Музеї проти… кнайп

“Пошта” з’ясувала, чому вартo відвідувати музеї, наскільки популярні львівські та чи можуть вони конкурувати з європейськими

Чи не кожен мрійник у дитинстві уявляв себе шукачем скарбів, таким собі Індіаною Джонсом, людиною, яка з пригодами розкриває минуле. Цим зацікавлюють музеї. Так би хотілося мати доступ, можливість торкнутися, відчути всіма чуттями те давнє, про що нам скромно переповідають експонати з музейних вітрин. 
Згадуючи про музей, кожен мимоволі пригадує запах вікової пилюки, напастованої підлоги і тиші. Шмигаючи дитиною музейними коридорами, кожен мріяв знайти свою мумію чи іншу неймовірну старожитність, аби роздивлятись, досліджувати, дивуватись. 
Чи можна жити у цім світі і називати себе освіченим, якщо ваша нога ніколи не ступала до музею? Чи можна любити історію свого народу, чи голосно заявляти про уроки світової, не довідуючись про неї, зокрема, й у музеях. У Львові їх  шукати дуже не треба, у місті їх більше сорока, і кожен живе, мов у своєму часі.

Унікальність львівських музеїв

Петро Радковець, відомий львівський екскурсовод, краєзнавець, розповів “Пошті”, що туристи часто запитують про музеї міста, а от львів’яни не надто. 
“Моя дружина працює у Львівському історичному музеї. І мене ця справа дуже цікавить. Туристи постійно запитують про львівські музеї, а львів’яни взагалі наче живуть у ньому. У нас багато хороших експозицій. 
На жаль, львів’яни не часто їх відвідують, гості частіше. Часто запитують про музей-аптеку “Під чорним орлом”, Львівський історичний музей. Зараз дуже великою популярністю користується філія історичного музею на вулиці Лисенка – Музей визвольної боротьби України, також “Тюрма на Лонцького”, етнографічний та національний музей, Шевченківський гай, музей “Арсенал”. На жаль, мало відвідують музей археології. Дуже цікава філія Львівської галереї мистецтв – Музей давніх пам’яток Львова. І взагалі у Львівській галереї мистецтв найбільша музейна збірка в Україні(!). Завдяки Герою України Борису Возницькому це все збережено, а  виставкових залів не вистачає”, – розповідає Петро Радковець.
Він пригадує, як школярем пропускав уроки, аби прогулятись історичним музеєм. 
“Коли нам не дуже хотілось бути на уроках, то втікали в історичний музей на площі Ринок. Ми встигали пройти кілька залів, цікаво було… І коли нас питали, де ми були, то гордо казали, що в музеї. Нам це було дуже цікаво, і ніхто за це навіть особливо й не сварив. Також бігали в Природничий музей. Там скелет мамонта був. В останні роки якось так в світі повелось, у силу сучасних тенденцій, класичні музеї із вітринами, які не можна чіпати, менш популярні. Зараз для молоді часто роблять рухомі експозиції, до яких можна доторкнутись”, – каже краєзнавець. 
Із таким багатим музейним минулим Петро Радковець, мабуть, здійснив свою мрію, долучившись разом із братом до створення музею пива. 
“Ми  виступали консультантами. Дуже хороший музей, інтерактивний, з дегустацією пива. І відвіду­вачів там багато. У закладі продемонстровані автентичні документи, є, скажімо, той самий контракт львівської асоціації броварів із автентичними підписами, а також оригінальні технічні вироби.  Він єдиний в Україні – Львів попереду”. 

