Подати руку помочі

“Пошта” довідалась, куди варто найперше звертатися по допомогу, якщо вам або вашим близьким поставили страшний діагноз, а грошей на дороге лікування нема

“Зі мною таке ніколи не трапиться!” – так, що не кажіть, думає більшість, коли мова ведеться про нещастя чи важкі недуги. Втім, ніхто від цього не застрахований, як то кажуть, і  коли біда приходить, у паніці не знаємо в які двері стукати, де шукати підтримки – моральної та, звісно ж, фінансової. Коли людина дізнається про діагноз – свій, своєї дитини, близьких, друзів – одне з перших питань, що виникає: “Звідки ж взяти таку космічну суму на лікування?”. Адже сучасне лікування, а ще й якісне, коштує ой як дорого – і треба визнати, що більшість наших людей таких грошей не мають, а то й протягом життя їх у руках не тримали. Тож нічого не залишається, як одразу кинутись до родичів/знайомих просити допомоги, продавати останні коштовні речі, позичати на невизначений термін у чужих людей кругленькі суми, складаючи копійку до копійки. У дію вступає жорстока реальність: є гроші – є життя, нема грошей – нема… життя. 
Проблема із державним фінансуванням хворих доволі велика і сьогодні неабияку роль відіграють благодійні фонди, які рятують не одне життя
Та що робити, якщо всі свої заощадження уже закінчились, родичі та друзі вже також помогли всім чим тільки могли і не могли, а потрібну суму на лікування так і не зібрали?! Однозначно не звертатись у шахрайські контори, які пропонують “швидкі кредити на будь-які потреби без довідки про доходи” – такі зараз на кожному кроці. Натомість мобілізувати свої сили, зібратись думками, і звернутись у благодійні організації, які навіть непосильні, на перший погляд, суми збирали, або ж написати про проблему у соцмережах. І спільними зусиллями змусити хворобу відступити. 

Фонди відмовили, бо сума маленька

Останні кілька років прохання про допомогу можна почути і їдучи у громадському транспорті. Можна довго дискутувати про те, чи це, бува, не шахраї, що на чужій біді кишені наповнюють. Втім серед усіх них певно є ті, кому справді  потрібні гроші на лікування і просити в автобусах – це не що інше як крик душі… 
“16 тисяч гривень. 
16 тисяч гривень мама збирає по маршрутках, поки її немовля в лікарні бореться за життя. Не обіймає свою дівчинку. Не годує грудьми. Не може підтримати донечку, якій потрібна операція на серце. Це не космічна сума, які часто збирають фонди, коли діткам потрібні операції за кордоном. Це лише 16 тисяч гривень на операцію тут, в Україні. 
Я не знала що їй порадити. Фонди відмовили, бо сума надто маленька. Вона звернулася до церков і збирає сама. Я кинула в пакет мізерну суму. І картаю себе, що не взяла реквізитів, не зробила копій документів і не запропонувала вам теж її підтримати. Коли в мене просять коштів – я завжди стараюся дати людям інформацію. Адже це цінніше. Але це час. Багато всього забудеться. Не завжди є інтернет, щоб знайти телефон у той чи інший фонд. І в мене виникла ідея. Давайте створимо корисний буклет, який кожен з нас зможе носити в гаманці та, при потребі, дати тим, хто просить допомоги. Або завантажити собі на телефон і ділитися контактами. Там можна помістити таку інформацію: контакти фондів і чим вони займаються,  благодійні сайти (до прикладу біржа благодійності), загальноредакційні контакти в медіа, інформацію, на яке лікування дітки мають право безкоштовно і що робити, якщо в такому лікуванні відмовляють, контакти церков, або прописати варіанти співпраці, інформацію, як отримати адресну допомогу від депутатів, що передбачено їх бюджетами”, – написала на своїй Facebook-сторінці львів’янка, медіа-менеджер Світлана Блінова. 
“Наш діалог тривав не більше хвилини у львівській маршрутці. Я встигла переглянути документи. З’ясувала, що ця жінка не з Львівської області. Можу сказати, що з вигляду вона не була схожою на шахрайку… Та й загалом мета мого посту не просто зосередитись саме на цій ситуації, а привернути увагу до проблематики, адже, на мою думку, і справді було б добре випустити такий от інформаційний буклет і допомогти тим, хто цього потребує”, – зазначила вже у розмові з “Поштою” Світлана Блінова. 

