Зберегти сім’ю після війни

У Львові триває реєстрація на психологічну програму підготовки родини до повернення їх чоловіків та синів із Донбасу. Під час тренінгів їх рідним дадуть пораду як знайти підхід до бійця, прийняти його нові погляди та повернути гармонію у стосунки

фото: blitz.if.ua
“Після АТО родини в мене вже немає!”, – зізнався якось у розмові з “Поштою” учасник  бойових дій. Не зрозуміли, не почули, не знайшли потрібних слів, розбіглися у поглядах або ж, може, є ще якась причина, яка з приходом війни забрала у вояки не лише землю під ногами, спокійний сон, здоров’я, а й… сім’ю, родину. І скільки таких розбитих сімей після трьох років бойових дій на сході країни – не дорахуватись, мабуть! 
Повертаючись із фронту, за бійцями ходить війна: їм важко адаптуватись до мирного життя, буває, що вони не справляються із власними емоціями, стають агресивними чи замкнутими. Дружини не впізнають своїх чоловіків, матері – синів, діти – батьків. Рідні бояться зайвим словом зачепити вояку, певні теми стають табу. У той же час бійці чекають підтримки від рідних, поради, влучного слова, бо ж саме сім’я –  найрідніші та найдорожчі їм люди – можуть допомогти їм забути пережите пекло. 
Треба проявити неабияке терпіння, щоби не нашкодити психологічному стану бійця
Відтак, при Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій вже наступного тижня, 9 лютого, запрацює унікальна програма для родин учасників АТО – “Сім’я, яка чекає”. Проект, власне, спрямований на те, щоби навчити дружин, батьків та дітей учасників АТО тому, як змінюється людина на війні, як спілкуватися з тим, хто отримав травми на фронті. Зрештою, як знайти порозуміння у родині та допомогти демобілізованому воїну адаптуватися до мирного життя – адже для них так важливо відчути, що їх розуміють і підтримують. 
У лютому для сімей учасників АТО проведуть три таких тренінги. Для участі в проекті набирається одна група. Набір на лютневу сесію тренінгів триватиме до 8 лютого. Перша зустріч – 9 лютого о 15.00 год. Заняття триватимуть раз на тиждень протягом лютого. Участь у навчаннях є БЕЗКОШТОВНОЮ. Реєстрація за посиланням: https://docs.google.com/… /1FAIp QLSeW6Bw OOmyC0LLew…/viewform… 
Заняття проводитимуть психолог Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, психотерапевти Центру психічного здоров’я при Шпиталі ім. Митрополита А. Шептицького, психотерапевти Центру психічного здоров’я та травматерапії “Простір надії” при Католицькому університеті. “Через війну та розлуку Ваші стосунки можуть зазнати змін. З’явились  різні цінності, потреби та зацікавлення. Ви навчились жити один без одного і є відчуття, що стали різними і навіть чужими, бо більше не ділитесь переживаннями. У стосунках є багато втоми та виснаження. Проект “Сім’я, яка чекає” не вирішить Ваших проблем  самостійно, але дасть багато розуміння, ресурсу та прийняття для розвитку Ваших стосунків і поверне гармонію у сім’ї”, – зазначила у розмові з “Поштою” Юлія Кунта, психолог Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій, тренер проекту “Сім’я, яка чекає”.

фото: Волонтерський фотопроект “Якби не війна”

Заново вчитись спілкуватись

Юлія Кунта розповіла “Пошті”, що ідею провести такі навчання підказали власне самі вояки та їх родичі. 
“Щодня до Центру приходять учасники АТО та члени їх сімей. Тут вони заповнюють анкету, і вже аналізуючи ці анкети, бачимо, які проблеми у них виникають після приїзду зі сходу. Часом вони зізнаються, що тут, у тилу, їм важко знайти спільну мову із родичами, важко адаптуватись тощо. А оскільки працівниками Центру є безпосередньо учасники АТО, то вони спілкуються з рівними собі, діляться тим, що болить. Також організовуємо такі фокус-групи, під час яких опитуємо, з чим найчастіше учасники АТО стикаються, де виникають якісь непорозуміння, де потрібна допомога спеціалістів. І дуже часто чуємо від хлопців, що труднощі починаються вже у сім’ї. Бо коли чоловік  у зоні АТО, то і дружина перебуває на такій своєрідній війні – вона починає виконувати ті завдання, які раніше не виконувала”, – каже Юлія Кунта.
З її слів, коли ж сім’я воз’єднується, то стає зрозуміло: вони стали на якусь дещицю чужими, змінились світогляди. 
Проект спрямований на те, щоби акцентувати увагу на тому, що їх об’єднало, а не на тому, що розділило
“Тепер їм треба заново вчитись спілкуватись, заново будувати відносини. Відтак ми вирішили, окрім індивідуальної роботи, яку проводимо з ними, ще й організовувати такі от групові тренінги. Тим паче, що спілкування базуватиметься на принципі “рівний рівному”, та й зрештою це такий психоедукаційний проект, де ми багато даємо інформації про те, що відбувається, що таке травма війни та як вона впливає на учасника бойових дій. І що важливо для хлопців в процесі адаптації”, – пояснює психолог.
Юлія Кунта каже, що вже є сім’ї, які зголосились взяти участь у проекті – зокрема, це дружини учасників АТО. “Пілотний проект запустили ще у  грудні. Ті, хто пройшли тоді навчання і стали нашими експертами: розповідали, що було корисного, що ефективного. Зараз триває реєстрація на лютневий проект – до 8-го лютого усі охочі можуть заповнити спеціальну форму. Але реєстрація на наступні місяці продовжуватиметься і надалі, адже такі тренінги ми плануємо проводити щомісяця впродовж року”, – повідомила психолог Центру допомоги учасникам бойових дій. 

