На гачку у детектива

“Пошта” з’ясувала, як працюють сучасні Холмси, хто і чому до них звертається за допомогою та коли нарешті їхню діяльність в Україні врегулюють законодавчо

Чи не працюють ваші підлеглі на конкурента, як проводить своє дозвілля кохана людина, чи не зраджує вам, як знайти друга дитинства та дослідити генеалогічне дерево? Саме з такими проблемами звертаються до приватних детективів. Їхня діяльність в Україні досить популярна, хоч і послуги дорого коштують, клієнтів у них достатньо. 
На одному з сайтів львівських приватних детективів клієнти описують, з якими проблемами зверталися до сучасних Холмсів. Здебільшого люди завертаються до приватних детективів, коли не хочуть потрапити у пастку аферистів. “Я важко переживала смерть мами, тому, коли через півроку до мене прийшов незнайомий літній чоловік і заявив, що він мій батько, так зраділа. Це насторожило моїх знайомих та рідних, адже прийшла в дім людина і заявила, що я, як дочка, повинна йому допомагати. Йому потрібні були гроші на операцію. Мені порадили звернутися до приватних слідчих. Вони виявили, що цей старий – насправді шахрай”, – пише на сайті пані Антоніна.
Також до послуг детективів часто звертаються бізнесмени. Наприклад, один підприємець вирішив перевірити, чому йому так часто зривалися вигідні контракти. “Маю добре поставлений свій бізнес у галузі будівництва, дуже дорожу своєю репутацією і замовниками. Вигідні контракти почали йти буквально з-під носа. Природно, закралися деякі сумніви і побоювання. Ось я зіставив факти, і вирішив усе перевірити за допомогою детективного агентства. Виявилося, на фірмі був витік інформації”, – написав у відгуках бізнесмен Геннадій.

Закон регламентує

Верховна Рада України має намір регламентувати роботу приватних детективів. За відповідний законопроект “Про приватну детективну (розшукову) діяльність” в першому читанні проголосував 231 народний депутат, інформує сайт Корреспондент.net.
“Документ законодавчо врегулює вчинення приватної детективної діяльності як одного зі шляхів забезпечення конституційних гарантій людини і громадянина на захист власних законних прав та інтересів”, – йдеться в пояснювальній записці.
Проект закону містить 22 статті, які об’єднані у вісім розділів. Регламентує вид і правовий статус суб’єкта приватної детективної діяльності, процедуру видачі свідоцтв про право на зайняття приватною детективною діяльністю, види детективних послуг, які можуть надаватися суб’єктам приватної розшукової діяльності, права та обов’язки цих суб’єктів. Законопроект також враховує питання підготовки та перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів, які здійснюють приватну детективну діяльність.
Нині приватна детективна діяльність в Україні офіційно не визнана, та все ж процвітає, про що свідчить і кількість оголошень у мережі
Законопроект також передбачає процедуру отримання дозволу на придбання, зберігання та застосування спеціальних засобів і умови їхнього застосування, а також  здійснення контро­лю за діяльністю суб’єктів приватної детективної діяльності.
Практики приватної детективної діяльності певні: Закон такий потрібен, але до нього є низка зауважень. 
“Зокрема, державним органом, який повинен регулювати здійснення приватної детективної діяльності, має бути не МВС, зокрема Національна поліція, а Міністерство юстиції України. Докази, які можуть збирати приватні детективи, повин­ні мати законні підстави для прийняття їх у судових справах. Гарантії приватної детективної діяльності повинні чітко захищати осіб, які її здійснюють. Також має бути запроваджений громадський контроль за діяльністю з боку професійних об’єднань приватних детективів”, – повідомили “Пошті” у Всеукраїнській Асоціації Приватних Детективів. 
Нині приватна детективна діяльність в Україні офіційно не визнана, та все ж процвітає, про що свідчить і кількість оголошень у мережі. “В Україні за статистикою кілька тисяч людей цим займається, я думаю, ця статистика дуже умовна. Таких людей напевне є кілька десятків тисяч, які паралельно можуть працювати в правоохоронних органах і у вільний від роботи час підробляти неофіційно. Якщо людина працює в рамках якихось загальних обмежувачів, то вона нічого не порушує. А цей закон накладає чіткі обмеження, ставить, що особа має мати дозвіл, юридичну освіту”, – розповідає пошті Дмитро Гудима, адвокат, доцент юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.
Проте, зі слів секретаря Всеукраїнської Асоціації Приватних Детективів Ігоря Мінського, “приватні детективи в Україні працювали і продовжують працювати абсолютно легально та офіційно”.
Приватний детектив повинен бути порядним і креативним, а також мати велике бажання щодня вчитися чомусь новому
“У класифікаторі видів економічної діяльності є код, який називається “проведення розслідування” і в підпункті є така фраза: “діяльність приватних детективів незалежно від виду клієнта”. Тож приватна детективна діяльність –  вид економічної комерційної діяльності”, – зазначає  “Пошті” Ігор Цмінський. 
Втім, з його слів, зараз навіть якщо офіційно працюєш приватним детективом, як працювати, що можна, а що – ні, визначає сам приватний детектив чи детективне агентство. 
“Діяльність же їх нерегламентована. Потрібно внести обов’язки для тих, хто здійснює діяльність приватних детективів, виписати права, якими може користуватися людина чи компанія, яка займається такою діяльністю”, – зазначає співрозмовник.

