Підтримати проукраїнський Маріуполь!

Валерій Веремчук, керівник Народної самооборони Львівщини, – про патріотичне піднесення людей, волонтерів, досвід львівської Самооборони та її проекти

фото: прес-служба Народної самооборони Львівщини
Сьогодні до Маріуполя, міста на Донеччині, у якому проживає 400 тисяч людей, прикута особлива увага. Ще навесні 2014-ого тут були терористи із так званої ДНР, яких згодом прогнали у три шиї.
Зараз проукраїнське місто – на лінії фронту: його околиці та блокпости на в’їздах обстрілюють. Однак жителі Маріуполя перебороли страх, виходять на проукраїнські мітинги, копають гуртом рови навколо міста, аби вберегтися від атак з боку ворога. Волонтери та городяни щодня допомагають на блокпостах бійцям, які стоять на сторожі їхнього спокою: приносять одяг, амуніцію, харчі та воду. 
 “Люди готові та сповнені рішучості боронити рідний Маріуполь від ворога. Зараз місто активно проявило себе як проукраїнське, у якому багато патріотів! Його жителі мобілізувались, гуртом вийшли та почали копати рови. Люди кажуть: таким чином показують і Україні, і світу, що українці хочуть захистити себе та своє рідне місто від агресорів і загарбників”, – розповідає “Львівській Пошті” керівник Народної самооборони Львівщини, депутат Львівської міськради Валерій Веремчук, який повернувся з Маріуполя.
“Якщо станеться, не дай Боже, вторгнення російських військ у Маріуполь, то розуміємо, що Путін піде з’єднувати так звану ДНР із Кримом. Допомогти сьогодні 400-тисячному Маріуполю – справа нашої територіальної цілісності. Ворога треба зупинити там!” – наголошує Валерій Веремчук. Із його слів, люди розуміють небезпеку, але не втрачають життєвого оптимізму. “Нині у Маріуполі активно розвивається волонтерство, і це добре. Місто тепер біля фронту, потреб військових багато, тому вирішувати їх потрібно дуже оперативно. Загалом нині надія людей на волонтерів, добровольчі загони, зокрема “Азов”, бійців із військових частин, які зараз перебувають на блокпостах. Люди готові допомогти, але воювати мають професійні військові”.
– Скажіть, будь ласка, як реагували жителі Маріуполя на приїзд львів’ян? Чи, бува, з їхнього боку немає агресії?
– Реакція була спокійною… На вулицях люди досить обережно розмовляють із незнайомцями. Волонтери, з якими обмінюємося досвідом, захоплюються львів’янами. Відчувалося тепле ставлення з їхнього боку.
– Яким маріупольці бачать своє майбутнє?
– В Україні! Їхнє бажання – жити без ворожої техніки та зброї під стінами міста.
– Із яким настроєм ви їхали у Маріуполь, а з яким повернулися?
– Cаме тому, що місто неспокійне, саме тому, що ворог близько, поїхали у Маріуполь. Місто стало українським, патріотичним (не лише символікою, а й духом!) Власне, волонтери зініціювали копання ровів. 

Центр забезпечення військових працює за адресами: 
м. Львів: вул. Шота Руставелі, 2, телефон гарячої лінії: 098-88-27-589; 
просп. Червоної Калини, 109 (ТЦ “Зубра” (“Санта-Барбара”). Графік роботи: щобудня – з 10.00 до 20.00, у суботу – з 10.00 до 12.00, у неділю – з 12.00 до 17.00. Телефон: 098-319-86-42;
м. Винники: вул. Т. Шевченка, 5 (Народний дім). Графік роботи: щобудня – з 18.00 до 21.00. Телефон: 068-741-80-70. 
Центр медичного забезпечення: м. Львів, вул. Тернопільська, 2-а. Графік роботи: щодня – з 9.00 до 18.00. Телефон: 067-111-78-03.
Центр волонтерства: м. Львів, вул. Золота, 17. 
