Чи буде Львів відкритий для львів’ян?

“Пошта” довідалася, яким повинен бути новий Статут територіальної громади Львова, який він дасть поштовх для розвитку міста та чому львів’яни досі живуть за документом 2002-го року

Без правил нікуди. Аби в місті все працювало злагоджено, вирішувались справи політичні й комунальні, аби громада й міська влада знаходили спільну мову, необхідно, щоб всі діяли за єдиними правилами. У Львові так і є, проте прописали ці правила більше десятиліття тому у Статуті територіальної громади міста 2002-го. Хоча у міськраді кажуть, що особливих незручностей через застарілий документ львів’яни не відчувають, проте містяни певні: місто розвивається, потребує змін і урядування Львова. У 2010-му був напрацьований новий Статут, більш інноваційний, та в управлінні юстиції він не пройшов реєстрацію. Нині ж у Львові широке коло фахівців працює над новим Статутом, який відповідатиме викликам часу та нового законодавства.  
У новому Статуті маємо зробити такі механізми, які б забезпечили більшу можливість участі львів’ян у місцевому самоврядуванні
Про відносини громади та міської влади у Львові дбали здавна. Так, у 1870 році у місті запровадили місцеве самоврядування, закріплене у статуті, що був основним нормативним актом локальної саморегуляції. Документ врегульовував всі міські відносини, зокрема, земельні, членство у громаді, управління майном, безпеку людей та їхнього майна, укладання бруківки та утримання доріг, мостів, вулиць, площ, безпеку та надійність дорожніх і водяних комунікацій, відносини поліцейського нагляду, справи убогих, опіку над доброчинними закладами громади, шкільництво, примирні процедури, запобігання жебрацтву, про це йдеться у статті кандидата юридичних наук В. Кіселичника “Міське право Львова: від Магдебурії до статутного права”.  

Застаріла демократія

Нині місто живе за статутом 2002 року. У міськраді кажуть, що особливих незручностей через застарілий документ не відчутно. Та все ж наголошують, що він має неабияке значення. У 2010 році у Львові напрацювали новий статут територіальної громади; він був настільки інноваційним, що не пройшов реєстрацію в управлінні юстиції. 
“Наш Статут 2010 року був сучасний, як на той час досить інноваційний, містив сміливі норми. Та, на жаль, він не пройшов реєстрацію абсолютно безпідставно Зараз справа в судах. Ми вирішили не зациклюватись на цій судовій ситуації і працюємо над новим документом. Але справедливість все ж намагаємось відновити. Тоді зауваження управління юстиції були щодо того, що наші рішення не можуть називатися ухвалами. Були нюанси стосовно визначення прав територіальних громад Винників і Брюховичів. На думку управління юстиції, вони не є членами територіальної громади Львова, хоча й обирають міського голову і депутатів у міську раду. Ця судова справа складна”, – розповідає “Пошті” начальник юридичного управління львівської міськради Гелена Пайонкевич. 
Нині у Львові дискусії відбуваються здебільшого у соцмережах, а цей Статут дасть можливість перенести їх у документи
Тож, хоч Статут 2002 року зареєстрований у належному порядку і досі працює, та він уже зовсім не відповідає законодавству. 
Доцент юридичного факультету Франкового вишу Олена Бориславська, каже, що життя за старим Статутом все ж ускладнює відносини між львів’янами та органами місцевого самоврядування. “Немає нормативного акту, який би врегулював відносини. Це не трагедія, з цим документом було б простіше. Статут стосується всіх мешканців, адже він найважливіший акт у Львові, як Конституція на загальнодержавному рівні, а статут – на місцевому”, – зазначає вона. 

