Він був лікарем від Бога

На 52-ому році життя раптово помер відомий львівський хірург Ігор Герич

У неділю ввечері на 52-ому році передчасно пішов із життя професор хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, голова Асоціації хірургів Львівщини, громадський діяч та екс-начальник управління охорони здоров’я Львівщини Ігор Дионізійович Герич. 
Він очолював Українське лікарське товариство у Львові, був членом Національної ради з питань охорони здоров’я, одним із активних учасників Революції Гідності. Серце професора зупинилося саме в День медика, 15 червня… Він урятував життя тисяч пацієнтів, але його, на жаль, урятувати не вдалось. У кожного, хто його знав, біль, шок, сум і глибока скорбота… 
Він був справжнім, щирим, працьовитим, енергійним, чесним, інтелігентним, позитивним і надзвичайним… Він дуже любив життя, людей і, звісно,  свою роботу. Він любив Львів і сильно любив Україну. 
Саме таким, як Він, має бути український лікар. Це дуже велика втрата для Львова, Львівщини, медичної громадськості краю та медицини нашої країни  загалом. Ігор Дионізійович був прикладом для наслідування як для лікарів, так і для студентів. Професії він віддав себе сповна.
“Пішла з життя людина прекрасної душі та високих моральних якостей, авторитетний керівник і досвідчений організатор, блискучий хірург, шанований науковець, талановитий вчитель, – зазначають у департаменті охорони здоров’я Львівської обл­держадміністрації. – Ігор Герич залишив яскравий слід після себе: прекрасних дітей – майбутніх лікарів Гната і Соломійку, величезну кількість друзів, колег, учнів. Нам як пам’ять залишається потужний науковий доробок, підручники та монографії, публікації в ЗМІ, нереалізовані плани й ідеї. Невимовне горе спіткало родину Геричів. Єдиного сина втратила мама, осиротіли дружина Оленка і діти”. 
Ігоре Дионізійовичу, усім нам Вас так сильно бракуватиме! Ваших завше слушних порад, Вашої мудрості, Вашого позитиву, Вашого голосу, Ваших жартів, Вашої щирої посмішки, Вашого “все буде добре”…… Дякуємо Вам за все це! 
Вічна пам’ять СВІТЛІЙ, ДОБРІЙ І ПРОФЕСІЙНІЙ ЛЮДИНІ – ЛІКАРЮ ВІД БОГА! У наших серцях Ви завжди будете з нами! Колектив “Львівської Пошти” мав за честь багато років поспіль із Вами спілкуватися та працювати.

У травні 2014-ого “Пошта” запитувала експертів-медиків, якою має бути медицина за нового президента, чи потрібно її реформувати і з чого варто почати. Звісно, відповів нам на це запитання й Ігор Герич. “Питання складне… Новий президент – це добре. Реформи у медицині – це взагалі складно… Звичайно, надіюсь, що при новому президентові в галузі охорони здоров’я ми нарешті почнемо системні нормальні кроки, які не будуть пов’язані з новаторством місцевих науковців-практиків, фантазіями, – зазначав професор. – Нарешті запросимо експертів ззовні і з їх допомогою нарешті визначимо, куди рухається держава, адаптуємо медичні зміни під “рух” держави взагалі. На превеликий жаль, досьогоднішній розвиток медицини був хаотичним. Як правило, це було фінансування галузі за залишковим принципом. Знаючи Петра Олексійовича як ефективного менеджера, маю надію, що зміни набудуть системного характеру. 
Поки не визначимося, якою буде сама Україна – соціалістичною, демократичною, не можемо сказати, якою буде медицина, бо медицина прямо залежить від устрою економіки. Зараз нічого не зрозуміло. Після того як дамо відповідь у межах певного укладу, як вона буде фінансуватися і яку економіку обслуговуватиме, тоді постане питання в людях.
Перший крок – адекватна зарплата лікарів, аби зменшити корупційну складову. Другий – зменшення необґрунтованої мережі медичних закладів, які вже існують. Третій – конкретно визначити, що бідна Україна може безоплатно дати людям. А все інше мусимо терпіти, переживати до кращих часів економіки. Ось ці три кроки мають бути першочерговими”.
Редакція “Львівської Пошти” висловлює щирі співчуття рідним, близьким і друзям Ігоря Герича. Спочивайте з Богом, Професоре!