Не всі музеї вже відкрили 

У Львові, як то кажуть, музеїв до вибору, до кольору. Якщо в одному ви можете відчути дух середньовіччя, то в іншому – довідатись про сучасне.
“Був у музеї Дзиндри у Брюховичах, хоча я невеликий шанувальник модернового мистецтва. Відвіду­ваність там досить хороша, гарний музей. 
А от музей “Тюрма на Лонцького” – трагічна сторінка нашої історії”, – додає Петро Радковець. 
На його думку, попри всю різноманітність Львову все ж таки ще бракує музеїв. 
“Маю ідею “музеєфікувати” ще один об’єкт, шкода що у місті нема замку. Є пагорб, що так зветься, а от самої споруди нема. Хоча у Львові було два замки –  Високий і Низький, і ще була фортеця. Там є шикарна галявинка, добре б було зробити  там невеличкий макет будівель. Тоді б не доводилося туристам  малювати на пісочку, як виглядав замок. Вже навіть знайшов інвесторів, але почались військові дії на сході країни, – каже екскурсовод. – Бракує нашому місту музею левів. Є ще одне місце, яке треба “музеєфікувати”, – цитадель. Там не може бути щось із розвагами, а меморіальний комплекс. Адже це єдиний комплекс-фортеця ХІХ ст., що зберігся у місті”. 

Історії не для всіх

Петро Радковець розповідає і про музеї, так би мовити, не для всіх. “Є унікальні музеї, які, можливо, не всім варто показувати. Не знаю навіть, чи це можна назвати музеєм, та медиків туди водять, там особлива експозиція. У нас є музей патології пологів, здебільшого це для студентів-медиків”, – каже він. 
Історик та львовознавець Ігор Лильо розповідає, що туристи часто саме місто розглядають як музей.
“До нашого міста насправді пияків приїжджає набагато менше, ніж про це люблять говорити. А люди, які їдуть напитися – це інша категорія “туристів”. Так чи інакше всі люди хочуть вражень. Вони не питають саме про музей, вони дуже часто розглядають сам Львів як музей. 
Коли туристи приїжджають, то вони, як правило, знають, що хочуть подивитись. Когось цікавлять речі, пов’язані із побутом, когось – із архітектурою. Прекрасне місце – Личаківське кладовище. Вважаю, що це перлина світового масштабу. В іноземців не виникає питань йти туди чи ні, вони радо йдуть на кладовище. А от людей зі сходу затягнути на цвинтар дуже важко, є велика різниця у сприйнятті пам’яті”, – каже львово­знавець. 

