“Скоро Високий Замок буде нижчим, аніж смітник”

Коли ж нарешті закриють Грибовицьке сміттєзвалище?

фото: Олег Огородник (4)
Сотні тисяч років до нашої ери, за свідченням археологів, сміття складалось здебільшого з уламків кам’яного приладдя, а також з кісток і черепів тварин. Нині відходи, які ми продукуємо щодень, зовсім інші, вони шкідливі, важко перегнивають, забруднюють навколишнє середовище. Щодень майже 700 тонн відходів зі Львова вивозять на Грибовицьке сміттєзвалище. Сміття там хоронять уже майже 60 років!
Схоже, нині нікому особливо не смердить, величезна гора з відходів всього лиш за кілька кілометрів від майже мільйонного Львова нікого не лякає, чиновникам наче й не шкода втрачати величезний клапоть землі, вони його гордо називають “полігоном твердих побутових відходів”. А на відновлення територій після того, як сміттєзвалище закриють, підуть десятиліття. Дарма, що Європа вже давно відмовилась від такого “захоронення”, переробляє сміття і навіть заробляє на цьому. А у нас, схоже, гроші не пахнуть… і комусь це сміттєзвалище стало годівницею. 
Для того, щоб проводити рекультивацію земель, треба спершу вирішити, куди забрати сміттєзвалище
Здається, вже цілу вічність “Збиранку” закривають та ніяк не закриють… Навіть місцеві селяни не хочуть цілковито визнавати, що у їхньому регіоні є екологічні проблеми! Реагують лиш тоді, коли проблема стає очевидною – гине риба в ставках, хворіє худоба. 
“Маємо дачу поблизу Малих Грибович. І скажу чесно, запах до нас не доходить. Воду беремо із глибокого джерела, вода смачна, чиста. Та коли їдемо на дачу повз сміттєзвалище, то сморід нестерпний, особливо влітку. Проте територія ця повністю заселена, такі котеджі красиві побудовані”, – розповіла “Пошті” пані Інна. 

Один полігон закриють, інший відкриють

В Україні 96% відходів не переробляють, їх захоронюють – для прикладу, в Європі на переробку не потрапляє лише 20% з усього сміття. Відповідно до чинного закону України “Про відходи”, з 1 січня 2018 захоронення неперероблених відходів заборонене, що ж буде із сміттєзвалищем у Грибовичах? Чи його почнуть закривати, рекультивувати активніше? 
Вивіз твердих побутових відходів на Грибовицьке сміттєзвалище розпочали ще  у 1959 році. В середньому в рік туди вивозять 230 тонн відходів. Площа полігона твердих побутових відходів 38,8 гектара. За рік одне лиш місто Львів на сміттєзвалище вивозить приблизно 210 тисяч тонн відходів. Крім міста Лева, своє сміття туди звозять і деякі населені пункти Жовківського, Пустомитівського, Яворівського, Кам’янка-Буського районів.
Начальник відділу комунального господарства управління житлового господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури  Львівської міської ради Сергій Сало розповів “Пошті”, що у найближчі десять років полігон твердих побутових відходів у Грибовичах рекультивують, закриють, водночас будуватимуть сортувально-переробний комплекс та шукатимуть місце для нового полігона.  
“Полігон твердих побутових відходів підлягає поетапному закриттю і рекультивації.  Проект розробили у 2013 році, тоді його вартість була понад 213 мільйонів гривень. Якщо оцінювати нині, це приблизно 350 млн грн. Проект розроблений на 10 років. Відповідно до проекту передбачено такі основні чотири етапи: 1-ий – відведення інфільтратних вод, 2-ий – дегазація полігона, 3-ій – технічна та біологічна рекультивація, 4-ий – вирішення проблеми, пов’язаної з кислими гудронами”, – розповів посадовець.

