Церковний дзвін як сигнал тривоги...

Минуло п’ять років після катастрофічного для Західної України паводка. Але на Львівщині досі так і не продумали системи захисту від можливої стихії. Навіть не до кінця ліквідували наслідки лиха 2008-го!

За останні п’ятнадцять років у Карпатах було три катастрофічні паводки: в листопаді 1998-го, в березні 2001-го та в липні 2008-го, кожен із яких охоплював усе більшу й більшу територію. Впродовж кількох днів дощів випадало у два-три рази більше за місячну норму! Як наслідок, у зоні стихії опинились сотні сіл, було знищено тисячі людських осель, сотні мостів та десятки кілометрів шосейних доріг і навіть залізниць. Господарству було завдано мільярдних збитків, на жаль, були й людські жертви.

П’ять років по тому

Великий об’єм робіт з відновлення поруйнованого провели одразу ж у 2008-му, проте згодом грошей із держбюджету не виділяли. “На жаль, до кінця, роботи не завершені, залишилось більше сотні об’єктів, на які потрібно понад  250 мільйонів гривень. За цей час коштів на проведення робіт, держава не виділяла”, – розповів “Пошті” Олексій Титаренко, начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської ОДА.
Проте вже сьогодні у Кабміні готують постанову, якою будуть затверджені заходи щодо продовження відновлення поруйнованого стихією п’ятирічної давнини. “Передусім відновлюватимемо мости. Їх є сім. У Сколівському, Самбірському, Старосамбірському, Городоцькому районах, в Бориславі. Є ділянки доріг, які необхідно завершити. Є проекти житлово-комунального господарства. Також будуть проведені роботи з берегоукріплення та регулювання русел річок”, – каже Олексій Титаренко.
Львівські посадовці хочуть залучити Церкву до боротьби з надзвичайними ситуаціями
Співрозмовник додає, що відбудовують об’єкти водного господарства. “Акумуляційне водоймище Тершак вже здане, Чайковичі – допрацьовують, третє, Мости – ще в роботі. Там практично кожна водойма може акумулювати від 50 до 55 мільйонів метрів кубічних води, це дасть можливість регулювати спуск води нижче за течією. Тобто, захистить території Миколаївського району, Жидачівського і далі вниз до Івано- Франківської області”, – каже Олексій Титаренко.

