За мужність і героїзм!

У Львові 13 військових і 7 волонтерів нагородили орденом “Народний герой України”. Це недержавна альтернатива, аби гідно подякувати тим, про кого забули політики та генерали

фото: Андрій Польовий
З перших днів війни вони захищали нас iз вами, стоячи пліч-о-пліч зі смертю, засинали і прокидались під постріли, аби ми бачили світле небо над головою та жили спокійно.
Там, на сході, в холодних окопах вони хоробро давали відсіч ворогові, потерпали від куль та, на жаль, нерідко віддавали життя, бо мали певність – Україна понад усе. Вони – військові, волонтери й медики, герої народні і з народу. Дякуємо Вам!

У вівторок, 23 червня, у Львові у Палаці Сапєгів два десятки найбільш відважних та мужніх українців відзначили орденом “Народного героя України”, заснованого цього року волонтерами Андрієм Боєчком та Дмитром Щербаковим.
Восьмеро кандидатів нагороджено посмертно – ордени отримали їх батьки, дружини та діти.

Нагородити тих, хто дійсно заслужив!

Волонтери вирішили започаткувати відзнаку, бо певні: державні ордени не завжди вручають чесно. Відтак започаткували свою недержавну альтернативу, аби гідно подякувати тим, про кого забули політики та генерали.

“Ідея виникла як реакція на бездіяльність держави. Ми були свідками, коли державні нагороди отримували люди, які, на нашу думку, не є гідними їх. Таким чином нівелювали поняття нагороди. Процедура відбору Героїв залежить від громадян, які надсилають нам пропозиції з описом тієї події, завдяки якій людина має отримувати це звання. Комітет відбирає претендентів”, – зазначив голова Народної Ради, відомий волонтер Георгій Тука.
Це є та нагорода, яку ніколи не отримають політики, чиновники і всі ті, від кого залежить прийняття кінцевих рішень. Її не можна буде купити чи домовитись
З його слів, орден “Народний герой України” має низку принципових відмінностей від звичайних державних нагород. З її отриманням не передбачено якихось пільг і бонусів, та вона є направду народним визнанням. Перед учасниками АТО та родичами загиб­лих Героїв волонтер пообіцяв, що цей орден ніколи не отримає жоден посадовець.

“Це є та нагорода, яку ніколи не отримають політики, чиновники і всі ті, від кого залежить прийняття кінцевих рішень. Її не можна буде купити чи домовитись. Адже заснована простими людьми і на людський кошт. Тож люди, які отримують цей орден, справді найдостойніші. Вони є прикладами великих подвигів в ім’я України”, – наголосив Георгій Тука.

Срібний тризуб на пожертви українців

Нагородою переможцям слугує срібний тризуб. Цього року волонтери кинули заклик у соціальних мережах і люди жертвували своє срібло: прикраси, столові набори, є навіть дуже цінні і ексклюзивні речі, серед яких срібні монети козацьких часів. Крім ордена, кожен Герой отримав монети “Небесна Сотня” або “Революція Гідності” та банківську картку з грошима.

“Відомий український боксер В’ячеслав Узелков віддав нам свою срібну медаль, так само ми переплавляли козацькі, гетьманські монети. Можливо, продати їх було б набагато дорожче, але в цьому і була ідея – що нагороду виплавлять з речей, які мають особливу енергетику і, сподіваємося, будуть берегти тих людей, які її отримують”, – розповів співорганізатор нагородження, волонтер Олег Яницький.

Орден “Народний герой України” має форму гербового знака святого князя Володимира Великого у формі тризуба, з накладеним по центру піднятим мечем – символом військової доблесті. Нагорода виконана у двох модифікаціях: для воїнів – червоно-чорна стрічка на колодці зі срібним тризубом, а для волонтерів та медиків – жовто-блакитна стрічка на колодці зі срібним тризубом.

Перше вручення нагороди відбулось 4 червня цього року у Києві. Тоді за видатні заслуги в обороні незалежності України та волонтерську допомогу збройним силам 23-ом військовим вручили орден. На днях ще 20 – у Львові. Щоправда, це лише перші нагороди для героїв. Невдовзі ініціатори обіцяють, що срібний тризуб отримають ще майже дві сот­ні військових і волонтерів.

Стали Героями посмертно

Усміхнені і незламні військові прийшли на нагородження у супроводі коханих і рідних. Кажуть, що проігнорувати таку відзнаку просто гріх, адже вона від людей, а отже у ній всі молитви і найщиріші побажання. Словом, для бійців тепер це чи не найбільший талісман. 
“То найвища нагорода, бо мені її дав народ, а не брудні посадовці. Звісно, я буду її носити”, – зазначив народний Герой зі Львова Іван Бубенчик.