Надія від “Крил надії” 

Благодійний фонд “Крила надії” уже не один рік допомагає важкохворим і дітям, і дорослим із області. Директор фонду Наталія Ліпська каже “Пошті”, що у їхньому фонді завше готові допомогти – якщо не грошима, то конкретними порадами.  
“Якщо говорити саме про наш фонд, ми практично не відмовляємо у допомозі. Допомога буває різна. Ми працюємо з онкохворими дітьми. Дітьми, що перебувають у геть критичному стані. У цьому плані допомагаємо їм, допоки вони ще студенти. Бувають окремі випадки, коли неможливо купити певних ліків тут офіційно, але їх привозять з-за кордону, тоді купляємо ці ліки за готівку. Це поодинокі випадки, але буває. 
Ми звернулись у “Крила надії”, там нам видали запломбовані скриньки для збору коштів на вулицях Львова. І скажу, що це був найефективніший спосіб
Щодо трансплантації органів фінансово допомагаємо лише дітям, але консультуємо усіх пацієнтів. Працюємо і з пораненими бійцями. Якщо є вояки, які мають гепатит С, В, тоді допомагаємо їм із обстеженнями, але це має бути підтверджений діагноз”, – пояснює Наталія Ліпська.
Зі слів співрозмовниці, у благодійній організацій є певні принципові позиції, коли фонд не допомагає і відмовляє тій чи іншій особі.
“Ми не даємо коштів на хабарі лікарям. Є безліч лікарів, які лікують дітей без жодних фінансових вливань і без “дякую”. По-друге, не даємо кошти на нетрадиційні методи лікування. Бо за 12 років я не знаю жодного випадку, коли нетрадиційним методом вилікували дитину. Ті, хто зверталися до так званих цілителів, на жаль, усі померли. Третій випадок, коли ми відмовляємо у допомозі – це якщо батьки необґрунтовано хочуть лікувати дитину за кордоном. Є ситуації, коли насправді не можна з тих чи інших причин прооперувати в Україні, але орієнтовно 60% тих зборів, які ми бачимо на лікування закордоном є необґрунтованим. Тобто – це бажання батьків, – каже Наталія Ліпська. – Дитині не потрібні просто гроші. Хворій дитині потрібні ліки, їжа, оплата за обстеження тощо. Часто працюємо на випередження. Ми не можемо взяти опіку над усіма хворими дітьми у Львівської області. Проте, у тих випадках, де не в змозі допомогти фінансово, ми готові проконсультувати батьків: до яких лікарів звертатись чи де дешевше купити ліки”. 
Якось із одним батьком прийшли до підприємця, який витягнув 80 тис. грн і простягнув йому
А взагалі вона вважає, що 99% тих, хто збирає кошти на лікування у маршрутках – шахраї, які забирають собі кошти у кишеню! 
“Із особистого досвіду скажу, що мені дуже важко уявити, коли мама залишає хвору дитину в лікарні і їздить по маршрутках збирати кошти. Адже в будь-який момент вона може знадобитись дитині чи медикам”, – веде далі Наталія Ліпська.  
З її слів, перш ніж звертатись по допомогу у фонд потрібно принести діагноз дитини, вік дитини і конкретно сформульовану вашу потребу. Усю інформацію, яку отримують у фонді одразу перевіряють і просять нічого не вигадувати. 

Алгоритм дій

Якщо таки, не дай Боже, біда прийшла у ваш дім, у будь-якій ситуації Наталія Ліпська  наголошує – важливо зберігати спокій, щоб зрозуміти, як далі діяти і не розгубитись. 
“Візьміть себе у руки, бо час грає роль. Особливо у випадку критичного діагнозу або реанімації. Плакати будемо потім, коли усе завершиться. По-друге, спокійно поговоріть з лікарями без усіляких вимог. Нині медицина безкоштовна і визнати діагноз потрібно. Якщо бачите, що самотужки не справляєтесь із хворобою близької людини, у Львові є безліч благодійних організацій до яких завжди можна звернутися. Наголошу ще раз: у питаннях   дитячої онкології або пересадки органів чи реанімації, можна звертатись у фонд “Крила надії”, а, до прикладу, у питаннях ДЦП є організація “Джерело”. У допомогу можуть бути і соцмережі. До слова, якщо потрібна кров є ГО “Варта-1” чи група “Донори Львів”, які чимало людей читають/переглядають”, – каже Наталія Ліпська.
99% тих, хто збирає кошти на лікування у маршрутках – шахраї, які забирають собі кошти у кишеню!
Зі слів Дмитра Квіта, головного лікаря Львівської міської дитячої лікарні, проблема із державним фінансуванням хворих доволі велика і сьогодні неабияку роль відіграють благодійні фонди, які рятують не одне життя.  
“Торік на лікування наших пацієнтів з державного бюджету виділяли на один день від 14 до 300 гривень (триста гривень, якщо пацієнт уже у реанімації). Проте у нас добре налагоджений контакт із львівськими благодійними  фондами. До нас часто звертаються задля того, щоб підтвердити діагноз хворого. Зі своєї сторони ми надаємо достовірну інформацію про стан хвороби. Що держава може забезпечити у лікуванні хворого і що потребує наш пацієнт від фонду”, – розповідає “Пошті”Дмитро Квіт. 