Про що говоритимуть на тренінгу

Перша зустріч у рамках проекту буде присвячена темі особистих ресурсів, говорить психолог. 
“Теми першого тренінгу “Внутрішній ресурс. Техніки зцілення”, “Майндфулнес” (це древня буддистсь­ка практика, що полягає у збільшенні поінформованості, ясності та прийнятті нашого сьогоднішнього сприйняття реальностіред. “Пошта”). Ці навчання передбачені для дружин бійців. Коли чоловік поїхав на передову, дружина постійно переживає за нього, вона ще й мусить сама собі давати раду, а  це ж також непросто – тому вона в постійній напрузі. Тому перше заняття розпочинаємо із особистого ресурсу, з пошуку цього ресурсу і даємо багато технік на самореалізацію, на самовідновлення – щоб жінка могла набутими знаннями ділитись із дітьми, переказувати їх чоловікові”, – зауважила Юлія Кунта. 
Тема наступного заняття – “Вплив психотравмуючих подій. Умови успішної адаптації. ПТСР”. Фахівці розповідатимуть про травми війни, про пережите учасником АТО на передовій. 
“Наголошуватимемо на тому, як краще воякові допомогти вбутись, що говорити, що ні, як підтримувати. Також розповідатимемо про посттравматичний стресовий розлад і які є умови попередження такого стану, від чого від може виникати, а що навпаки його випередить”, – каже “Пошті” психолог. Підсумкова зустріч стосуватиметься налагодження сімейних стосунків – її тема “Коли у сім’ю приходить війна. Розвиток гармонійних стосунків у сім’ї”.  Зокрема говоритимуть про те, як по-новому вчитись приймати один одного вже з іншим досвідом, що допомагає в цьому і яка роль сім’ї у процесі адаптації.

фото: mayak.org.ua

Рідні стіни таки лікують

Принагідно “Пошта” поспілкувалась із львів’янкою Даною, мамою сина, який боронить наш із вами сон далеко на сході, на передовій. Як і напевно будь-яка мама, пані Дана переживає за психологічний стан Дмитра (так звуть хлопця), якому тільки недавно виповнилось 20 років. До слова, пішов він на фронт добровольцем ще у липні 2015-го. 
Дана погодилась розповісти, як сім’я намагається підтримувати сина, коли він приїжджає зі сходу – зокрема, як ігнорують тему війни та як створюють всі умови, аби Дмитро бодай трохи абстрагувався від побаченого та пережитого.  
“Мій син в АТО вже більше ніж півтора року. На перших порах, коли він приїжджав додому, ще була ця ейфорія такого захоплення дитиною, його патріотизмом, відважністю та мужністю. Тоді син був доволі спокійний, бо ще не бачив смерті бойових побратимів. Найбільше його сколихнула смерть командира – він загинув фактично на руках у свого загону. Це був переломний момент у психіці Дмитра. Після цього він страшенно змінився. Ще будучи на сході, записався до психолога, бо казав, що потребує допомоги, – каже співрозмовниця. –  Якщо раніше, коли він приїжджав додому, ми могли у нього щось розпитувати, то тепер – чекаємо того моменту, коли син сам почне говорити про АТО. Дуже багато тем просто не починаємо. Завжди десь відчуваємо його настрій і намагаємось під нього підлаштуватись, створити для нього “тепличні” умови бодай удома, щоб він на трохи забув те пекло. Ходжу за ним, питаю, що такого смачненького приготувати. А тоді готую те, що він найбільше любить – ніби дрібничка, але це важливо. Шукаємо для нього квитки на концерт, на позитивні вистави. У гори їздить – з дитинства їх страшенно любить. Тож повертався на передову він вже зовсім іншим  – все-таки рідні стіни лікують”.
До війни я не мала такого контакту із сином, як тепер
Пані Дана каже, що намагається також зайвого разу не турбувати сина. 
“Він ліг спати, а я прийду, сяду біля нього тихенько й починаємо говорити. Отак слово за слово і щось інколи розповідає. Він змінився – так. Але, мені здається, що до війни не мала з ним такого контакту, як тепер”, – розповіла Дана. 
У свою чергу психолог Юлія Кунта наголошує, що треба проявити неабияке терпіння, щоби не нашкодити психологічному стану бійця.
“Потрібно зрозуміти, що після повернення додому бійцям потрібен час, щоби призвичаїтись до нових реалій. Звичайно, якщо до передової стосунки були не надто гармонійними, незлагодженими, то після АТО – конфліктів тільки побільшає. Втім, ті хто активно спілкувались, ділились переживаннями, підтримували один одного, коли в їх життя прийшла війна, зможуть подолати проблеми. Але для того їм необхідно поговорити і прийти до спільної думки: їм потрібна допомога спеціалістів, – наголосила психолог Юлія Кунта. – Війна принесла їм новий досвід – різний досвід. Чоловік, перебуваючи в зоні АТО, мав завдання обороняти країну, вберегти себе і своїх побратимів, а дружина мала місію зберегти сім’ю. Все це привнесло у їх стосунки чималу напругу, і далеко не кожен може цю напругу перетворити в ресурс – перевести стосунки на інший рівень. Проект власне спрямований на те, щоби акцентувати увагу на тому, що їх об’єднало, а не на тому, що розділило”.  
Детальніша інформація за телефоном: (032) 254-61-16, (032) 297-57-15, 067 962 83 25, 063 434 65 46, 050 788 72 38. Електронна пошта: centr_ubd@city-adm.lviv.ua, centr.ubd@gmail.com. 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7824 / 4.47MB / SQL:{query_count}