фото: Ірина Цицак

Аби йти в ногу з часом

Зараз у Львівській міській раді працюють над новим Статутом територіальної громади міста. “Для напрацювання нового Статуту міста будуть залучені представники кожної фракції, експерти, науковці, представники громадського осередку. Сподіватимемося, що в 2016-ому місто таки матиме новий Статут. Плануємо й громадські обговорення цього питання. Нам потрібен якісний і добре опрацьований документ”, – наголошував в інтерв’ю “Пошті” Анатолій Забарило, секретар Львівської міськради.
Яким саме буде цей документ, поки що говорити рано, та все ж є певні речі без яких він не відповідатиме викликам часу та нового законодавства.  “Наразі рано говорити про те, яким буде Статут, ми ще не визначились, яку модель документа беремо за основу. Можливо, буде розроблено щось нове, а можливо за основу візьмемо статут 2010 року, який на час його прийняття був доволі позиційним. Та все ж усе, що має бути врегульоване Статутом місцевої громади буде врегульоване так, як це передбачено законодавством, – розповідає “Пошті” Гелена Пайонкевич. – Як на мене, територіальна громада мусить мати свій Статут, свій документ, за правилами якого вона живе. Це є в першу чергу підтвердження закону. Важливо, аби у ньому були відображені певні речі, такі як положення про порядок розгляду електронних петицій, згідно з новим законодавством воно є невід’ємною частиною Статуту територіальних громад. Процедура громадських слухань, певні історичні особливості міст, вони повинні бути враховані в Статутах територіальних громад. Цей документ є обов’язковим і дуже потрібен для того, щоб громада відчула себе громадою. Це практичний документ, який повинен застосовуватися у щоденному житті міста. Цей Статут – це швидше документ не для чиновників, а для людей, які живуть у Львові”. 
Головне зараз – залучити людей у цей процес, щоб вони зрозуміли: що сам зробиш, те і цінуєш
Гелена Пайонкевич каже, що до розробки Статуту залучено широке коло фахівців – це і представники громадських організацій, і викладачі з Франкового вишу та Університету внутрішніх справ. У роботі також зважатимуть на досвід інших міст, використовуватимуть їхні прогресивні напрацювання. Документ має бути готовим до жовтня цього року, після чого його винесуть на обговорення громадськості. Потім за потреби знову допрацюють, зваживши на всі зауваження й вимоги містян, і подадуть на розгляд депутатам міськради. Згодом документ має пройти реєстрацію в управлінні юстиції.    
Активні містяни, яким новий документ мав би спростити життя, особливих надій на нього не покладають. Дехто навіть каже, що це всього лиш бюрократична умовність, на яку ніхто не зважатиме. Та все ж дехто на новий документ дивиться з оптимізмом. Громадський активіст, учасник ініціативи “Дайте пройти” Мирослав Голяк каже, що, ймовірно, якщо у Статуті по-новому пропишуть норми взаємодії громад і влади, то впроваджувати свої ініціативи містянам стане значно простіше, ймовірно так чиновники не віднікуватимуться, і не гальмуватимуть ініціативи містян.
“Досить складно щось нове пропонувати у нашому місті. Інколи навіть впровадження проектів, на які не потрібно було б залучати гроші міста, чиновники гальмують. Сприймають це так, наче їх змушують до зайвої роботи”, – каже “Пош­ті” Мирослав Голяк. 

Щоб Статут ідеальним був

Про те, яким би мав бути новий Статут, розповів “Пошті” начальник управління “Секретаріат ради” Львівської міськради Юрій Лукашевський. Він каже, що документ аж ніяк не може бути просто ще одним бюрократичним обов’язком, документом для галочки, так би мовити.  
“Статут має мати прикладне значення, щоб мешканці міста у ньому могли знайти механізми, аби зреалізувати свій вплив на розвиток міста, на місцеву владу. Адже львів’яни не можуть проявляти свою активність лише приходячи на вибори й обираючи міського голову. Вони мають брати участь у повсякденному житті і вирішувати проб­леми своєї вулиці, району. Тож напевно, що в цьому Статуті найбільше уваги буде приділено питанню участі  громадян у місцевому самоврядуванні, питанні припрацювання механізмів цієї участі. Цей документ має бути доступний, це не має бути великий талмуд. Він має давати тезові відповіді на найбільш нагальні питання і скеровувати людину до інших положень та норм”, – каже він.

