Індустрія ночівлі

“Пошта” довідалася про історію розвитку львівської готельної справи і про знатних людей, які свого часу ночували під найвідомішими “зірками” міста Лева

Будівля готелю “Жорж” у Львові, відкрита 8 січня 1901 року фото: photo-lviv.in.ua
За гамором львівських вулиць, якими гасають автомобілі і тягнуться трамваї, тролейбуси та маршрутки, на яких мерехтять вивіски, поспішають перехожі та з’являються магазини з модним одягом і технікою, важко впізнати буремну історію міста. Її увібрала в себе бруківка і давні кам’яниці. Вони охоче розповідатимуть… якщо, звичайно, їх запитати. 
Львів віддавна радо приймав гостей, а його жителі будували свій бізнес, орієнтуючись на потреби туристів. Оскільки вони до міста Лева їхали з усіх усюд, Львів швидко вловлював основні світові тенденції у мистецтві, культурі, політиці. Його готельна традиція така ж давня, як і саме місто. 
Нині туристичний бізнес – золота жила Львова. У місті Лева з кожним роком більшає кав’ярень, ресторанів, готелів і гостелів. Ночівля, гастрономія та атракції – на всяк смак. Із-поміж готелів є чимало таких, які мають давню історію, колорит і відповідають усім європейським нормам та стандартам. 
“У Львові офіційно є лише один п’ятизірковий готель. Є п’ять готелів, у яких чотири зірочки, і 18, у яких три”, – розповідає “Пошті” заступник начальника управління туризму Львівської міськради Галина Гриник. 
Для того, аби отримати п’ять зірочок, треба відповідати певним вимогам, яких з об’єктивних причин готелі з потенціалом та амбіціями виконати не можуть. “Потрібно мати і басейн, і великий паркінг. Готелі у Львові за якістю надання послуг відповідають подекуди всім п’ятьом зірочкам. Натомість не завжди є змога облаштувати велику парковку чи басейн, адже чимало готелів розташовані в середмісті, де неможливо ані виділити зону для паркування, ані створити в історичній будівлі басейн. Готелі, буває, домовляються зі спеціалізованими закладами щодо надання таких послуг, але вони вже на таку “зірковість” не претендують. Утім нині готелі на малу кількість відвідувачів не нарікають”, – додає Галина Гриник.
Директор департаменту “Адміністрація міського голови” Львівської міськ­ради Андрій Москаленко розповідає “Пошті”, що неабиякий готельний бум місто переживало, коли готувалося до Євро-2012. 
“Євро-2012 дало Львову добрий поштовх. Із кожним роком будують ще сім-вісім готелів і гостелів. Також у нас є апартаменти на площі Ринок, які впродовж року заповнені, бо їх наперед бронюють. На ключові заходи в місті маємо стовідсоткову заселеність готелів!” – акцентує Андрій Москаленко. 
Із його слів, Львів – місто колоритних готелів, які запам’ятовуються гостям. “У нашому місті є низка вінтажних готелів: “Рудольф”, “Вінтаж бутік” та інші. Там шукають емоцій. Є більші готелі на кшталт “Дністра” і “Цитаделі” – там часто конференції організовують. Є готелі, де зазвичай зупиняються футбольні команди. Але не можна казати, що маємо величезні готелі! У Львові наголос на комфорт, якість і атмосферу. Готель може бути невеликим, але запасти в душу так, що хочеться в ньому зупинятися знову і знову”, – зазначає Андрій Москаленко. 
Співрозмовник певен: зірковий клас готелю повинен відповідати всім вимогам. “Важливо, аби готель мав не лише вивіску із викарбуваними п’ятьма зірочками, а й власний якісний бренд, якого чітко дотримувався. Потрібно, аби в ньому пахло справжнім деревом і використовували дорогі якісні тканини. Також персонал готелю повинен володіти кількома іноземними мовами та вміти все і вся. Тоді буде своя атмосфера”, – каже Андрій Москаленко.