У нас було бажання контактувати з добровольцями, поділитися з ними львівським досвідом, розповісти, як працюємо, почути і побачити, як працюють вони. Ми розказали про досвід патрулювання вулиць Львова представниками Народної самооборони ще з так званої Ночі Гніву, про міський Центр забезпечення, який допомагає військовим. Поспілкувавшись, дійшли висновку: маємо більше досвіду роботи, тому готові ним поділитися. Тим паче що ці люди зараз у прифронтовій зоні… 
Ба більше, Маріуполь два місяці (квітень – травень) переживав терор так званої влади ДНР. Сьогодні українські патріоти у Маріуполі насправді роблять дуже і дуже багато. Зараз місто проукраїнське, патріотичні ініціативи підтримує і населення, і місцева влада. Сьогодні саме у Маріуполі перебуває голова Донецької облдержадміністрації Тарута. Патріотів нині підтримують і керівники тамтешніх підприємств. 
Маріуполь, на відміну від Львова, має два дуже великі підприємства – “Азовсталь” і завод імені Ілліча. На них працює 60 тисяч робітників. Ще на кількох працює 120 тисяч. Загалом населення Маріуполя становить понад 400 тисяч осіб. Майже половина працездатного населення працює на кількох підприємствах. Позиція містоутворювальних підприємств нині важлива. Сьогодні керівництво цих заводів уже має проукраїнські настрої...
– Як думаєте, це щиро? Чи тому, що зараз Маріуполь є проукраїнським містом?.. 
– Для них це вигідно передусім з погляду розвитку їхнього бізнесу, його збереження, адже в так званих ДНР і ЛНР можуть відібрати будь-які підприємства, зупинити робочий процес чи навіть розбомбити їх. Ясно, що такого ніхто не хоче. Як і ніхто не хоче ризикувати своїм бізнесом.
– А як стосовно місцевої влади, яка ще навесні підтримувала так звану ДНР? Нікого, видається, не заарештували…
– Так… Міський голова підтримував так звану ДНР, підписував із нею якісь угоди… Він перебуває на своєму робочому місці і тепер показово підтримує українську владу…
– Щиро? Чи так нині треба?!
– Не думаю, що за кілька місяців людина стала щирою. Його не заарештували, і він каже, що готуватиме місто і підприємства до будівництва другої лінії оборони. Першу ж споруджували волонтери… 
– Розкажіть, будь ласка, як сьогодні виглядає Маріуполь. 
– Є один безпечний в’їзд у місто – зі сторони Бердянська. Перед цим ми заїхали в розташування батальйону “Азов”, де служить боєць із Львівщини: передали йому бронежилет і аптечку…

фото: прес-служба Народної самооборони Львівщини
Усі інші в’їзди у місто небезпечні. Зараз на околицях Маріуполя стоять блокпости, на яких несуть варту військові Збройних сил України та бійці добровольчих батальйонів. У місті достатньо широкі вулиці, порівняно зі Львовом, але мало автомобілів, людей.
– Затишшя…
– Так, затишшя. 
– Чи відчувається, що населення міста перебуває в стані неспокою? 
– Є тривога і стурбованість… Ми приїхали у Маріуполь у неділю по обіді. Напередодні на околицях міста вибухали снаряди, попри те, що це вже був режим припинення вогню. На жаль, загинула жінка… У місті нема руйнувань, які бачимо, до прикладу, у Донецьку та Луганську. У місті майоріють жовто-блакитні прапори на електричних стовпах. Це була ініціатива волонтерів. Як вони нам розповіли, тепер мер її також підтримує... 
– Багато людей виїхало з Маріуполя?
– Так, чимало подалося з міста, зокрема в Центральну Україну. Хто має куди виїхати – їде. Жителі розповідають, що вже тривалий час спостерігається відтік людей. Водночас у Маріуполі є люди, які втекли із захоплених сепаратистами міст Донбасу. 
– Які настрої у маріупольців зараз?
– Люди втомилися від очікування небезпеки, невідомості. Побачивши, як це – жити, коли у місті є представники так званої ДНР, маріупольці тепер активно підтримують українське, стають на захист свого міста. Вони не хочуть повернення ДНР! 