фото: Ірина Цицак
Політолог, експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай каже, що старий Статут 2002 року написаний “дуже слабенько”. 
Усі владні повноваження у мерії, а громада мало управляє своїм міським життям. “У цьому Статуті мали б були розписані ролі всіх – мера, ради, комунальників, громади. Статут 2002 року був написаний таким чином, що громада мала дуже мало можливостей впливу, тому і вносились правки у 2010-му. Нині ж люди показали, що вони можуть впливати, що їм варто довіряти. Зараз містяни не мають права вносити пропозиції до проектів рішень, які проводять через міськраду і виконком.
Найважливіші рішення в місті зараз приймає міська рада і виконавчий комітет, а люди спостерігають за цим лише завдяки законодавству про доступ до інформації. А містяни повинні мати можливість впливати напряму ще на попередніх етапах прийняття та розгляду рішень”, – зазначив “Пошті” Олександр Солонтай.  
Для того й приймається Статут, щоб підкреслити різницю, скажімо, між Дніпропетровськом і Львовом
Як би не працювали фахівці, напрацьовуючи новий Статут для Львова, та все ж експерт Інституту політичної освіти певен: ідеального документа ми все одно не досягнемо, адже немає досконалості й у самому законодавстві країни. “Як би ми зараз не правили Статут Львова, все одно не досягнемо нормального Статуту, бо є речі невирішені на національному рівні”, – додає співрозмовник. 
Він певен, що у новому Статуті обов’язково повинно бути прописано, щоб члени громади включалися до складу виконавчих комітетів і комісій. “Це необхідно для того, щоб не було так, що лише чиновники займаються керівництвом міста. Також було б добре, якби представники правозахисних організацій були включені до складу адмінкомісій міста. Такі організації, які займаються сім’ями, дітьми, опікою були включені до складу опікунської ради. Зрештою, громада має сама вирішити, які інструменти для неї зручні. Те, що я пропоную – це лише мій погляд. Суть всіх механізмів, прописаних у Статуті, полягає у тому, щоб людям було зручно долучатися до управління містом”, – каже Олександр Солонтай. 
Статут Львова, за яким місто живе вже понад десять років, настільки застарів, що, безумовно, ставить під сумнів статус Львова як прогресивного й демократичного міста. “Статут Івано-Франківська дає фору Статуту Львова. У ньому все набагато простіше, починаючи з того, скільки треба зібрати підписів містян для того, щоб ініціювати громадські слухання, або внести питання в порядок денний сесії міськради, закінчуючи наявністю механізмів, яких у Львові взагалі немає, типу громадської експертизи. Тож безперечно, працюючи над новим Статутом Львова, треба вивчати зразки статутів інших міст країни і Європи.   Адже Львів – місто, на яке орієнтується вся Україна. Це недобре, коли люди дізнаються, що у Львові з місцевою демократією все погано, це зовсім не надихає”, – каже Олександр Солонтай.
Статут територіальної громади Львова – це Біблія міста
Тарас Соболь, представник територіальної громади Львова, співавтор Статуту 2010-го, розповів “Пошті”, що новий Статут територіальної громади повинен спростити взаємини між громадою та владою міста, та все ж він не зможе сповна зарадити бюрократичним процесам на місцевому рівні. “Якщо бюрократичні процедури закладені Вищим законодавством, ми не можемо  їх спростити на місцевому рівні. Якщо ж це стосується недоліків місцевих документів, ухвал, розпоряджень – то вони можуть бути спрощені. Думаю, що і будуть спрощені, менше того, це буде в певній мірі кодифікація надання адміністративних послуг мешканцям територіальної громади, – каже Петро Соболь. – Свого часу ми пробували кодифікувати місцеві податки і збори. Спробуємо звести 10, 20 чи 30 окремих документів в єдиний. Подібно до того, як є на центральному рівні, зокрема у Податковому кодексі, Бюджетному, Цивільному. Аналогічні документи повинні бути зроблені на місцевому рівні для спрощення користування тими нормативними актами громадянами. Вони мають бути викладені  в одному місці – просто, зрозуміло і доступно”. 
У Статуті також має бути відображення певних ментальних особливостей кожної громади, їхнє бачення. “Для того й приймається Статут, щоб підкреслити різницю між Дніпропетровськом і Львовом. Звісно, можна було б користуватися уніфікованим законом про місцеве самоврядування і не говорити про ніякі Статути. До слова, в Україні мало міст мають свої Статути – близько десяти”, – додає Петро Соболь. 