На межі приватності й публічності 

Дмитро Гудима, адвокат, доцент юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка, говорить про недосконалість законопроекту, каже, що його необхідно допрацьовувати. А найбільші застереження адвокат має щодо того, як законодавцю вдасться віднайти баланс між захистом інтересів і прав приватних осіб і тими послугами, можливість надання яких передбачена для приватних детективів.  
“Як правило, приватними детективами працюють колишні міліціонери та  працівники СБУ. Вони у своїй роботі часто використовують спеціальну техніку, використання якої заборонене. Цим і зумовлювалась нелегальність їх діяльності. Але, якщо далі забороняти все, що є незаконне, то та сфера незаконного, яка була, такою й залишиться. Ніхто від цієї діяльності не відмовиться і, зрозуміло, що колишні працівники правоохоронних органів будуть свої можливості використовувати. Легалізація – це нормальне створення якихось конкурентних правил на ринку, який існує, але існує в тіні. Ніхто все одно детективів до кримінальної відповідальності не притягував за їхню діяльність, а формально все, що вони робили було незаконним, – розповідає Дмитро Гудима. – Мені здається, що держава йде у правильному напрямку, що намагається взяти під контроль цей ринок послуг. Та в той ж час, тими обмежувачами, які пропонує законопроект, не можна гарантувати, що будуть дотримуватися права і свободи людей, які можуть стати об’єктом інтересу тих, хто здійснює детективну діяльність”.
Також адвокат додає, що той перелік послуг, які можуть надавати приватні детективи дуже вузький. “Право звертатися із запитами, ознайомлюватися з інформацією, яка не має обмеженого доступу, проводити зовнішній огляд приміщень, а внутрішній тільки за згодою власника. Оглядати й вивчати матеріали за згодою власника, надавати консультації, перелік цих послуг не від суміжних видів діяльності в цій сфері”, – каже Дмитро Гудима. 

