Вакансії є, бракує спеціалістів

“Пошта” довідалась, яка ситуація на ринку праці у Львові, які вакансії нині популярні та що радять працедавці, аби отримати омріяну роботу

Пошук роботи – це чи не найважливіша річ у житті кожної людини, яка досягла працездатного віку. Втім знайти місце праці не завжди справа легка. Часто перешкодою стає брак досвіду, інколи лінь шукати роботу. А от учасникам АТО знайти роботу заважає… війна, через яку їм довелося пройти.
У Львові деякі роботодавці, шукаючи працівника, хочуть, аби людина мала обов’язково досвід роботи, не хочуть витрачати час та кошти на її навчання, перекваліфікацію. Інші ж стверджують, що в нас таки є досвідчені працівники, які мають “золоті руки”, проте вони зазвичай їдуть за кордон шукати роботу, бо там їм заплатять набагато більше. До того ж європейські роботодавці постійно шукають у нас то водіїв-далекобійників, то механіків, слюсарів, адміністраторів, перукарів, шукають працівників на виробництва. За кордоном гарантують виплату зарплати (високої) без затримок, всі соціальні гарантії, якісний менеджмент і сервіс.
У роботодавців цінується щирість і наполегливість у роботі, це, до речі, часто переважує знання і дипломи
Загалом львів’яни шукають роботу різними способам. Першими у рейтингу фірм із ефективного пошуку роботи є кадрові агентства (рекрутингові), люди також користуються спеціалізованими сайтами. Центр зайнятості за популярністю та ефективністю посідає третє місце.
Як писала “Пошта”, статистика свідчить, що найбільш ефективними способами працевлаштування є звернення безпосередньо до роботодавця (35% знайшли роботу), з допомогою друзів і родичів роботу знаходять 30% безробітних, за оголошенням у газетах та через мережу – 15%. Та не всі, хто шукає роботу, сумлінно ставляться до цієї справи. Часто безвідповідальність та лінь є причиною, чому навіть рекрутингові компанії не можуть знайти для людини роботу. Так, дослідження показують, що кожен другий претендент забуває попередити фахівця із добору персоналу про те, що не прийде на співбесіду. У 14% випадків така поведінка закінчується потраплянням у “чорний список”, свідчать результати опитування Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна.

Вакансії: кого потребує ринок праці у Львові?

Зі слів директора міського центру зайнятості Олега Рісного, з початку червня у Львові на обліку офіційно зареєстрованих понад 4,5 тис. безробітних. Хоча з початку року їх було більше – понад  п’ять тисяч. Втім насправді роботу шукають десятки тисяч львів’ян.
Комунальні підприємства пропонують учасникам АТО вакансії вантажників, столярів, механіків, водіїв
“Тенденції до збільшення чи зменшення непраце­здатних осіб не відчувається, їх кількість коливається в межах тисячі-півтори упродовж останніх двох років. Та загалом у Львові був період, коли в нас зареєстрували і дві тисячі безробітних, найбільше їх число могло сягати шести тисяч. Та йдеться лише про зареєстрованих, а кількість людей, які не мають роботи, у місті набагато більша – кілька десятків тисяч”, – розповідає “Пошті” Олег Рісний.
З його слів, ті, що зареєстровані у центрі, більшість (75%) з вищою освітою. “Здебільшого вони займали посади або в органах державної влади, зокрема місцевого самоврядування, або  у поліції працювали. Йдеться про реформовані організації. В тому числі мали роботу у банківській сфері – спеціальність економіка та фінанси”, – додає співрозмовник.

