“Найцінніші знахідки трапляються або в могилах, або у вигрібних ямах”

Олег Осаульчук, директор Науково-дослідного центру “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України, – про артефакти львівського середмістя, спростовані теорії, чорних копачів та археологічний атлас Львова

Давній Львів із плином часу змінюється, та шарм свій місто не втрачає. Його душа у давніх кам’яницях, у бруківці, промовляє до містян, наче пишаючись своєю давньою славою і величчю. Засипані історії, забуті легенди, втрачені істини, заховані таємниці – Львів yсе готовий розповісти й відкрити, а от почути, виявляється, нікому. 
У поспіху за майбутнім у Львові виростають все нові й нові багатоповерхівки, місто перекопують, переривають, натомість ніхто й гадки не має пригледітись, що ж там під намулом буремного сьогодення. А там історія…  “Пошта” спілкується з Олегом Осаульчуком, директором Науково-дослідного центру “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України.
– Пане Олегу, з-поміж останніх досліджень, які проводила “Рятівна археологічна служба”, у Львові нині обговорюють розкопки на розі вулиць Краківська – Вірменська. Розкажіть, будь ласка, що вдалось знайти й довідатись, працюючи на цій ділянці? 
– Робота на цій ділянці триває вже давно – четвертий сезон. Археологічні дослідження розпочались у 2007 році і тривали у 2010-2011 роках. Сподіваємось, що у цьому році ми їх завершимо. Звичайно, вони мали б бути виконані до початку проектування і їхні результати враховані у проектних рішеннях. Але, на жаль, у нас завжди виходить так, що археологічні дослідження починають або перед будівництвом, або вже під час. 
Чим цікава ділянка на розі вулиць Краківської – Вірменської? Знайдені цього року на вулиці Краківській давньоруські артефакти розповідають, хто ж розпланував середмістя Львова. Ця територія, як і саме середмістя, є дискусійною в українсько-польській науковій історіографії. 
Деякі чиновники кажуть, що кликати археологів – це зайва морока. Відтак більшість робіт у місті проводять без досліджень!
Поляки схиляються до думки, що сучасне львівське середмістя у межах мурів було розпарцельоване і розплановане Казимиром ІІІ після завоювання Львова і приєднання його до польського королівства. Українські ж історики і львівські археологи, зокрема, є антагоністами цієї теорії. Ми вважаємо, і тепер небезпідставно, що Казимир розвивав ті урбаністичні ідеї, які були закладені королем Данилом і його сином Львом. Археологічні дослідження останніх десятиліть дають підстави це стверджувати. 
Давньоруською і слов’янською є територія теперішнього ринку “Добробут”, її досліджували у 1992 році. Там розкопано багато археологічних об’єктів, починаючи від п’ятого століття нашої ери і аж до XVIIІ. Вулиці Підмурна та Весела – це все терени давньоруського посаду княжого Львова. Там ми виявили дуже багато археологічних матеріалів слов’янського часу, які свідчать про те, що ця територія була заселена аж до моменту заснування міста князем Данилом. 
Саме ж сучасне середмістя не було достатньо досліджене, були фрагментарні знахідки давньоруських матеріалів, поодинокі фрагменти якихось об’єктів. Під час досліджень на Краківській – Вірменській нам вдалося зафіксувати не лише археологічні артефакти, а й виявити давньоруські об’єкти. 
На жаль, слов’янські об’єкти ми тут не знайшли, але матеріали VII-VIIІ століть є, навіть були цілі форми горщиків. Очевидно, що більш ранні об’єкти були зруйновані під час побудови кам’яниць у ХVII-ХVIIІ століттях. Отримані під час досліджень матеріали до певної міри підводять риску під давньою дискусією. 
Впродовж наступних двох-трьох років плануємо ввести в обіг усі матеріали про роботи останніх 20-и років, і не тільки. Хочемо залучити до цього проекту широке коло науковців міста.
– Розкажіть, що ж найцікавіше вдалося знайти на розі вулиць Краківська – Вірменська? 
– Варто зауважити, що археологи шукають інформацію. Її несе будь-яка знахідка незалежно з чого вона виготовлена – золота, кераміки, глини, шкіри. Це принципова відмінність археолога від скарбошукача. Вони ж бо шукають речі якомога цінніші, щоб продати. Археолога великою мірою не цікавить подальша доля тих знахідок, це справа музейників, яким ми їх передаємо. 