Львівські музеї: переваги та недоліки

Склалось так, що у світі музеї стали прибутковим бізнесом, у нас, на жаль, до цього ще далеко. Такі заклади потребують удосконалення, промоції. У Львові, аби дослідити переваги та недоліки музеїв, провели дослідження оцінювання музейного сервісу за методом “таємного клієнта”. Так, середня вартість загального квитка у львівських музеях становить 10 грн, пільгового – 5 грн. Людей така цінова політика задовольняє. У більшості закладів дозволено фотозйомку, у половини музеїв така послуга  безкоштовна, інформує сайт city-institute.org
Екскурсійні послуги надають 94% львівських музеїв. Та іноземними мовами (англійською, польською, російською) проводять екскурсії лише у 59% закладів. Загалом же відвідувачі оцінюють роботу працівників львівських музеїв на 4,1 бала з п’яти максимальних. Втім, незважаючи на таку високу оцінку, музейні приміщення мають низку недоліків. Відповідно до спостережень відвідувачів, лише 6% музейних приміщень Львова пристосовані до відвідин музею людьми із особливими потребами. У 37% музеїв не забезпечені вбиральні для відвідувачів. Лише у половини музейних приміщень облаштовані місцями для відпочинку (стільці, лавки, дивани).
Що ж до змістового напов­нення музеїв та експозиції, то лише у 44% львівських музеїв існує можливість інтерактивної взаємодії із експонатами. У 35% музеїв відвідувач має змогу взяти участь у таких заходах, як тематичні лекції, курси екскурсоводів, семінари чи перегляд фільмів. 
Загалом же музеїв у місті чимало, експозиції там неймовірні та чомусь часто про них говорять як про щось дуже застаріле, відоме й таке, яке вже давно не має чим дивувати. Проблеми львівських музеїв у тому, що бракує фахових керівників, що не вистачає фінансування, місця… та ще багато різних причин можна знайти. 
“У нас багато ресторанів виглядають краще, як музеї. Вони за рахунок свого оздоблення дають людям деколи більше розуміння, чим є Галичина, ніж деякі львівські музеї, – каже Ігор Лильо. – У наших музеях немає інструменту бути музеями, не тільки місцями зберігання речей. Музейна справа дуже складне питання, багато людей уявляють, що музей – це таке місце, де щось зберігають, та це лише частина роботи музею, друга частина це його формування, розкручування, бізнесу. Я вожу людей на одноденні екскурсії до Польщі. Там є чудесний замок, але треба зрозуміти, що вхідний квиток коштує 28 злотих. В нас же квиток в музей коштує копійки. У деяких музеях Європи ціна за квиток в музей сягає десятків євро, а то й сотні. Все залежить від того, яка там експозиція. Цією справою займаються компетентні люди, є певне законодавство, яке дозволяє заробляти гроші. Тоді музейні працівники мають стимул”.
Львовознавець каже, що у львівських музейників стимулу нема. Каже, що не раз траплялось так, що у дні, коли у місті чи не найбільший потік туристів, музеї закриті.     
“Львів поки що називають містом музеїв, думаю, що скоро попустить. З такими темпами будівництва у старій частині міста для музеїв не залишиться місця. 
Людина  перед тим, як кудись їде, намагається з’ясувати, що там є і що їй було б цікаво подивитися. От і спробуйте промоніторити інтернет-сторінки львівських музеїв. Одну з найкращих сторінок має Природничий музей у Львові. Є сторінки львівських музеїв, які не мають перекладу на англійську, це також дуже погано. Для того, щоб люди про музеї питали, ці заклади повинні себе піарити. А для піару потрібні гроші. І так, наша пісня гарна, нова”, – каже Ігор Лильо.
Петро Радковець також певен, що музейна справа могла б приносити місту прибутки, якби до неї був інший підхід та фахові керівники. А нераціональна дешевизна вхідних квитків у львівські музеї працює на те, що вони стають нецікавими, люди не цінують того, що отримують за копійки. 
“У нас дуже часто керувати музеєм дають людям, які не просто далекі від музейної справи, вони взагалі не знають, що це таке. У кращому випадку до цієї справи підходять мистецтвознавці. На музейній справі реально можна заробляти гроші. Так роблять у Дрездені, в Берліні, у містах Італії, я це бачив. Музейна справа у світі настільки організована, що людина, яка приїздить у місто, має за обов’язок відвідати кілька музеїв. На жаль, у нас більше відвідують кнайпи, бари і ресторани. У Берліні на острові музеїв кожного четверга з 18.00 до 22.00 всі музеї безкоштовні. За ті чотири години я встиг побачити півтора музею, тому що там дуже насичена експозиція. І у Львові є що дивитися та питання в тім, як облаштувати експозицію, як заманити, зацікавити”, – каже Петро Радковець.