Стукати у всі двері і відчинять!

Світлана Блінова розповіла як збирала разом з друзями 20 тис. євро на лікування 20-річному другу. 
“Для початку ми зібрались із друзями, щоб обговорити план дій. Звичайно, кожен пожертвував суму, яку міг. Потім ми вирішили поширити новину у Facebook – але це завдання ми відвели людині, яка знала як це правильно зробити, яку прикріпити картинку, що написати тощо. Ну і звичайно відкрили рахунок у банку. Пізніше ми звернулись у медіа на один із телеканалів. Там відгукнулись і допомогли зібрати частину коштів. Пізніше ми звернулись у Львівську міську раду. Кожному депутату виділено певну суму на адресну допомогу мешканцям. Таким чином нам вдалось зібрати близько 7000 грн – хоч це не так багато, але – також гроші. Можна телефонувати людям, яких ви просто знаєте особисто, які мають бізнес, мають з чого допомогти. Ми так робили і дехто жертвував чималі суми на лікування нашому другу. Ми також робили благодійні вечірки, організовували благодійні аукціони”, – каже Світлана Блінова. 
Обов’язково, з її слів, варто звертатись у благодійні фонди. 
Можна телефонувати людям, які мають бізнес, а також можна організовувати  благодійні вечірки та аукціони
“Ми звернулись у “Крила надії”, там нам видали запломбовані скриньки для збору коштів на вулицях Львова. І скажу, що це був найефективніший спосіб. До речі, перед тим ми подали у міськраді заявку, що ми будемо у певних місцях збирати гроші – щоб поліцію попередити. Потрібну суму назбирали за півтора місяці. Люди більше жертвують на лікування діток, але і нашому 20-річному другу допомагали. Варто просто не здаватись, стукати у всі двері і все вийде”, – зазначила Світлана Блінова. 

В інтернет по допомогу 

Чимало повідомлень про фінансову допомогу щодня з’являються у соцмережі Facebook на сторінці ГО “Варта-1”. Зі слів Ігоря Зінкевича, що очолює ГО “Варта-1” та є депутатом Львівської міськради, їх організація завше готова прийти на допомогу.
“Ми публікуємо на “Варті” повідомлення із реквізитами, і тішить те, що люди зголошуються підтримати фінансово навіть попри те, що самі вже з напівпорожніми гаманцями. Беремось збирати і суми від 50 тис. грн. Але, звісно, для нас важливо, щоб потрібна сума на лікування була підтверджена документально. Буває, що до нас звертаються по допомогу, бо харчів бракує, ліків, одягу – і таку допомогу організовуємо. За час існування “Варти-1” вже маємо навіть таких доброчинців, які раз у місяць телефонують, запитують чим можуть допомогти і ми вже до них скеровуємо тих, кому справді гроші потрібні”, – наголосив Ігор Зінкевич у розмові з “Поштою”.
З його слів, люди подекуди навіть відвикли приймати чиюсь небайдужість до їх біди.
“Якось із одним батьком прийшли до підприємця, який витягнув 80 тис. грн і простягнув йому. Батько, бідолаха, розплакався, і почав запитувати підприємця, як він з ним має розрахуватись пізніше. На що той йому відповів: ніяк. Я його ледь заспокоїв, адже він ще довго мене запитував, чому бізнесмен вирішив допомогти. Я ж пояснював, що у людини є можливість, тому і підтримала фінансово – от і вся правда”, – розповідав торік “Пошті” депутат Львівської міськради, голова ГО “Варта-1”.

