Львів на порозі екокатастрофи!

За 10 років епопеї з Грибовицьким сміттєзвалищем віз і далі там. Місто дарма чекає добросовісного інвестора – відлякали…

фото: архів
Останні 10 років тема Грибовицького сміттєзвалища у всіх на устах. До міської і обласної влади надходило безліч пропозицій від вітчизняних і зарубіжних компаній щодо вирішення проблеми утилізації твердих побутових відходів, але жодну з них так і не реалізували. Фахівці певні: це відбувається неспроста. Є безліч охочих заробити на смітті, та далеко не всі хочуть “згорнути” Грибовичі... 

Головне – закрити

Років чотири тому міська влада вперше оголосила тендер на розробку проекту поетапного закриття сміттєзвалища. Тоді його виграв ВАТ “Гірхімпром”, але, зі слів голови їхнього правління Івана Зозулі, втрутились політичні сили, і через місяць тендер скасували…
“Якби ми тоді зробили цей проект, можливо, навіть не треба було б шукати нової ділянки і вже б проводились конкретні роботи. Наступний тендер був у 2011, його ми теж виграли. Тоді почались звинувачення, що хочемо вкрасти гроші, тому фінансування не буде. Лише в середині 2012-го, коли ми мали б закінчити проект, почали “капати” гроші, але не так, як це було передбачено, тому закінчити проект проблемно. Нині завершили першу його частину і зараз вона проходить у Києві державну експертизу. Після цього можна буде починати роботи по закриттю сміттєзвалища”, – розповів Іван Зозуля.
 
 фото: архів
З його слів, проект має передбачити процес підготовки до закриття сміттєзвалища, власне закриття та ліквідацію наслідків. Це триватиме ще близько десяти років, адже треба вирішити безліч екологічних проблем, зокрема питання поводження з інфільтратом. Раніше його із сміттєзвалища возили на львівські очисні споруди, та коли у місті почало смердіти – заборонили. Тому отруйна речовина назбирувалась і зараз вже сягає 24 тисяч кубів, що перебувають у сховищах. Але при сильних зливах і паводках ця система може прорватись і отрута потрапить у підземні води.
“Якщо вдасться втілити проект, ми вбережемось від екологічної біди. Він складається із 22 проектів і має забезпечити технічне вирішення багатьох проблем. Все це загалом обійдеться у 306 млн грн за десять років, по 20-30 млн щорічно”, – каже Іван Зозуля.

Нова програма – старі проблеми

Хоча ситуація з відходами, яка є у нас, не оригінальна і не специфічна, все ж екологічні проблеми сміттєзвалища не вирішуються. Нова влада звинувачує попередню і все залишається на тому ж місці… 
“До розробки нової програми, що має передбачити поводження із твердими відходами у 2013 – 2020 роках, не залучаються фахівці, а працівники влади не можуть вирішити проблему без них. Попередню програму вже провалили, тепер є ціла низка екологічних питань, які треба передбачити у цьогорічній. Звичайно, все залежить від коштів. Але я переконаний, що ми можемо впоратись своїми силами без зарубіжних інвесторів, в Україні фахівців вистачає. Не обов’язково йти шляхом створення полігонів, адже у європейському досвіді є і інші шляхи. Головним є організація збору, транспортування і переробки відходів. Були спроби зробити роздільне сортування відходів, але поки це не ефективно”, – вважає Петро Волошин, завідувач кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології ЛНУ ім. І. Франка.
Нова програма розробляється у закритому режимі, до неї немає доступу, хоча, зі слів експертів, це передбачено законодавством. Представники наукових установ і організацій, експерти готові прокоментувати і надати свої пропозиції, але їх ніхто не хоче слухати.

