Подарунки Львову під замком

Колись дарували килими – тепер флешки та горнятка. “Пошта” довідалась, із якими презентами їдуть до Львова іноземні делегації

фото: Олег Огородник (7)
Чи знали ви, що у Львівській міській раді є така комірчина, у якій сила-силенна всякої всячини? Там і статуетки, дуті зі скла, і глиняні та дерев’яні вази, різьблені тарілки, монети, сувенірні ручки, фотоальбоми, книги відомих і не дуже авторів, українською, польською, англійською та іншими мовами. Там чимало ікон та картин із видами Львова, усе це колись хтось подарував нашому місту, чи конкретно міському голові. 
На жаль, у ту комірчину нікого не пускають, у міській раді кажуть, що “там надто неприбрано”. Можливо, соромляться такої робочої неохайності, а, можливо, мають інші причини тримати комірчину на замку. Шкода, та немає й конкретного переліку подарунків, які після отримання неодмінно “ставлять на облік”, реєструють у ратуші. 
І досі з СБУ я цієї ручки не отримав, тому хочу до них офіційно звернутися: де та ручка, віддайте!” – звертається через “Пошту” до спецслужби Андрій Садовий
У мерії запевняють, що над ним працюють і наразі цей список із даними про те, хто, що й коли подарував місту чи міському голові недопрацьований, радше на чернетку схожий… Та Андрій Садовий, міський голова Львова, каже, що усі подарунки, які нині під шарами пилюки, чи за замкненими дверима кабінетів ратуші, неодмінно стануть експонатами музею міста. 
Про нього говорять уже роками, і потрохи втілюють в життя.  Поки що справа на початковому етапі – у міськраді налагоджують паперові справи.  

Зі спогадів очільників Львова 

Перший міський голова Львова за часів незалежної України, Василь Шпіцер, займав цю посаду від квітня 1990 року до липня 1994 року. Він пригадує, що подарунки місту у ті непрості часи були дуже скромними.   
“Знаєте, коли я йшов із міської ради, усі ті подарунки там залишив. Як правило, дарували речі символічні: якусь картину, альбоми, герби міст, держав, прапорці. Пригадую, канадські українці подарували нам факс – це було нечуване диво, адже у 90-х роках така техніка була рідкістю. Тож  я був дуже радий такому подарунку. Пригадую цікавий презент від хорватів. Вони подарували таку дерев’яну скриню, у формі кобзи, чимало своїх фруктів, овочів і кілька пляшок вина. Це був такий дуже людський подарунок. А чогось такого дорогого, так би мовити, не пригадую. Здебільшого подарунки були дуже скромними”, – розповідає Василь Шпіцер. 