Водночас тут є люди, які чомусь звинувачують Київ, Нацгвардію та батальйони, які певні, що до нас зі сходу “йдуть наші брати”. Ці люди неактивні, але такі у місті є. Треба визнати, що СБУ попрацювала.
– Проукраїнський дух у місті зараз активно піднімають волонтери. Хто ці люди?
–  Патріоти Маріуполя! Познайомившися з ними, захопився їхньою самовідданістю і жертовністю. Серед них чимало представників громадських організацій. Це молоді люди, які мають роботу, займаються підприємництвом, у яких є родини, діти. Це сильні духом люди! Повага і пошана їм! На мою пропозицію, аби волонтери в супермаркетах збирали продукти для військових, як це є у Львові, відповіли, що це небезпечно…
– Чому?..
– Буде конфлікт, і це може спровокувати бійку.
– Який досвід ви передали Маріуполю зі Львова?
– Тамтешні волонтери опікуються блокпостами, що навколо міста, забезпечують бійців харчуванням, теплими речами, формою, амуніцією. Вони показали нам, як шиють снайперські маскхалати. До речі, одна жінка, яка цим займається, розповіла, що все життя говорила російською. Тепер каже, що не розмовлятиме мовою окупанта, бо він нас хоче загарбати. “Дівчата, говорімо українською!” – саме так зверталася до своїх товаришок жителька Маріуполя... 
Із тамтешніми волонтерами ми обмінялися каналами постачання оптики, допомагатимемо закупити оптичні приціли для блокпостів, аби можна було завчасно виявляти ворога. Від Центру забезпечення військових передав волонтерам Маріуполя 20 тисяч гривень на першочергові потреби. 
Зараз збиратимемо теплий одяг для військових, радіостанції і тепловізори, аби хлопці були забезпечені на блокпостах. Усе це згодом передамо у Маріуполь. Зазначу: у них ще нема потужної підтримки волонтерів, як це є у Львові, але вони стараються. 
– Роль волонтерів у допомозі військовим і добровольчим батальйонам є досить потужною. Ви займаєтеся добровільною діяльністю вже кілька місяців. Як оцінюєте роль місії волонтерів для України загалом?
– Звісно, вона важлива. Тішуся, що наша поміч військовим є потрібною і корисною. Активно працюватимемо й далі. Народна самооборона загалом зібрала 10 мільйонів гривень (про збір коштів постійно інформуємо громаду на сайті Народної самооборони Львівщини – www. samooboronalviv.org). Цим коштом придбали тисячі бронежилетів, шоломів, десятки тепловізорів, тисячі комплектів форми, наколінників. По всі ці речі, окрім зброї, військові звертаються до волонтерів. 
– Сьогодні в суспільстві активно точиться дискусія: волонтерство дійсно заради армії України чи задля певного піару? Що ви скажете з цього приводу? 
– Тим, хто так каже, раджу зробити власну волонтерську групу, придбати один, десять чи п’ятдесят бронежилетів і касок, пожити цим життям бодай тиждень. Також раджу поспілкуватися з рідними поранених. Зокрема, ми починали придбання бронежилетів у травні, коли ніхто не думав про вибори. До нас зателефонував командувач внутрішніх військ Західного регіону й розповів, що в зоні АТО вбили хлопця, який був без каски…
Згодом ми придбали 400 касок, які ще два тижні не могли перевезти через кордон. На всі закиди про піар – велике запрошення стати волонтером. Якщо це врятує бодай одне життя – це вже багато. 
Шоломи та бронежилети й надалі залишаються найзатребуванішою одиницею індивідуальної амуніції. Зазначимо, що Народна самооборона Львівщини розпочинає нові проекти (зараз активісти плідно працюють над проектами “Аптечка для бійця”, “Народна броня”) й оголошує “мобілізацію” волонтерів – у Львові, на вулиці Золотій, 17, запрацював Центр волонтерства. Відтепер добровольці допомагатимуть не тільки армії, а й родинам тих, хто служить у зоні АТО, і вимушеним переселенцям. Останніх навчатимуть самоорганізації та допомагатимуть адаптуватися в нових умовах життя.
Розмовляла Ірина Цицак
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6514 / 4.19MB / SQL:{query_count}