Депутати нічого не “дерибанять”!

Василь Павлюк, секретар Львівської міськради, – про роботу депутатського корпусу, дискусійні питання та підсумки року

фото: Марічка Ільїна
Цей рік запам’ятався надто “гарячими” сесійними засіданнями Львівської міської ради. Бувало, що емоції в залі зашкалювали! У депутатів було своє бачення, у посадовців мерії – цілком протилежне. 
Зокрема, гостро дискутували про доцільність двоставкового тарифу на теплопостачання, завищену вартість землі у Львові, ймовірне перенесення ринку “Вернісаж”, зловживання в роботі комунального підприємства АТП-1, проблему гуртожитків та “вічне” питання МАФів. Невирішеним залишається питання відставки міськвиконкому… 
“У депутатів своя правда, у чиновників своя. У кожного своє бачення, якою дорогою йти, як Львів повинен розвиватися”, – зазначає гість “Пошти” – секретар Львівської міськради Василь Павлюк. З його слів, у 2013-му депутати міськради займалися переважно господарськими питаннями. “Звісно, “господарки” було більше, але ми реагували й на політичні питання”, – зазначає співрозмовник. 
Зрештою, і депутати, і посадовці в 2013-му одностайні в тому, що Львів став заручником Держказначейства – непроплати вже сягають понад 90 млн грн! 

Львів зробили заручником ситуації

– Пане Василю, прошу сказати, яким для Вас був рік, що минає?
– Важким, з елементами надії. Щораз більше, особливо в 2013-ому, центральна влада забирає повноважень в органів місцевого самоврядування. Це мене засмучує. Нині ми заручники певних чиновників у Києві, які ухвалюють рішення не завжди на користь Львова. Достукатися до них неможливо. Також нагальною проблемою нашого міста є непроплати Держказначейства. 
Маємо фактично зв’язані руки – кажу і про депутатський корпус, і про виконавчі органи влади. Через ці мільйонні непроплати потерпає все місцеве самоврядування. Гроші, яке заробляло місто, у нас забирають. Державна машина нині працює як рекетир. На жаль, в цій ситуації депутатський корпус міськради безсилий. У 2013-ому депутати зверталися і до уряду, і до ВРУ щодо цих непроплат, але віз і досі там. Жодної реакції!
– Львів зробили заручником ситуації. То якась зневага до міста?
– Абсолютна зневага! Нині Держказначейство блокує Львову вже понад 90 мільйонів гривень. Це дуже велика сума. На жаль, таку біду мають чи не всі українські міста. Для Львова ситуація катастрофічна. На мою думку, це внутрішній дефолт України, про який влада не хоче говорити.

У кожного своя правда

– Свого часу ви казали “Пошті” про протистояння між виконавчою і представницькою гілками влади. А чи є зараз діалог?
– Є певний діалог, дискусія, але цілковитого порозуміння так і не знайдено... Окремі справи – в судах. Скажімо, депутатський корпус відправив у відставку виконком. Згодом було вето міського голови, яке ми подолали. Опісля міський голова звернувся до суду, і зараз ця справа в суді. Суд першої інстанції депутати виграли, себто суд підтвердив законність розпуску виконкому. Тепер справа в апеляції, чекаємо розгляду… 
– А чому цілковитого порозуміння так і не знайдено?
– Мені це важко пояснити. Я як секретар ради намагаюся бути тим містком, що повинен об’єднувати представницькі та виконавчі органи влади. Дуже важко це дається. За те, що роблю, дістаю на горіхи і від одних, і від других… 
Представники виконавчої влади приходять на депутатські комісії, буває гостра дискусія. Щойно справа доходить до прийняття рішення чи ухвали на сесії міськради, кожен має своє бачення. Бувають дуже “гарячі” сесії. Депутати і посадовці не знаходять компромісу у вирішенні того чи того питання. Тут є проблема. Кожен по-різному бачить проблему…
– Невже депутати і посадовці по-різному бачать і люблять Львів?
– Кожен по-своєму. У кожного своя правда і своя любов. У кожного своє бачення, якою дорогою йти, як Львів повинен розвиватися. На жаль, спільного бачення немає, і це проблема. Ні депутати, ні посадовці не вороги місту, але не знаходять спільної думки.
Надзвичайно гостра дискусія точиться у сесійній залі, коли розглядають питання двоставкового тарифу на теп­лопостачання. Апеляційний суд визнав незаконним ухвалу міськради про скасування двоставкового тарифу. 
– Чому депутати ухвалювали рішення про скасування цього тарифу? До речі, посадовці мерії закидають їм, що рішення це було популістським…
– Це рішення категорично не було популістським! Люди, які приходили на зустрічі, вимагали скасування двоставкового тарифу. Звісно, я не кажу, що це всі жителі Львова, але це багато містян. Громадські організації також певні, що він не є правильним. Ми, депутати, вимагали іншого – прозорості формування тарифу! Чому люди мають платити за послугу, якою не користуються?! Потрібно забезпечити тепловими лічильниками будинки на вході. Місто повинно про це дбати. 
Чому люди мають платити за недбальство комунальників?! Звісно, львів’яни зобов’язані платити за обігрівання помешкань та сходових майданчиків у будинках, але ж не за труби на вулиці! Я підтримую думку жителів: чого мають усіх заганяти в стадо?! Уже вкотре наголошую: Львову конче потрібні теплові лічильники в будинках! 