Наразі місто на першому етапі. Торік виділили кошти й розпочали будівництво трубопроводу та каналізаційно-насосної станції. Сергій Сало каже, що незабаром запустять каналізаційно-насосні станції для відведення цих інфільтратних вод із полігона. 
Паралельно місто проводить пошук нової земельної ділянки для будівництва нового сучасного полігона, щоби він відповідав усім вимогам, а також необхідно будувати сортувально-переробний комплекс. 
Полігон твердих побутових відходів – це спеціальна ділянка, яка попередньо підготовлена до того, що туди потрапить сміття. Між землею і сміттям прокладається 7-8 шарів спеціального покриття, яке включає у себе дренаж. Таким чином відходи не потрапляють до ґрунту. Такий полігон після наповнення пізніше може бути накритий землею і перетворений на зелену ділянку.
“Проводимо відповідну роботу із мешканцями Пустомитівського і Жовківського районів. Будівництво нового полігона і сортувально-переробного комплексу потрібно проводити паралельно із рекультивацією Грибовицького полігона. Треба одночасно відкривати новий полігон, щоб мати куди захоронювати відходи, бо переробити усі тверді побутові відходи неможливо”, – каже Сергій Сало. 
Біля сміттєзвалища “годуються” багато різних бізнесів
Щодо термінів, коли конкретно має бути знай­дена ділянка для нового полігона та коли має розпочатись будівництво сортувального комплексу, то посадовець однозначно не відповідає, каже, що “найближчим часом”. 
Також Сергій Сало розповів, що з 2004 року львівським сміттям зацікавились близько сорока інвесторів. “З останніх турецька компанія, а також приїздили американські компанії. Розглядаємо різні варіанти. Турецька компанія сама припинила співпрацю. Були робочі візити, обстеження полігона. Офіційної відмови від них не було. Вони обстежили все і поїхали приймати рішення. З американцями ще працюємо, наперед загадувати не будемо”, – каже посадовець. 

Гроші не пахнуть

Хоча львівські чиновники й стверджують, що сміттєзвалище безпечне, не загрожує навколишньому середовищу, екологи б’ють на сполох. 
“У 2010-11 роках проводили екологічні дослідження впливу полігона на компоненти довкілля. За допомогою тих досліджень було розроблено і складено технічне завдання і як наслідок був розроблений комплексний проект реку­льтивації, який якраз спрямований, щоб ліквідувати чи унеможливити негативний вплив полігона на навколишнє середовище і повернути землі до повторного використання. Дослід­жували також і рослинну продукцію, дослідження не показало вмісту шкідливих речовин, перевищень немає”, – розповів “Пошті” Сергій Сало.
До того ж, зі слів Богдана Горбаля, директора ЛКП “Збиранка”, “зі сміттєзвалища вода  у річку сусіднього села Малехова не попадає”. Інфільтрат збирають, вивозять, зливають у каналізацію. Незабаром він сам стікатиме одразу у Полтву, адже закінчують будівництво водогону. 
Проте Дмитро Скрильніков розповів, що в річці поблизу села Малехів загинула риба. Стався витік шкідливих речовин внаслідок прокладання трубопроводу. Еколог каже, що такі забруднення трапляються доволі часто. 
“Сміттєзвалище – це великий об’єкт, який просто закрити неможливо, оскільки все рівно туди втручатимуться люди. Навколо цього полігона є дуже багато різних інтересів. Тому і екологічне питання залишається невирішеним. Тут варто розглядати не технологічні проблеми, а скоріш за все питання корупції, чиїхось інтересів. Біля сміттєзвалища “годуються” багато різних бізнесів, – зазначає Дмитро Скрильніков. – Від вивозу незаконного сміття до отримання певних корисних компонентів з нього (йдеться про сепарацію вручну, вивозять звідти метали, пластик). Навколо того сміттєзвалища можна постійно робити проекти рекультивації, будувати  якісь водовідводи, але чи буде з того користь?” 
Як писала “Пошта”, міська влада організовує проект із прокладання труби, якою інфільтрат зі сміттєзвалища буде скидатися в міську систему каналізації. А це в таких мікрорайонах, як вулиці Щурата – Миколайчука, тільки ускладнить проблему, адже зі звалища в нечистотах є складні метали, органічні сполуки, відходи нафтопереробки… Ту мішанину ефективно очистити дуже складно. Років 30 наші міські науковці говорять, що нам треба розділяти й окремо очищати побутову каналізацію і каналізацію з промислових підприємств. Нині все й надалі скидають в ту ж артерію – Полтву, а далі усе йде в Західний Буг.
Зі слів Дмитра Скрильнікова, склалось так, що місцеві селяни не хочуть цілковито визнавати, що у їхньому регіоні є екологічні проблеми.  Наприклад, ту городину, яку вирощують, продають на ринках Львова. Їм невигідно піднімати ажіотаж нав­коло питання ймовірного забруднення земель. Та є інша категорія селян. Вони, навпаки, говорять про забруднення навколишнього середо­вища лише для того, аби сільська рада отримувала кошти – компенсацію за те, що знаходиться недалеко від сміттєзвалища”, – додає співрозмовник. 