З чого все почалось…

Перші музеї у Львові були приватними, навіть, так би мовити, хатніми. Це були великі приватні колекції, до них здебільшого мали доступ всі охочі. 
“Перші музеї – це приватні збірки. У них було дуже багато картин, різного антикваріату та старожитностей. Якщо говорити про міський музей, то найперше варто згадати про музей Дідушицьких та Оссолінських – у них був і музей, і книгозбірня, а ще варто згадати Львівський історичний музей. Бути багатим і мати багато грошей – то є різні речі. Кожне помешкання поважної людини перетворювалось на музей. Дуже часто воно було відкрите для людей. Дуже багато у Львові є меморіальних музеїв: Кульчицької, Новаківського, Труша, Крушельницької, Франка, Грушевського і ще багато інших. По суті, помешкання цих людей і були невеличкими музеями”, – каже Петро Радковець.  
Додає, що зацікавленість в історії, інтерес до музеїв виховує людину, ба, навіть спонукає любити. 
“Для того, щоб людина була повноцінною, вона повинна поєднувати у своїй свідомості минуле, сучасне і майбутнє. Якщо людина живе тільки сучасним, забуваючи про минуле, вона  втрачає частину свого я. Якщо думає тільки про майбутнє, то губить день нинішній. А от поважне ставлення до минулого, розуміння, що майбутнього не буде без минулого і сучасного – це гармонія”, – каже Петро Радковець. 
Та він певен, що через таке ставленням до минулого ми можемо дуже багато втратити. “Дуже багато, на жаль, втрачено, і губимо ми це через байдужість. Найбільш разюче це помітно на архітектурному обличчі Львова. Адже міська архітектура – комплекс, де, якщо одна ланка вирвана, то ланцюг рветься. Всі вкраплення недолугих будівель у місті псують його обличчя. У Львові  з’явились два нові архітектурні стилі, все починають “хай так” і закінчують “фіг з ним”, – каже львово­знавець. 
Музеї заповнюють прогалини у наших знаннях, у баченні, розумінні, виховують і спонукають любити себе, відчувати приналежність то чогось давнього, навіть древнього, сильного і загадкового. Не дарма кажуть, що наші предки стають нам янголами-охоронцями, а ми про них так мало знаємо…   
“Не можна любити те, чого не знаєш. А якщо ми не будемо знати, то гріш нам ціна. Колись казали мудрі люди: “Забери в людини пам’ять, забери здатність знати про своїх предків, і зможеш все, що завгодно із цією людиною робити”. Так же колись яничар виховували. Забирали пам’ять про батьків і виховували, як їм хотілось. Є така штука як генетична пам’ять, у нас вона ще працює. Якщо робите картину з бісеру, використаєте дуже багато елементів, але якщо забудете хоча б один, то всі решта, які на своїх місцях, будуть вам вказувати на цей недолік, якого бракує. Тому, якщо картина повна, тоді вона викликає захоплення. Ті музеї якраз і дають змогу поповнити всі оці прогалини”, – каже львовознавець. 

фото: virtual.ua


Топ-10 музеїв Львова

Аптека-музей “Під чорним орлом”

Аптеку заснували у 1735 році, вона найдавніша у Львові. А музей історії фармації на її базі створили у 1966-oму. Ідея стосовно музею виникла ще у XIX ст. У 1868 році заснували Галицьке товариство аптекарів, якому вдалося зібрати невелику колекцію експонатів та зробити перший крок до створення музею. Нині експозиція музею значно розширилась і нараховує  16  експозиційних залів загальною площею 700 квадратних метрів і три тисячі експонатів. До слова, це єдина в Україні та Європі діюча аптека-музей. 
Адреса: вул. Друкарська, 2.
Телефон: (032) 235-70-41.
Графік роботи: щоденно з 10.00-17.00. 
Загальний квиток: школярі – 7 грн, студенти – 10 грн, дорослі – 15 грн.

Національний музей ім. А. Шептицького

Це один із найвизначніших музеїв національної культури і мистецтва, закладений 1905 року Mитрополитом Андpеєм. Фондові збірки музею нараховують понад 140 тисяч одиниць. Гордістю музею є найбільше та найповніше зібрання середньовічного сакрального мистецтва XII-XVIII століть – ікони, рукописи та стародруки, декоративна різьба, металопластика, гаптовані тканини. Там знаходиться унікальна пам’ятка українського бароко – Богородчанський іконостас. У музею також є експозиції сучасного українського мистецтва, періоду міжвоєнного двадцятиліття, повоєнного часу, а доповнюють колекцію новітні твори львівських митців кінця XX століття. 
Адреса: пр. Свободи, 20, вулиця Драгоманова, 42.
Телефон: (032) 235-88-56.
Графік роботи: щоденно з 10.00 до 18.00 окрім понеділка (каса – до 17.30). 
Вартість: постійна експозиція  для дорослих – 20 грн, учнів, студентів, пенсіонерів – половина вартості (за наявності посвідчення).