Зволікаємо…

Фахівці зазначають, світова бізнес-модель побудована так, що ми нарощуємо споживання, створюємо безліч одноразових речей, це стимулює утворення відходів і кожна країна бореться з цим по-своєму. Підхід у Європі відрізняється від нашого тим, що вони не чекають “манни небесної”, а ставлять певний план і виконують його. Наприклад, зменшення кількості відходів на 50%,  а то й 70%, чи збільшення розподілення у їхньому зборі, сортування. У нас відсутній системний професійний підхід поводження з відходами. 
Місто підходить до проблем Грибовичів з кінця, коли пов’язує її з будівництвом нового заводу. Львів не шукає способу вирішення проблеми поводження з відходами в цілому, а одразу кінцевого варіанту – куди будемо їх складати
“Вже 10 років ми чекаємо, що хтось прийде і побудує нам ідеальний завод із переробки відходів, але цього не буде. А за цей час можна було максимально збільшити сортування відходів, зменшити кількість ресурсноцінного сміття, технології відділення харчових відходів, будівельних. Але в “каламутній воді”, коли є відсутність певної системи, легше робити гроші”, – каже Дмитро Скрильніков, голова ГО “Бюро екологічних розслідувань”.
З його слів, місто підходить до проблем Грибовичів з кінця, коли пов’язує її з будівництвом нового заводу. Львів не шукає способу вирішення проблеми поводження з відходами в цілому, а одразу кінцевого варіанту – куди будемо їх складати. “Не можна сказати, що закривши сміттє­звалище і відкривши новий завод, проблема вирішена. Це живий об’єкт і він буде існувати навіть після того, як скажуть, що його закрили” , – зазначив Дмитро Скрильніков. 
Зі слів експертів, інвестори теж бувають різними: одні приходять з технологіями, з добросовісними проектами, а інші – через чиновників, щоб проштовхнути певні вигідні їм речі. “Складається враження, що добросовісному інвестору тут дуже важко. Важко платити “відкати”, йому треба чесно робити свій бізнес, вкладати кошти в технології. Серйозним інвесторам намагаються навішати все, але жоден не візьме на себе повну відповідальність за Грибовицьке сміттєзвалище”, – впевнений Дмитро Скрильніков. 
Зі слів експерта, у Європі зараз спостерігається тенденція зміни технології. Там забороняють спалювання відходів при температурі 800 градусів і переходять на вищі температури. “Тому відбувається демонтаж обладнання і його намагаються “зіпхнути” в країни третього світу, в Україну зокрема. В нас таких прикладів було, мабуть, з десяток”, – зазначив Дмитро Скрильніков.
 До теми                                                 
Топ-10 проблем зі сміттєзвалищем за версією голови правління ВАТ “Гірхімпром” Івана Зозулі.
1. Будь-яку проблему можна вирішити, якщо цим займаються фахівці. На жаль, зараз її  вирішують чиновники, політичні сили, а фахівців не долучають! 
2. Минула програма поводження із відходами провалена, бо її моніторили чиновники, а не громадські організації. Зараз розробляється нова програма (на 2013-2020 роки), треба щоб вона з’явилась якнайшвидше. Інвестор не прийде доти, доки не буде стратегічної політики, спершу йому треба дати пільги, а не нав’язувати будівництво шкіл, лікарень та іншого. 
3. Потрібно проводити просвітницьку роботу серед населення. Адже поки внучка не скаже дідові, що не можна вивозити сміття в ліс, ніяка прокуратура і інспекція не допоможе. На жаль, з 22 млн грн з обласного екологічного фонду жодної гривні не виділяється на це.
4. Розмови з інвесторами мають проходити відкрито, а не в закритих кабінетах. Усі пропозиції мають бути відомі громадськості.
5. Болючим є вибір ділянки під полігон. Потрібно, щоб інвестор йшов до громади та показував, що хоче будувати і домовився про умови співпраці.
6. Мали вже п’ять губернаторів і кожен з них обіцяв вирішити цю проблему за місяць. Потрібно перестати поширювати неправдиву інформацію.
7. На жаль, усі наради відбуваються так, що обласна влада критикує міську, громада критикує всіх. Поки не об’єднаємо зусилля, толку не буде. 
8. Мусить бути затверджена методика розрахунку тарифної політики на кілька років наперед. 
9. Без інвестиційних коштів ми не обійдемося, адже за підрахунками на вирішення цієї проблеми в області треба від 3 до 5 млрд грн. 
10. Щоб інвестор прийшов, він має знати, коли закриють існуючі сміттєзвалища. Ніхто не повезе сміття туди, де треба платити гроші, при умові, що є безкоштовні сміттєзвалища.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.2616 / 4.14MB / SQL:{query_count}