З’їв вареник – допоміг солдатові

“Пошта” з’ясувала, як допомагають нашій армії у Львові, що зараз потрібно солдатам і чи не збайдужіли містяни до потреб військових

Незважаючи на оголошення перемир’я волонтери не поспішають складати руки. Вони як ніхто знають: хочеш миру – готуйся до війни. Тому активісти налаштовані рішуче – готові працювати доти, доки російські найманці не підуть з України. Та робити це стає щораз важче.
Волонтери бідкаються, що домогтись підтримки суспільства все складніше. Колись люди охоче відгукувались на прохання про допомогу, а зараз потрібно пропонувати їм щось взамін. Та це анітрохи не лякає активістів. Вони постійно вигадують нові способи, аби допомогти українські армії. 

Від екзотичних страв до національної кухні

Волонтерська група “Король Данило” виокремилась в кінці червня, хоча більшість з її учасників почали  помагати бійцям з травня минулого року. Двічі на тиждень (у вівторок та четвер) вони збирають речі та гроші, а в суботу продають страви, приготовлені власноруч. Восени найпопулярнішими стали вареники. Тепер суботні частування львів’ян біля пам’ятника коpoлю Данилу називають просто – вареничні збірки.
“Ми давно підтримуємо солдатів. Львівський кулінарний клуб подав нам ідею продавати їжу, а також запропонував свою допомогу у цій справі. Спочатку були дуже вишукані страви, кухня інших країн: боб-гуляш, журек, бограч, лечо, але їх складно готувати і на них іде багато грошей. Згодом ми зосередились на українській кухні і вирішили готувати самі. Були капусняк, палюшки, млинці, але зараз ми зупинились на варениках та дерунах, тому що це доступно та цікаво для туристів. Нещодавно нам дали мішок картоплі, тому зараз ще легше”, – розповідає учасниця “вареничних збірок” Ілона. За її словами, охочих поласувати свіжими стравами чимало. Для однієї зустрічі місять тісто із п’яти-шести кілограмів борошна. Її подруги додають, що інколи доводиться ще й докупляти, добре, хоч ринок поблизу. “Начинку ми готуємо вдома, тісто спершу також. А потім вже діємо по ситуації. Інколи вистачає заготовок, а часом доводиться бігати то по борошно, то по сир”, – ділиться співрозмовниця. 
Відвідувачів жe не завжди багато, по-різному бува. “Інколи в дощову погоду люди приходять і купують ще більше, ніж в сонячну. Хоча здебільшого, чим краща погода, тим більша виручка. Але буває по-різному”, – зазначає координатор акції Люба Возняк.
Жінка каже, що за одну збірку заробляють 2500-3000 гривень, а загалом з 22 серпня по 26 вересня їм вдалось зібрати 18 855 гривень та 127 доларів. Частину цих грошей вже використали для оснащення наших військових. До волонтерів приносять також і потрібні військовим речі. 

Косметика, машини та засоби гігієни – все для бійців

Потреб у наших солдатів чимало. Ми уже звикли, що левова частина з них лягає на плечі волонтерів. Серед того, що бійці просять постійно – засоби гігієни та продукти харчування, а ще одяг та ліки відповідно до сезону. Втім є і особливі замовлення. Люба Возняк каже, що інколи просять холодильник або пральну машину, а часом потрібен і автомобіль. 
“Я дуже тішуся трьом машинами, які вдалось купити. Це Mitsubishi Pajero та два Nissan Titan. Звичайно, я купувала їх в різні періоди, але у всіх випадках гроші назбирала дуже швидко. Деколи буває, що на менші потреби збирають довго, а тут написала у Facebook і за кілька днів отримали потрібну суму”,– розповідає співрозмовниця. Вона впевнена, що при нагальній потребі люди можуть об’єднуватись і мобілізуватись для спільних справ. Як приклад наводить випадок, коли за лічені години вдалось зібрати 24 тисячі гривень. “Вранці в АТО мав відправлятись снайпер, а у нього не було прицілу нічного бачення. Думаю, ну негоже ж так відправляти людину і написала на своїй сторінці оголошення. Я зробила це до обіду, а в 17.00 вже заплатила 24 тисячі за потрібний пристрій”, – розповідає активістка.
Втім волонтерська група “Король Данило” допомагає не лише військовим, а й їхнім родинам. Кожна учасниця групи відповідає за певну роту або взвод і вона все знає про її учасників: кількість дітей, їхній вік, розміри, особливі потреби сім’ї. Тому, при можливості та необхідності, можна розподілити з користю будь-які речі. Волонтерки кажуть, що знають, куди можна прилаштувати будь-яку допомогу. “Одна жіночка розформувала свій магазин і віддала все, що в ньому залишилось, нам. Там було дуже багато речей – від жіночого одягу та взуття до сумок, помад, тіней і всього іншого. І ми все це віддали організації “Восток SOS”, а вона розділила речі між переселенцями всіх центрів у Києві. Одну коробку з косметикою я приберегла. Знаю, що на блокпостах інколи стоять жінки, тож коли просили передачі для жінок – я віддала її. Можливо, вона там і не була потрібна, але, думаю, їм у будь-якому випадку було приємно”, – ділиться Люба Возняк.
Волонтери не питають про потреби солдатів, бійці самі про них інформують. Активісти кажуть, що самі не знають, звідки військові отримують їхні контакти, але звернень мають немало. Є частини, якими вони постійно опікуються, але щоразу з’являються нові. За їхніми словами, передачі на фронт вони відсилають щодня: коли “Новою поштою”, а коли передають бійцями, які їдуть в зону АТО.
Прохань у бійців чимало. Волонтери намагаються діяти у міру своїх сил та можливостей. Втім досвідчені знають, як пришвидшити процес отримання необхідного. Жінка додає, що про все, що їй вдалось зібрати і як це було використано, можна дізнатись із її сторінки на Facebook, або ж у групі ВГ “Король Данило” в цій же соцмережі.

