“Люди потребують позитивних емоцій!”

Андрій Сидор, директор компанії “ДікАрт”, – про культурний фронт, психотерапію піснею, фестивалі та два березневі концерти пам’яті Володимира Івасюка

фото: Марічка Ільїна
В суспільстві триває дискусія: чи місце у Львові – культурній столиці України – концертам і фестивалям зараз, у час неоголошеної війни? Психологи певні: фестивалі і концерти таки “доречні та необхідні у час війни”. 
Зі слів Галини Католик, завідувачки кафедри психології Українського католицького університету, мистецтво і культура завжди були на передовій, тим паче в тилу. Психолог акцентує: це ресурс, який дає нам сили здолати ворога. 
“Ми не можемо весь час перебувати в траурі, адже тоді не народжуватимуться діти, не розвиватиметься країна, не буде ресурсу для виховання нового покоління та допомоги тим, хто її потребує. Ми можемо тужити в дні жалоби, але не все життя. Це може лише нашкодити, а чи допоможе це тим, хто вижив, і тим, хто бореться за нашу свободу? Впевнена, що ні. Краще виявити свою солідарність у конкретних діях: благодійних акціях, волонтерстві, доброчинності. А щодо мистецтва загалом, то воно завжди було велетенським ресурсом, давало силу, надію, вело в бій, оберігало... Війни завжди були, але світ на цьому не зупинявся”, – резюмує психолог.
“Культурний фронт в Україні завше був важливим, а сьогодні й поготів! Це стосується і нашої пам’яті – людей, які творили та гинули заради України. Це стосується і того, щоб ми були культурною нацією, а не думали лише категоріями, даруйте, ковбаси, крупи та олії… Рік буде непростий, але жити і працювати треба! Люди потребують позитивних емоцій, тим паче у такий непростий час”, – зазначив у розмові з “Поштою” директор компанії “ДікАрт” Андрій Сидор, яка є організатором концертів, фестивалів та свят у місті Лева. 
Вже наступного тижня на львів’ян і гостей міста чекають два потужні концерти з нагоди 66-ої річниці від дня народження легендарного композитора Володимира Івасюка: 3 березня у Львівській опері – “Проект Івасюк. Перезавантаження” та 4 березня у театрі ім. М. Заньковецької – “Івасюк назавжди. Концерт для своїх”. Організатори певні, що “перезавантажать” творчість Івасюка і ще раз доведуть, що ми маємо якісну й актуальну українську музику. Про ці два концерти, а також  про психотерапію піснею, потребу позитивних емоцій і цьогорічні фестивалі “Пошта” розмовляла з Андрієм Сидором.
фото: “ДікАрт” 
– Попри вельми непростий сьогоднішній час ваша компанія працює, аби дарувати людям емоції, зокрема, від концертів і фестивалів. Пане Андрію, скажіть, будь ласка, чи легко в такий час проводити ті чи інші події?
– Точно нелегко. Адже в України нема досвіду, як поводитися у час війни. Дослідження психологів свідчать: люди, окрім хліба, потребують видовищ, аби мати можливість бодай якось абстрагуватися. Бодай на одну-дві години зануритися в інший, позитивний світ. Так, скажімо, було у США та в Ізраїлі під час великих потрясінь. 
– На жаль, всі ми вчимося жити в таких нелегких умовах…
– Так, вчимося. І вчитися треба разом. Певен, що події проводити треба, що люди чекають на ті чи інші заходи, аби піти на них із сім’єю чи друзями. Але, щоб події відбувалися, повинна бути не лише добра воля організаторів і виконавців, повинна бути економічна модель – планування та кошторис.
Година-дві, проведені на концерті, – найкраща психотерапія!
– Скажіть, будь ласка, нині більше тих, які вас підтримують у проведенні концертів, чи тих, які критикують?
– Нині складно про щось говорити спокійно, бо країна, громадяни, бізнес не переживали чогось подібного, себто реалій війни. Зараз людьми керують радше інстинкти самозбереження, емоції, продуктовий ажіотаж. Чомусь один одного “нагріває” цією панікою. А вартість бензину та валюти взагалі щодня жахає…
– А у вас не було думки: “Стоп! Зупиняємося, не проводимо події”?
– Якби я сказав, що таких думок не було, то сказав би неправду. Є такі думки. Але… Зупинитися найлегше. Треба працювати!
– Що саме надихає вас у такий дійсно скрутний час проводити ту чи іншу подію?
