Коли Його шарм сильніший за Її розум

“Пошта” розповідає про найвідоміші походеньки львівських казанов, їхні секрети зваблювання та приховані мотиви улесливих компліментів

Якось так повелося, що в історії, літературі, пресі та навіть базарних оповідках чимало історій про жінок-звабниць. Їх остерігаються й побоюються, буває, навіть відьмами-чаклунками називають. Їх ненавидять за те, що вони, вправно маніпулюючи чоловіками, отримують від них усе, чого душа бажає, а ті бездумно віддаються пристрасному пориву, часом і про дружин забуваючи. 
Та манливою і спокусливою може бути не лише жінка… 
У любовних справах дуже велике різноманіття можливостей, фантазій, бажань, і чоловіки, як не дивно, бувають не гіршими спокусниками, ніж найулесливіша й приваблива жінка. Так от, розповімо про відомих залицяльників нашого славетного міста Лева, яке споконвіку надихає на кохання. Зокрема, і сьогодні. Імпозантні кавалери полюють вулицями міста, стріляють очима не гірше красунь, ваблять словами, що й встояти годі. І стільки інколи приходиться натерпітись тій жінці, що поведеться на чари спокусника. Адже мотиви у таких бабіїв виключно корисливі – хтось шукає втіхи на вечір-другий, а хтось грошей. 
  
Зараз зацікавленій публіці  пропонують чимало курсів, тренінгів, аби навчитися професійно спокушати прекрасну половину людства. Обіцяють за кілька годин занять перетворити сором’язливого парубка на справжнього донжуана. У давнину нічого такого не було. Втім, батьки водили своїх дітей у підлітковому віці на уроки, де їх мали навчити любовних справ. 
“Львів завжди був поділений по громадах. До прикладу, українська громада водила своїх дітей на довідки – там їм проводили інструктаж, готували їх до шлюбу. Тоді не було Інтернету, а батьки кремпувалися говорити зі своїм чадом на такі теми, тому шукали спеціальних людей, які б усе грамотно пояснили. Водили туди і дівчаток, і хлопчиків”, – зазначив львовознавець Петро Радковець.
З його слів, на аналогічні уроки ходили і діти іудейської громади. “Тоді не було шкіл пікапу, але були місця, де хлопцям все гарно розтлумачували, аби вони не загубились у своїй спальні. Спеціалісти в цій галузі навчання дуже цінувалися. Бувало, що багаті вельможі кликали їх до себе додому, аби ті провели урок тільки їхнім дітям. Трохи строгіше до таких тем ставилася німецька громада. Та й загалом, католики намагалися про це не говорити”, – каже Петро Радковець. 