До ваших послуг

Серед послуг, які надають приватні детективи – забезпечення економічної діяльності юридичних та фізичних осіб, пошук людей як в Україні, так і за кордоном. Нині на сайтах деяких детективних агентств можна знайти й такі послуги, як евакуація людей із зон проведення бойових дій, пошук людей у зоні АТО (дехто із практиків детективної діяльності сумнівається, що це реально зробити), створення нової біографії, звільнення осіб, що потрапили у сексуальне рабство, а також “любовні” розслідування, перевірка на поліграфі, перевірка претендентів на вакантні місця тощо. 
“Часто до українських приватних детективів звертаються  клієнти з-за кордону.  Українські замовники також мають багато задач, які потрібно вирішити за межами країни”, – каже Ігор Цмінський.
З його слів, останні роки все більше за послугами звертаються люди зі сфери бізнесу. “Наприклад, для багатьох компаній в Україні ринок Росії закритий. А це великий ринок збуту. Люди починають думати, де вони можуть реалізовувати свою продукцію, окрім як у Російській Федерації. 
От вони і вирішують продукцію збувати у ЄС, в Африку, в Австралію… Підприємців цікавить, де їх не обдурять, з ким працювати. Без відповідних знань, навиків, контактів та досвіду, бізнес ці питання вирішити не може”, – зазначає співрозмовник.
Перші приватні детективи здебільшого займалися справами сімейними, їхні послуги були досить дорогими
Також до детективів звертаються підприємці, аби налаштувати внутрішню систему безпеки. Ігор Цмінський каже, що це пов’язано з тим, що багато служб безпеки підприємств нині не справляються з тими небезпеками та ризиками, які існують.
“Звертаються, аби перевірити працівників компаній. Раніше таким займалися кадрові агенції чи кардові органи компанії. Та вони перевіряють людей поверхнево. А щоб довідатися, чи не працює людина на конкурентів, яка біографія у співробітника, де він працював раніше, довіряють це приватним детективам”, – каже співрозмовник.
Що ж стосується послуг побутового рівня, то вони відійшли на другий план. Зі слів Ігоря Цмінського, також звертаються з питаннями генеалогічних досліджень, зокрема просять відновити родовід сім’ї, наприклад, підтвердити польське коріння. Здебільшого клієнти хочуть знайти людей та потрібну їм інформацію. 
“Наведу приклад, з практики житомирського колеги. 25 років тому на вулиці вагітну, у якої почалися пологи, забрала швидка допомога. У пологовому вона народила. Поки медпрацівники були зайняти своїми справами, породілля залишила дитину і втекла, вистрибнувши у вікно. Ні ім’я, ні прізвища цієї жінки не було відомо. Коли хлопцю виповнилося 25 років, він вирішив знайти свою біологічну маму. Приватний детектив її таки знайшов”, – розповідає співрозмовник.  
Є багато звернень, за які приватні детективи не беруться. Зокрема, дуже популярне прохання знайти людину за номером мобільного телефону.
“Такі завдання можуть вирішувати лише правоохоронні органи. Також ми не хочемо жодним чином допомагати людям, які просять отримати роздруківку телефонних розмов чи прослухати ці розмови. Цього робити не мають права без особливого дозволу суду, навіть правоохоронні органи”, – зазначає Ігор Цмінський. 

Як стати сучасним Холмсом

В Україні до приватної детективної практики здебільшого вдаються колишні працівники правоохоронних органів. Також серед приватних нишпорок є люди й інших професій, інколи, здавалось, взагалі недотичних до роботи детективів.    
“Те, що приватними детективами стають лише ті, хто працював у правоохоронних органах – міф. Наприклад, одне з найкращих детективних агентств в Україні очолює людина, котра ніколи не працювала у правоохоронних органах, не має юридичної освіти. Цей детектив закінчив Національну академію державного управління при Президентові України і дуже успішно працює як в Україні, так і за кордоном. У нас також працюють колишні екологи, журналісти. Сьогодні вони доволі успішні приватні детективи”,  – зазначив Ігор Цмінський. 
Здебільшого колись детективною справою займались люди, які мали якийсь досвід спілкування з кримінальним світом
Та все ж “Пошта” знайшла правоохоронця, який би хотів працювати приватним детективом. Андрій каже, що наразі чекає допоки приймуть закон, що регламентує діяльність сучасних Холмсів. 
“В Україні потрібні приватні детективи. Адже правоохоронні органи зі своєю роботою не справляються, у них велике навантаження, багато заяв реєструють, а вони не встигають виконувати роботу. До того ж, здебільшого до праці ставляться невідповідально, передусім тому, що зарплатня мала… А якщо людям потрібно, аби справу розкрили, вони за це заплатять приватним детективам. Із товаришами плануємо стати приватними детективами, наразі чекаємо, коли приймуть відповідний закон. У ньому йдеться, що ліцензію на проведення детективної діяльності видаватимуть у МВС. Думаю, що це неправильно, знову буде корупція, адже з нашою системою ніяк інакше”, – зазначає “Пошті” колишній працівник правоохоронних органів із 15-річним стажем оперативника.
Ремесла детектива можна і навчитися. Так, в Україні є структура, яка навчає детективної діяльності – це група детективних підприємств “Приватна Поліцейська Компанія”.
“Разом із університетом “КРОК” вони проводять курси приватних детективів, семінари, тренінги. З 2015-го там можна здобути другу вищу освіти у сфері детективної діяльності”, – каже Ігор Цмінський. 
З його слів, велику роль у роботі приватних детективів відіграють риси характеру. “Вважаю, що приватним детективом може бути будь-яка людина, яка володіє такими рисами як порядність, креативний підхід і велике бажання щодня вчитися чомусь новому. Решта приходить з досвідом”, – 
додає він. 