– Передусім психологічна допомога собі і людям, які довкола, львів’янам. Коло може замкнутися: якщо не проводимо подію – не мають роботи музиканти, не отримують гроші з оренди концертні зали, не приїздять туристи, які залишають гроші в готелях тощо. Все зупиняється. Концерти і фестивалі – це велика частина економіки. І як це не дивно, не парадоксально, особливо в такі кризові часи, пов’язані з війною.
фото: “ДікАрт” 
Без позитиву, якби це цинічно не звучало, варіантів небагато – або люди почнуть втікати з України, або люди почнуть пиячити, зловживати іншими речами, які начебто знімають психологічний стрес. Певен: люди в тому всьому негативі мають право на віддушину. Звісно, віддушина – це передусім сім’я, яка також хоче відпочинку. І ось ці година-дві, проведені на концерті, є найкращою психотерапією! І це дешевше, аніж пити ліки.
– Власне фестивалі і концерти. Наскільки потужною є така психотерапія?
– Хороша подія, концерт приносять позитив, змушують задуматися про хороше і забути про погане. Одним цих емоцій вистачає на день, іншим – на тиждень. Головне, що вони позитивн!
– Пісня, як на мене, рятує.
– Так, пісня рятує, особливо добра! Позитивний фільм рятує також. Не можна допустити, аби поліг культурний фронт!
Проект “Івасюк. Перезавантаження” і здивує, і вразить, і змусить задуматись, і закохає, і змінить щось у душі
– Співаки активно долучаються до волонтерства, до допомоги хворим дітям під час тих чи інших благодійних концертів, акцій.
– Саме так. І це важливо. На концертах можна збирати й чималі гроші для тих, хто захищає Україну, для хворих дітей. 
– Тим часом є чимало критиків і скептиків. Мовляв, на сході війна, а у Львові концерти і фестивалі. Хоча зараз львів’янам дуже важко, в тому числі й психологічно! У багатьох депресія…
– Критики і скептики були завше. Але мусимо жити і рухатися вперед. Людям обов’язково потрібен бодай невеликий позитив, бодай по одній маленькій перемозі. Так легше жити. Наша робота – давати той позитив.
фото: “ДікАрт” 
– Яких подій у 2015-ому варто чекати від вас?
– Зараз вкрай складно говорити про якісь плани. А проте у березні організуємо два потужні концерти. Перший – 3 березня на сцені Львівської опери, на якому пісні відомого українського композитора Володимира Івасюка звучатимуть по-новому в “Проекті Івасюк. Перезавантаження”. Плануємо два концерти – о 17.30 та о 19.30. Другий концерт – 4 березня в театрі Заньковецької  – “Івасюк назавжди. Концерт для своїх”. Плануємо також два концерти – о 17.30 та о 19.30.
– В чому, на вашу думку, унікальність та особливість цих двох концертів?
– Насамперед у їх проведенні: це шана Володимирові Івасюку, а в його особі – й українським митцям, діячам культури. Аналогії з нинішньою ситуацією… Досі ніхто так і не знає, як пішов з життя Івасюк. Чи це була частина стратегії знищення українського? Радше так. 
Ці два концерти ми свідомо проведемо у різних приміщеннях, вони різного формату. Івасюк – це наш класик. Його пісні й досі багато хто вважає народними. Маю на увазі ту ж “Червону руту” і “Водограй”. Хоча вони вже справді стали народними.
4 березня, на сам день народження Володимира Івасюка, глядач почує і побачить проект “Івасюк назавжди. Концерт для своїх”. Це буде класичний Івасюк, до якого звикло старше покоління, звикли всі. Твори Івасюка прозвучать у виконанні заслуженої академічної капели України “Трембіта”, Павла Табакова, Оксани Мухи, Марка Комонька, Ірини Долі та Тетяни Ціхоцької. Присутні стануть свідками незвичного синтезу академічного та естрадного виконання в супроводі оркестру.
4 березня, на сам день народження Володимира Івасюка, глядач почує і побачить проект “Івасюк назавжди. Концерт для своїх”. Це буде класичний Івасюк, до якого звикло старше покоління, звикли всі
“Пісня буде поміж нас”, “Я піду в далекі гори”, “Я твоє крило”, “Лиш раз цвіте любов”, “Мальви”, “У долі своя весна” і, звісно ж, легендарні “Червона рута” і “Водограй” – всі ці пісні та інші слухач почує в нових аранжуваннях, над якими працювали композитор Роман Мельник та музичний керівник концерту, художній керівник капели “Трембіта” Микола Кулик. Загалом на концерті прозвучать 23 музичні композиції.