А до музею міста, який планують відкрити у Львові, пан Василь каже, що неодмінно віддав би картину, яку йому подарував сьогодні знаний живописець Петро Сипняк. 
“Ще один подарунок, яким я був дуже втішений і задоволений – картина видатного художника Петра Сипняка, на ній площа Ринок.  Вона висіла у міській раді колись, а де зараз – не знаю. Її варто було б розмістити у такому музеї міста”, – каже екс-мер. 
Він також пригадує, що й подарунки зі Львова, які везли в інші міста й країни також були дуже скромними. 
“Ми були дуже бідні. Коли кудись їхав, як правило, брав альбоми Василя Пилип’юка”, – каже Василь Шпіцер. 
Такі ж альбоми презентував іноземним делегаціям і наступник Василя Шпіцера, Василь Куйбіда. Він був міським головою Львова з 1994 до 2002 року. 
“Я брав із собою зазвичай альбоми Василя Пилипюка – це така візитівка нашого міста. Цей альбом презентували у багатьох країнах. І ці фото зазвичай сприймали як неймовірне відкриття України”, – каже Василь Куйбіда. 
Коли до міста Лева приїжджали поважні гості, то місцева влада давала указ викачати зо дві-три бочки добротного львівського пива
Щодо подарунків місту, то він розповідає, що дарували речі скромні. “Ті часи були не найкращі, і більшість подарунків були символічними. А ті подарунки, які мали якусь особливу мистецьку чи культурну цінність, ми віддавали в історичний музей, простіші зберігались у міськраді. Було, приїздив міський голова Кракова, він привіз альбом про Краків. Цей альбом десь і залишився у міській раді на полиці. Міський голова нашого міста – побратима з Німеччини, коли приїздив, то привіз вимпел (вузький довгий прапор, часто роздвоєний на кінці. Вимпел піднімається на військових кораблях для визначення державної приналежності, – “Пошта”). А якщо приїздили міські голови з довколишніх міст, то привозили щось таке, що пов’язане з історією їхнього міста. Були випадки, що привозили картини тамтешніх художників. Міський голова Києва, як приїздив до нас, то працівникам мерії і не тільки презентував годинники від місцевого підприємства. Не прийнято було дарувати якісь дуже цінні подарунки, ікони до прикладу”, – каже Василь Куйбіда.  
Він пригадує, що частинку подарунків зберігав у своєму кабінеті, це здебільшого були книжки, альбоми. “Частина стояла у приймальні, а решта… навіть не пригадаю, де ми їх зберігали. Цим займались мої помічники, адміністрація міського голови”, – каже екс-мер. 
Дарували місту також різноманітні привілеї, закони, звільнення від податків
Василь Куйбіда також розповідає про подарунки, які приймав і від яких довелося відмовитись.
“Одна львів’янка подарувала мені на день міста вишивку – герб Львова із моїми ініціалами. Це, звичайно, було дуже приємно, я їй подякував, вона ж це своїми руками вишивала, крім того, жінка вже була в літах. А коли ми повернулись із Японії, де нам вдалось привести місто до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, тоді депутати хотіли мене зробити почесним громадянином міста Львова. А ще казали, що проголосують і дадуть мені квартиру, чи то будинок, та я відмовився у двох випадках. Якось це неправильно, коли ти міський голова, а роблять тебе почесним громадянином міста, у той момент всі може й за, а пройде десять років і казатимуть всяке-різне, що він же міський голова, – каже Василь Куйбіда. – А з будинком було так: ми проживали на вулиці Петра Панча з мамою. До мене приїжджали депутати, голови відповідних комісій, подивилися, як я живу, і пропонували виділити будинок. А мама каже, що ні, Василю, не можна брати. Живемо як живемо, а якщо візьмеш квартиру чи будинок, то казатимуть, що ти то все робив заради вигоди, а ти ж того не робив. Так ми відмовилися. Коли тобі дарують книжку чи щось таке символічне, то треба брати, а коли щось, що виходить за рамки, то брати таке неправильно”.

А у музей міста Василь Куйбіда віддав би особливу річ, президент Польщі, жартома, пропонував йому, продавши її, заробити у складну годину. 
“Колись у Львові був з’їзд президентів держав Центрально-Східної Європи. Я домовився тоді з міським головою Києва, що він не буде дуже боротися з нами за право проведення цього заходу, переконав президента, що його варто проводити у Львові. І от, на вечері, де були присутні всі президент, мали виступ наш президент і президент Польщі. Кваснєвський у своєму виступі сказав про Україну, про Львів, а потім взяв програмку, яку зазвичай роздають на таких заходах і попросив підписатись на ній. Він запропонував подарувати її мені, міському голові у знак пошани, він тоді ще так дотепно пожартував, каже, що от коли тобі буде вкрай сутужно, то винесеш на аукціон і продаси. Так він закінчив свою промову під аплодисменти усіх. От я думаю, що це така дуже оригінальна річ, і їй мабуть місце у такому музеї”, – додав екс-мер. 
Канадські українці подарували нам факс – у 90-ті це було нечуване диво
У 2002 і до 2005 року міським головою Львова був Любомир Буняк. Він же каже, що нічого нікому спеціально не презентував, а подарунки, які презентували йому як очільнику міста, були традиційно скромними. 
“Пригадую, що колись у приймальні стояла звичайна шафа, у якій були подарунки. Здебільшого це були предмети народного побуту: булава, сопілка. На День вчителя хтось із діток міг подарувати альбом із малюнками. Скільки їх там було – важко сказати, бо пройшло вже трохи часу. Ось такі були подарунки. Цінних презентів не пригадую. Коли ж я кудись їздив, то теж нічого із собою спеціального не віз – ані кави, ані шоколаду”, – розповів у розмові з “Поштою” екс-очільник Львова Любомир Буняк. 