фото: coxpurtell.com
Для людей iз робітничими професіями роботи у місті є достатньо.
“Проте нам важко знайти токаря, зварювальника, фрезерувальника, швачку, кухаря. Є також і потреба у спеціалістах з вищою освітою. Потрібні ІТ-працівники. ІТ-фірми, інколи навіть не потребуючи працівника, згідні розглянути кандидатуру фахівців цієї справи. Звісно, якщо ті мають цікаві та корисні проекти, які готові реалізовувати. Роботодавці розуміють, що таких працівників серед безробітних знайти важко, адже ті мають роботу ще зі студентських лав, тому до категорії безробітних майже не потрапляють”, – розповідає Олег Рісний.
Потрібні у Львові спеціалісти будівельних спеціальностей, y тому числі з вищою освітою – інженери. Багато вакансій є в торгівлі. Майже кожне торгове підприємство у місті потребує працівника.
“У нас склалося так, що люди відвикли працювати на виробництві, а більше хочуть йти торгувати. Біля Львова є виробництво – це, наприклад, компанія Fujikura, ТзОВ “Бадер Україна”. Йдеться про підприємства, які пропонують робочі місця, на сьогоднішній день із адекватною заробітною платою по Україні. Але їм дуже важко знайти працівників”, – каже Олег Рісний.
Потрібні у Львові спеціалісти будівельних спеціальностей, y тому числі з вищою освітою – інженери. Багато вакансій є в торгівлі
Облаштовуючи свої підприємства ближче до районних центрів, вони думали, що люди з навколишніх населених пунктів захочуть працювати. Але ті здебільшого щодня зайняті заробітком, що пов’язаний із перетином кордону. Співрозмовник певен: у Львові люди на виробництві працювати відвикли.
Завжди є вакансії у сфері готельно-ресторанного бізнесу. Ресторани, бари, кав’ярні постійно шукають кухарів. “Таких фахівців, виявляється, дуже важко знайти. Також треба офіціантів, барменів, адміністраторів”, – додає Олег Рісний.
За даними одного популярного сайту із пошуку роботи, у Львові найбільше вакансій для IT-працівників, керівництва середньої ланки, бухгалтерії, аудиту, готельно-ресторанного бізнесу, туризму, маркетингу, реклами, медицини, фармацевтики. Менше у сфері культури, музики, шоу-бізнесу, логістики, дизайну, спорту.

Кого шукає працедавець?

Аби отримати роботу, потрібно передусім сподобатися працедавцю. Проте важко узагальнити, які вимоги висувають роботодавці, шукаючи собі на фірми працівників. Адже кожна робота має свою специфіку. 
“Втім роботодавці дуже часто хочуть досвідчених працівників. В нас багато молодих людей свого часу отримали дипломи про вищу освіту. Вони сподівалися, що при прийомі на роботу у них вимагатимуть диплом, але він нині не такий важливий. Головне – практичні знання, інколи важливе просто бажання працювати, розвиватися. Цінується щирість та наполегливість у роботі, це, до речі, часто переважує знання і дипломи.

фото: coxpurtell.com.au
Роботодавці кажуть, що люди у пошуках роботи “женуться” більше за високими зарплатами, менше уваги приділяють тому, наскільки якісно вони готові виконувати запропоновану роботу. Нарікають на молодь, мовляв, без досвіду приходять, високу зарплатню хочуть одразу, негайно. Та чи заслуговують вони на це? 
“У кожного своя правда. Зрозуміло, що працівники не хочуть свою працю віддавати за безцінь. Коли роботодавець платив дві з половиною-три тисячі гривень ще декілька років тому, і це становило якусь прийнятну для виживання суму, то сьогодні ці гроші людина потратить тільки на комунальні послуги. Також треба зрозуміти й таке – поруч, зовсім поруч, буквально за 200 кілометрів є Польща, де пропонують за роботу у цеху, де тебе навчать працювати, 500-600 доларів. А кваліфіковані токарі, водії можуть заробити і півтори тисячі доларів. Більшість роботодавців це розуміють, переформатовуються і починають платити подекуди навіть за не дуже кваліфіковану працю вже від шести тисяч гривень”, – зазначає Олег Рісний. 

