Воювали, а тепер нікому не потрібні!

Хто і чому на Львівщині тотально порушує права учасників бойових дій та членів сімей загиблих в АТО. Поради юристів, як бути в таких ситуаціях і куди звертатися

фото: Андрій Польовий
Війна торкнулася чи не кожного українця. Вона забрала життя чималої кількості людей, багатьох покалічила як фізично, так і морально.
Бійці, які відважно захищали і захищають нас від окупантів, заслуговують особливого ставлення, поваги за їх хоробрість та відвагу. Але не завжди так є… На жаль.
Повернувшись додому, хлопці зіштовхуються з тотальною бюрократією, хамством, халатністю, неповагою та байдужістю! Звісно, це людей справедливо обурює і дратує! Бійці, які там героїчно воювали за нас і пройшли справжнє пекло, вдома відчувають себе непотрібними суспільству.
Як писала “Пошта”, військові, які повернулися з фронту, мають отримати статус учасника бойових дій, він надає їм чимало пільг та прав, втім сам процес отримання цього статусу доволі виснажливий. Але і на цьому кола пекла вдома не завершуються.

Водії по-хамськи виганяють з маршруток!

Часто трапляється так, що бійці, які повернулися з фронту, або ж родини тих військових, які загинули у зоні АТО, отримують посвідчення, яке забезпечує їм відповідні права. Наприклад, безплатний проїзд чи знижка на користування комунальними послугами. Та на жаль, людям доводиться принижуватися, аби отримати такі пільги. Невже це правильно? 
Наприклад, військових цікавить, чому так склалося, що для воїнів АТО проїзд автобусами безкоштовний, а потягами – платний. Цікаво, що вартість квитка в автобусі дорожча за вартість квитка у плацкарті.
Торік на фронті загинув 36-річний військовий з Моршина Микола Штинда. Він залишив удовою дружину Наталію та сиротами двох малих дітей. Дружина загиблого бійця отримала “Посвідчення члена сім’ї загиблого”. Документ дозволяє жінці разом з дітьми користуватися низкою пільг, зокрема і безоплатним проїздом усіма видами пасажирського транспорту як міськими, приміськими, так внутрі- та міжобласними автобусами.
Одна справа отримати таке право, а інша добитися його дотримання від водіїв маршруток. Як розповіла “Пошті” пані Наталя, її уже двічі водії буквально хамовито виганяли (!) з маршрутки, бо не хотіли безплатно везти!
“Перший випадок стався, коли у Стрию водій не хотів мене везти. Казав у касі взяти чи то безкоштовний, чи то нульовий квиток. Я шофера питаю: “А ви мене почекаєте, поки я в касу сходжу?”. А він відмовився, мовляв, зараз буде наступна маршрутка. Висадив мене і… втік, – обурено розповідає “Пошті” Наталя Штинда. – Касирка мені пояснила, що водій не мав права мене висаджувати, коли я показала йому посвідчення. У автобусі можу їздити  безплатно, і ніякого квитка мені не потрібно. Тоді я пішла на іншу маршрутку, показала посвідчення. Водій же спокійно, з повагою сказав, що можу з ним їхати”.
Потрібно обов’язково задокументувати факти порушення ваших прав. Зокрема, зібрати свідків, аби можна було довести, наприклад, що водій і справді відмовився вас везти. І лиш тоді скаржитися у відповідні органи
Минулого тижня пані Наталя із шестирічним сином пізно ввечері їхала зі Львова до Моршина, але і тут жінка вдруге (!) натрапила на нахабство водія. “Сталося так, що зі Львова я виїхала о 21.00. Показую водію посвідчення, він нічого не сказав. Коли ми були вже у Стрию, десь близько 22.30, водій каже, щоби ми виходили. Мовляв, у Моршин він не їде. У маршрутці була я з дитиною і ще один хлопець. Питаємо: “Чому не їдете?”. А він: “Бо немає пасажирів”. Мені стало дуже неприємно: “А ми що – не люди, не пасажири?”. Водій тоді запитує, чи ми купували квиток. Я відповіла, що з дитиною по посвідченню їду. Він на мене так злісно подивися, і каже: “Тим паче не поїду”, – зазначає співрозмовниця.
Водій все ж таки вигнав (!) пані Наталю з дитиною з автобуса, навіть, не дивлячись на те, що було вже пізно і маршрутки більше у Моршин не їздили. “Ми з сином фактично залишилися на вулиці. На щастя, маю добрих друзів, які приїхали за нами автомобілем і відвезли додому. Мені дуже образливо, що водії так ставляться. Вони ж бо могли і нормально з нами говорити, не хамити…”, – розповіла Наталя Штинда.
“Пошта” сподівається, що голова Асоціації перевізників Львівщини Іван Велійка розтлумачить власникам фірм-перевізників, що подібна поведінка горе-водіїв є НЕПРИПУСТИМОЮ І ПРОТИЗАКОННОЮ, а шофери зобов’язані забезпечувати права учасників бойових дій та сімей Героїв!

