 101 гірник. Наступного місяця там само загинуло ще 6 рятувальників. До цього, ще під час двох аварій гинуло по 50-55 шахтарів одразу. Незважаючи на смертельну статистику, її не збираються закривати.

29 липня 2011 року. Шахта “Суходільська-Східна” (28 загиблих)
На підприємстві “Краснодонвугілля” у місті Суходільськ стався вибух метано-повітряної суміші з подальшим вибухом пилоповітряної суміші. Внаслідок потужного вибуху загинуло 28 гірників.

4 березня 2015 року. Шахта імені Засядька (34 загиблих)
Внаслідок вибуху метану загинули 34 людини. Через вибух частина важливих шляхів шахти Засядька обвалилася. Під землею на глибині 1200 метрів перебували 50 людей. Було пошкоджено дві прохідні ділянки і одну ділянку для видобутку вугілля.

Ігор Корнат, депутат Червоноградської міської ради, мешканець Червонограду:
– Звичайно, висновок по аварії, що сталась на 10 шахті, надасть відповідна спеціалізована комісія, яка здійснює зараз перевірку. Якщо говорити загалом, то ситуація на вугільних підприємствах Львівщини – це наслідок недбалого відношення до цієї галузі з боку центральних органів влади впродовж всього періоду незалежності. Постійно вугільна галузь фінансувалась недостатньо, що супроводжувалось періодичними страйками шахтарів із вимогою виплатити заробітну плату. У період Януковича зарплату затримували по півроку. Станом на сьогодні ситуація з виплатою заробітних плат дещо покращилась, проте, враховуючи рівень інфляції, говорити про те, що ця зарплатня є престижною, не варто. Також впродовж років відбувалось цілеспрямоване знищення вугільної галузі. Коли говорять, що ця галузь – збиткова, то треба розуміти причини. Вугільна галузь розбудовувалась як замкнутий цикл, який включав у себе видобуток вугілля (на шахтах) – збагачення (на центральній збагачувальній фабриці) – збут та виробництво електроенергії (на ДП “Західенерго”). Лише цей цілісній комплекс міг забезпечити покриття собівартості видобутку вугілля та зробити процес рентабельним. Коли була продана збагачувальна фабрика, а ДП “Західенерго”, у яке входили три теплові електростанції – Бурштинська, Добротвірська і Ладижинська – були приватизовані компанією “Детек” Рената Ахметова, комплексний цикл розірвався, що завдало нищівного удару по вугільній галузі. Звичайно, ці всі процеси вирішувались “нагорі”. Розглядаючи бюджет України 2017 року, можна чітко побачити, що грошей на модернізацію вугільної галузі передбачено лише частково. Враховуючи те, що до сьогодні на закупівлю устаткування та покращення умов праці шахтарів грошей практично не виділялось, очевидно, що треба розуміти: їм доводиться працювати у надзвичайно складних умовах. Та на сьогоднішній день уже і не за високу зарплатню. Коли не вистачає належного обладнання, інколи навіть найнеобхіднішого, включаючи дерево та засоби кріплення, це призводить до того, що умови праці стають небезпечними, а шахтарям доводиться щодня ризикувати своїм життям.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7843 / 4.55MB / SQL:{query_count}