Готельна історія Львова

Віддавна у Львові було багато готелів. Цим бізнесом займалися різні люди, були і українські готелі, і єврейські. 
“Львів – місто купецьке. Скільки воно існує, стільки й існує готельна традиція, бо тут люди завжди зупинялись. Але говорити про якийсь перший чи другий готель, який з’явився у Львові, некоректно. Хоч я розумію, що хтось із погляду сучасного бізнесу говорить про першість, але це не зовсім точно”, – ділиться з “Поштою” екскурсовод і львовознавець Петро Радковець. 
 Готельна справа Львова розпочиналась із заїжджих приватних дворів. Вони були і в самому місті, і на його околицях. “Купцям зручніше було зупинятися за містом (у місті ж запах, з історії відомо, не найкращий був). Часто до Львова йшли каравани. Вони в саме місто не заходили – зупинялися трохи віддалік, намети возили зі собою. А для інших у кожному передмісті були великі заїжджі двори, – каже львовознавець. – Мала гарну славу й бойківська кам’яниця неподалік Галицького базару. Нині будівлі вже нема – на її місці спорудили інший будинок (там аптека є). Коли Іван Франко з батьком приїхав до Львова вперше, то зупинявся в цій бойківській кам’яниці”.
Львів’яни охоче пропонували ночівлю, бо вести такий бізнес було вигідно. Та от умови у кнайпах, корчмах і гостинних дворах давнього Львова були не найкращі. “Подорожні здебільшого хотіли переночувати “десь”, могли й на лавці, сіні чи в якомусь іншому кутку, лиш би під дахом і аби тепло було. Щоби винайняти окрему кімнату, потрібно було чимало заплатити, тому часто люди зупинялись у корчмах. Це було недорого – пообідати могли за ті гроші”, – каже Петро Радковець. 

Світлова реклама на готелі “Брістоль”. Фото до 1939 року
Наприкінці XVIII ст. відомим був заїзд “Під трьома гаками”. “Де нині готель “Жорж”, був заїзд “Під трьома гаками”. Там можна було і віз поставити, і переночувати. Пізніше там був готель “Руський” – його українці тримали, та чомусь не “русинський” він називався, а “руський”. Пізніше цю місцину викупив Жорж Гофман і зробив там готель. Вочевидь, вигідне місце, бо, бачте, там завжди зупинялися приїжджі. Готель був на лівому березі Полтви. Аби йти до міста, треба було перейти через міст”, – розповідає львовознавець.
На початку XX ст. у Львові було майже 50 готелів, коли у Варшаві – всього лиш 32, а у Кракові – 18.
Була у Львові й ціла готельна імперія “Брістоль”. Готель був на вулиці Кароля Людвіка, нині – проспект Свободи. У рекламі власники закладу заохочували відвідувачів вигідним розташуванням і поміркованою вартістю, гарантували успіх. 
Винахідливість власника була безмежною, пише сайт photo-lviv.in.ua: у глибині готелю працювала фабрика пуделок, продукуючи упаковки до всього, що можна було тут придбати (а послуг справді вистачало!). Гарну славу мав ресторан готелю. З 1930-го і до 1939-го в цьому будинку працював дансинг-бар “Palais de Dance-Bristol” із нічними розважальними програмами – один із найбільш популярних у передвоєнному Львові. Під час німецької окупації (1941 – 1944 рр.) готель продовжував свою роботу. Після війни ще кілька років офіційною назвою лишалася “Брістоль”. Згодом перейменували головну вулицю – вона стала вулицею Першого Травня, тож готель із рестораном також отримав назву “Першотравневого”.
Особливий колорит мала “Народна Гостинниця”. Будинок було споруджено у стилі сецесії у 1904 – 1906 рр. У будівлі готелю нині приміщення Західної регіональної митниці (вул. Костюшка). Готель увійшов в історію Листопадового здвигу 1918 року. Саме тут члени Центрального військового комітету Д. Вітовський, К. Левицький та інші готували листопадові події…
Готель, кав’ярню і ресторан відкрили у 1906-ому; інтер’єр виконали в народному стилі. “Гостинниця” одразу стає одним із небагатьох місць, де гуртувалася українська інтелігенція. Тут, у ресторані та кав’ярні, регулярно декламували свої твори молоді українські письменники, ідеться на photo-lviv.in.ua.