Тож такі різні інтереси стають перепоною до вирішення екологічної проблеми.  “Місцеві мешканці до того звикли. Хтось навіть навчився отримувати користь із сміттєзвалища. Так, ті вантажівки, які забирають відсортований від сміття, до прикладу, металобрухт, на території полігона перебувають у супроводі недешевих іномарок, які не кожен собі може дозволити”, – зазначає Дмитро Скрильніков. 
Зі слів Богдана Горбаля, на сміттєзвалище приходять люди із сільських громад Грибович, Збиранки. “Вони собі там відбирають пластикові пляшки, папір, скло. Собі самі вибирають то із загального сміття, сортують, возять до Львова і здають”, – зазначає співрозмовник. 
Аби вирішити проблему Грибовицького сміттєзвалища, потрібен системний підхід. “Для густонаселеного Львова з його західними вітрами сміттєспалювальний завод не є вирішення, а сміттєсортувальний завод зменшить кількість сміття, що потрапляє на сміттєзвалища. До того, щоб переробити відходи, їх спершу треба відсортувати. Навіть, щоб захоронити його на якомусь полігоні, треба, щоб сміття було сортоване, неодмінно треба відділяти те, що перегниває від тих компонентів, які можна переробити”, – зазначає Дмитро Скрильніков. 
Звісно, полігон у будь-якому випадку потрібно рекультивовувати.
“Сміттєзвалище вище від Львова – гора має 60-70 метрів заввишки. Скоро Високий Замок буде нижчий, ніж смітник”, – додає співрозмовник.  

99% сміття переробляють у Швеції

Так склалося, що в Україні досі немає жодного міста, яке похизувалося б вдалою системою збору, сортування та переробки сміття. Також немає культури сортування відходів. Наприклад, роздільно збирати непотріб у Львові почали 2009 року. Місто стало одним із перших в Україні на цьому шляху. Тоді на вулицях з’явилися перші баки для ПЕТ-пляшок, інформує econews.bei.org.ua. Та містяни заповнювати контейнери почали не одразу. Та й нині, як стверджують фахівці, попри наявність спеціалізованих контейнерів, відповідне сміття не завжди до них потрапляє. 
У Львові захоронюють 96% сміття, решта йде на переробку. В Європі цифри зовсім інші. Зі 100% сміття – 80% переробляють і лише 20% відправляють на полігони. З того, що йде на переробку, роблять багато речей: від пластикових ручок до асфальтного покриття. 
“У Львові було декілька концепцій програм частково сміттєсортування. Воно відбувається, та не в тій мірі, як треба. Все, що має ціну (пластик, метал, папір) нині все ж таки потроху відбирається. Та цього недостатньо, і для такої роботи потрібно будувати заводи, щоби не люди без місця проживання сортували це все для заробітку собі, – каже Дмитро Скрильніков. – На Грибовицькому сміттєзвалищі мало захоронюватися 20-30% від того, що зараз там є. 
У Європі 1896 року активно почав працювати сміттєспалювальний комплекс у Гамбурзі. В Києві ж аналогічний завод зі спалення сміття “Енергія” з’явився майже на сто років пізніше – 1987-го. У Львові його досі немає. 

