Нікому не відчиняй двері!

У Львові обкрадають квартири в той час, коли діти удома самі! Як не стати жертвою злодіїв та як подолати наслідки дитячого стресу – поради правоохоронців і психолога

Вберегти домівку від квартирних злодіїв – чи не найбільше бажання кожного господаря. Квартирні крадіжки є найпоширенішим видом злочину у Львові. Лише цього року у місті Лева та області зафіксували понад дві тисячі таких злочинів. Але їх може бути в рази більше, оскільки не всі потерпілі звертаються у міліцію. 
Статистика свідчить, що за останні п’ять років кількість пограбувань у країні збільшилась на 33%, так – з 800 тисяч у 2008-му до 1,2 мільйона у 2013-му, повідомляє МВС України. Відтак щодня в Україні здійснюють більше трьох тисяч квартирних пограбувань. 
Пік таких крадіжок влітку, а небезпечні години із 11.00 до 14.30. Але через нестабільну ситуацію в країні квартирні крадіжки та грабежі стали й осіннім явищем. До слова, дві третини зловмисників перевіряють поштові скриньки. Якщо кореспонденцію давно ніхто не забирав – для злодія це зелене світло.
Зазвичай злодії “працюють”, коли господарів немає вдома. Проте їм аж ніяк не заважають діти, яких, бува, самих залишають у помешканнях. Злочинці маніпулюють дітворою, примушують відчинити двері. Фахівці стверджують, що крадіжка завдає не тільки матеріальних збитків господарю квартири. Для нього це ще й величезний стрес. У дитини ж “відголоски” такого стресу можуть проявлятись упродовж усього життя.
Як повідомили “Львівській Пошті” у слідчому управлінні обласної міліції, цього року у місті зафіксували два квартирні грабежі, коли у помешканні була дитина. Це трапилося у Шевченківському та Сихівському районах Львова. Злочини наразі не розкрили. До слова, те, що пограбування вчинили у присутності дитини на кваліфікацію злочину не впливає. 

Відчини – дам цукерку

У двері постукав незнайомий, представився співробітником батька. Хлопчина, який був сам удома, повірив незнайомцю і відчинив йому двері. 
Чолов’яга зайшов до хати без вагань, забрав цінні прикраси, які лежали на видному місці. Гроші зловмисник не знайшов. На щастя, дитину не зачепив. Така історія трапилася минулого тижня у Львові. Про це написала на своїй сторінці у Facebook жінка, чию квартиру пограбували. 
“Розповідаю це для того, аби ви застерегли своїх дітей не відкривати двері чужим. Я своєму про це кожен день говорила, але, як бачите, результату це не дало”, – зазначила львів’янка Іванна. 
Такі злочини у місті не рідкість. А те, що у помешканні може бути дитина, зловмиснику аж ніяк не завада, бо у дитини можна легко викликати довіру. Тоді вона і двері сама відчинить, а інколи, якщо поталанить, розкаже, де мама з татом гроші ховають. Проте щастить не завжди. 
Львів’янка Галина розповіла “Пошті”, що був випадок, коли злодій постукав у квартиру, де мала б бути вдома дитина без батьків. До дверей підійшла маленька дівчинка. Коли зловмисник запитав, чи вона сама вдома, та відповіла, що зі своєю улюбленою лялькою. Злодій вмовив її відчинити двері. Коли зловмисник зайшов у домівку, то зустріла його не лише дівчинка, а й її лялька – великий собака, який, звісно, злодія з дому уже не випустив, допоки не прийшли господарі.
У двері постукав незнайомий, представився співробітником батька. Хлопчина, який був сам удома, відчинив йому двері. Чоловік зайшов до хати, забрав прикраси, гроші не знайшов. На щастя, дитину не зачепив
Батьки часто залишають дітей вдома самих і наказують, аби не відчиняли двері чужим та буває потім і самі додому потрапити не можуть. Головний міліціонер Львова Сергій Зюбаненко розповів “Львівській Пошті”, як одного разу йому довго довелося вмовляти свою доню, аби та… впустила його додому. 
“Робота така, що в сім’ї часто обговорюємо різні злочини. Дружина доньку попереджує, що робити в тій чи іншій ситуації, що не можна відкривати двері чужим людям, а лише тим, кого вона знає. Одного разу був кумедний випадок. Доньку залишив саму вдома, а коли повернувся, то вона мене не захотіла впускати, мовляв, не вірить, що то тато. Хвилин двадцять стояв під дверима і пояснював, хто я такий”, – розповів Сергій Зюбаненко.