На жаль, не всі військові змогли особисто забрати нагоду та почути кількахвилинні оплески на знак вдячності за те, що стояли до кінця, за те, що були відважними і власними грудьми захищали людей. Дехто ще досі в госпіталях, а декого, як би це прикро не звучало, вже нема в живих. 
Забрати нагороду сина, чоловіка чи батька прийшли рідні. Вдови, заливаючись слізьми, з малечею на руках, яка й не встигла запам’ятати тата-героя, тремтячими руками отримували нагороду. Батьки, на долю яких випало найгірше – поховати рідного сина, дякували, що не забули і про їхнього героя. Зал плакав і аплодував стоячи, вигукував “Слава Героям!” та обіцяв виправдати те, за що полягли вояки. Все було по-справжньому: і посмішки, і сльози.
Ідея виникла як реакція на бездіяльність держави. Ми були свідками, коли державні нагороди отримували люди, які, на нашу думку, не є гідними їх
“Я дуже дякую вам усім! Мене просто переповнюють емоції… Це і сум за чоловіком, і надія, що все недарма… А також величезна гордість за те, що в нас є гідні люди, серед яких був і мій чоловік! Цей орден стане найбільшою нагородою нашої сім’ї!”, – зазначила зі слізьми на очах дружина загиблого в АТО вояка.
Опісля нагородження військові з родинами та волонтери, які приїхали до нашого міста зі всієї України, мали можливість познайомитись із Львовом. Їхнім гідом зголосився стати відомий екскурсовод та координатор волонтерської ініціативи “Львівський Лицар” Іван Радковець.

“Хочеться допомогти нашим героям і їхнім родинам трохи розслабитись і бодай на якусь годину-дві забути про те, що на сході війна. Я познайомлю їх із Львовом, з історією нашого міста. Будуть місця, які пов’язані з минулим міста Лева і з його сьогоденням. Старатимусь максимально оминати Львів військовий”, – зазначив “Пошті” Іван Радковець. 

Дякуємо й волонтерам!

Срібні тризуби на підвісці отримали й волонтери: “Львівського Лицаря”, “Допоможи фронту”, “Народної Самооборони”, “Львівської хвилі”, “Hand-made по-львівськи”, “9 рота”, “Ніхто крім нас”, “Мехмат іде на війну”, “ЦВ УКУ”, “Волонтерська сотня Львів”, “Допоможи армії”, “Рабів до раю не пускають”.
Від початку війни на сході вони щоденно трудяться над тим, аби бійці мали одяг, були ситими та почували себе потрібними.

“Незважаючи на урочисту атмосферу, обличчя людей, яких викликали до нагороди, не надто світились радістю. Майже всі вони витирали сльози, адже Герої, які нагороджені посмертно, вже ніколи не зможуть побачити ні своїх відзнак, ні своїх рідних, ні мирного неба над Україною. До того ж, більшість присутніх там зовсім не вважають себе героями, адже захищати країну, допомагати пораненим і забезпечувати армію, є, на їх думку, обов’язком кожного патріота і свідомого українця”, – зазначив у своєму Facebook лідер громадської організації “Рабів до раю не пускають” Іван Спринський.

У день нагородження волонтери з Львівщини передали чергову партію срібла, яке принесли люди, аби відзначити заслужених, але ще не нагороджених Героїв. 
“Продовжуємо збирати брухт для нагород. Сьогодні особисто передала в руки Андрію Боєчку наступну партію срібла від волонтерів “Hand Made по-львівськи для Армії руками волонтерів”. Дякую всім, хто долучився! Всього від волонтерів нашої організації зібрано 1036 г”, – зазначила координатор волонтерської ініціативи “Hand Made по-львівськи для Армії руками волонтерів” Світлана Божко.
фото: Андрій Польовий


Орден “Народний герой України” отримали військовослужбовці:
Анатолій Адамовський, Андрій Фітак, Василь Кіндрацький (посмертно), Вано Надірадзе, Іван Бубенчик, Віктор Гурняк (посмертно), Любомир Подфедько (посмертно), Михайло Васюта, Михайло Ляля (нагороджено у Львівському військовому госпіталі), Михайло Горяйнов (посмертно), Олександр Голяченко (посмертно), Роман Гаврильчак, Руслан Корнутич.
волонтери:
Василь Задорожній (посмертно), Дмитро Лагунов (посмертно), Максим Овчарук (посмертно), Лілія Болбад, Іван Ісайович, Ігор Саврій, Наталія Назар.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.8867 / 4.17MB / SQL:{query_count}