Музей етнографії та художнього промислу

Це найстаріший музей на теренах нашої держави з унікальною колекцією пам’яток традиційної культури та народного мистецтва українців. Його створили у 1951-ому, об’єднавши два великі музейні осередки у Львові – Міський промисловий музей і музей Наукового товариства ім. Т. Шевченка. У колекції закладу зібрано понад 83 тисячі пам’яток. Основна експозиція розташована у приміщенні колишньої Галицької ощадної каси. Тут представлено пам’ятки матеріальної та духовної культури українців, господарські знаряддя, народні художні промисли ХІХ – початку ХХ ст. Окрім постійних експозицій у музеї періодично проходять тимчасові виставки. 
Адреса: пр. Свободи, 15.
Телефон:  (032) 255-31-31. 
Графік роботи:  з 11.00 до 16.00, окрім понеділка. 
Вартість: для дорослих – 20 грн, для учнів, студентів, пенсіонерів – 10 грн.

Львівський музей історії релігії

У музеї знаходяться експонати, які мають світову унікальну мистецьку та історичну цінність. Серед них – срібний візантійський релікварій XI століття – скриня для зберігання мощів святого мученика Аронта. Експозиція музею розміщена в будівлі Домініканського монастиря ХІV – XVIII ст. 
Адреса: пл. Музейна, 1.
Телефон: (032) 235-60-32; (032) 235-61-00.
Графік роботи: з 10.00 – 18.00, окрім понеділка.
Вартість: для дорослих – 10 грн, для дітей – 5 грн. Кожної п’ятниці місяця – безоплатний вхід для пенсіонерів, студентів та школярів.

Музей модерної скульптури М. Дзиндри

Скульптор Михайло Дзиндра  у 1991 році повер­нув­ся в Україну зі США. Власним коштом збудував музей, в якому розмістив понад 800 привезених скульптур, які подарував державі в особі Львівської галереї мистецтв. Творча спадщина самого Дзиндри, яка теж експонується в музеї, знайомить із неповторним світом його абстрактної пластики. Це перший і поки що єдиний в Україні музей модерної скульптури. Площа музею 1450 квадратних метрів, немає ніяких перегородок чи переділів, один величезний зал, в якому,  блукаючи поміж загадкових скульптур, почуваєшся наче у лабіринті. 
Адреса: смт Брюховичі, вул. Музейна, 16.
Телефон: (032) 234-66-36.
Графік роботи:  щодня з 11.00 до 17.00, окрім понеділка. 
Вартість: для дорослих – 10 грн, дітей – 5 грн. 

Державний природознавчий музей

Музей був відкритий для відвідувачів з 1870 р. Його головне приміщення збудовано на межі ХVIII-ХІХ ст. є пам’яткою архітектури. Музей занесли  до європейських і світових каталогів музеїв. Він брав участь у перших Всесвітніх виставках у Відні (1873 р.) і Парижі (1878 р.), де отримував дипломи і медалі. У 1940 р. музей увійшов до складу Академії наук України. Його наукові фонди та музейна експозиція внесені до державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Фонди музею сформовані на базі унікальних колекцій Природничих музеїв ім. Дідушицьких і Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Природничі колекції загалом становлять понад 400 тис. одиниць. Серед колекцій і пам’яток природи світового значення зберігаються унікальні експонати мамонта і волохатого носорога з озокеритових копалень Старуні, метеорити, палеозоологічні, палеоботанічні колекції та ін.
Адреса: вул. Театральна, 18.
Телефон: (032) 235-69-17.
Графік роботи: з  11.00 до 17-30, понеділок  та вівторок – вихідні. 
Вартість: для дорослих – 10 грн,  для школярів, студентів і пенсіонерів – 5 грн, для дітей до шести років – безкоштовно.