Байдужі і небайдужі львів’яни

Активісти розповідають, що допомога львів’ян значно зменшилась. Втім вони не осуджують мешканців міста, оскільки зараз такий час, коли люди виснажились і морально, і фінансово. Волонтерка Галина Левицька зазначає, що під час “вареничних збірок” не раз помічала зневажливі погляди перехожих. “Коли ми кажемо, що ваша пожертва піде на армію, люди розвертаються і йдуть. А коли просто кричимо “вареники, вареники”, то думають, що то така атракція, де за 30 гривень можна поїсти. Тільки говориш слово АТО – зразу розвертаються і йдуть. Ми стараємось не реагувати на таких людей. Мало що в них на думці, почнуть потім говорити, що їх у Львові образили”, – каже вона.
Втім, на щастя, більшість людей з розумінням ставляться до праці волонтерів. Вони намагаються їм допомогти та всіляко посприяти. Є й такі, що просто приходять, кидають гроші в скриньку і йдуть, не дочекавшись навіть поки зваряться вареники. Люба Возняк пояснює: “Є люди, які визначились, якій групі вони довіряють. Вони не вважають себе волонтерами, але знають, куди можна приносити допомогу, слідкують за звітами, потребами і при можливості виручають. Це справа довіри”.
Галина Левицька каже, що такі люди дуже важливі. “Ми ніхто без наших жертводавців. Поки вони нам допомагають, ми забезпечуємо наших військових”, – стверджує вона.  

З фронту – у волонтери
Участь у ліпленні вареників брав і Олесь. Трохи незвично було бачити його за такою справою, втім колишній учасник добровольчого батальйону “Чернігів” переконує, що це зовсім неважко. “Я зажди любив вареники, а інколи навіть долучався до їх приготування. Я не вмію розкачувати тісто чи готувати начинку, але iз задоволенням буду ліпити. Тому ми з сестрою розподілили обов’язки: я ліплю, а вона все інше. Я відслужив дев’ять місяців, хочу бути ще чимось корисний своїм хлопцям. З радістю долучаюсь до цієї акції, бо, по-перше, пані Люба не раз допомагала моєму батальйону, а по-друге, мені зовсім неважко ліпити вареники”,– розповідає він “Пошті”. 
Волонтери кажуть, що бійці – дуже вдячні люди, вони довго пам’ятатимуть ті добрі справи, допомогу. “На свої іменини я отримала квіти від сапера з 29-го блокпосту. Питаю його, як це зробив, а він каже – маму попросив. У такі моменти з’являються мурашки по тілу. А моїй подрузі, яка займається визволенням полонених, солдати через рік дзвонять і дякують. Вдячність бійців, звісно, приємна, але ми не працюємо лише задля неї”, – зауважує Люба Возняк.

Волонтерська група “Король Данило” проводить збір речей біля пам’ятника королю Данилу у вівторок, четвер та суботу з 16.00-19.00. У суботу також можна поласувати стравами домашнього приготування та водночас допомогти воїнам. На збірки можна приносити і речі, які завжди потрібні нашим солдатам: 
1. Одяг – шкарпетки, нижня білизна, футболки, теплі шапки, зимові рукавички.
2. Продукти – консерви, макарони, крупи, шоколад, чай, кава, цигарки, алкоголь, сухофрукти.
3. Інвентар та спорядження – спальні мішки, каремати, казанки, намети, одноразовий посуд, сухе пальне, ліхтарики, батарейки, старі мобільні телефони, картки поповнення, інструменти, національна символіка.



коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
9.8628 / 4.16MB / SQL:{query_count}