Я на боці підприємців Львова


фото: Марічка Ільїна
– Ще одне гостре і дискусійне для Львова питання – малі архітектурні форми. У посадовців мерії своє бачення, як повинні функціонувати МАФи, у депутатів своє. Пригадую, були навіть пікети під стінами ратуші в 2013-ому власників і працівників МАФів…
– МАФи – надзвичайно болюче питання. Я на боці підприємців Львова. З одного боку, міський голова і виконавчі органи влади мають рацію: Львів – європейське місто, тож повинно бути гарним. Браво! А з другого боку – міська владо, а ти даєш робочі місця жителям міста?! Може, відкриваєш якісь нові виробництва?! Я за європейське місто, але де працюватимуть люди, якщо не функціонуватимуть МАФи? Нині тисячі людей мають роботу і годують свої родини. Маємо ще одну велику проблему: сьогоднішні випускники вишів без роботи, молодь масово втікає зі Львова!
Звісно, хаотичного розташування МАФів у місті не повинно бути. Все має бути впорядковане. Впорядковане цивілізовано! Щоби нині поставити один МАФ, треба мати до 25 тисяч доларів. Ці ж гроші потрібно відпрацювати. Як це можна одним махом закрити? Видається, чиновники байдужі до долі тисяч львівських родин. Що ж залишається робити тому підприємцеві – шнурок на шию вішати?.. На жаль, розуміння нема. Місто не має права нехтувати своїх підприємців, які платять податки, створюють робочі місця. Я був і є на боці підприємців.
Все, що привозиться до Львова, – благо, а що забирається від міста, – зло
Посадовці мерії мають своє бачення, яким повинно бути місто. Але це їхнє особисте бачення. Не може майже мільйонне місто, столиця Західної України, розвиватися з погляду однієї чи двох людей. Скажімо, на думку посадовців, на площі Ринок не повинно бути маркізів – лише парасольки. Кому це вигідно? Не розумію: вони що, випуск парасольок лобіюють? Якщо подивитися в архівні матеріали, зокрема на фотографії, то на площі Ринок були маркізи. Чомусь депутатів не хочуть чути… 
– Мало місце цього року і пікетування міськради львівськими двірниками. Вони вийшли під стіни ратуші та вимагали в депутатів, аби ті виділили більше грошей на фінансування благоустрою міста.
– Посадовці ввели в оману двірників, мовляв, депутати міськради – негідники, які не хочуть давати грошей на зарплати двірникам. Неправда! У міському бюджеті гроші були виділені. Але чомусь керівники районів міста використали їх на інші потреби. Звісно, я не кажу, що вкрали. Ні. Просто гроші виділили на косіння трави в районах, інші потреби. Вони прикривалися двірниками, мовляв, чому місто має потерпати через депутатів.
Я запропонував міському голові створити окремий департамент із прибирання міста, вивести двірників в окрему структуру. До цього списку варто було б додати й ЛШЕДи, що прибирають вулиці. І власне на цю структуру ми готові давати більше грошей. Поки керівники ЛКП сидять у теплих кабінетах, двірники гарують. На жаль, окремого департаменту створювати не захотіли. Як то кажуть, у мутній воді легше рибку ловити …