А як є за кордоном? 

Які ж основні вимоги до приватних агентств існують за кордоном? В Англії для того, щоб відкрити детективне агентство, потрібно здавати іспит на профпридатність і отримати відповідну ліцензію. Належність чи членство в профільній асоціації, такої, наприклад, як Асоціація Британських Сищиків (АБС) гарантує, що людина володіє достатнім досвідом у цій сфері. Стати членом АБС можна при наданні рекомендацій з державних установ (поліція, кримінальний чи міжнародний розшук) і наявності юридичної освіти. У Німеччині закон не передбачає одержання спеціальної освіти, а лише оформлення власного детективного агентства у Відомстві з реєстрації приватної підприємницької діяльності. Головний критерій для приватного детектива в Німеччині – відсутність записів у поліцейському регістрі, інформує tsn.ua. У США реєстрацією детективних агентств займаються юрисдикції певного штату, в якому приватний детектив вирішив своє агентство відкривати. Закони, які безпосередньо пов'язані з приватним розшуком там діють у 35 штатах. Ліцензії на приватну детективну діяльність, як правило, видаються на два роки. Після цього – переатестація.

Безіменні нишпорки: з історії міста Лева  

Якось так повелося, що кожне наступне покоління певне, що епоха попереднього була більш стриманою, культурною, витонченою. Що раніше у Львові посеред вулиць не виляли неприємні п’яниці й задираки, що не крали гаманців на ринку, і взагалі, у місті було красиво, спокійно, витав дух елітарності. Та якщо заглибитись в історію, то одразу помітно, що як тоді, так і зараз у місті було чимало бійок, гучних сварок, ганебних випадків. Як тепер, так і тоді крали, робили збитки й чинили дебоші… Як і тоді, люди мають чимало проблем вирішення, яких довіряють не поліції, а приватним детективам.  
Петро Радковець, історик, львовознавець, розповідає “Пошті”, що до того, як у місті з’явилась поліція у сучасному розумінні цього слова були люди, які проводили слідство, та якогось статусу спеціального вони не мали. “Львівська поліція в сучасному розумінні з’явилася в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. До того була львівська міська сторожа – ціпаки, вони займались наведенням порядку. Слідчих органів як таких не було. Був міський суд і були люди, які займалися розслідуванням, як вони це робили, як це було юридично оформлено – невідомо”, – розповідає історик.   
Історик Андрій Козицький розповів “Пошті”, що перші приватні детективи здебільшого займалися справами сімейними, їхні послуги були досить дорогими. “Історично поліцейські, які з’являлися в кінці ХVІІІ століття, по суті й були приватними детективами. Здебільшого детективною справою займались люди, які мали якийсь досвід спілкування з кримінальним світом, траплялися навіть такі детективи, які в минулому самі були злочинцями, а потім перейшли на бік закону. У Львові приватних детективів як таких не було аж до міжвоєнного періоду, тоді заможні люди наймали колишніх поліцейських для розслідування якихось делікатних справ, коли хотіли уникнути розголосу. Вони часто були пов’язані з певними родинними проблема­ми”, – каже історик.
Детективи здебільшого спеціалізувалися в таких справах, котрими поліція не займатися не хотіла. “Наприклад, втеча якоїсь дитини, сина чи дочки, з родини. Коли складно довести, чи має місце кримінал, чи просто особа за своїм бажанням пішла з дому. Також детективи займались стеженням за чоловіками і дружинами, яких підозрювали у невірності. Це вже на початку ХХ століття було дуже великим сегментом роботи приватних детективів. Це навіть описано у романі Ярослава Гашека “Пригоди доброго вояки Швейка”, де один із героїв розповідає про те, як він працював приватним детективом ще перед Першою світовою. Також приватні детективи розшукували, наприклад, докази темних майнових відносин. Якщо треба було довести, що хтось мав якусь власність, або десь мешкав певний час, щоби потім мати право на успадкування”, – каже Андрій Козицький.
Попри те, що робота приватних детективів у Львові була поширена віддавна, все ж наше місто не має таких відомих імен як герої романів Еркюль Пуаро чи Шерлок Холмс. 
