Чому ми п’ємо погану воду?

З кожним роком вода, яку ми споживаємо, стає небезпечнішою для нашого здоров’я

З кожним роком вода, яку ми споживаємо, стає небезпечнішою для нашого здоров’я

Проблема якісної питної води нині є однією з найактуальніших, і це стосується не лише Львівської області, а й України назагал. У селах нашого регіону люди вже давно п’ють воду з підвищеним вмістом нітратів. Якість водопровідної води у місті Львові теж бажає кращого. Погана якість водопровідної води спонукає багатьох людей шукати альтернативу. 

На сьогоднішній день чимало львів’ян використовують для харчових потреб привізну воду в цистернах, інші мешканці нашого міста вживають у їжу воду із колодязів та джерел, які є в місті та на околицях. На жаль, і ця вода не є якісною, причому якість питної води поступово погіршується. Таку воду не можна вживати, особливо дітям.

Так чому ж у нас така погана вода?.. Всі знають, що в результаті випадання атмосферних опадів формуються родовища питних підземних вод. Але саме в залежності від того, як відбувається живлення водоносних товщ, залежить якість підземних вод.

Є три види зон живлення артезіанських водозаборів підземних вод: а) зона живлення, розташована в привододільній (більш високій у рельєфі) частині місцевості; б) живлення відбувається з річок по зонах тріщинуватості; в) живлення відбувається з боку глибинних розломів.

А звідки ж забруднення?

У першому випадку формування хімічного складу підземних вод району родовища відбувається в результаті взаємодії води атмосферних опадів з водовмісними породами на всьому шляху фільтрації від поверхні (процес вилуговування). Висока якість питних підземних вод буде в тому випадку, коли в зоні живлення водозаборів, що експлуатуються, відсутні джерела забруднення, наприклад, коли зона живлення буде розташована в лісі. Якщо ж у зоні живлення водозаборів наявні джерела забруднення, наприклад, сміттєзвалища, гноєсховища, шламосховища та ін., то атмосферні опади будуть вимивати забрудник (речовину, що забруднює), який буде потрапляти в підземні води і погіршувати її якість. 

Відомо, що ділянка під захоронення побутових відходів м. Жидачів знаходиться у відпрацьованій частині кар’єру для видобування суглинків. Поверхня кар’єру розкрита, дренування ґрунтових вод утворило ряд поверхневих водойм. Вода з них, у тому числі забруднена амонієм, інфільтрується у водоносний горизонт, який експлуатує Жидачівський водозабір. Таким чином, наявність високого вмісту амонію у воді Жидачівського водозабору обумовлена тим, що в зоні живлення водозабору розташоване джерело забруднення – сміттєзвалище, з якого у водоносний горизонт вимиваються забрудники, в тому числі і амоній. У зоні живлення західної і північної груп водозаборів, які забезпечують водопостачання м. Львова, знаходиться Яворівський військовий полігон. Атмосферні опади вимивають забрудник (переважно свинець), який потрапляє в підземні води і погіршує її якість. І таких прикладів можна наводити багато по кожному артезіанському водозабору підземних вод Львівської області.

Самі й винні

У другому випадку формування хімічного складу підземних вод відбувається завдяки живленню з річок за рахунок інфільтрації поверхневих вод по зонах тріщинуватості. Висока якість підземних вод забезпечена в тому випадку, коли води річок і водоймищ не будуть забруднені. У разі надходження у річкові води, до прикладу, неочищених побутових стоків, у водоносний горизонт потраплятимуть забрудники (переважно хімічні речовини мийних засобів), які будуть погіршувати її якість. Відомо, що побутові стоки с. Зубра та інших сіл скидаються в річку Зубра без очистки. 

За рахунок просякання поверхневих вод по зонах тріщинуватості, водоносний горизонт у відкладах верхньої крейди від витоків річки до впадіння її в

р. Дністер забруднений. Тому воду розвіданого водозабору “Зубра” за хімічними і бактеріологічними показниками відносять не до питної, а до технічної. Всі джерела, що витікають у долині р. Зубра з водоносного горизонту у відкладах верхньої крейди за бактеріологічними показниками також не є придатними для питних потреб. Майже на кожному артезіанському водозаборі підземних вод Львівщини в зоні живлення протікають річки, на берегах яких розташовані населені пункти, звідки у річку потрапляють неочищені побутові стоки.

Для першого і другого випадків живлення, з метою збереження природного складу і якості підземних вод, навколо водозабору підземних вод створюють зони санітарної охорони (ЗСО), в яких здійснюють спеціальні заходи, що виключають можливість надходження забрудників у водозабір і водоносний горизонт у районі водозабору, а також водоохоронні зони та прибережні захисні смуги річок.

Для кого кодекс – не закон?