Працюємо над археологічним атласом Львова, в якому подамо результати  досліджень за двісті років
Ділянка, яку досліджували у 2007, 2010-2011 роках, була забудована кам’яницями, тому тут сильно поруйнували давньоруський культурний шар. Дослідження 2015 року потрапляли якраз на територію, яка локалізувалась у внутрішніх двориках тих кам’яниць. З самого початку робіт ми сподівалися, що натрапимо на збережені ділянки культурних нашарувань княжого Львова. Сподівання підтвердились! 
У центрі підвали й пивниці переоблаштовують під кав’ярні без належних пам’ятко-охоронних заходів
Виявили горщики слов’янського часу VII-VIIІ століття, давньоруські матеріали, які свідчать про те, що ця територія була безперервно заселена до моменту формування на цьому місці нового міського центру. Ми не маємо права говорити, що Львів постарішав на кілька століть. Львів як місто сформували Король Данило і його син Лев, але не на порожньому місці – це факт. 
– Прошу сказати, які ділянки Львова були найбагатші на знахідки? 
– Звичайно середмістя та давній княжий посад Львова. Особливо цікавими є дерев’яні водозбірники. У кожному будинку, подвір’ї середмістя їх було щонайменше 2-3. Остап Лазурко – керівник Львівської археологічної експедиції нашого центру, розкопав уже більше шістдесяти. Цього року вже виявлено 14 таких споруд. От у них якраз знаходимо найцікавіший матеріал. Бо водозбірники до ХVІ століття використовували за своїм призначенням, після того, як у ХVІ- ХVІІ столітті стали будувати дерев’яні водогони, їх почали використовувати переважно як вигрібні ями. Найцінніші, з точки зору скарбошукачів, знахідки, як не дивно, трапляються або в могилах, або у вигрібних ямах. Таке життя... 

– Кажете, що впродовж кількох років плануєте ввести в обіг матеріали про роботи останнього часу і не тільки, що це буде – каталог? 
– Ми працюємо над археологічним атласом Львова. Плануємо подати у ньому всі результати археологічних досліджень у місті, які проводили за двісті років. Там буде дуже багато ілюстрацій і мап. Не кажу, що там будуть введені в обіг усі археологічні матеріали, але по кожному місцю досліджень буде максимально багато інформації. Щоби дослідник, який зацікавиться тим чи іншим питанням, за нашим посиланням міг знайти всі матеріали. Ми плануємо нанести на карту всі місця досліджень та археологічні знахідки того чи іншого періоду, зробити реконструкцію просторового розвитку Львова в той чи інший період за археологічними матеріалами.
– Розкажіть про знахідки останніх років. 
– За останні роки нам вдалось знайти багато цікавих речей, тепер це музейні експонати. Зараз у Краків на виставку “Врятовані скарби підземного Львова” поїхала таця з двома клеймами. Одне клеймо у вигляді герба Львова, це найстаріший герб Львова, виконаний на металевій речі, а друге клеймо у вигляді Спаса Нерукотворного. Також на виставку у Польщу поїхала копія найдавнішої писанки з XV ст. Її ми також знайшли у водозбірнику на вул. Шевській. Є дуже багато цікавих речей, усіх не згадати, не перелічити.
–  А щодо місць? Львів не надто досліджений археологами, де саме вам би хотілось попрацювати? 
–  Місць для археологічних досліджень є ще багато, це, в першу чергу, всі ділянки втраченої історичної забудови. Потенційні місця для археологічних досліджень у середмісті, між Полтвою і вулицею Богдана Хмельницького. 
– Кажете, що Львів мало досліджений, у чому труднощі? 
– Перша і головна трудність – це не фінанси, а відсутність стратегії – цілеспрямованої роботи Львівської міської ради над охороною культурної спадщини у місті.
– У чому це виявляється? 
– У нашому місті виділення, надання земельних ділянок відбувається без отримання попередньої інформації від археологів. Реконструкція, пристосування пивниць в історичній частині Львова майже завжди проводять без археологів. Наші дослідження у пивницях – це радше виняток, як до прикладу, на вулиці Шевській. Будівництво на місцях втраченої забудови у середмісті ще так-сяк, але проводиться із залученням археологів. Деякі чиновники кажуть, що кликати археологів – це зайва морока. Відтак більшість робіт у місті проводять без досліджень! Це все попри те, що у 2006 році виконавчий комітет міськради затвердив зони охорони археологічно культурного шару.
– А як працюють за кордоном? Польща у свій час хизувалась своїми пам’яткоохоронними досягненнями.
