Львівським винаходом зацікавились тайванці

Серед українських бізнесменів практично немає попиту на винаходи вітчизняних науковців.

 Серед українських бізнесменів практично немає попиту на винаходи вітчизняних науковців. 

Тому останні шукають визнання за кордоном. Попри хронічне недофінансування науки, українські вчені не припиняють займатися винахідництвом, і дарма, що їхніми розробками ані бізнес, ані держава не цікавляться. Щороку Державна служба інтелектуальної власності патентує близько п’яти тисяч винаходів, а станом на перше квітня 2013 року, згідно з даними служби, зареєстровано 106 тисяч винаходів.

Скільки ж розробок за останні 20 років таки втілено у життя, держслужба не відслідковує. Експерти вважають, що ця цифра не перевищує п’яти відсотків від усієї кількості запатентованих винаходів, враховуючи розробки, реалізовані за підтримки іноземних корпорацій.
“Проблема у тому, що українські науковці опинилися в умовах, коли про все треба дбати самим. Мало просто винайти, треба знайти інвестора, розробити бізнес-план... А вони ж не менеджери”, – каже в розмові з “Німецькою хвилею” патентний повірений в Україні, голова юридичної агенції “Біржа інтелектуальної власності” Валерій Ситцевий. За його словами, українські винахідники уже два десятки років працюють вхолосту. Щастить лише тим, на кого звернули увагу іноземні партнери, або тим, хто сам їх знайшов.
Саме цим шляхом пішли і львівські науковці, які винайшли гнучкий суперконденсатор. Пристрій акумулює сонячну енергію та може слугувати як автономне джерело живлення. Простіше кажучи, це гнучкі сонячні батареї, які можна підшивати до тканини сумок, наметів чи ранців. Батарея дозволяє заряджати мобільний телефон, ліхтарики, а якщо вдосконалити винахід, навіть ноутбук. Винахід внесено до топ-100 кращих розробок світу – рейтингу, який щорічно формує авторитетне американське видання у галузі техніки “R&D Magazine”.
Однак нині винахід на­уковців-фізиків Національного університету “Львівська політехніка” є власністю Тайванського текстильного дослідного інституту. Свої напрацювання науковці неодноразово представляли на різноманітних економічних та інвестиційних форумах, але владу та бізнес це не цікавило. Лише розголос у ЗМІ привернув увагу українського бізнесу і влади, каже керівник проекту професор Григорій Ільчук.
Навчальний заклад не мав фінансової можливості запатентувати винахід за кордоном, оскільки це вкрай дороге задоволення для українського винахідника. 
“Аби отримати патент на винахід, наприклад, у США треба витратити 20-30 тисяч доларів, – каже голова громадської організації “Центр розвитку науки” Євген Філяк. – Український патент, хоча і набагато дешевший, за кордоном нікого не цікавить”.
Причиною такої байдужості до власників винаходів в Україні є економічна нестабільність у державі, вважає юрист Ситцевий. “Українське промислове виробництво є неконкурен­тоспроможним. Підприємствам, які ще працюють, вигідніше закупити західну технологію, аніж вкладати мільйонні інвестиції у нові розробки. Сучасний український бізнес живе сьогоднішнім днем, він звик працювати за схемою швидких прибутків у 100-300 відсотків. А інноваційні розробки – це довгострокова перспектива”, – пояснює Ситцевий.
Доки Україна не переорієнтує свою промисловість із сировинної на високотехнологічну, доти і не підвищуватиметься зацікавлення науковими розробками, переконані опитані експерти

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0915 / 4.09MB / SQL:{query_count}