“Про приватних детективів мало відомо, на жаль, немає імен. Та все ж знаємо, що на початку ХХ століття у Львові було кілька знаних австрійських детективів, які перейшли навіть на роботу у польську поліцію. Про діяльність цих людей мало згадок саме тому, що це справа досить делікатна і, вочевидь, інформацію про це не поширювали ні ті, хто користувався їхніми послугами, ні ті, хто їх надавав. Про відомих детективів з Європи ми знаємо тому, що вони потім писали спогади. Серед львівських детективів ніхто таких спогадів не написав”, – каже Андрій Козицький. 
Історик розповідає, що все, що знає про детективів здебільшого довідувався, досліджуючи давню пресу. “А ще є такі невеликі дрібні уривки у приватних спогадах тих людей, які жили у Львові і щось розповідали про кримінальний світ міста. Наприклад, про кримінальний світ і поліцію часто писали лікарі, яких, як експертів, викликали на певні впізнання чи інші слідчі дії. Є спогади Броніслава Ласковніцького, хірурга, який у міжвоєнний період працював лікарем-експертом. Також були публікації про деякі гучні справи. У Львові у 1931 році сталося вбивство доньки відомого архітектора Генрика Заремби. Цю справу ще називають справою Горгоновою і в багатьох людей викликало сумніви те, як розслідувала її поліція, згодом відбувався судовий процес. Деякі газети провадили свої розслідування, вони не наймали детективів, але журналісти у цій справі працювали як справжні детективи, – розпо­відає Андрій Козицький. – У міжвоєнній Польщі був такий журнал, який називався Tajny Detektyw, його сторінки є відскановані в Інтернеті. Там є навіть львівські справи. Він повністю був присвячений криміналу, там журналістами працювали колишні поліцейські, які мали досвід у розслідуванні. Вони виїжджали до Львова, коли тут були якісь гучні справи, писали свої звіти, вони були детальні, цікаві і фахові”.
У ті часи приватного детектива могла собі дозволити людина середнього достатку. “Була велика пропозиція таких приватних детективних агентств, якщо справа була нескладна, наприклад, стеження за потенційно невірними жінками, чоловіками, то це було недорого. Та люди нижчих суспільних верств послугами детективів не користувались. Їм би й у голову не прийшло наймати когось для стеження за жінкою чи чоловіком, вони й самотужки могли це зробити, або з допомогою родичів, знайомих. А от людям вищого достатку статус не дозволяв цього робити”, – додає історик.
Богдан Шкарада, екс-начальник міліції Львівщини:
– Діяльність приватних детективів легалізована у багатьох країнах Європи, навіть у Росії. Це можливо й у нас. В Україні багато юридичних фірм нелегально надають детективні послуги. Коли в законі будуть чітко обумовлені їхні дії, тоді вони відкрито надаватимуть послуги приватних слідчих. Звісно, є речі, якими повинні займатися лише правоохоронні структури, та є й такі ніші, які можна заповнити діяльністю приватних детективів. Для розкриття злочину потрібно проводити комплекс оперативно-розшукових заходів, а детективи цього не робитимуть. Сьогодні такі речі, як, наприклад, прослуховування, повинні проводитись у рамках закону, через суд. У цьому законопроекті потрібно регламентувати цю діяльність приватних слідчих, аби вони не порушували закону. Як правило, до популярних послуг детективів належить слідкування за невірною жінкою чи чоловіком, проблемними дітьми, перевірка інформації про бізнесменів. Аби не потрапити в тенета шахраїв, що представляються приватними детективами, послуги потрібно замовляти у спеціальних агентствах. Там клієнт заключає відповідний договір. Але аферисти також у нас є. Пригадую 90-ті роки, коли люди ходили до бандитів, щоб ті від боржників гроші “вибивали” за відсотки. Це робилося все нелегально. Тоді ті бандити такі розгардіяші влаштовували. Тому все має бути офіційно. Детективом передусім повинна бути людина освічена в юридичному плані, мати якісь навики розшукової роботи, зокрема навики працівника правоохоронних органів, а до такої роботи потрібно мати хист.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8681 / 4.6MB / SQL:{query_count}