Про землю

– Протистояння, себто блокування тих чи тих питань у сесійній залі міськради, між міським головою та депутатами трактують як те, що, скажімо, фракція “Свободи” хоче львівської землі, а мер проти “дерибану”…
– Якщо буде доведено, що хтось зі “свободівців” незаконно став власником тієї чи іншої земельної ділянки, то будемо за це відповідати публічно… Такі чутки ширяться через незнання ситуації.
– А ось у Вас, до прикладу, багато землі?
– В Яремчі – те, що залишили мої батьки… У Львові не маю земельних ділянок, тільки квартиру… Будь-який львів’янин звертається зі заявою не до депутатів міськ­ради, а до міського голови, директора департаменту містобудування, начальника управління земельних ресурсів про надання йому тої чи тої земельної ділянки. При цьому обов’язково вказує, на які цілі. Всі ці документи перевіряє юридичне управління міськради. І лише потім вони потрапляють на комісію до депутатів міськради. Опісля це питання виносять на сесію. 
Наголошу: депутати нічого не “дерибанять”! Вони можуть підтримати або не підтримати ту чи ту заяву жителя Львова! Але перед розглядом вона повинна пройти “чистилище” в усіх виконавчих органах. 

Про напрацювання

– Прошу сказати, що вдалося зробити депутатському корпусу для Львова в 2013-ому?
– Найбільша гордість Львова у 2013-ому (до цієї події долучився і депутатський корпус) – це випуск низькопідлогового трамвая “Електрон”. Депутати заклали ці кошти в бюджет міста. Звісно, було питання з Держказначейством… Крім того, ми заклали гроші в бюджет і на електробус виробництва “Електрону”. Позитивом вважаю голосування щодо співпраці з ЄБРР на виділення грантових коштів на ремонт вулиці Городоцької. Так, пропозиції надходять від виконавчих органів, але якби депутати не проголосували, то нічого не було б… Це спільні досягнення. 
– На мою думку, позитивом у роботі депутатського корпусу в 2013 році є співпраця з польськими колегами.
– Тішуся, що плідно попрацювали цього року, зокрема, з депутатами з Любліна. Навесні вони до нас приїздили, а нещодавно ми до них їздили. Є гарна перспектива співпраці. На часі створення західноукраїнської програми розвитку дитячих госпісів. Передусім “рушив потяг” реалізації проекту дитячого госпісу у Львові. В Україні немає ні одного такого закладу. У Польщі такі заклади є. Поляки готові поділитися досвідом. Наші лікарі вже давно хочуть, аби такий проект реалізували.
Є певний діалог, дискусія, але цілковитого порозуміння так і не знайдено...
Це велика допомога родинам, у яких є невиліковні діти. І ми таки втілимо цей проект! Зараз шукаємо приміщення для такого закладу. У бюджеті закладемо гроші на дитячу госпісну допомогу. Потрібна буде й підтримка Церкви. Мер Львова також підтримує цей проект. Згодом усі наші напрацювання на місцевому рівні передамо депутатам ВРУ, аби вони могли розробити відповідний законопроект.
– Львів готується приймати Євробаскет-2015 і Олімпіаду-2022. Одні кажуть, що це місту потрібно, інші певні, що ні. Якою є Ваша позиція? 
– Звісно, ці спортивні події Львову потрібні. Все, що привозиться до Львова, – благо, а що забирається від міста, – зло. Я патріот Львова. Якби ми все мали, себто інфраструктуру і жили прекрасно, то, можливо, і обійшлися б без цього. Але місто потребує гарних спортивних об’єктів, добрих доріг. Маємо шанс отримати кошти: державні та меценатські, інвестиційні. А який це потужний досвід! Львів’яни достойно провели Євро-2012. Скільки туристів до нас приїхало! 
– До речі, зараз Львів для львів’ян чи радше для туристів? Багато львів’ян кажуть, що почуваються тут… гостями.
– На жаль, є такі думки… Це зле, коли львів’яни так почуваються. Варто більше дбати про містян, вирішувати їх комунальні проблеми. А ще Львову потрібні нові підприємства, нові робочі місця. 
Розмовляла Ірина Цицак
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
11.7797 / 4.19MB / SQL:{query_count}