Воювали і – до роботи

Чи не найважче з пошуком роботи доводиться демобілізованим. Не всі військові, повернувшись із війни, можуть одразу адаптуватися вдома, у мирному середовищі, та повернутися на роботу чи знайти нову. У міському центрі зайнятості кажуть, що до них бійці здебільшого звертаються, аби оформити виплати з безробіття. У такий спосіб вони деякий час мають змогу відпочити від пошуків роботи.
“Цього року у міському центрі зайнятості зареєстровано майже 500 осіб учасників АТО. Вони шукають різного роду роботу. Тих, кого призвали на військову службу з роботи, повертаються на своє робоче місце. Та звертаються до нас і ті, що не працювали до того, як їх мобілізували. Часто вони навіть не мають освіти, або мають середню освіту, – каже Олег Рісний. – Зазвичай їх потрібно чогось спершу навчити. Найбільше демобілізованих влаштовували на роботу охоронниками чи водіями. І на такі посади десь 15% хлопців уже влаштовано. Є в нас ті, що знайшли роботу інженера, спеціаліста державної служби, головного економіста, слюсаря, інженера-програміста, пожежника-рятувальника. Частина пішла на контракт­ну службу в армію”. 
Учасники АТО, перебуваючи на фронті, мали відносно велике грошове забезпечення – 7-8 тисяч грн. Відтак у центрі вони отримають допомогу з безробіття близько п’яти тисяч гривень у місяць. Такі гроші виплачуються впродовж року.  І це, зі слів співрозмовника, не дуже бійців мотивує іти працювати за зарплату у чотири чи три тисячі гривень. 
“Проте є хлопці, які з тої виплати беруть гроші на бізнес і організовують власну справу, є люди, які все ж таки йдуть на роботу. Інша ситуація, коли є певний стрес від тих подій на війні. Тому перебування у бездіяльності також для людини несе загрозу психологічну.  Частині людей потрібна ще психологічна та медична допомога”, – додає Олег Рісний. 
Роботодавці кажуть, що люди у пошуках роботи “женуться” більше за високими зарплатами, менше уваги приділяють тому, наскільки якісно вони готові виконувати запропоновану роботу
Нещодавно у Львові міський Центр надання послуг учасникам бойових дій організував для бійців зустріч із роботодавцями, аби хлопці самі могли обрати, яка робота їм підійде краще. У Центрі кажуть, що у такий спосіб військовим буде легше влаштуватися на роботу. 
Зі слів Тетяни Мохначової, психолога, координатора презентації роботодавців з учасниками бойових дій та працівника Центру, на зустріч запросили роботодавців як комунальних, так і комерційних підприємств.
“Зголосилося більше 30 роботодавців, втім прийшли близько 20. Обдзвонили майже 800 учасників АТО, з яких прийшло чоловік сто. Комунальні підприємства пропонували вакансії вантажників, столярів, механіків, водіїв. Кожного бійця, звісно, цікавила зарплатня. Хлопцям пропонували йти також на контрактну службу, де зарплата не менше семи тисяч гривень. Але здебільшого ситуація складалася таким чином – воїн повернувся з фронту і більше не хоче знову поринати у військову, а тим паче воєнну обстановку. Лише одиниці цікавилися службою за контрактом”, – зазначає “Пошті” Тетяна Мохначова.  
Комерційні роботодавці пропонували здебільшого роботу агентів, супервайзерів, менеджерів. Проте бійців зацікавила здебільшого робота на автобусному заводі та танковому. Там роботодавці дають роботу вже, не годуючи обіцянками.  Там також є кар’єрний ріст. 
“Той формат зустрічі, коли не учасник АТО йде до роботодавця, а навпаки, дуже важливий. Зараз не кожен боєць має сміливість йти і працевлаштовуватись. У них є дуже багато комплексів, адже їм часто відмовляють у роботі. Кажуть, що у хлопців є знак минулого – зона АТО. І це впливає на їх психологічний стан. Відтак невідомо як демобілізований  себе поведе, – додає співрозмовниця. –  Є випадки, коли роботодавці при прийомі на роботу задають дуже негарні питання. Наприклад, чи ви когось убивали на фронті, які травми отримали, чи були контужені. Звісно, людині не дуже приємно таке згадувати”.