Допоможемо Настусі одужати

Чотирирічна Анастасія Ших страждає на складну природжену патологію, артеріо-венозну мальформацію лівої нижньої кінцівки. Це складне захворювання призводить до порушення функції кінцівки, періодичних кровотеч iз ділянок ураженої шкіри, несе безпосередню загрозу втрати ноги та є небезпечним для життя дитини. На даний час лише кілька провідних центрів у світі, зокрема в США, Великобританії та Бельгїї, мають достатній досвід лікування цієї патології в дитячому віці. 
Лікувати дівчинку погодилися у Бельгійській клініці Сент-Люк. У цій клініці дитина вже пройшла всі обстеження. Госпіталізація в клініку призначена на 30 січня 2017. Приблизна вартість лікування 30 000 євро. До 16 січня потрібно оплатити майже половину – 14 500 євро. Сім’я дівчинки просить усіх небайдужих відгукнутись на цю проблему, адже повторні кровотечі вимагають лікувальної допомоги в найкоротші терміни.

Телефон мами дівчинки +380965887239.

Реквізити для перерахунку коштів: 
Приватбанк
5168 7556 3380 1820 
Ших Оксана Михайлівна


Андрій Дворакевич, лікар-хірург операційно-ендоскопічного відділення Львівської обласної дитячої клінічної лікарні “ОХМАТДИТ”, голова благодійного фонду “Я не один”, депутат Львівської міськради
– Зараз і справді чимало людей спекулюють на чужій біді. Колись я навіть бачив свої виписки біля церков, у поїзді чи в маршрутці – з ними збирали гроші на лікування. Мені було дуже ніяково і неприємно, адже це було вже, так би мовити, пост-фактум. Для когось – це засіб для збагачення і такі випадки, на жаль, не поодинокі. Але є випадки, коли люди справді збирають кошти на лікування, і важливо, щоб в цей момент їм повірили оточуючі й захотіли пожертвувати. Мій син також хворів свого часу, і це було недешево, бо його лікували за кордоном. Та й зрештою сума лікування була дуже великою – це сотні тисяч, це багато і для бідних, і для заможних. Це важко… Але на тому спекулюють. І тому важливо, щоб були центри, де можна було б перевірити інформацію про хворого, сконтактуватись із його лікуючим лікарем тощо. Бо ж людина, яка жертвує свої кошти, має право знати, куди вони підуть. У США це більш розвинено, ніж у нас. Там більше фундацій, які допомагають потребуючим – скажімо фонд “Крила надії”. Знаю, що і на телебачення можна звернутись по допомогу. Ну і, звісно, наші благодійні фонди, втім, варто також розуміти, що вони повинні мати певний кредит довіри. До слова, ціль нашої фундації – забезпечити лікування дітей в Україні, щоби не відсилати їх на лікування за кордон
Роман Лобай, голова опікунської ради Львівської обласної дитячої клінічної лікарні “ОХМАТДИТ”
– У Львові є дуже багато благодійних фондів, які готові прийти на допомогу. Втім проблема у тому, наскільки прозорими є ті фонди, які допомагають хворим, штаб волонтерів чи працівників, які забезпечують діяльність організації, зрештою, чим вони керуються – бажанням допомогти чи… заробити. Важливе питання – вигода фонду: скільки фонд відраховує собі від внесків, які дають благодійники? Це впливає на якість роботи. Це визначальні моменти для самого функціонування благодійної організації. Щодо прозорості, то скажу, що здебільшого вони не надто прозорі, тому що невідомі, їх складно моніторити. Також немає контролю за ними на рівні держави. Фактично не можливо проконтролювати до кінця усі фонди, бо гроші благодійники надають, як готівкою, так і перераховують на банківських рахунок. Зв’язок між фондом і особою, яка потребує допомоги теж відбувається по-різному. Та знаю точно, що така співпраця має супроводжуватись пакетом документів. Єдиної координації між усіма фондами не може бути, бо це має бути надзвичайно потужна структура, яка б зорганізувала усі наші фонди. Фонди займаються різними напрямками допомоги по галузях і це перша перепона у об’єднанні. А ще фонди не завжди мають можливості утримувати достатню кількість спеціалістів, щоб забезпечити якісне ведення декількох проектів по збору коштів. В електронному варіанті це набагато простіше. У Львівській облдержадміністрації планували скласти список із доброчесних і не доброчесних фондів. Та наскільки розумію, з цього, на жаль, нічого не вийшло. Щоб скласти такий список потрібно було, як мінімум, рішення суду, що підтвердить шахрайську діяльність фронду. Відповідно і наші правоохоронні органи, напевно, недостатньо займаються так званими благодійними фондами, які обдурюють людей. Знаємо, були певні організації, які просто збирали кошти і зникали… Досі невідомо чи було порушено справу проти них і куди ці люди зникли. А це все підриває довіру людей та до благодійних фондів у тому числі.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7576 / 4.56MB / SQL:{query_count}