Олег Мацех:
– Ігор Герич – світла й добра людина! Вічная пам’ять! Ігоре, ти назавжди залишишся зі мною...
Ганна Гопко:
– Коли вмирають однодумці...
У серце б’ється пустота...
Солоні краплі сліз...
Море несказаних слів
Подяки... 
Ігор Герич помер від інфаркту. Із професором хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького планували реформувати охорону здоров’я. Дуже світла і позитивна людина, людина-легенда. Бачилися три тижні тому, жартували про віршики.. Просила його кидати курити. Вперше з ним познайомилася заочно, читаючи ще в березні його статтю “Реформа охорони здоров’я: десять порад від небайдужого стороннього, або Як розірвати “зачароване коло” імітації реформ”, яку надіслав мені друг Ігоря Олег Мацех. Планували зустрітися в кінці червня для дискусії щодо медичної реформи... Боляче, коли гарні люди йдуть... Особливо тоді, коли країні потрібні професіонали справи.. Вічная пам’ять!
Олексій Скрипник:
– Ігор Герич – велика людина, воїн, лікар, учений, друг. Скорбимо і пам’ятаємо!
Сергій Рак:
– Наш однокурсник і соратник. Людина та Лікар з великої літери. Яскраве, сповнене гідності і таке коротке життя. Глибокі співчуття сім’ї, родині, друзям і всім нам. Бог забирає найкращих. Прощавай, Ігоре! Світла пам’ять!
Олеся Винник:
– Важко дібрати слова... Ще вчора тримала за руку людину, яка випромінювала світло, яка була переповнена оптимізмом... А нині вона вже з Богом... Ігор Дионізійович прочитав єдину в моєму житті лекцію, яка зуміла закарбуватися на довгі роки. Він був непересічним професіоналом, відданим патріотом, найшляхетнішою людиною! Гордість університету й України! Людина високого духу! Щирі співчуття родині професора! Вічна пам’ять, найдостойніший Учителю!
Олена Білоус:
– Сьогодні ми мали останню “лекцію” Ігоря Дионізійовича. Це була лекція-свідчення любові. Увесь Львів прийшов попрощатися... У доволі величенькій церкві, де всім достатньо місця на службі, сьогодні було тісно. Сотні, може, і тисячі людей безперервним потоком поспішали на вулицю Тершаківців, аби востаннє сказати, як СИЛЬНО ЛЮБИМО І ЯК НАМ ТЕПЕР БРАКУВАТИМЕ Ваших чудових лекцій, патріотичних меседжів, а ще... погляду ледь примружених очей, із яких випромінювалося світло.
Сьогодні і ми, студенти Школи біоетики, ваші студенти, прийшли востаннє на іспит – іспит совісті, честі й любові.... Ви з нами в наших серцях!
Юлія Савчин:
– Людина, яка своєю присутністю дарувала сонячний настрій! Сповнений найкращими людськими якостями: ЧЕСНІСТЮ, ДОБРОТОЮ, ПОРЯДНІСТЮ, ЛЮБОВ’Ю ДО ЛЮДЕЙ, ПРОСТОТОЮ В СПІЛКУВАННІ ТА НАЙВИЩИМ ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ!
Михайло Хміль:
– Не думав, що день жалоби буде таким гірким. У День медика українська медична наука втратила великого вченого, а Україна – гідного громадянина. Сльози навертаються на очі, розум відмовляється це сприймати, а рука тремтить писати. Прощавай, друже Ігоре! Вічная пам’ять! 
Олег Лаврик:
– Професор був лікарем над епохами. Світла Людина та чудовий порадник, досвідчений фахівець і справжній патріот. Ми тільки з часом зрозуміємо глибину втрати. Вічна пам’ять...
Василь Щекун:
– Турка з сумом зустрічатиме повернення свого сина, карпатська землиця прийме його тіло в свої обійми. Наші гори породжують дуже гарних, вартісних людей, більшість яких, як і новопредставлений Ігор зі славного роду Геричів, не цурається їх, признається і пишається, між людьми людьми залишається, яких би висот не досягали в професійній чи суспільній царині. Маємо з кого брати приклад, і хай це буде тією розрадою, що допоможе подолати невимовний тягар смутку за дочасною втратою такої особистості.
 Біографічна довідка                        
Ігор Дионізійович Герич народився 15 жовтня 1961 року у м. Турка на Львівщині в родині відомих бойківських лікарів – Віри та Дионізія Геричів. У 1984 р. з відзнакою закінчив Львівський державний медичний інститут (нині – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького) за спеціальністю лікувальна справа. 
У 1985 р. після отримання кваліфікації хірурга працював лікарем-хірургом Турківської центральної районної лікарні. Впродовж 1985 – 1987 рр. Ігор Герич проходив строкову військову службу у складі Обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан. Він брав участь у бойових діях, був тричі поранений, провів понад 2000 хірургічних операцій. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю “За відвагу”, Почесною грамотою Верховної Ради СРСР, відзнаками СРСР та Республіки Афганістан.
Після демобілізації працював лікарем-хірургом хірургічного відділення №2 Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, допоки в серпні 1987 р. не вступив до аспірантури при кафедрі загальної хірургії Львівського державного медичного інституту. У 1999 р. отримав науковий ступінь доктора медичних наук. 
З 2002 р. (після отримання звання професора) до 2013 р. – професор кафедри загальної хірургії, з 2013 р. – завідувач кафедри хірургії №1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, голова Львівського осередку Асоціації хірургів України.
Неповних чотири роки Ігор Дионізійович був керівником Головного управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації (01.04.2005 – 01.12.2008 рр.). “Був керівником вимогливим, справедливим, висококомпетентним і винятково працездатним”, – зазначають у департаменті охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації. 
З 2005 р. по 2010 р. – член Національної ради з питань охорони здоров’я населення при Президентові України, член Вищої вченої ради Міністерства охорони здоров’я України, член Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.
З 2010 р. – голова правління Галицької лікарняної каси, гостьовий професор Школи біоетики Українського католицького університету, де в рамках сертифікатної програми з біоетики “На службі охорони життя” викладав курс “Лікарська етика”. У 2013 р. його було обрано головою Асоціації хірургів Львівщини.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9672 / 4.46MB / SQL:{query_count}