фото: Марічка Ільїна
Олег Сорочкін, депутат Львівської міськради:
– Статут Львова 2002 року зараз фактично морально застарів, адже відбулися суттєві зміни у законодавстві і в житті країни – воно стало більш демократичним. Змінилися технології, зокрема комп’ютеризація, вплив громадськості на прийняття рішень. Усе це повинно бути відображено у Статуті міста. Це і порядок проведення громадських слухань, і порядок проведення зборів громадян за місцем проживання, і подання електронних петицій чи місцевих ініціатив… Наприклад, Статут територіальних громад 2002 року стосовно підтримання місцевих ініціатив передбачає, щоб їх підписали десять тисяч мешканців Львова. Вважаємо, що це абсолютно неадекватно. Навіть у Статуті 2010-го, який, на жаль, не був зареєстрований, потрібно вісімсот підписів, нині для електронної петиції – тисяча голосів. У новому Статуті маємо зробити такі механізми, які б забезпечили більшу можливість участі львів’ян у місцевому самоврядуванні. У багатьох європейських чи американських містах є хартії, статути міст. І вони створені для того, щоб участь містян у місцевому самоврядуванні була максимально спрощена, щоб була врахована їхня думка, наприклад, щодо забудов, планування територій, громадських просторів та інших важливих для міста питань. Питання Статуту і бюрократії між собою безпосередньо не пов’язані. Це питання адміністративних процедур, які не вирішуються в Статуті. Вважаю, що Статут 2010-го на той час був одним із найбільш передових в Україні. Його наслідували за багатьма параметрами. Місто може жити і без Статуту, але тоді для участі в місцевому самоврядуванні і реалізації певних прав містян, зокрема таких як участь в місцевих ініціативах, участь у зборах громадян за місцем проживання законодавство відсилає до Статуту територіальної громади міста. Саме в Статуті безпосередньо впорядковуються ці питання.
Валерій Веремчук, депутат Львівської міськради:
– Відсутність нового, сучасного Статуту міста не перешкоджала ні діяльності депутатського корпусу, ні діяльності посадових осіб міської ради. Про цей документ у місті говорять багато і давно – у 2010 році приймали нову редакцію. Намагалися ввести деякі новації, аби розширити можливості містян щодо впливу на рішення ради та міської адміністрації, але той Статут так і не запрацював, він потонув у судах. Зараз до цього документа зовсім інший підхід. Цей Статут мав би давати розширені можливості самим городянам, щоб вони могли не просто звертатися, не просто просити щось у міської ради, а мали чітку процедуру як свою ідею, вимогу все зреалізувати. Час диктує свої вимоги і правила, тепер влада має бути більш відкритою, більш чутливою до проблем людей, до їхніх думок, ініціатив, вимог. У місті є багато ресурсів майнових, фінансових, на які не впливають мешканці, і депутати, чесно кажучи, теж мало впливають. Тож час вимагає, щоб люди були більше залучені в процес прийняття і вироблення рішень. Проблеми поганого запаху в місті чи будівництва садочків, питання брати чи не брати чергові 10 млн євро кредиту на електронний квиток мала б вирішувати громада. Статут мав би це закріпити. У скандинавських країнах дуже розвинений формат електронного голосування за певні проекти й витрати міського бюджету. У них це радше просто добра практика, аніж щось, до чого зобов’язує документ. Там депутати, чиновники навіть не думають самі приймати рішення за людей. Ці рішення приходять у консультаціях з мешканцями. Львів же дотепер користується Статутом 2002 року. З 2006 року міським головою є Андрій Садовий, і, можливо, він намагався не ділитися повноваженнями, не роздавати владу. Напевно, є така риса у наших посадовців, вони важко розстаються з певними повноваженнями, не зовсім готові сприймати вплив зі сторони, хоча це всього лиш мої здогадки. Сьогодні ж збільшилася кількість людей, які готові не просто на кухні говорити про те, що все не так, а радо пропонують – як мало би бути. Нині дискусії відбуваються здебільшого у соцмережах, а цей Статут дасть можливість перенести їх у документи. Як на мене, у цьому Статуті має бути чітко закріплена процедура впливу громади на процеси у місті. Ба більше, щоб певна частина бюджету розвитку визначалася не депутатами, не чиновниками, а громадськими організаціями та активістами. Щоб це був так званий бюджет участі. Щоб ті чи інші пропозиції, особливо конфліктні ситуації вирішувались у форматі консультацій. Щоб рішення не приймались лише мером чи чиновниками, без участі громади.
Петро Адамик, депутат Львівської міськради:
– Статут територіальної громади Львова – це Біблія міста. В нас був прекрасний Статут 2010-го, який управління юстиції заблокувало. Нині він уже не відповідає вимогам Львова, розвитку міста. У новому Статуті потрібно обов’язково прописати – в нас теорія великого Львова (поглинаємо довколишні села) чи малого (ховаємось у шкарлупу і хай Львів буде маленький). Цей документ повинен допомогти вирішити такі проблеми, як питання з цвинтарем у місті, відходами, сміттєпереробним заводом тощо. Згідно із цим Статутом вирішуватимемо нагальні проблеми. Ми тільки Грибовичам допомагаємо, лиш би вони нам давали то сміття вивозити? Питання треба вирішувати по суті і глобально. Новий Статут повинен зробити місцеву владу більш прозорою. Зокрема, щоб громадою вважався дев’ятиповерховий будинок, мешканцям якого буде видніше, як витрачати свої кошти. А ще швидко в нас не буде ЛКП, більшу роль відіграватиме ОСББ, тоді в Статуті треба це все прописати. В місті з’явилося багато нюансів. Статут однозначно потрібен, адже це – голов­ний документ, в якому закладено прагнення громади. Зараз нам бракує прозорості, контролю над виконавцями влади, максимальної публічності депутатів. Головне зараз – людей залучити у цей процес, щоб вони зрозуміли: що сам зробиш, те і цінуєш. Коли людина читає у засобах масової інформації, що в місті вже зробили, тоді починає це або схвалювати, або критикувати. Максимальну кількість громадян треба втягнути в міську проблематику, господарство, щоб вони розуміли, що у місті відбувається, подавали свої ідеї. Наприклад, у нас запрацював сервіс електронних петицій (реєструють і дуже слушні петиції, порушують проблеми міста, та інколи там йдеться про смішні речі). В будь-якому випадку, це вже є інструмент прямого впливу на владу. Статут – це стратегія розвитку. З міст, які динамічно розвиваються, хороший Статут є у Києві. У Львові ж зі сферою ресторанного бізнесу все супер, а в інших галузях – і кінь не валявся.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8142 / 4.58MB / SQL:{query_count}