Скромний, але пристрасний Львів

Красивий флірт здавна був частиною французької культури, якої трохи перейняв і Львів.  Французькі чоловіки вважалися майстрами своєї справи. Те, на що представники інших національностей зважувалися лише після довгих роздумів або декількох келихів, французам вдавалося одразу.  Про кохання у Франції знято чимало фільмів, написано безліч книг. “Не тримайте книгу так близько до обличчя. Ви собі зіпсуєте свої чарівні очі”, – так фліртує один із кавалерів у фільмі “Шарлота і Вероніка” 1959-ого.
Львовознавці кажуть, що віддавна Львів був скромним містом, тому тут хоч і водилися ловеласи, втім, про своє захоплення жінками вони радше замовчували, ніж розголошували. Тим не менш, можна почути не одну історію про походеньки львівських ловеласів, які за кількістю зваблених жінок нічим не програвали європейським кавалерам. 
Не тримайте книгу так близько до обличчя. Ви собі зіпсуєте свої чарівні очі”, – так фліртує один із кавалерів у фільмі “Шарлота і Вероніка” 1959-ого
“Львів трохи перехопив паризької моди масового зваблення жінок наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст... Загалом же місто Лева було скромних правил, у поважних колах  про такі речі тут не говорили, навіть якщо й мали щось пікантне на думці. Та й чоловік, який дозволяв собі мати багато жінок не користувався авторитетом у суспільстві. Тож навіть, якщо якийсь там вельми імпозантний мужчина не мав втримання перед жіночою вродою, він намагався це всіма можливими способами приховати”, – розповів “Пошті” львовознавець Петро Радковець. 
З його слів, пам’ятає історія Львова і чоловіків, які настільки любили жінок, що навіть уступили їм у статусі в суспільстві. 
“Австрійський письменник Леопольд фон Захер-Мазох, що народився на Галичині, вперше у своїй творчості поставив жінку і чоловіка рівними соціально. Для німецької філософії це було взагалі неприйнятно… Вочевидь, можна говорити про те, що письменник не лише любив жінок, а й поважав. До слова, саме на його честь і запровадили термін “мазохізм”. Хтозна, що за пристрасть він мав до жінок”, – сміється Петро Радковець.
Львів трохи перехопив паризької моди масового зваблення жінок наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст
“Недарма кажуть: ще не народився такий чоловік, який би хоч на півгодини не захотів стати холостяком. Тому, вочевидь, у Львові таких було багатенько і в минулі часи. Завжди майстерними спокусниками вважали чомусь військових. Чи то їхня форма так вабила жінок, чи то мужність…Хоча, не секрет, що й Андрей Шептицький багатьом подобався”,  – розповів “Пошті” львовознавець Іван Радковець.

Львів’янки Джакомо не вгодили

Той справжній, Джакомо Казанова із Венеції, завітав до нашого міста у 1776 році. До речі, його список зваблень не так вже й вражає: 122 жінки за 39 років, тобто всього по три любовних пригоди на рік!

За припущеннями, портрет Джакомо Казанови, що приписується пензлю Франческо Нарічі
Ще він, крім титулу героя-коханця, мав й інші: абата, офіцера, музиканта, дипломата, історика, математика, філософа, мистецтвознавця. А ще Казанова був затятим мандрівником. Будучи у Варшаві, не міг не заїхати до Львова, пише сайт photo-lviv.in.ua. З історичних документів дізнаємося, що найвідоміший ловелас перебував тут у період так званих львівських контрактів, що відбувалися щороку. У цей час з’їжджалися поміщики з усієї Галичини та з-за кордону й укладали економічні угоди (щось на кшталт теперішнього економічного форуму). Зокрема продавали майно, землю, деколи навіть цілі села.
Джакомо Казанова із Венеції, завітав до Львова  у 1776 році
З його нотаток, які довгий час було заборонено друкувати, оскільки вони вважались непристойними, дізнаємося, що Казанова, прибувши у місто, не сумував – він, як і багато інших приїжджих брав активну участь у балах, грав у казино, відвідував театри, а по вечорах часто відвідував ресторан “Три Гаки”(до сьогоднішнього дня цього закладу, на жаль, не збереглось, оскільки він був зруйнований у XIX ст., а на його місті сьогодні стоїть готель “Жорж”). Про свої відві­дини “Трьох гаків” Казанова пише в своєму щоденнику: “Тут забавлялися без кінця, кохали до нестями, грали в карти без пам’яті і напивалися до смерті”, – пише він. 
Кілька днів Казанова мандрував по околицях Львова, зокрема їздив “до Кристинополя (теперішнього Червонограду), де проживав славний воєвода київський Потоцький. Вельможа усе ще був вродливий, тримав пишний двір. У Кристинополі я обходжував панну воєводшу, яка зовсім не спускалась до вечері, а молилась без перепочинку в своїй кімнаті….”.
У давнину чоловік, який дозволяв собі мати багато жінок, не користувався авторитетом у суспільстві
“У Леополі, – продовжує великий авантюрист, – я тиждень бавився з чарівною панянкою, яка через деякий час спромоглася так приворожити графа Потоцького, що він…одружився з нею”, – писав Казанова.
А от висновок Казанови про львівське жіноцтво достатньо несподіваний: “Назагал жінки в тих краях не вродливі. Зустріти красуню – справжнє диво, а привабливі жінки є рідкісним винятком”. Отакої!