На яких вулицях Львова найчастіше обкрадають квартири?
Найбільше грабежів і квартирних крадіжок стається у Залізничному районі Львова. Причому, кількість крадіжок приблизно така ж сама, як і кількість грабежів. Така пропорція зберігається у всіх районах Львова, інформує zaxid.net
У прес-службі міліції Львова розповіли, що у Залізничному районі злочини найчастіше стаються на вулицях Левандівській, Любінській та С. Петлюри. 
На другому місці за рівнем злочинності – Сихівський масив. Злочини найчастіше фіксують на просп. Червоної Калини та біля ринку “Санта Барбара”.
У Франківському районі найбільше злочинів трапляється на вул. Науковій, Пулюя та Княгині Ольги.
Четвертий за рівнем злочинності у Львові – Шевченківський район. Злочини найчастіше фіксують на вул. Богдана Хмельницького, Гетьмана Мазепи та просп. Чорновола.
На п’ятому місці – Личаківський район. Найбільше квартирних крадіжок та грабежів стається на вул. Личаківській, Пасічній, Дж. Вашингтона та поблизу гуртожитків медінституту на вул. Мечникова.
У Галицькому районі міста стається найменше квартирних крадіжок та грабежів.
Міліціонер каже, що зараз батькам необхідно бути обачними. Буває, що діти повертаються зі школи швидше, ніж тато з мамою приходять з роботи. “Дитиною легко маніпулювати. Часто трапляється, що злочинці підходять до дітей на вулиці, пригощають цукеркою, “втираються” у довіру, а потім вивідують необхідну інформацію. Аби дитина не стала жертвою у руках зловмисника, потрібно, щоб батьки пояснили, як потрібно поводитися в тій чи іншій ситуації”,  – розповів Сергій Зюбаненко.
Начальник міліції міста розповів, що інколи й самі батьки винні у тому, що дитина відчинила двері чужому. 
“Буває, що з дружиною їдемо за продуктами, а доньку залишаємо саму вдома. В такому випадку наказую, аби вона закрила двері на замок. Даю телефон, наказую, якщо хтось постукає у двері, аби вона одразу дзвонила мені – мій номер перший у списку контактів. У нашій сім’ї, на щастя, таких випадків не траплялося. Як на мене, проблема в тому, що ми самі дітей доводимо до того, аби вони довірилися шахраєві. Вчимо їх бути ввічливими, не грубіянити. Коли ж зловмисник вступає у контакт з дитиною, відразу це розуміє. Довіряти дитина повинна лише батькам”, – зазначив співрозмовник.
Правоохоронець радить, коли все ж грабіжник шляхом обману дитини  потрапляє у помешкання, то потрібно кричати! “Коли ж зловмисник стукає у двері, просить, аби йому дитина відчинила двері, найкраще казати, що вона не може, бо не сама вдома, зараз батьків покличе, ті й відчинять”, – радить Сергій Зюбаненко. 

Не лише діти надто довірливі


фото: zamki.com.ua
Міліціонер каже, що у Львові часто шахраї обдурюють не лише дітей, а й старших людей.
“Маніпулюючи, тиснучи психологічно, шахраї вводять в оману ще й старших людей. Кажуть, що вони працівники соцслужб, міліціонери, комунальники. У такому випадку людина повинна обов’язково вимагати документ, який засвідчує, що це дійсно працівники відповідних служб. У Львові була велика кількість випадків, коли вчиняли шахрайства, представляючись працівниками міліції”, – каже Сергій Зюбаненко. 
Шахрайства стали чи не найбільш популярним злочином. Зі слів міліціонера, якщо кількість загальних злочинів залишилася приблизно такою ж, що і торік, то різних видів шахрайства зросла в рази. 
“Нині часто обдурюють тих людей, які з милосердя хочуть допомогти нашій армії. Найбільш розповсюдженні телефонні та інтернет-шахрайства. Зловмисники стали більш нахабними та безстрашними. Передусім це пов’язано з тим, що в країні неспокій, до того ж новий Кримінально-процесуальний кодекс є надто гуманний”, – каже головний міліціонер.
З його слів, найчастіше у місті крадуть велосипеди, мобільні телефони, гаманці, гроші, коштовності. А рідше холодильники, телевізори. “Як свідчить практика, люди “ховають” гроші та цінності там, де прописано у підручниках з оперативно-розшукової діяльності. Якщо це гроші – то у шафі під одягом, на кухні в банках з крупами, золото – у серванті у тарілочках, чашках. Злочинці у 99% легко знаходять такі схованки”, – резюмує Сергій Зюбаненко.
До слова, у 70% усіх випадків злочинці крадуть гроші і ювелірні вироби. 98% квартирних злодіїв – непрацюючі, а 30%  – раніше судимі. Міліціонери розповідають, що здебільшого грабують квартири у робочі дні з понеділка по п’ятницю, у першій половині дня. 