Надарували. Складати нікуди

Андрій Садовий, який на посаді міського голови з 2006-го (нині це вже його  третя каденція), як і інші мери, запевняє: подарунки місту зазвичай дуже символічні. 
“Нещодавно до Львова приїжджав міський голова Чернігова і привіз із собою подарунок – чудову дерев’яну тарілку з емблемою свого міста. Плануємо відкрити у Львові музей, аби там зберігати всі подарунки місту. Коли ж я кудись їду, то теж беру щось символічне з собою. Враховуючи, що цього року Львів святкував своє 760-річчя, то принагідно дарую значки, виготовлені до цієї дати. Також дарую монету короля Данила Галицького – батька нашого міста. Коли ж у Львові тривав Чемпіонат світу з шахів, то я дарував шахи. Якщо загалом, то дарую недорогі, але символічні подарунки”, – зазначив “Пошті” міський голова Львова Андрій Садовий. 
Він також додає, що декілька років тому у Львові виготовили  скульптуру лева, який тримає лапу на кулі. Такі ж скульптури  подарували багатьом містам нашої країни. “Ці леви досі в цих містах. Що й кому дарувати, залежить від ситуації. Нам здебільшого дарують емблеми міст. Якісь невеличкі тарілочки чи візитниці. Обмін подарунками – це ритуал, його завжди витримуємо. Був такий курйозний випадок. Мені один підприємець подарував ручку. Видно було, що вона достатньо дорога і перед тим, як поставити на баланс міста, я її передав у Службу безпеки України, щоб вони перевірили, чи там часом нема чогось в тій ручці. Та ручка пропала… І досі з СБУ я цієї ручки не отримав, тому хочу до них офіційно звернутися: де та ручка, віддайте!” – звертається через “Пошту” до спецслужби Андрій Садовий. 
Також  зараз Львову найбільше дарують подарунки промоційного характеру. Аналогічно і наше місто, коли їде куди-небудь, везе з собою сувеніри із символікою Львова.
У міській раді “Пошті” показали з десяток подарунків, які зберігають у тій таємній комірчині, яку нікому не відкривають. Кажуть, що там чимало ікон та інших картин. Нам ж вдалось побачити маленьку частинку з цього міського багатства, яке обіцяють неодмінно виставити у запланованому музеї міста.   

Корона Данила і килими у спадщину

У давнину місто Лева також приймало подарунки, цінність яких, до речі, хіба що виросла донині. “Найбільше подарунків колись отримували керманичі Львова, по їх смерті вони залишались місту. Серед найцінніших подарунків – корона від Папи Римського Данилові Галицькому та орден, який подарувала королю Золота Орда. Дарували місту також різноманітні привілеї, закони. Свого часу ми отримали Магдебурське право. Бувало й таке, що місту дарували звільнення від податків на якийсь час. За радянських часів Львівщину нагороджували орденом Леніна”, – зазначив у розмові з “Поштою” історик та львовознавець Петро Радковець.
А от щедрі меценати було навіть виділяли кошти на будування храмів чи театрів. “Коли до міста приїжджали відомі і багаті люди, то вони частенько пропонували щось побудувати у Львові своїм коштом. Якщо пройтися центральною частиною міста, то можна натрапити не на одну будівлю, яка “виросла” власне за спонсорські гроші”, – розповідає львовознавець. 
Серед найцінніших подарунків – корона від Папи Римського Данилові Галицькому та орден, який подарувала королю Золота Орда
Віддавна Львів славився і своєю гостинністю. Тож іноземних делегатів тут приймали з особливими почестями. Частенько обдаровували і пересічних львів’ян.
“Коли до міста Лева приїжджали поважні гості, то місцева влада давала указ викачати зо дві-три бочки добротного Львівського пива. Коли ж у місті проводили якесь масштабне дійство чи до нас приїздила якась знать, то для містян і гостей накривали щедрий стіл”, – зазначає Петро Радковець. 
Місто ж, коли когось зустрічало, теж готувало презенти. “Якщо приїжджав цісар чи гості такі, як от, до прикладу, Генріх Сенкевич, то їм дарували булаву чи  пам’ятну медаль, або ж вінок. У Львівському історичному музеї зберігається вінок, який подарували на відкриття пам’ятника Адаму Міцкевичу у 1904 році внукові поета”, – зазначив Петро Радковець. 