– На жаль, впродовж останніх років Польща вже не взірець. На загал у цій країні ситуація із охороною культурної спадщини погіршилась. Інша справа, що там набагато довша пам’яткоохоронна традиція, відповідно деградація відбувається не так швидко. 
– Пане Олегу, ви знаєте місто зсередини, як воно розвивалось, всі знахідки пам’ятаєте, лелієте. Що можете сказати про сучасний розвиток, чи не дисо­нує сучасність із гордою минувшиною? 
– Львів’яни сотні років докладалися до розбудови міста. Але Львів нині нищать неймовірними темпами. У центрі підвали й пивниці переоблаштовують під кав’ярні без належних пам’яткоохоронних заходів. Наприклад, коли у 2014 році робили “Копальню кави”, я казав їхнім представникам, що вони роблять аборт українській археології, давній історії Львова, бо фактично випорпають підвали й викидають усе геть. Йде повне руйнування спадщини заради бізнесу. А все можна було б виправити легко. Міська влада, якби хотіла, то проводила би попередні археологічні дослідження за власний кошт, а їхню вартість вкладала би у ціну продажу ділянки з аукціону. Так працюють у цивілізованому світі. 
– Львів археологам, безперечно, цікавий, а щодо околиць? Наскільки часто доводиться працювати там? 
– Всі уявляють, що археологія Львова – це археологія середмістя. Львів як будь-яке середньовічне місто, крім своєї території, мало околиці, з яких харчувалося, це так звана ресурсна зона міста. Відповідно в окрузі п’ять – десять кілометрів довкола середмістя було багато інших поселень. І поступово місто включало їх у свій простір. 
У Краків на виставку “Врятовані скарби підземного Львова” поїхала таця з двома клеймами: одне – у вигляді герба Львова, а друге – у вигляді Спаса Нерукотворного
Не так давно у ХІХ столітті за Львовом були села Кульпарків, Білогорща, Замарстинів, які тепер стали міськими районами. На теренах середмістя виявлені матеріали раннього залізного часу І тисячоліття до нашої ери. На вулиці Веселій нам вдалось знайти кілька фрагментів кам’яних знарядь, які датуємо ХІ тисячоліттям до нашої ери. Сихів стоїть біля витоку річки Зубри, вздовж якої, я впевнений, були численні поселення. Ті багатоповерхівки, які були збудовані за Союзу, очевидно стоять на давніх поселеннях. 
– На Сихові і нині багато новобудов зводять, чи кличуть археологів досліджувати, наглядати за роботами? 
–  Та де там… Що вимагати від забудовників, якщо архітектори, так би мовити, сама еліта не розуміє, що археологія Львова – це не тільки середмістя. За десять останніх років ми обстежували один чи два об’єкти на Сихові, а такі райони, як Рясне, Левандівка, Майорівка то можна сказати, що взагалі не досліджені. Найкраща ситуація в середмісті Львова, в історичному ареалі було проведено досить мало робіт.
Та все ж нормативні документи у Львові зроблені добре. Можна було б працювати, якби, звичайно, встановлених правил дотримувались. 
–  Можливо, вам доводилось пересікатися з чорними археологами, обмінюватись інформацією? 
– За свою понад двадцятилітню діяльність із чорними археологами зустрічався досить часто, та я їх так не називав би. Це банальні скарбошукачі. Я досить негативно ставлюсь до їхньої діяльності, вони ж здебільшого грабіжники з непростим минулим, люди при посадах, при званнях. Я не заперечую, що серед багатьох шукачів є освічені люди, з якими варто працювати, але … 
На мою думку, найкращі стосунки між скарбошукачами і археологами є в Англії, там укладена суспільна угода. Вони мають зареєстровані детектори і мають право працювати  на певних умовах, усі виявлені знахідки і детальні обставини знайдення вони передають державним археологічним  структурам на опрацювання. Якщо держава зацікавлена, то вона викуповує по ринковій ціні ці знахідки, адже який сенс завалювати музейні фонди тисячами другорядних речей.
Наголошую, що за ринковою ціною знахідки викуповуються лише, якщо скарбошукач працює в обумовлених рамках. Тільки-но їх робота виходить за ці межі, вони отримують ув’язнення чи великі штрафи. Тож скарбошукач в Англії зацікавлений здати державі на опрацювання повну інформацію, щоби отримати історичну атрибуцію знахідки. 
Розмовляла
Вікторія Савіцька

Фото: Андрій Польовий, apxeo.info, прес-служба РАС, zbruc.eu. 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6542 / 4.22MB / SQL:{query_count}