Охороняючи спокій

Недалеко від села П’ятничан, що на Жидачівщині, спостережливі туристи одразу помітять на пагорбі вдалині невеличку фортецю. Це П’ятничанська вежа, яка є музеєм оборонної архітектури України XIV ст. та підпорядкована Львівській галереї мистецтв.

Недалеко від села П’ятничан, що на Жидачівщині, спостережливі туристи одразу помітять на пагорбі вдалині невеличку фортецю. Це П’ятничанська вежа, яка є музеєм оборонної архітектури України XIV ст. та підпорядкована Львівській галереї мистецтв.
Фортеця збудована в готичному стилі, зі стрілчастими обрамленнями бійниць, вікон та дверей, в’їзних арок. Біле забарвлення стін вежі свідчить про їхню кам’яну кладку на вапняковому розчині, яка використовувалась у всіх фортифікаційних спорудах того часу. На стінах усередині збереглися сліди від старого трьох’ярусного перекриття, а ззовні – отвори для гармат та огляду. Кругом вежі викопаний яр, через який колись був прокладений підйомний міст. Після останньої реставрації у 1980-х роках відновити такий міст не вдалося, тож тепер до вежі на екскурсію можна пройти через дерев’яний. 
Зайшовши на подвір’я вежі, оточене частоколом, одразу можна побачити криницю та невеличку прибудову, де колись проживали монахи. Не обійшлось і без таємниць – у підвалі фортеці знайшли таємний хід, але поки що археологи не змогли з’ясувати, куди від веде. Місцеві жителі розповідають легенду про замкових духів, які стережуть вежу та скарби, заховані в її потаємних пивницях.
Точну історію вежі не зафіксовано в жодному з національних архівів. Побутує думка, що з початку свого спорудження вона використовувалась для захисту від монголо-татарських нападів. Зі стратегічного боку вежа є ідеальною для цього, адже розташована на вершині пагорба, та й з оглядових отворів відкривається вид на багато кілометрів з трьох сторін, окрім південної.
За іншою версією істориків – 1867 року П’ятничанська вежа була частиною василіанського монастиря, яким опікувались пани Коритки. Сама вежа була єдиною спорудою з каменю, решту ж монастирських будівель були зведені з дерева.
За версією, записаною п’ятничанським поміщиком у 1911 році, вежа є залишком замку Синівських, а пізніше на цій горі був жіночий монастир, де вежа слугувала дзвіницею. Однак і ця версія досі не підтверджена документально.
У 1913 році, коли відбувалась консервація вежі, у кошторисі було зроблено запис: “Пам’ятка середини ХVІ століття, перехід від готики до ренесансу, ме­жова брама, єдина залишка оборонного василіанського монастиря”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.8914 / 4.36MB / SQL:{query_count}