Зі слів істориків, коронованим особам у ХV- ХV ст. дарували найрізноманітніші подарунки. 
“Був звичай дарувати коштовні аксесуари, одяг. Свого часу королеві подарували дуже коштовну портмонетку для грошей. Дарували також вино і солодощі. Короновані особи, у свою чергу, не дарували своїм підданим нічого. І ще цікавий факт: якщо люди приїжджали до міста, то подекуди їх навіть змушували щось дарувати місту. Перекладачі, купці повинні були дарувати килими для львівського магістрату. Це був такий чистого роду функціональний подарунок. А от дарувати сувеніри було не прийнято”, – розповів “Пошті” історик Андрій Козицький. 
Тож зала засідань Ратуші була завішана портретами королів і полководців у рамах із гербом міста. Інтер’єр прикрашали дорогі килими. Згідно з законом, торгівля між іноземними купцями у Львові могла вестися лише через перекладача, який водночас таємно виконував функції розвідника і контррозвідника. Існував звичай, за яким кожен перекладач щороку повинен був дарувати магістрату один-два килими. Якість цих килимів була своєрідним показником кваліфікації перекладача. Зі свого боку, купці, теж зацікавлені у підтримці добрих стосунків із містом, намагалися зробити перекладачеві якнайкращий подарунок. Так поступово виникла уславлена львівська колекція килимів: перських, індійських, узбецьких. До наших днів ця колекція не збереглася, найімовірніше її захопили 1704 року шведи. Також були часи, коли у львівській ратуші зберігалися корона і скіпетр польських королів і державна казна.

Що Львову дарували за останні п’ять років?

У 2010-ому Львівській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини і Державному науково-дослідному контрольному інституту подарували ветеринарні препарати та кормові добавки нового сучасного обладнання. Реалізація проекту стала можливою завдяки фінансовій підтримці ЄС у рамках компоненту “Безпека продуктів харчування” проекту “Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ та реалізації Європейської політики добросусідства в аграрному секторі (секторальний підхід)”.
У 2012-ому Львову подарували бабака Степанка, коли урочисто відкривали дні Луганська у Львові. Ця тварина є символом Луганська і зображена на гербі міста. Цього ж року представники журналу “Фокус” подарували Львову сучасну скульптуру “Переможець” за перемогу в опитуванні, яке з українських міст найкраще для життя. За Львів свій голос віддали 3899 користувачів мережі Facebook. У трійці лідерів також опинилися Київ та Одеса. Також у 2012-ому Львів отримав у подарунок канатну дорогу для вейкбордичного парку. Цього ж року 15 італійських художників подарували Львівській національній галереї мистецтв свої роботи, створені у другій половині ХХ ст.
А от у 2013-ому отці-селезіяни подарували громаді міста Львова статуетку святого Івана Боско. 
У 2014-ому магістрат Відня передав безкоштовно 176 вживаних лікарняних ліжок із матрацами для лікарень Львова. Гуманітарний вантаж розподілили між Комунальною дитячою клінічною лікарнею та міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги. У травні митці з Європи подарували часточки своїх міст Львову. “Полотном” для мистецького подарунку стала трамвайна зупинка “Русалка Дністрова”, що на вул. Коперника. На 47-метровій цегляній стіні автори зобразили своєрідні “візитні картки” різних міст Європи. 
Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку
– Дарують нам футболки, ручки, горнятка з емблемами міст. Останнім часом почали дарувати флешки з певною інформацією про їхнє місто. Кожна делегація, яку приймаємо, звичайно, має на меті прорекламувати себе якнайкраще, тож і везе з собою такі сувеніри. Ми ж, якщо кудись їдемо, то також беремо з собою горнятко з панорамою Львова, якусь сучасну ручку, яка б асоціювалась зі Львовом. Тобто, загалом демонструємо свої розробки.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7896 / 4.54MB / SQL:{query_count}