А чия ж земелька?

“Пошта” довідалася, хто володіє земельними ресурсами Львівщини, чому деякі ділянки пустують і кому вигідно здавати в оренду паї краю

фото: minagro.gov.ua
Із діда-прадіда українці трудилися біля землі, вкладаючи у свої поля, без перебільшення, всі сили і душу, адже праця нелегка і потребує не лише завзятості і працьовитості, а й любові до кожної грудочки. Історично склалося так, що наші предки завше мали певний кредит користування своїми паями, які то дарували, то відбирали, як то було в часи розкуркулення. Володіти бодай клаптиком землі було за щастя! Минули роки, і зараз українці, в тому числі жителі Львівщини, знеохотилися працювати на полях, бо не мають із того значних коштів. Хто трохи кмітливіший, таки працює на землі, утримуючи фермерське господарство. 
Інші ділянки здають в оренду великим агрохолдингам. У гіршому випадку та земля заростає будяками, а люди, які проїжджають повз, дивуються, мовляв, де поділися ті завзяті хлібороби. 

Земельний фонд Львівщини

Як повідомили “Пошту” в департаменті агропромислового розвитку Львівської ОДА, станом на 1 січня 2015 року у Львівській області загальна площа земель становить 2183,2 тис. га, із них сільськогосподарських – 1262,1 тис. га, в тому числі ріллі – 793,8 тис. га. Решта – природні сінокоси, пасовища, багаторічні насадження, перелоги. 
“У процесі роздержавлення та приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств на Львівщині розпаювали 598 тисяч га сільськогосподарських угідь, із них 479 тисяч га ріллі.  351 тисяча громадян набула право на земельну частку (пай). Крім розпаювання, у приватну власність громадяни отримали землю іншими способами, відповідно до законодавства України. Усього земель у власності та користуванні громадян (станом на 1 січня 2015) 827,9 тисячі га, в тому числі 803,9 тисячі га сільськогосподарських”, – зазначив “Пошті” начальник відділу організації виробництва, маркетингу продукції рослинництва й технічного забезпечення департаменту агропромислового розвитку ЛОДА Ігор Вус. 
Із його слів, здебільшого землі Львівщини засіюють зерновими і технічними культурами, овочами і традиційно картоплею, а також кормами для худоби. 

Оренда землі: кому вигідно?

Якщо селяни, володіючи земельними ділянками, не господарюють на них із якихось причин, то здають в оренду. 
“Землю в оренду здають на договірних умовах за відповідну плату, яка не може бути нижчою за 3% від оцінки землі. Державні та комунальні землі, відповідно до законодавства України, передають в оренду виключно на конкурсних засадах”, – зазначив Ігор Вус.
За його словами,  в області не так багато агрохолдингів, утім є великі сільськогосподарські підприємства. І перші, і другі займаються інтенсивним виробництвом, що має переваги й недоліки.
“Масштабні підприємства, зокрема холдинги, маючи більш потужний фінансовий ресурс, ведуть інтенсивне виробництво: сучасні індустріальні технології на інноваційній основі з відповідним рівнем насінництва, мінерального живлення, захистом рослин, технічним забезпеченням. Їхня продукція – конкурентоздатна на світових ринках”, – зазначив Ігор Вус.
Співрозмовник зазначив: технології пішли вперед. З одного боку, це спростило роботу людям, але з іншого – вони втратили роботу. 
 
 фото: mimi-gallery.com
“Великі підприємства займаються в основному індустріальними культурами. Проте в силу високої індустріалізації маємо низьку зайнятість населення на підприємствах. Конкуренто­здатність їх продукції у світі забезпечується порівняно низькими зарплатами, родючістю ґрунтів, пільговими умовами аграрного виробництва в Україні”, – зазначив Ігор Вус.
Менші за площею землекористування підприємства більш наближені до території свого виробництва, проблем цієї території.
“Малі фермерства запов­нюють нішу трудомістких культур, чим збільшують зайнятість і наповнюють асортимент сільськогосподарської продукції. Змушені підтягуватися до рівня технологічності великих  підприємств, аби витримати конкуренцію. А вона – позитивний фактор”, – резюмує Ігор Вус. 

Ґрунти області приваблюють іноземців

Родючість земель нашого краю приваблює не лише українців, а й іноземних інвесторів із різних куточків світу. 
“Іноземні інвестиції в сільськогосподарському виробництві області надходять здебільшого з Великої Британії, Швеції, Данії, Німеччини, Австрії та Арабських Еміратів. Цікавляться також представники Польщі та Угорщини”, – каже Ігор Вус.
Зі слів співрозмовника, залучення іноземних коштів сприяє  розвитку агропромисловості не лише Львівщини, а й України загалом. Це сприяє створенню робочих місць для селян, які не мають змоги працевлаштуватися на селі. 
“Україна в принципі зацікавлена в залученні іноземних інвестицій, особливо зараз, проте важливо, щоб вони працювали не тільки на прибуток інвестора, а й створювали додатковий капітал Україні, робітникам давали достойну заробітну платню, а світу не сільськогосподарську сировину, а кінцеву для споживання продукцію!” – акцентує Ігор Вус.

Не продавайте – здавайте в оренду! 

Економічні експерти радять власникам великих паїв не продавати землю, а здавати її в оренду, при цьому тільки на довготривалий період.
“Оренду потрібно оформлювати на тривалий час, а не на п’ять років. Це нормальна світова практика. Тим паче, це вигідно, бо не потрібно продавати землю, але й орендна плата йде. Тим паче, коли землю продаєте і бачите, що вона не задіяна, то повернути її ніяк не можна. Натомість договір оренди дає таку змогу. Продаж може принести моментальний дохід”, – зазначив “Пошті” економічний експерт Ростислав Слав’юк.
Із його слів, прогалини в земельному законодавстві сприяють розпорошеності земель України і Львівщини зокрема. 
“Щодо земельного законодавства, то зараз, на жаль, нема повноцінного реєстру. Відтак велика кількість земель не може знайти свого власника, бо справжні померли, а земля в той час була в оренді. Це підтвердження того, що в земельному комплексі дуже багато прогалин, якими хтось користається”, – зазначив Ростислав Слав’юк.