Нестримний шляхтич

Ілько Лемко, львово­знавець, автор кількох книг із легендами про кохання у Львові, каже, що у місті чимало любовних історій, та здебільшого він досліджував моногамні стосунки, як, до прикладу, любов львівських Ромео і Джульєтти.     
“Вас полігамна любов цікавить? – запитує Ілько Лемко. – Таких історій я не пригадую, та знаєте, є у Львові у церкві архистратига Михаїла, що на вулиці Винниченка епітафія. Одразу з правого боку, при вході у храм. Вона датується 1762 роком і там написано: Tu leїy Piotr Bronicki czіowiek zbyt uіomny przez caіe zycie do rozpusty skіonny. І така епітафія про чоловіка, який був до розпусти схильний ціле життя, досить цікавий екземпляр… Петро Броницький був польським шляхтичем. Вочевидь, він допік дружину своєю невичерпною сексуальною енергією. Броницький був не лише завсідником борделів у Львові, а й мав невимовну кількість коханок серед служниць свого дому та домів своїх численних друзів. Він не нехтував навіть базарними перекупками та міськими божевільними. Можна судити, що він грішник, та він якось віддав на навчання сина бідної вдови, а ще раз купив спадщину із великими боргами, так врятувавши дітей від голодної смерті”, – розповідає львовознавець. 