А 3 березня у Львівській опері “Проект Івасюк. Перезавантаження” стане своєрідним творчим майданчиком, на якому експериментуватимуть. Народилося й виросло вже ціле покоління, яке не знало його, яке складно зацікавити якимись класичними речами. Ці люди звикли до планшетів, медіа, електроніки, але мистецтво і музика не помирають, якщо є розвиток. Буде інше аранжування пісень композитора, буде революційна сценографія. Івасюк буде і в джазовому виконанні. MANU – це медіа-митець, який робитиме цікаві експерименти і працюватиме з різними співаками. Почуємо іншого Івасюка. Цей концерт дасть можливість глядачам самим перезавантажитися. 
На ньому збереться ідеальна команда: “Піккардійська терція”, Оксана Муха, Олександр Божик, Брія Блессінг, джаз-гурт ShokolaD і MANU. Зараз всі артисти цим живуть, горять і… перезавантажуються. Це все відволікає від тієї страшної дійсності. Позитивні емоції глядачеві гарантовані. Почуємо джазове виконання Івасюка від ShokolaDу спільно з Брією. В присутності глядачів до звичних мелодій Івасюка додадуть нові музичні елементи, в тому числі джаз, електроніку. Музичні експерименти доповнять відеоартом.
– А є плани ці два проекти представити, скажімо, в столиці?
– Плани є, зупинятися не будемо. Сподіваюся, що у “Проекті Івасюк. Перезавантаження” складуться всі компоненти – і хороше музичне виконання, і хороші аранжування, і сучасна, але водночас зрозуміла сценографія, аби це був цілісний проект, який має шанс бути гастрольним.
– Львів був і є багатим на таланти. Гордість нашого міста – співачка Оксана Муха, яка братиме участь у цих двох концертах.
– Так, Львів дуже талановитий! А Оксана Муха – це відкриття для Львова і для України! Вона дуже талановита. До речі, нас познайомив “Проект “Івасюк”. До того ми бачили і чули Оксану, але максимально розкрилася вона саме в цьому проекті.
фото: “ДікАрт”
– І стартувала дуже потужно!
– В Оксани, крім безсумнівного таланту, – величезна працездатність, готовність робити нові речі. Для проекту вона написала нові аранжування. Побачимо іншу Оксану Муху, ніж на різдвяних концертах, ніж ми бачили її у торішньому проекті.
– Прошу сказати, яких фестивалів варто чекати львів’янам і гостям нашого міста найближчим часом?
– Я хотів би, щоб усі заплановані фестивалі відбулися. Звісно, все залежить від ситуації в державі. 6 – 8 березня у Львові, в Палаці мистецтв, відбудеться VIII Національне свято шоколаду. На Великдень – традиційний Фестиваль писанок, який дуже полюбили львів’яни.
– А яка головна мета цих фестивалів?
– І для компанії, і для нашого міста це економіка. Дуже часто для гравців ринку Львова – навіть більша економіка, аніж для нас. Під час фестивалів заповнюються готелі, гостели, ресторани, кав’ярні. А це зарплати людей, це податки до бюджету, а згодом – інвестиції в місто. Фестивалі, звісно, це позитив, це емоції, це настрій. Не можна заходити в тотальний ступор.
фото: lviv-online.com
– Кожен повинен добре виконувати роботу в своїй сфері!
– Так. Тоді й у війні легше перемогти.
–  Мудро і дуже влучно сказав Блаженніший Любомир Гузар: “Моліться так, ніби все залежить тільки від Бога. Працюйте так, як би все залежало тільки від вас”.
– Саме так! А щодо фестивалів, то вони заплановані майже щомісяця. Плануємо й нові події, але як буде – час покаже. 
– Такі фестивалі передовсім для львів’ян чи для туристів? Адже чимало лунає критики, що наше місто радше для туристів, аніж для самих львів’ян.
– Критика – це дуже добре, але я на всі сто певен, що жоден фестиваль не має шансів, якщо він тільки для туристів! Коли львів’яни живуть кавою, шоколадом, Різдвом і Великоднем, то це природно. І туристи, які приїздять, бачать це. Фестиваль може бути успішним, коли він потрібен людям, які географічно тут постійно є. Відповідно туристи вірять цьому і приїздять усе частіше й частіше. Це вигідно всім. Зараз додалося багато туристів. Але це може працювати лише в симбіозі. Я за критику конструктивну, а не з вуст людини, яка сидить удома на дивані біля комп’ютера і жодного разу не була на фестивалі. Легше всього казати: “Не підемо на площу Ринок, бо там багато туристів”.
– Але ж так і кажуть…
– Та знаю… Звісно, туризм має свої переваги і недоліки. Можливо, в пікові дні фестивалів містянам некомфортно в центрі, але є фестивалі, які ми позиціонуємо виключно на жителів Львова. Зокрема “Різдво в Гаю”, “Великдень у Гаю”, День батяра. Втім є ще над чим працювати і в питанні популяризації подій та фестивалів для львів’ян. До речі, самі містяни мали б з відкритим серцем до цього ставитися.