“Результат буде тоді, коли буде логіка використання землі” 

Іван Стефанишин, експерт аграрного ринку, – про землекористувачів області, родючість ґрунтів нашого краю та перспективу розвитку інфраструктури агропромислового комплексу
– Скажіть, будь ласка, що найчастіше вирощують на землях Львівської області?
– Великі господарства здебільшого спеціалізуються на групі зернових, зокрема, пшениці, кукурудзі і віднедавна сої, що нині популярніша за кукурудзу, із технічних культур – на цукрових буряках. У приватних секторах домінують картопля, овочі і частково зернові, а також кормові для тваринництва. 
– Кому, на вашу думку, із землекористувачів Львівщини вдається збирати найщедріші урожаї, відтак мати хороші прибутки із зібраного?
– Великі агрохолдинги посідають домінуюче місце серед усіх землекористувачів. Другий сектор – фермери, а третій – самі селяни, які вирощують продукцію. Цьогорічні жнива наразі тішать. Утім ефективність фермерських господарств невисока. Усе тому, що не діє програма підтримки фермерських господарювань, тож дрібні фермери не мають змоги втриматися на ринку. 
Агрохолдинги, незважаючи на успішність, нині також мають проблеми, серед яких зміна структури. Їм потрібно переходити на вирощування сої і ріпака, бо на них зараз є попит. Зрештою, немає різниці – мале підприємство чи велике. Головне – аби були ресурси для розумного використання землі. Результат буде тоді, коли буде логіка використання земельних ділянок. От і вся математика!
– Подорожуючи Львівщиною, спостерігаємо дивну картину: землі одних районів засіяні і засаджені, що ніде й голці впасти, а в інших районах паї пустують. Як гадаєте, з чим це пов’язано?
– Як кажуть, село на село не схоже. Одне розвинуте і процвітає, а інше, що майже по-сусідству, бідує. Причин багато. Деякі землі з роками просто деградували – таких на Львівщині більше 100 тисяч га. На їх відновлення треба чимало коштів. Один із факторів – елементарна безгосподарність тамтешніх селян. Люди зневірились у прибутковості і не мають змоги обробляти цілі масиви, зосереджують увагу на кількох гектарах землі чи навіть менше. А є люди, за якими закріплені земельні ділянки посеред великих масивів і які не хочуть їх міняти. Це створює проблему обробітку цілих масивів і скорочує в рази бажання інвесторів вкладати в невеликі ділянки гроші. 
Нереалізовані паї – це проблема влади на місцях, яка повинна щоденно трудитися над тим, аби залучити максимальні кошти для розвитку своєї території. Треба створити такі ресурси, які б зацікавили інвесторів. 
– Польща нещодавно зголосилась інвестувати гроші в сільське господарство нашого краю. Чи перспективні такі пропозиції для Львівщини та самого інвестора? 
– У Польщі є свої проблеми. Ріпак і сою вона б залюбки в нас купувала, але сумніваюся, що їй тут буде комфортно вести бізнес. По-перше, не гарантована безпека і непередбачувані дії нашого уряду, які не мають системного характеру. Нині в Україні невирішена проблема з ПДВ і ринком землі, нема жодних гарантій, хоча зараз є великий інтерес із боку ЄС, бо ми пропонуємо дешеву, якісну й екологічно чисту продукцію.
– Чим порадите жителям області засаджувати поля, аби заробляти на батьківщині, а не за кордоном, обробляючи чужі землі? 
– Готую зараз проект, так званий бізнес-інкубатор, який запропоную тим, хто має кваліфікацію і змогу вести господарство на землях площею до 20 га. Цей проект запропонує всі матеріально-технічні ресурси для ведення фермерського господарства. Хороша пропозиція для молодих і активних сімей, які мають бажання працювати на землі і вести розумний бізнес. Узагалі цим би мала займатися держава, але, на жаль… Зараз саме шукаємо інвестора, який би допоміг із коштами. Таким чином сподіваємося бодай трохи врегулювати ситуацію і створити такі умови праці, аби люди не подавалися за кордон, а працювали на своїй землі. Зараз же нема умов для праці! Кредит узяти можна, а от віддати – не факт. Маємо дуже дорогий матеріально-технічний сегмент. Тому, кажу, що справа не в людях (українці споконвіку славилися своєю завзятістю до обробітку землі), а, радше, в умовах. Будуть умови – розростеться бізнес. Тоді й люди зароблятимуть тут, як за кордоном на тій же полуниці. Це буде вигідно і для людей, і для держави, яка зараз має розробити програму допомоги для фермерів. Потрібно, аби держава працювала так, щоби люди не боялися вкладати гроші і розбудовувати свій бізнес на теренах Львівщини.
Розмовляла
Олена Петришин
Олег Синютка, голова Львівської облдержадміністрації:
– Вважаю, найкраще, аби землями Львівщини користувалися фермери, які живуть безпосередньо в населених пунктах неподалік і які не є великими агрохолдингами. Тоді вони доглядатимуть землю, яка за ними закріплена, і вестимуть соціально відповідальний бізнес. Потрібно, аби люди мали змогу і бажання господарювати біля землі. До слова, посол Ірану був одним із іноземних дипломатів, які зацікавилися землею Львівщини.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7705 / 4.48MB / SQL:{query_count}