Шлюб із розрахунку

Історик та львовознавець Ігор Лильо розповів “Пошті” історію шлюбу з дуже прагматичним підходом. “Класичний львівський жигало – Роберто Бандінеллі. Львів’яни добре знають його палац, що на пл. Ри­нок, 2, згодом там була Львівська пошта. Але насправді будинок має набагато більше таємниць. Бандінеллі фактично одружився за гроші”, – каже Ігор Лильо. 
Ще не народився такий чоловік, який би хоч на півгодини не захотів стати холостяком
Львівський поштовий олігарх Роберто Бандінеллі дбав про розвиток свого бізнесу. Для розширення ділових відносин Бандінеллі насамперед налагоджує бізнесові контакти з представниками італійської діаспори. Одним із них стає майбутній тесть Роберто – Урбано Убалдіні, який за своєю донькою Констанцією дав зятеві хороший посаг – 1000 флоринів, половину кам’яниці на площі Ринок, а також земельний маєток у приміській зоні, що примножило стартовий капітал Бандінеллі у Львові. Одруження з розрахунку зробило Бандінеллі вхожим у товариства львівських вельмож. Але підприємницька тактика Роберто Бандінеллі, яку важко назвати джентльменською, створює навколо нього чимраз ширші конфлікти.
Ігор Лильо каже, що такий підхід до справ “любовних” у Львові був поширений, та, здебільшого, жінкам це страждань не приносило. “Такі були часи, всі прекрасно все розуміли, ніяких не було проблем. Люди одружувалися з меркантильних інтересів. Так зробив і Костянтин Корнякт. Він одружується з жінкою з відомого роду Дідушицьких, та ця жінка була з обіднілого роду і шлюб з Костянтином, який мав цілу купу грошей, фактично рятував її від бідності і давав їй можливість підтягнути свої справи. Вона ж мала певні вимоги до нього, наприклад, те, щоб він сам не торгував, бо це серед шляхти вважалось неприйнятним”, – каже Ігор Лильо. 
Він каже, що таких історій у всі часи було дуже багато, і сьогодні, вочевидь, це не рідкість, та от колись про намір отримати шлюб заради грошей чи соціального статусу говорили більш відверто. Натомість, нині це роблять, однак соромляться…  
Завжди майстерними спокусниками вважали чомусь військових
“Якщо всі думають, що у радянські часи професорські доньки масово виходили за трактористів, то вони глибоко помиляються. Чимало таких “прагматичних” історій було й у міжвоєнний період. Відкрийте міжвоєнні газети Львова, там можна знайти багато цікавих оголошень, у яких ішлося, що порядний мужчина, українець, 24 роки згоден одружитися з будь-якою жінкою, яка допоможе фінансово для виїзду в Америку”, – каже Ігор Лильо. 
А скільки ще було таких парубків-звабників, скільки сердець свого часу вони підкорили, скільки залишили після себе чуток, про які ще не одне століття говоритимуть, – можемо лише, певно, здогадуватись. Та й що там казати: хіба у наші часи бракує ловеласів, бабіїв, донжуанів­ – називати можемо їх по-різному, втім, чи вистачить сил теплого літнього вечора холодно проігнорувати інтригуючу пропозицію від привабливого мужчини сходити на каву – вирішувати, звісно, вам.
Марта Пивоваренко, психолог-соціонік
– Сьогодні розпізнати пікапера не так вже й важко (Пікап (англ. pick up) —знайомство з ціллю звабити. – ред. “Пошта”) Вони традиційно полюють у людних місцях – у кав’ярнях, на культурних подіях чи просто на вулиці. Контакти такі залицяльники зав’язують дуже легко. Варто пам’ятати, що вони не знайомляться для тривалих стосунків, а лише заради, як то кажуть, “спортивного інтересу”. Такі чоловіки надмірно жестикулюють, їхнє тіло – їх видає, вони дуже емоційні. Діалог теж ведуть просто, нібито говорять з вами, але ні про що – розмова чисто емоційного складу, багато загального та банальної “води”. Роблять жінкам тисячу й один комплімент, захоплююче розмовляють. Втім, завжди мають кілька попередньо заготовлених фраз, які їх, до речі, завжди виручають. Бабії – завжди провокаційні, інтригуючі. Вміють і знають, що таке сказати, аби звабити жінку, що сподобалась. Вас повинна насторожити його надмірна увага до вас та приємні компліменти, якими він просто сипле у перші ж хвилини знайомства. Задумайтесь: з якої б то радості стільки хорошого у вашу сторону? Звичайно, якщо людина в депресивному стані, то може взяти близько до серця увагу пристрасного шанувальника, а пізніше зіткнутися з повним ігноруванням. Треба зважати і на те, що наміри у таких залицяльників можуть бути меркантильні. Якщо ви стривожені чи схвильовані, то можете легко повестись на такі провокації. Втім, не лише чоловіки полюють за жінками, а й жінки за чоловіками. Тому, і чоловікам потрібно бути уважним, аби не попастись на гачок таким красуням, а пізніше залишитися з розбитим серцем і пустим гаманцем. У залицяльників зазвичай є певні індивідуальні критерії, за якими вони підбирають потенційну жертв. Зокрема, це зовнішні параметри, тобто брюнетка чи блондинка, висока чи низька, худорлява чи з пишними формами, з карими чи голубими очима. До речі, і компліменти вони робитимуть такі, що стосуються власне вашої зовнішності, а не інтелекту. Такі залицяльники ведуть себе дуже розкуто, можуть торкатися вашого плеча, передпліччя, обнімати вас – і виглядатиме це ніби випадково. Робитимуть це лише для того, щоб ви більше були налаштовані до контакту. Зараз розвелося дуже багато шкіл пікаперства. Кожен чоловік ходить туди зі своїми мотивами. Комусь справді бракує жіночої уваги, а комусь, можливо, грошей. Хтось просто хоче знайти заможну супутницю. Вигода у таких стосунках обов’язково буде. Жінки пікапом займаються менше. Вочевидь, не відчувають у тому гострої потреби, бо можуть порадитись на любовні теми із подругами. Жінки також часто знайомляться групами або розраховують на увагу молодого чоловіка, озброївшись менш привабливою подругою – це особливо притаманно українкам і закладено, вочевидь, на рівні менталітету.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8390 / 4.52MB / SQL:{query_count}