Львівський міський центр зайнятості запрошує громадян для працевлаштування за професією: слюсар-сантехнік 4 розряду для ЛМКП “Львівводоканал”. (Додаткова інформація у фахівців відділу взаємодії з роботодавцями або за тел: 244-07-69, 244-59-91). 

Роман Зафійовський, член Комітету підприємців Львівщини:
– Як роботодавець, під час влаштування на роботу раджу усміхатись. І ця усмішка повинна бути щирою. Як на мене, це і є запорука вдалої співбесіди. Якщо людина веде себе впевнено, то це другий важливий пункт. Загалом до кожного роботодавці придивляються індивідуально, в залежності від тої посади, на яку претендує людина, зокрема йдеться про кваліфікаційні вимоги. Дуже важливо для мене, якщо людина раніше ще десь працювала, зателефонувати на попереднє місце її роботи, до попереднього роботодавця. Маю автосервіс. Для того, щоб працівнику можна було платити високу зарплату, потрібно піднімати ціни за послуги, а клієнт також не буде платити надто дорого. Виходить замкнене коло. На жаль, відповідно до нинішньої економічної ситуації, немає фізичної можливості платити високу зарплатню. Зі свого досвіду скажу, що мої основні інвестиції – це зарплата, амортизація існуючого бізнесу. І це гірка правда. Є ще одна проблема – кваліфікований, хороший працівник нині виїжджає за кордон. Неподалік від Львова є дружня Польща. В мене зараз всі прибиральниці збирають малину там. Чому? Бо не можу заплатити прибиральниці п’ять тисяч гривень у місяць. Не тому, що не хочу, а тому, що не маю звідки взяти ті гроші. Автослюсар у нас вважається високооплачуваним спеціалістом, але в тій же Польщі він може заробити удвічі більше, ніж у нас, виконуючи ту саму роботу. Щоби повернути наших робітників працювати вдома, не бачу інших способів, як підвищити їм зарплату. Кажуть, якщо ти задоволений своєю роботою, то ти зможеш поєднати три речі: перше – це хобі, друге – матеріальне заохочення, і третя річ – це задоволення від роботи. Та нині грошова мотивація найважливіша. Лише ріст економіки допоможе вирішити цю проблему. Що стосується нашої молоді і пошуку роботи. Вернуся до автосервісу. Ми тісно працюємо з нашими профтехучилищами, багато студентів проходять практику і тільки п’ять відсотків із них працюють за спеціальністю, проявляють бажання до роботи. Здебільшого йдеться про хлопців 19-20 років. Відповідно в цьому віці вони ще не до кінця визначились, чого хочуть. Вони також їздять на заробітки, в когось батьки в Європі, тож не мають тої фінансової потреби і мотивації працювати тут. Але ті, хто дійсно бажає навчатися, після училища – це цілком реально. Дехто в мене залишався після навчання, на жаль, декого в армію забрали, мобілізували. Думаю, що не повинно бути проблеми із праце­влаштування учасників АТО. Зараз у мене працюють двоє ветеранів бойових дій. Один із них після військового госпіталю. Вони всі адекватні, просто мають завищене почуття справедливості (у 90%). Їх треба просто зрозуміти. Людина, яка бачила війну, була поранена, зовсім по-іншому мислить. Чомусь учасників АТО бояться. Вже рік, як працевлаштовуються демобілізовані. Вони всі класні, хороші, просто невеликий відсоток з них мають, на жаль, психічні розлади. Саме тут і закладена проблема. Та це не моя справа, як підприємця, а соціальних служб. 80% бійців – в повному адекваті. От до мене місяць тому влаштувався хлопчина, в госпіталі пролежав три місяці, мав контузію, але це прекрасний працівник. Учасники АТО такі самі люди, як і ми.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9691 / 4.52MB / SQL:{query_count}