Хвороба як наслідок пограбування

Досить часто батьки лякають своїх діток злодіями – не роби того, не йди туди, бо тебе злодій вкраде. Тому перш за все психологи радять не лякати дитину.
“Дітей не можна лякати тим, що їх вкрадуть. Якщо дитина нечемна, то з нею треба говорити про те, як себе поводити. Бо налякавши ми задаємо програму дитині – боятись”, – розповідає психолог Наталія Маркевич. А загалом стрес – це непідготовленість до якихось подій. Тому, аби уникнути травмування дитини, та й не тільки, це може стосуватись і дорослого, потрібно мати алгоритм дій, бодай приблизний план. 
“Коли трапляється ситуація, що, до прикладу, злодії крадуться до квартири, то бажано, щоби дитина знала алгоритм дій, щоб знала, як може себе порятувати. Для цього батьки повинні розказати дитині, що якщо раптом щось – то треба телефонувати татові, мамі, у міліцію, 102, можливо визирнути у вікно і кликати на допомогу. Тобто потрібно дитині дати зразок дій в екстреній ситуації. Якщо алгоритму немає, то дитина стресує”, – каже психолог.
Говорити з дитиною про різні можливі екстрені ситуації потрібно пояснюючи, а не залякуючи. Розповідати, як можна діяти за тих чи інших обставин. Також дитині потрібно наказати, що до квартири нікого впускати не можна, хто б це не був… 
Якщо ж з дитиною вже трапилась стресова ситуація, до прикладу, вона стала свідком грабежу, то ні в якому разі не можна казати, щоб дитя забуло, що такого більше ніколи не трапиться. Навіть якщо дитина досить спокійно на все відреагувала, з нею необхідно говорити, проговорити все, що відбулось.
Говорити з дитиною про різні можливі екстрені ситуації потрібно пояснюючи, а не залякуючи. Розповідати, як можна діяти за тих чи інших обставин. Також дитині потрібно наказати, що до квартири нікого впускати не можна, хто б це не був… 
  “Ситуацію треба проговорити, проаналізувати, не можна казати: “Забудь”. Коли так кажуть, тоді дитина здобуває страхи і комплекси. Потрібно звернутись до фахівця. Ситуацію не можна залишати без уваги”, – зазначає психолог.
Отож, якщо дитина пережила стрес, психологи радять: – проговорити, проаналізувати ситуацію, вияснити, що з дитиною відбулось, що зробили їй такого, що дитина була в небезпеці; – звернутись до фахівця, психолога психотерапевта; – убезпечити себе від повторення стресової ситуації. Якщо пережили пограбування, неодмінно продумайте систему запобігання цьому в майбутньому.     
“Батьки інколи думають, що вони самі своїм дітям психологи, але ж не кожна мама сама своїй дитині стоматолог…”, – каже Наталія Маркевич. Якщо ж із пережитим стресом не працювати, то велика ймовірність, що травма дасться взнаки згодом. 
“Якщо проігнорувати, може розвинутись психологічне захворювання, психосоматичне, можуть виникати певні реакції неадекватні, але лише за певних обставин. І все це може відбуватись не одразу, а згодом, – розповідає психолог. – Не факт, що після пограбування якимось грізним чоловіком, дитина боятиметься чоловіків чи матиме щодо них якусь пересторогу. 
Вона може боятись темряви, закритого простору. Страхи можуть бути дуже модифіковані. Зазвичай, то може виявитись через декілька років, наприклад. Спершу може виглядати, що все гаразд, а згодом якась навіть абсолютно проста ситуація може стати поштовхом до виявлення неадекватної реакції”.
Дитина, ймовірно, перелякається значно менше, бо вона не знає, що з нею могло б статись, якби злодій був більш агресивним. Більше страхів є у дорослих, вони часто свій страх перекладають на дитину
Загалом же це все стосується не лише дітей, а й дорослих. “Дитина, ймовірно, перелякається значно менше, бо вона не знає, що з нею могло б статись, якби злодій був більш агресивним. Більше страхів є у дорослих, вони часто свій страх перекладають на дитину”, – додала Наталія Маркевич. 
Батьки повинні знати, що дитина, яка одного разу пережила стрес неправильно, має підвищену вразливість, то кожний наступний стрес переживатиме ще глибше.
Також психологи радять емоційні навантаження компенсувати фізичними. Потрібно рухатись! Можна ходити з дитиною у басейн, кататись на велосипеді або займайтеся іншим спортом. Як відомо, фізична активність сприяє виробленню “гормонів щастя”, які допомагають упоратися зі стресом.
Не всі діти зазнають стресу в одних і тих же ситуаціях і однаково реагують на емоційну напругу. Стійкість до стресу закладається в сім’ї, і лише коли дитина відчуває, що є захист – її батьки.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7263 / 4.22MB / SQL:{query_count}