Які права мають бійці: поради юриста

Зі слів юриста Центру правової допомоги учасників АТО Оксани Павліш, здебільшого бійці у їхній Центр звертаються з питаннями щодо отримання статусу учасника бойових дій. Також військових цікавить, які пільги передбачає цей статус, які права. Якщо їхні права й порушують, то військові уже самі вирішують подібні проблеми. 
“Бійцям ми даємо такі пам’ятки, де детально описано, які їхні права. Перелік великий, але є там такі пункти, як санаторне лікування, позачергове обслуговування у закладах торгівлі. Також учасники бойових дій мають знижку на користування житлом, зокрема 75-відсоткова знижка на кварт­плату, за користування комунальними послугами.
зображення: pidmoga.info (збільшити)
А також безкоштовний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання”, – розповіла “Пошті” Оксана Павліш.
Коли ж водії автобусів не хочуть безплатно перевозити учасників бойових дій або ж членів сімей військових, які загинули у зоні АТО, юрист радить чинити двома способами. 
“Перший – це юридичний спосіб. Потрібно обов’язково задокументувати факти порушення ваших прав. Зокрема, зібрати свідків, аби можна було довести, наприклад, що водій і справді відмовився вас везти. І лиш тоді скаржитися у відповідні органи, – розповідає Оксана Павліш. – Можна йти і шляхом громадського впливу. Інколи це може бути більш ефективно. Зокрема, рекомендую звернутися у правозахисні громадські організації. А ті вже винесуть таку проблему на публічне обговорення”.

Про загрозу людської байдужості

Випадки, коли права учасників бойових дій, або ж права сімей Героїв порушуються, на жаль, не винятки. 
“Неодноразово чув про такі випадки. Як на мене, проблема ця лежить не лише у площині юридичній, а й моральній. Зокрема, йдеться про мораль тих людей, які дозволяють собі так ставитися до військових, які побували у зоні АТО, – розповідає “Пошті” заступник керівника Народної Самооборони Львівщини Юрій Мартинюк.
– Звісно, є й юридична складова. Військові фактично повернулися із зони АТО, тож відповідно, вони би мали мати документи. Але ми ж розуміємо, що вироблення того ж посвідчення учасника бойових дій потребує доволі багато часу й зусиль. Бюрократичної процедури ніхто ще не відміняв”.
Співрозмовник акцентує, що зараз ми зіштовхнулися з проблемою моралі всередині суспільства, з проблемою культури спілкування.
Людям потрібно навчитися спілкуватися з військовими і хоч інколи казати їм: “Дякую”
“Останнім часом все більше переконуюся, що власне людська байдужість є основною причиною тих негараздів, які на слуху упродовж останніх місяців. Якщо навіть у тій же ж маршрутці пасажири своїм мовчанням не будуть підтримувати не зовсім коректну поведінку водія, аби швидше добратися до місця призначення, а все ж таки самі у культурній формі звернуть йому увагу, лише тоді ми чогось досягнемо”, – розповідає Юрій Мартинюк.
До того ж інколи варто і себе поставити на місце того військового, який повернувся з війни. Людина побачила не одну смерть, пережила не одну втрату побратима. І коли нарешті вибралася з того пекла і повернулася додому, військовий зіштовхується з грубістю, хамством, байдужістю. Ймовірно, таке ставлення може вплинути на психічне здоров’я бійця. Людям потрібно навчитися спілкуватися з військовими і хоч інколи казати їм: “Дякую”.


За результатами діяльності адвокатів-волонтерів юридична спільнота сформувала ряд типових проблем, з якими масово стикаються учасники бойових дій, їх родичі, а також сім’ї загиблих воїнів. За матеріалами сайту Національної асоціації адвокатів України.
1. Надання статусу учасника бойових дій тим, хто воює за свободу і незалежність України. Без такого статусу бійці та їх рідні не зможуть користуватися ані пільгами, ані отримувати іншу соціальну допомогу від держави.
2. Відмова в наданні бійцям відпустки, а також відсутність ротації.  Зрозуміло, що в умовах зовнішньої агресії всі наші боєздатні громадяни, а тим більше військові, повинні бути готові кожен день, без відпусток і вихідних, захищати Батьківщину. 
3. Крім того, адвокатами зафіксовані випадки незаконної відмови в наданні відпустки у зв’язку з хворобою близького родича або народження дитини, хоча Закон “Про соціальний і правовий статус військовослужбовців” чітко передбачає надання в таких випадках 10-денної відпустки. Командири в таких випадках вимагають від солдат написати рапорти про відмову несення військової служби, тим самим підбиваючи їх під різні звинувачення – аж до дезертирства.
4. Окрема болюча тема – це підтвердження поранень. До адвокатів звертаються люди зі скаргами на командування та військові шпиталі, які всіма силами намагаються приховати факт отримання бойового поранення. В таких випадках в історію хвороби і рапорт пишуть, що боєць був поранений внаслідок необережного поводження зі зброєю або в ході проведення навчань. Грошова компенсація в таких випадках не надається.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.6908 / 4.45MB / SQL:{query_count}