Зі слів екологів, нині на Грибовицьке сміттєзвалище викидається все – і лаки, і фарби, відпрацьовані батарейки. “Якщо це все піде в пічку на сміттєспалювальному заводі, де не буде витримана температура, відповідно, ті токсини потраплять в атмосферу. А в декількох проектах, які ми розглядали, температурний режим спалювання відходів був нижчим, ніж у Європі, а це спричинятиме утворення діоксинів, або інших хімічних сполук”, – каже Дмитро Скрильніков.  
Інвестори, які пропонували збудувати сміттєспалювальний завод у Львові, хотіли, аби їм проект швидко окупився. “Та для того, щоб побудувати якісний завод, то 80% того заводу мали б займати очисні технології. Фактично йдеться про два заводи, одні спалюють відходи, інші допалюють гази. Це дорого й енергетично затратно”, – додає Дмитро Скрильніков. 
З його слів, той склад сміття, який є в нас, відмінний від того складу, який є, наприклад, у Швеції. До речі, там не тільки використовують 99% своїх відходів, але ще й ввозить ТПВ з інших країн – Бельгії, Німеччини, Болгарії, Румунії. Швеція щорічно імпортує 800 тисяч тонн сміття, яке надходить на переробні підприємства країни, причому 225 тисяч тонн забирає для своїх потреб Стокгольм. Шведи вважають дуже доцільним переробку сміття. У цій скандинавській країні створили спеціальні програми, які дозволяють добувати енергію зі сміття, економлячи нафту, газ і електрику.
У Швеції сміттєспалювальні заводи мають високий ступінь очищення: 99,9% диму складається з двоокису вуглецю і води – зовсім нешкідливих для людини. Але навіть цей дим пропускають через сухий фільтр і воду для більшої безпеки. До речі, стічні води у Швеції очищують настільки, що їх можна пити. “В нас мокре сміття, для того, щоб воно горіло, треба його просушити. А для того, щоб просушити, треба таку кількість газу затратити, що  цей бізнес стає нерентабельним. Тому механізми сортування, роздільного збору і просушки сміття не даватиме тої вигоди. Вигода буде, коли наші інвестори, а їх було десятки, збудуть цей завод за старою технологією, не дотримуватимуться економії, тоді їхні витрати перекриються.  А таким чином сміттєспалювальний завод у Львові приведе до того, що ми забруднимо ще й повітря”, – зазначає Дмитро Скрильніков. 

Гудронне лихо

На Грибовицькому сміттєзвалищі упродовж десятиліть зберігаються тисячі тонн кислих гудронів із вмістом сірчаної кислоти. Хоча гуд­рони прирівнюють до радіоактивних речовин, знайшлися ті “сміливці”, хто почав незаконно вивозити їх зі сміттєзвалища в невідомому напрямку. Як наслідок, цього року у січні на сміттєзвалищі стався знач­ний витік гудронної води, котра потрапила в річку Малехівка. Відтак у річці загинула уся риба, а місцеві жителі залишились без питної води.
“Неподалік сміттєзвалища є три озера з гудронами. Вони належать ВАТ “Львівський дослідний наф­томаслозавод”. Нині підприємство збанкрутувало. Двічі оголошували аукціони по продажу цих гудронів. Ніхто участі в цих аукціонах не взяв. У січні стався витік. На місце події виїхала обласна комісія з питань техногенної екологічної безпеки та надзвичайних ситуації. Львівській міськраді доручили ліквідувати котловани, які зробили біля озер, і унеможливити доступ техніки до гудронів. Витоку зарадили, але питання кислих гудронів не вирішили. В цьому напрямку мав би працювати завод, якому вони належать”, – зазначив Сергій Сало. 