фото: city-adm.lviv.ua
– Пане Андрію, Львів уже стовідсотково туристичне місто?
– Все пізнається у порівнянні – залежно з чим порівнювати. В Україні ми однозначні лідери. І за це величезний респект львів’янам, адже це вони зробили! Все одне за одним закрутилося: з’являлися готелі, ресторани, події, інфраструктура. Для всього цього Львів багато працював, і тепер маємо результат – до нас їдуть як внутрішні, так і іноземні туристи. 
– А порівняно з містами Європи?
– Звісно, нам ще є над чим працювати, чого вчитися. Львову треба вчитися, треба зробити чимало кроків, щоб наше місто було комфортним і для містян, і для туристів. Щоби стати мегатуристичним містом, йому потрібні дві речі. На першу – війну на сході – ми, на жаль, не дуже можемо вплинути. На другу – також можемо впливати опосередковано. Коли аеропорт стане хабом бодай для двох-трьох світових лаукостів, то питання зникне. Адже вони самі займатимуться промоцією, і доступність до міста з’явиться.
Коли львів’яни живуть кавою, шоколадом, Різдвом і Великоднем, то це природно. І туристи, які приїздять, бачать це. Фестиваль може бути успішним, коли він потрібен людям, які географічно тут постійно є
– А наскільки великий акцент під час проведення фестивалів і концертів ви робите на львівську родину?
– Сім’я і родина насамперед рятують в часі війни кожного з нас! Родина – це любов, віра, радість і затишок. Це й психотерапія. На родині, особливо галицькій, багато що будується, зокрема й наші свята. Думаю, а як на це реагуватиме моя донька. Це легше планувати, бо ти маєш удома критика, який точно фальшивити не буде – дитині або подобається, або не подобається.
Безперечно, у наших фестивалях є акцент на родину. Власне зараз робимо великий наголос на дітях під час фестивалів. Кажу, зокрема, і про майстер-класи. З кожним фестивалем додаємо все більше і більше речей, якими можна зайняти дітей, бо тоді щасливі батьки, що мають добру можливість відпочити.
фото: “ДікАрт”
– Зараз Львів і львів’яни активно допомагають воякам, пораненим бійцям, родинам і дітям учасників АТО. Чи є в цьому ваша лепта?
– Кожен долучається тим, чим може. Головне робити це щиро! Звісно, і ми долучаємося до такої допомоги. Під час Свята шоколаду, окрім культурно-розважальної програми, запрошуємо львів’ян, гостей міста, взяти участь у благодійній акції частування за шоколадним столом. Зокрема разом із шоколадьє із Закарпаття Валентином Штефаньо робитимемо великий шоколадний торт. Кошти з його продажу передамо через Гарнізонний храм Петра і Павла на допомогу дітям і постраждалим. 
Також треба думати про те, що ж буде, коли закінчиться війна. А вона рано чи пізно таки закінчиться! І залишаться люди з психологічними травмами, з проблемами здоров’я, залишаться діти, батьки яких постраждали. Треба думати і про психологічну стійкість цих людей. І дуже добре, що про це думає Церква. 
Запрошуємо на фестивалі дітей, чиї батьки зараз захищають нашу країну. Допомогу, яку учасники фестивалів готові подати, віддаємо церкві. 
Розмовляла Ірина Цицак

фото: “ДікАрт”
– Концерти у Львові проводять зазвичай у оперному театрі та театрі імені Заньковецької. В нашому місті бракує нового сучасного залу для потужних проектів. Чи постане він колись?
– Маємо величезну архітектурну спадщину, але австрійці не встигли звести великий потужний концертний зал (сміється). Думаю, що це вже завдання нашого покоління. Звісно, такий зал потрібен Львову. Але війна вносить свої корективи… 
Звісно, планувати треба. Війна закінчиться нашою перемогою! Тоді, напевно, і повернемося до цього питання. Ідеї, розмови, задуми є. Колись, думаю, такий зал постане в нашому місті. Передусім нам потрібен мир! Колись ми і аеропорту, і стадіону не мали. А тепер маємо завдяки Євро-2012. 
Футбольний чемпіонат зробив місту велику промоцію. Інфраструктуру тепер маємо кращу, туристів побільшало. І що б там не казали скептики і критики, думаю, що людина, яка зведе такий зал у Львові, увійде в історію міста.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8337 / 4.29MB / SQL:{query_count}