Музей скла

Унікальність цього музею полягає у тому, що це перший і на даний час єдиний музей скла в Україні. Тут експонується  історичне скло. З найдавніших предметів – скляні посудини та намистини. Є і скло ХХ століття. Друга частина музею присвячена сучасному періоду і колекції Міжнародних симпозіумів гутного скла, які проходять у Львові, починаючи з 1989 р. кожних три роки. У симпозіумах взяло участь понад 200 художників з 29 країн. На експозиції представлені роботи художників з Франції, Японії, Угорщини, Великобританії, США, України, Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Словаччини, Росії, Білорусі, Португалії, Іспанії, Австралії, Австрії, Німеччини, Фінляндії. Всі вони були виконані авторами у Львові.
Адреса: пл. Ринок, 2 (підвал, вхід з боку вул. Ставропігійської).
Телефон: 0937827186.
Графік роботи: щоденно з 10.00 до 18. 00.
Вартість: для дорослих – 20 грн, для учнів, студентів – 10 грн.

Музей “Арсенал”

Це унікальний музей, який не має аналогів на території України. Він належить до Львівського історичного музею, відкритий 1981 року. В експозиції представлено зразки старовинної зброї з більш як 30 країн світу. У музею представлено всі основні види зброї: холодна, метальна, вогнепальна, предмети захисного озброєння.  В експозиції чимало цікавих зразків захисного озброєння. Це, зокрема, кольчуги, панцирі, щити, шоломи. Перлиною музейної збірки є обладунки “крилатих гусарів” – основної ударної сили військ Речі Посполитої XVII-XVIII століть.  Пам’ятки, представлені в музеї-арсеналі – це невелика частина колекції зброї Львівського історичного музею, яка налічує близько 4,5 тис. одиниць.
Адреса: вул. Підвальна, 5, “Арсенал”.
Телефон: (032) 235-86-61.
Графік роботи: щодня з 10.00 до 16.45, окрім середи.
Вартість: для дорослих – 10 грн, учнів, студентів, пенсіонерів – 5 грн.

Народний зоологічний музей ЛНУ ім. І. Франка

Музей належить до числа найстаріших університетських музеїв Європи. Заснований він як Кабінет натуральної історії у 1784 році. 1885 року наказом ректора для створення музею виділяють додатково три зали і коридор. Нині у музеї понад 178 тисяч одиниць зберігання, з яких біля 10 тисяч формують експозицію. Музейні колекції зібрані на всіх континентах та багатьох акваторіях Земної кулі.
Адреса: вул. Грушевського, 4. 
Телефон: (032) 239-45-48.
Графік роботи: з понеділка по п’ятницю з 10.00 до 16.00.
Вартість: вхід безкоштовний (є скринька для пожертв).

Меморіальний музей “Тюрма на Лонцького”

Музей пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” знаходиться у Львові в приміщенні тюрми, де розташовувались каральні органи трьох окупаційних влад: польської, радянської та німецької. Це перший в Україні музей-в’язниця. Початкову експозицію Меморіалу “Тюрма на Лонцького” розташовано на першому поверсі будинку, де максимально збережено автентичний вигляд колишньої тюрми, яка не зазнала жодних змін відтоді, коли тут перебували політичні в’язні. Кошти для відкриття Меморіалу зібрані з пожертв львівської громади.
Адреса: вул. Степана Бандери, 1. 
Телефон: (032) 247- 42-20. 
Графік роботи: з 10.00 до 19.00, неділя 10.00 – 17.00, обід з 13.00 до 14.00. 
Вартість: вхід безкоштовний.

За інформацією сайтів lviv.travel, 
прес-служби міськради та сайтів львівських музеїв
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1099 / 4.6MB / SQL:{query_count}