Справа техніки

Стихія у 2008-му не завдала б людям такого лиха, якби налагодженою була система інформування населення. “Система оповіщення заснована на передачі повідомлень  через гучномовці та сирени, які в більшості випадків або відсутні, або вийшли з ладу після 30–40 років експлуатації”, – розповіла “Пошті” Леся Ніколаєва, координатор міжнародного семінару на тему інформування населення регіону щодо загроз паводків у басейні річки Дністер. Львівські чиновники придумали, як вийти з цієї ситуації з мінімальними втратами – дзвонити в дзвони!
Львівські посадовці хочуть використовувати церковні дзвони як сигнал сирени, а священиків – як експертів з цивільного захисту для залучення громади у протидії надзвичайним ситуаціям. Про це  зазначили на міжнародному семінарі в рамках спільного проекту Європейської  Економічної Комісії ООН, Програми охорони навколишнього середовища ООН та ОБСЄ “Зниження вразливості до екстремальних паводків та зміни клімату в басейні річки Дністер”.
“У таких випадках добре все, що працює, зокрема і старі технології. Але потрібно все оптимально поєднувати. Так, наприклад, в Англії  будь-який мешканець Лондона може підписатися на розсилку, і у випадку загрози  паводка йому прийде відповідне SMS-сповіщення від уряду”, – розповів представник секретаріату Ініціативи “Довкілля та безпека” (ENVSEC, Женева) Ніколай Денісов.
За його оцінкою, в Україні ситуація з інформуванням населення щодо загроз паводків типова для країни з перехідним періодом. “Радянський Союз у вас, звісно, ще залишився. Зокрема технології, організа­ційні структури – вони ще радянські. Відчувається радянська система відповідальності, коли занадто багато відомств, які, як на мене, дублюють функції. Та­кож немає вільного доступу до багатьох баз даних, ін­фор­мація часто закрита, і це зрозуміло, бо за радянського часу інформація продукувалася для держави, а не для народу. А у Європі ін­формація в першу чергу продукується для платників податків”, – додав Ніколай Денісов.
Застаріло і технічне ос­на­щення гідрометеорологічних організацій. Сьогодні спостережні пункти в Україні працюють за давньою системою – “по рейках”, на яких фіксується рівень підняття води. Натомість розвинені країни  давно перейшли на автоматизовані системи.
“При автоматизації ми можемо отримати дані  в реальному часі, кожні десять-тридцять  хвилин і цього достатньо, щоб оцінити ситуацію під час розвитку паводка. При критичних ситуаціях ця оперативна пе­редача даних дозволить завчасно спрогнозувати показник стихійного гідрометеорологічного явища, завдяки чому будуть вжиті оперативні заходи, щоб убе­регти життя людей та врятувати матеріальні цінності”, –  повідомив Анатолій Прокопенко, заступник директора Українського гідрометеорологічного центру.
При нинішній “радянській” системі, згідно з нормативами гідрометцентру, дані вимірюються кожні чотири години, частіше  – при прямій загрозі паводку. Однак, як наголосив Анатолій Прокопенко, ця система не є надійною, оскільки тут повністю задіяний людський ресурс. “На посту працює одна людина і якщо йде стрімкий рівень підняття води протягом двох-трьох діб, то фізично цю роботу людина не може виконувати.
Український гідрометеоцентр готує документи для подання пропозицій у Світовий банк з метою отримання кредиту на технічне переоснащення
Крім того, паводок розвивається і вночі, а що таке вночі йти на пост, коли темно, дорога неасфальтована. Адже пост не обов’язково знаходиться в селі, це може бути за 4-5 км від села, ходити туди і назад – важко”, – додав гідрометеоролог.
Тому Український гідрометеорологічний центр готує документи для подання пропозицій у Світовий банк з метою отримання кредиту на технічне переоснащення. Про це повідомив Анатолій Прокопенко під час міжнародного семінару на тему інформування населення регіону щодо загроз паводків в басейні ріки Дністер.
Оксана Марискевич, заступник директора з наукової роботи Інституту екології Карпат НАНУ
– Для природи повені, паводки не є катастрофами… вони катастрофічні лише для людей. Проте важко сказати, що людина робить висновки. Вона порушує закони, несанкціоновано вирубує дерева, вилучає гравій з карпатських рік, проводить забудову у водоохоронних зонах… А ще на це все накладаються речі, які ніяким законодавством не регулюються, маю на увазі глобальні зміни клімату. Зараз у Чехії виходить з берегів річка Влтава, напруженою є ситуація в Баварії (Німеччина), є жертви, відбувається евакуація населення. За прогнозними оцінками, через три тижні очікують підняття рівня води на українській частині Дунаю, є проблеми в басейні Прип’яті. Якщо говорити про Львів, то нам у цьому випадку пощастило. Мешканці нарікають, що у нас немає річки, але власне локалізація міста в межах головного європейського вододілу захищає нас від повеней. Нас практично неможливо затопити, немає звідки. Хоча інтенсивні опади можуть спричинити ситуацію, коли система водовідведення міста не зможе прийняти навантаження... В Карпатах, без сумніву все набагато складніше. Вивозять гравій, від цього змінюється і русло річок, зростає швидкість течії. Гравій вивозять вантажівками протягом останніх двадцяти років, але нікого за руку ніхто не зловив. Уявіть собі, щоб про транспорт гравію чи незаконно вирубаного лісу ніхто не знав і нічого не бачив… це байки. Але це питання не до нас... Відіграє свою роль і ліс, він забирає чимало води. Тому науковці вже давно висловлюються щодо заборони суцільних рубок у лісах, які цілковито відсутні в європейських країнах. Хоча у нас на Львівщині існує проблема всихання вторинних смеречників на площі близько 20 тис. га, які потрібно реконструювати, а для цього потрібно їх елімінувати. Коли територія внаслідок рубки “виголена” по шість – вісім гектарів, ризики поверхневих змивів зростають у рази. Скільки б ми не говорили про ноосферу, рахунки з нами зводить біосфера. Загрозою для людини є сама людина. Природоохоронне законодавство України далеко не найгірше, його б виконувати, але ж його практично на кожному кроці порушують, а природа цього не пробачає.

До теми:

Через 20-25 днів Україну чекають повені!

Значне підвищення рівня води в ряді річок Західної Європи, зокрема, на Дунаї, прийде в Україну впродовж 20-25 днів. Про це повідомив заступник директора Українського гідрометеорологічного центру Анатолій Прокопенко, передає УНІАН.
“Відзначається також зростання рівнів води на зарубіжному Дунаї... Велика вода, яка зараз є на Дунаї, на нашу територію прийде не раніше, ніж через 20-25 днів”, – сказав Анатолій Прокопенко.
За прогнозом синоптика, вже 3-4 червня в басейнах Сяну та Дністра (Львівська та Івано-Франківська області) очікується підйом рівня води на 1-1,5 метра, проте загрози населеним пунктам це не несе.
Як відомо, на півдні і південному сході Німеччини, де через затяжні зливи, піднімається рівень води в Ельбі та Дунаї, евакуйовано тисячі людей. Дощі і річки, що вийшли з берегів, заливають автобани і залізничне полотно, змушуючи концерн “Дойче бан” вносити істотні зміни в розклад руху поїздів.
У низці населених пунктів Баварії та Тюрінгії, де в суботу і неділю, 1-2 червня, місцями випало до 100 мм опадів, скасовано заняття в школах і дитячих садах.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
8.2302 / 4.18MB / SQL:{query_count}