Фешенебельна гордість Львова

Як розповіли “Пошті” львівські історики, близько 1785 року на місці теперішнього Музею етнографії на проспекті Свободи підприємець Йоганн Прешель спорудив триповерхову будівлю – перший львівський і перший в Україні готель, який називався “Під римським цезарем”. На початку ХІХ ст. будинок готелю вважався найбільш помпезною кам’яницею на Нижніх Валах. Згодом у місті Лева збудували вишуканий та однозначно один із найвідоміших гостинних домів – “Жорж”. Цінителі прекрасного з усіх куточків світу вже третє століття зупиняються там. 
”Одним із перших львівських готелів був славнозвісний “Жорж”, названий на честь одного зі своїх власників Жоржа Гофмана. Фешенебельна будівля готелю приваблювала заможних людей не лише вишуканістю, а й неабиякою комфортабельністю. На початку ХХ століття він відповідав класичним європейським нормам п’ятизіркового готелю, адже “Жорж” мав тоді своє газове і централізоване опалення, електрику та навіть електричні ліфти, цілодобово гарячу і холодну воду. Тоді це був один із найкращих готелів у цілій Європі, а, може, й у світі”, – зазначив у розмові з “Поштою” львовознавець Ілько Лемко. 
Із його слів, у готелі “Жорж” зупинялися знатні особи, які своїми іменами донині роблять імідж закладу. 
На початку XX ст. у Львові було майже 50 готелів, коли у Варшаві – всього лиш 32, а у Кракові – 18
“Коли після війни прийшла радянська влада до Львова, люди бачили, як у клозеті готелю “Жорж” біля унітаза була табличка “На него садятся, а не стают ногами”. Валютники 90-тих років розповідали, що біля “Жоржа” працював валютник на прізвисько Червонєц, який потім став відомим політиком. Також біля споруди тинявся жебрак, який раніше був славним циганським бароном, що свого часу розорився. У “Жоржі” зупинялись Оноре де Бальзак, відомий французький композитор Моріс Равель, польський президент Юзеф Пілсудський, Олексій Толстой. Деякий час там жила і Леся Українка. Клієнтами “Жоржа” завше були люди заможні, адже оренда кімнати коштувала і коштує недешево. Це апартаменти для “статусних”. Трохи дешевші готелі пропонували євреї неподалік оперного театру”, – зазначає Ілько Лемко. 
Співрозмовник також розповів “Пошті” про історію візиту до Львова іранського шейха, який гостював у готелі “Жорж” разом зі всією прислугою три дні.
“У 1905 році у Львові зупинився іранський шах. Його мав прийняти граф Потоцький, але в його палаці не знайшлося місця для всього супроводу шаха. Тоді готель “Жорж” відчинив двері всіх своїх 76 номерів. Шах і його почет набенкетували в готелі на 46 тисяч крон. За такі гроші в ті часи можна було придбати 10-квартирний будинок у місті. Кусюча ціна львівських гостин не сподобалась і шаху. Тоді він вирішив схитрувати і пообіцяв нагородити власника готелю найвищим орденом Персії. Та мудрий директор не повівся на таку пропозицію і запевнив шаха: у разі відмови платити за ночівлю в готелі він скличе пресу і привселюдно вимагатиме від вельмишановного пана заплатити потрібну суму. Економісти іранського шаха змогли лише вторгуватися до 43-44 тисяч крон. Навіть дуже заможні люди інколи хочуть щось отримати задарма, а так не буває! Тим паче, що гостювали вони вельми гучно!” – зазначив Ілько Лемко.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6560 / 4.19MB / SQL:{query_count}