Основний законодавчий документ для водників – Водний кодекс України. Тут визначено все: як брати воду, як її використовувати, як охороняти. Але, на жаль, водним законодавством на Львівщині відкрито нехтують. Жодний населений пункт області, який входить у зону живлення водозаборів не є каналізований, не має очисних споруд. Це спричиняє забруднення води річок та водоймищ і, відповідно, підземних вод. Це є недотримання вимог Водного кодексу України щодо зони санітарної охорони водозаборів, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок. Мінеральні добрива, засоби боротьби зі шкідниками, відходи тваринництва, сміття та інше – все це створює небезпеку підземним питним водам. По суті, немає жодного централізованого водозабору підземних вод на Львівщині, де б у зоні живлення не було джерела забруднення, або річки були б чистими. Ось чому така погана вода, яку ми п’ємо.

Не нашкодь!..

У третьому випадку формування хімічного складу підземних вод відбувається завдяки живленню з боку глибинних розломів. Прикладом такого живлення є артезіанські Червоноградські водозабори (Соснівський, Межирічанський, Правдинський та ін.), які експлуатують водоносний горизонт у відкладах верхньої крейди. На початку експлуатації водозаборів за хімічним складом вода була гідрокарбонатна кальцієва з мінералізацією до 0,5 г/л. У подальшому, завдяки натисковому живленню зі сторони глибинних розломів, хімічний склад води в деяких свердловинах змінився на хлоридно-гідрокарбонатний натрієвий з підвищеним вмістом мікроелементів (F, J, Br та ін.), зменшеним вмістом кальцію та зі збільшеною мінералізацією (до 1,0 г/л). Максимальний вміст фтору відзначений на Соснівському водозаборі (3,5мг/л при нормі 0,5-1,5 мг/л). 

Експлуатація Соснівського водозабору з підвищеним вмістом фтору для господарсько-питного водопостачання м. Соснівки в 90-х роках минулого століття спричинила гіпоплазію зубів дітей. Слід зазначити, що натискове живлення з боку глибинних розломів відзначається і для ґрунтових вод. Підвищений вміст фтору у воді колодязів с. Топорів Буського району спричинив там також гіпоплазію зубів дітей у ті ж самі роки, що і в Соснівці. Натискове живлення водоносного горизонту з боку глибинних розломів відзначається на всіх артезіанських водозаборах Львівщини, яке проявляється переважно у збільшенні мінералізації води до 1,0 г/л та вмісту натрію і хлору у воді. 

Захистити воду

Захистити водозабір питної води від природного забруднення можна шляхом зменшення глибини свердловини та водовідбору. Однак живлення водоносного горизонту з боку глибинних розломів може спричинити і техногенне забруднення водоносного горизонту. Закачування під тиском великої кількості хімічного розчину бензолу (ГДК у питній воді – 0,001 мг/л) та толуолу (20 000 м куб., у тому 2,0% бензолу) в свердловину на сланцевий газ Олеської ділянки (згідно методики саме на перетині розломів) безумовно спричинить забруднення питних підземних вод. Захистити водозабір від такого техногенного забруднення неможливо. Слід зазначити, що наявні природні розломи (зони поширення тріщин), які розбивають товщу на окремі блоки, сприяють просяканню хімічних розчинів і забрудненню підземних вод не тільки на ділянці свердловини, але і далеко за її межами. Застосування технології видобутку сланцевого газу в Підляшші (Польща) може спричинити отруєння бензолом і толуолом не тільки польських, але і львівських питних артезіанських водозаборів.

Де ж взяти добру воду? Є два шляхи: а) необхідно дотримуватись вимог Водного кодексу України, а саме – виконувати вимоги щодо зони санітарної охорони водних об’єктів, щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок; б) будувати, де можливо, сільські міні-водозабори ґрунтових вод, використовуючи місцевість, коли зона живлення буде розташована в лісі, де забруднювачі підземних вод ще відсутні. Такому лісу необхідно надати статус природного заповідника. Прикладом такого міні-водозабору є джерела Моршинської долини, яка є заповідником Прикарпатського регіону. Довкола моршинських джерел простягається широка смуга незайманих карпатських лісів, що забезпечує первісну екологічну чистоту цих місць. Природна вода народжується в екологічно чистому регіоні Прикарпаття і має неперевершений смак чистої джерельної води. 

У північно-східній частині Львівської області ще є місцевість з лісом, в південно-західній – ліси вже вирубані. Отже, ще є можливість збудувати міні-водозабори чистої води, якою перш за все необхідно забезпечити дітей. Адже чиста вода – міцне здоров’я!!!  

 

ПРО АВТОРА

Володимир Харкевич, геолог, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології геологічного факультету ЛНУ ім. І.Франка 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
3.8675 / 4.18MB / SQL:{query_count}