Цікаві факти про сміття 

* Вперше проблемою переробки сміття зайнялися в Англії 200 років тому. В кінці XIX століття там з’явився перший завод зі спалювання сміття. 
* Кожну секунду в світі з’являється 3,8 кг “екологічно нешкідливого сміття”: недоїдки, яєчна шкаралупа, шкірка від картоплі та інше. Воно становить 29% від середньостатистичного сміттєвого кошика сучасної людини. Решта сміття це – 25% картону і паперу, 13%  скла, 11% пластику, 4%  металу і 18%  інших матеріалів. 
* У Нью-Джерсі (США) відкрито музей сміття. Там зберігаються зразки нестандартного, цікавого і небезпечного сміття.
* Отримання енергії за рахунок спалювання сміття в британському місті Едмонтоні щорічно економить 100 тисяч тонн вугілля.
* За один рік переробка вторинних металів у світі дозволяє зберегти ресурси, достатні для того, щоб обігріти та освітити близько 150 млн приватних будинків.
* Енергії, збереженої при переробці однієї скляної пляшки, досить, щоб лампочка в 100 Вт горіла упродовж чотирьох годин.
* Найбільший сміттєвий полігон у світі розташований в Америці. У місцевості Fresh Kills. Він займає площу в 1200 га, що дорівнює 1700 футбольним полям. Кожен день на нього звозять 13 тис. тонн відходів.
* Щорічно у світі на смітник викидається сім мільйонів тонн одягу, з яких тільки 12% переробляється і повторно використовується.
* Найпоширеніше сміття на планеті – сигаретні недопалки. Щороку їх викидають  4 500 000 000 штук.
Ірина Гримак, заступник голови Львівської облдержадміністрації:
– З юридичної точки зору облдержадміністрація не має підстав для виконання робіт iз рекультивації Грибовицького сміттєзвалища. Це завдання Львівської міськради. Проте такі роботи можуть фінансувати з будь-яких джерел, навіть, за спонсорські кошти. Нині звернень від міськради до облдержадміністрації стосовно виділення коштів для рекультивації тих територій не надходило, не було таких звернень і до обласної комісії з питань екології. Та питання фінансування – не єдина проблема, інша – хто б мав провести такі роботи. А також для того, щоб проводити рекультивацію земель, треба спершу вирішити, куди заберемо сміттєзвалище. Наразі це питання, на жаль, відкрите. Безумовно, міській владі потрібно врегулювати з областю, куди перенести полігон. Знаю, що Львів розглядає декілька варіантів. Але до нас звернень щодо виділення території чи погодження розташування нового звалища не надходило. В області офіційних полігонів, які мають паспорти, є близько п’яти, зокрема у Червонограді, Золочеві, Сколе, Жовкві. До речі, у Золочеві є невелика сортувальна лінія (її будівництво зініціювали місцеві інвестори). Є на Львівщині такі сміттєзвалища, які нині оформляють документи як полігони. Ми хочемо реалізувати план, згідно з яким кожен район мав би мати свій офіційний полігон, де можна буде зосереджувати сміття і в подальшому облаштовувати там сортувальні лінії. Також на території області потрібно збудувати сміттєпереробний завод. У комплексі це б працювало ідеально. Зараз ведемо переговори з польською компанією, яка вже в себе в країні втілила в життя такий проект. Нині вони вивчають наш ринок сміття, економічні та географічні показники. Вже виявили свою готовність долучитися до співпраці і запропонувати нам механізм будівництва сміттєпереробного заводу. Думаю, перші результати отримаємо у березні. Була й італійська компанія. Та вона не була готова будувати завод, а пропонувала найоптимальніші умови його будівництва. Вони проектанти і техніко-економічні спеціалісти, які проводять лише розрахунки, де краще побудувати такий завод, яких розмірів, потужностей. Компанія була частково готова взяти на себе можливість залучення інвесторів. Загалом же вартість заводу залежить від його потужностей та місця розташування. Загалом на Львівщині боремося ще із несанкціонованими сміттєзвалищами. Торік їх було близько 400. За останній час таких звалищ ліквідували більшу частину. До речі, цей рік оголосили роком централізованого вивозу сміття. Також ми виступили з ініціативою закупити спеціальні машини для вивозу сміття у Сколівському, Самбірському, Турківському районах. Якщо людина знатиме, що сміття вона викинула в контейнер, а машина все це забере, тоді й не буде стихійних сміттєзвалищ. А щоб у лісах було чисто, то треба людям уже зважати на свою культуру виховання. Хочемо цього року започаткувати урок екології в школах. Якщо прийде дитина додому і скаже мамі, що викидати сміття будь-де не можна, це спрацює набагато краще, ніж розклеювання якихось листівок!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6730 / 4.31MB / SQL:{query_count}